Ухвала

від 12.01.2015 по справі 2а-11080/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2015 року Справа № 9104/2932/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Шинкар Т.І., Ільчишин Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Золочівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Західмашсервіс» до державної податкової інспекції в Золочівському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

товариство з обмеженою відповідальністю «Західмашсервіс» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції в Золочівському районі Львівської області в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача форми «Р» від 21 вересня 2011 року №№0000362301 та 0000372301.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року позовні вимоги задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Золочівському районі Львівської області форми «Р» від 21 вересня 2011 року №№0000362301 та 0000372301.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції державна податкова інспекція в Золочівському районі Львівської області оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що судом не з'ясовано всіх обставин, що мають суттєве значення для справи, а постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що перевіркою, що проведена ДПІ у Золочівському районі (Акт від 02.09.2011р. № 17/23-32837591) встановлено заниження ТзОВ «Західмашсервіс» податку на прибуток за ІV квартал 2010 року по взаєморозрахунках з ПП «Оператор».

ТзОВ «Західмашсервіс» не віднесено до валових доходів у складі інших валових доходів суму протермінованої кредиторської заборгованості, всього на суму 100000.00 грн., а саме: з ПП ОСОБА_1 чим було порушено пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», бо згідно цього підпункту, доходи з інших джерел включаються до валового доходу.

Абзацом першим пп.4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено включення до валового доходу сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податків. Пунктом 1.22 ст. 1 цього Закону встановлено, що безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишається нестягнутою після закінчення строку позовної давності. Таким чином, вищезазначена операція є операцією з надання безповоротної фінансової допомоги.

Як встановлено перевіркою згідно бухгалтерського обліку в оборотно-сальдових відомостях по рахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» рахувались сальдо по кредиту рахунка з ПП ОСОБА_2, ідн код НОМЕР_2 на суму 611000.00 грн. на 01.01.2008 року ( тобто з І кварталу 2008 року), також по рахунку 311 «Розрахунковий рахунок» встановлено оплату ПП ОСОБА_2 за період 01.01.2008 року по 01.01.2011 року в сумі 511000,00 грн.,(30000,0 грн. - сплачено у 2008 році та 481000 грн. у2010році) в результаті чого сума протермінованої кредиторської заборгованості становить 100000.00 грн. (611000.0 грн. - 511000,0 грн. = 100000,0 грн.)

В результаті неправомірності включення витрат за рахунок, видаткових накладних, виписаних ПП «Оператор» перевіркою встановлено, що ТзОВ «Західмашсервіс» завищено валові витрати по придбанню пального на суму 98849,76 грн. за IV квартал 2010 року Відповідно порушено п.3.1 ст.3. п.п.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підприємством завищено валові витрати на суму 98849,76 грн.

Перевіркою встановлено заниження податку на прибуток за період з 01.07.2009 по 31.03.2011 на суму 49712,44грн у тому числі за 4 квартал 2011 року в сумі 24712,44грн. за І квартал 2011 року в сумі 25000,0грн.

В ході проведеної планової виїзної перевірки ТзОВ «Західмашсервіс» ДПІ у Золочівському районі надіслано запит № 7385/7/23-014 від 15.07.2011 року та повторно запит №8302/7/23-014 від 10.08.2011 року про проведення зустрічної звірки з ПП «Оператор».

Згідно отриманої відповіді з ДПІ у Франківському районі м.Львова № 19663/7/23-413 від 18.08.2011 року на запити № 7385/7/23-014 від 15.07.2011 року та повторно запит № 8302/7/23-014 від 10.08.2011 року щодо проведення зустрічної звірки ПП «Оператор» з питань підтвердження взаєморозрахунків з ТзОВ «Західмашсервіс», а саме довідки зустрічної звірки від 18.08.2011 року № 127/23-4/31527147 встановлено, що перевіркою ПП «Оператор» не встановлено розбіжностей в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих від ТзОВ «Західмашсервіс», яке мало правові відносини з платником податків.

