Постанова

від 27.01.2015 по справі 910/16001/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2015 р. Справа№ 910/16001/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Авдеєва П.В.

суддів: Куксова В.В.

Яковлєва М.Л.

За участю представників:

від позивача: Павлов В.І. - представник

від відповідача: не з'явились

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНСО-ЦЕНТР» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2014 року у справі №910/16001/14 (суддя Бондаренко Г.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Т Престиж»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНСО-ЦЕНТР»

про стягнення 33 425,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Т Престиж» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНСО-ЦЕНТР» (далі-відповідач) про стягнення 33 425,03 грн. основної заборгованості за договором поставки №52/01-01 від 01.01.2014р.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором поставки № 52/01-01 від 01.01.2014 в частині оплати поставленого товару.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.10.2014 року у справі №910/16001/14 позовні вимоги задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНСО-ЦЕНТР" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Т Престиж» 32 425,03 грн. основного боргу та 1 772,34 грн. судових витрат.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції від 14.10.2014 року, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин господарським судом, що мають значення для вирішення справи; порушення та неправильне застосування останнім норм матеріального та процесуального права.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, відповідач наданим йому процесуальним правом не скористався та в судове засідання не з'явився, своїх повноважних представників не направив, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання з розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутності представників відповідача.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.01.2014 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, був укладений договір поставки №52/01-01 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупцю кондитерські вироби (далі - продукція), а покупець прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та за цінами викладеними у видаткових накладних. Поставка продукції здійснюється окремими партіями.

У відповідності до п.2.1 договору найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що є предметом поставки за договором, її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) кожної партії продукції визначаються у відповідному замовленні покупця або узгоджується сторонами у відповідних додатках за умовами договору.

Пунктом 6.1 договору сторони погодили, що право власності та всі ризики стосовно продукції переходять до покупця в момент фактичної передачі продукції постачальником покупцю.

Згідно із п.6.3 договору приймання-передача продукції здійснюється представниками обох сторін на складі доставки згідно наданих постачальником супроводжуючих документів на товар із підписанням відповідних накладних.

Оплата за продукцію, отриману покупцем здійснюється протягом 14 календарних днів з дати отримання покупцем відповідної партії продукції, яка підлягає поставці відповідно до прийнятого постачальником до виконання замовлення покупця (п.7.6 договору).

Пунктом 12.1 договору сторони погодили, що договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими на це представниками і скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2014.

Проаналізувавши умови договору судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що останній є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 Цивільного кодексу України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв у власність товар - кондитерські вироби на загальну суму 150 347, 34 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000032, №РН-00000118, №РН-00000195, №РН-0000244, №РН-00000316, №РН-00000377, №451, №РН-00000512, №580, №665, №720, №780, №879, №940, №996, №1052, №1131, №1186, №1255, №1330, №1410, №1460, №1532, №1667, №1814, №1883, №1955, №2046, №2095, №2189, №2241, №2302, №2379, №2420, №2502, №2559, №2617, №2672 в період з 04.01.2014 по 31.05.2014, які скріплені особистими підписами повноважних на те представників сторін та місять відтиски печаток сторін, а також Генеральною довіреністю на отримання матеріальних цінностей, копії яких залучені до матеріалів справи.

Проте, відповідач за отриманий товар розрахувався частково на загальну суму 117 922,31 грн., що підтверджується банківськими виписками в період з 20.01.2014 по 14.05.2014.

Таким чином, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 32 425,03 грн., за видатковими накладними №2189, №2241, №2302, №2379, №2420, №2502, №2559, №2617, №2672, в період з 03.05.2014 по 31.05.2014.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 7.6. договору оплата за продукцію, отриману покупцем здійснюється протягом 14 календарних днів дати отримання покупцем відповідної партії продукції, яка підлягає поставці відповідно до прийнятого постачальником до виконання замовлення покупця.

Останньою датою поставки товару позивачем відповідачу за договором є 31.05.2014, що вбачається з видаткової накладної №2672 від 31.05.2014. Таким чином, станом на момент винесення оскаржуваного рішення суду першої інстанції по справі строк оплати поставленого товару визначений договором сплив.

Відповідно до частин 1 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідачем відповідно до вимог ст. ст.32-34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів на спростування наявності вказаної вище заборгованості.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 32 425,03 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, судовою колегією визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені обставини, сторонами не надано.

Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміні оскаржуваного рішення суду.

Судові витрати покладаються на підставі ст.49 ГПК України на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНСО-ЦЕНТР» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2014 року у справі № 910/16001/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2014 року у справі № 910/16001/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/16001/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя П.В. Авдеєв

Судді В.В. Куксов

М.Л. Яковлєв