Ухвала

від 20.01.2015 по справі 429/2865/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2015 року м. Київ К/800/13352/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Управління соціального захисту населення Слов'яносербської районної державної адміністрації Луганської області на постанову Слов'яносербського районного суду Луганської області від 10.12.2013р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 5.02.2014р. у справі

за позовом ОСОБА_4

до відповідача Управління соціального захисту населення Слов'яносербської районної державної адміністрації Луганської області

про визнання неправомірними дій, зобов'язання здійснити донарахування та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -

В С Т А Н О В И В :

4.11.2013р. до суду з позовом про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити донарахування та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та зобов'язання виплатити недоплачену щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років, звернулась ОСОБА_4 Свої вимоги позивач обґрунтувала тим, що вона має малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_1 та перебувала на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Слов'яносербської районної державної адміністрації Луганської області (далі УСЗН) як одержувач допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Постановою Слов'яносербського районного суду Луганської області від 10.12.2013р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 5.02.2014р., позов задоволено. Визнано дії УСЗН щодо призначення, нарахування і виплати ОСОБА_4 не в повному обсязі допомоги «по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку» за період з 4.05.2013р. по 4.11.2013р. у розмірі, меншому за встановлений статтею 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» - неправомірними. Стягнуто з УСЗН на користь ОСОБА_4 недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, за період з 4.05.2013р. по 4.11.2013р. в розмірі - 5052грн.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, УСЗН звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати та відмовити в задоволенні позову повністю. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народила сина ОСОБА_5, в зв'язку з чим перебуває на обліку в УСЗН та отримувала грошову допомогу як застрахована особа у розмірі 130грн., виплату якої було нараховано з 1.10.2012р. по 3.11.2013р.

Отже, спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регламентуються Законами України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (далі Закон №2240-III), «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» (далі Закон №2811-ХII) та іншими Законами і нормативними актами, що регулюють порядок та розміри виплат такої допомоги.

Відповідно до ст. 244 2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

В постанові Верховного Суду України від 25.12.2012р. у справі № 21-410а12 зазначено, що: «До 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України від 28 грудня 2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 107-VI) - правовідносини щодо виплати допомоги регулювалися Законом № 2811-ХІІ, дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом № 2240-III, який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими Законами. Зокрема, статтею 43 Закону № 2240-III було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону № 107-VI були внесені відповідні зміни до Закону № 2811-ХІІ та Закону № 2240-III. Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811-ХІІ його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III було виключено статті 40- 44.

Конституційний Суд України рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону № 107-VI, в тому числі й пункт 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40- 44 Закону № 2240-III.

Пунктом 2 розділу ІІІ Закону № 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.

Таким чином, з часу проголошення Рішення № 10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-III, а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону № 2811-ХІІ.

Статтею 46 Закону України від 26 грудня 2008 № 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та статтею 45 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI "Про Державний бюджет України на 2010 рік" (далі - Закон № 2154-VI) передбачено, що у 2009, 2010 роках допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону № 2240-ІІІ призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2001 року № 1751 саме на виконання Закону № 2811-ХІІ (пункт 1). Новий акт уряду на виконання статті 45 Закону № 2154-VI не приймався.

Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону № 2240-III на виконання статті 45 Закону № 2154-VI Кабінетом Міністрів України не визначалися.»

Оскільки Законами України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» та «Про Державний бюджет України на 2013 рік» не змінювались розмір та порядок виплат грошових коштів, обумовлених Законами України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» та «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», тому розмір такої допомоги визначається приписами вказаних Законів.

Спір виник щодо виплати допомоги особі, яка застрахована у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, а тому на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному періоді поширюються норми Закону № 2240-III, відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно зі статтею 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Слов'яносербської районної державної адміністрації Луганської області залишити без задоволення, а постанову Слов'яносербського районного суду Луганської області від 10.12.2013р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 5.02.2014р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235-244 КАС України.

Судді А.О. Логвиненко

О.Є. Донець

В.Ф. Мороз