Проведеною документальною позаплановою невиїзною перевіркою ДПІ у Франківському районі м.Львова ПП «Оператор» (код ЄДРПОУ 31527147), акт від 07.04.2011 року №577/23-4/31527147 з питань правових відносин з ТзОВ «Компанія «Укрнафтотрейд» (код ЄДРПОУ 35275445) за грудень 2010 року в якому задокументовано нікчемні правочини ТзОВ «Компанія «Укрнафтотрейд» та встановлено порушення: ст.203, ст.208, ст.215, ст.228, ст.216 ЦК України, пп.3.1.1 п.3.1 ст. 3. п.4.1 ст.4. пп.7.3.1 п.7.3 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено завищення ПП «Оператор» податкових зобов'язань за грудень 2010 року на суму.48643,73 грн. (в т.ч. по взаєморозрахунках з ТзОВ «Західмашсервіс» на суму 19769,94 грн.), ст.203, ст.208, ст.215, ст.228, ст.216 ЦК України, п.1.7 ст.1, пп.7.2.3 п.7.2. пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено завищення ПП «Оператор» податкового кредиту за грудень 2010 року по взаєморозрахунках з ТзОВ «Компанія «Укрнафтотрейд» всього на суму 91571,67 грн. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування, внаслідок завищення податкового кредиту по безтоварних (нікчемних) операціях з ТзОВ «Компанія «Укрнафтотрейд», відповідно ПП«Оператор» завищено податкові зобов'язання всього у сумі 92100 грн.

Таким чином, відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений у первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника, шляхом формування ним складу податкового кредиту. Тому господарська операція, яка фактично не відбулась є нікчемною, оскільки не спрямована на реальне настання правових наслідків, а спрямована лише на формування платником податкового кредиту у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах.

Враховуючи викладене у ПП«Оператор» відсутні об'єкти, які підпадають під визначення ст.3. ст.4 ст. 7 Закону Україна «Про податок на додану вартість», ст. 185, п.187.1 ст.187, ст. 188 Податкового кодексу України відповідно обсяг поставки - 460500 грн.. податкове зобов'язання - 92100 грн. - не є дійсними.

За результатом опрацювання відхилень сум податкових зобов'язань з ПДВ щодо операцій з поставки на митній території України, що підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків, встановлених Системою автоматизованого співставлення в розрізі контрагентів на рівні ДПА України ПП «Оператор» та його контрагентів встановлено розбіжність проведення фінансово-господарських операцій по наступних платниках: у грудні 2010 р. ММП «Марс» ЄДРПОУ: 13827221 - сума ПДВ - 9632,84 грн.; МПП «Високий Замок» ЄДРПОУ:23947819 - сума ПДВ - 19240,95 грн.; ТзОВ «Західмашсервіс» ЄДРПОУ:32837591 - сума ПДВ - 19769,94 грн.

Встановлені вищенаведені обставини, які викладені в акті перевірки № 577/23-4/31527147 від 07.04.2011 року ДПІ у Франківському районі м.Львова доводять нікчемність проведених правочинів ПП «Оператор». Перевіркою ПП «Оператор» встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення транзитних операцій, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди з контрагентами з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, правочин, що виконувався в грудні 2010 року ПП «Оператор» з контрагентами-покупцями не спричинив реального настання правових наслідків.

Взаємовідносини між ТзОВ «Західмашсервіс» та ПП «Оператор» не спричиняють реального настання правових наслідків.

На підставі вище викладеного просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.11.2011р. та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 22 липня по 26 серпня 2011 року на підставі направлень від 21 липня 2011 року №№81, 82, 83, 84, 85 працівниками державної податкової інспекції у Золочівському районі Львівської області проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання останнім вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 31 березня 2011 року, за результатами якої складено Акт перевірки №17/23-32837591 від 02 вересня 2011 року, згідно якого встановлено порушення позивачем вимог ст.203, ст.208, ст.215, ст.228, ст.216 Цивільного кодексу України, п.3.1 ст.3, пп.5.2.1, пп.5.2.3 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено суму зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 49 712, 44 грн.; ст.203, ст.215, ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, п.1.7 ст.1, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.4 пп.7.4.5. п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 19 769, 94 грн. На підставі вище зазначеного Акту перевірки відповідачем 21 вересня 2011 року винесено податкові повідомлення-рішення №0000362301, яким позивачу визначено суму зобов'язання з податку на прибуток підприємств розмірі 62 140, 55 грн., з яких 49 712, 44 грн. за основним платежем та 12 428, 11 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та №0000372301, яким позивачу визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 24 712, 43 грн., з яких 19 769, 94 грн. за основним платежем та 4 942, 49 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідач на підтвердження обгрунтованості висновків перевірки та правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень посилався на те, що перевіркою встановлено факт не віднесення позивачем до складу валового доходу 100 000 грн. протермінованої кредиторської заборгованості, отриманої від фізичної особи-підприємця ОСОБА_2. Вважає, що вказана сума є безповоротною фінансовою допомогою. Крім того, зазначає про виявлений факт наявності взаєморозрахунків позивача з приватним підприємством «Оператор». Стверджує, що позивачем укладено з вищенаведеним контрагентом договір від 01 січня 2009 року щодо купівлі-продажу нафтопродуктів, який не був спрямований на реальне настання правових наслідків. Вважає, що операції з виконання вищенаведеного договору є безтоварними. А відтак, позивачем безпідставно включено до складу валових витрат суму сплачену згідно договору від 01 січня 2009 року та безпідставно при формуванні податкового кредиту включено суми податку на додану вартість з таких безтоварних операцій.

У даній спірній ситуації судом встанолвлено, що між ОСОБА_2 (орендодавець) та позивачем (орендар) 26 грудня 2009 року укладено договір оренди, згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове володіння і користування будівлю автозаправної станції, а також інше майно за окремою домовленістю сторін згідно умов цього договору чи відповідних додатків до цього договору. Згідно п.5.1 та 5.2 вище наведеного договору, розмір орендної плати за весь орендований об'єкт у цілому складає 30 000 грн. в місяць. Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця на підставі рахунку встановленого орендодавцем на протязі 7-ми робочих днів з моменту отримання такого рахунку. Пунктом 4.1 цього ж договору передбачено термін оренди об'єктів нерухомості, а саме, з моменту підписання цього договору до 24 грудня 2012 року.

Розглядаючи спір суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Згідно пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 наведеного Закону, валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, зокрема, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді. Підпунктом 1.22.1 п.1.22 ст.1 цього ж Закону передбачено, що безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Судом у даній спірній ситуації з'ясовано, що позивачем станом на час перевірки не отримано від ОСОБА_2 рахунок, передбачений п.5.2 договору від 26 грудня 2009 року, а відтак в такого ще не виник обов'язок здійснювати оплату згідно вказаного договору, тому правильним є висновок суду, що відповідачем неправомірно розцінено вартість орендної плати, не сплаченої позивачем в перевіреному періоді, в якості безповоротної фінансової допомоги, а відповідно безпідставно збільшено з вказаної обставини розмір валового доходу та суму зобов'язання з податку на прибуток підприємств.

Крім того судом встановлено, що між приватним підприємством «Оператор» (продавець) та позивачем (покупець) укладено 01 січня 2009 року договір купівлі-продажу, згідно якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар - нафтопродукти, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах даного договору. Відповідно позивачем представлено суду копії відповідного договору купівлі-продажу нафтопродуктів від 01 січня 2009 року, податкових накладних №8602 від 13 грудня 2010 року і №8603 від 14 грудня 2010 року, видаткових накладних, договору перевезення №10/18.02/1 від 18 лютого 2010 року, актів здачі-прийняття послуг перевезення бензовозом, товарно-транспортних накладних, актів приймання нафтопродуктів, банківської виписки з рахунку позивача, якою підтверджується факт оплати отриманого товару. Крім цього, працівниками ОСОБА_5., ОСОБА_3, ОСОБА_4 пройдено навчання з підготовки операторів заправних станцій у навчально-курсовому комбінаті Волинської УЖКГ, що підтверджується відповідними посвідченнями наявними в матеріалах справи.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції правильно вказав, що підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Згідно пп.7.4.5. п.7.4 та пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 вище наведеного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинний документ, згідно визначення наведеного в ст.1 зазначеного Закону, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Суд першої інстанції вірно вважав, що наявні у податкового органу відомості про укладення суб'єктом господарювання окремих договорів, які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, не можуть бути безумовною підставою для визнання усіх правочинів такого суб'єкта нікчемними.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України, відтак, суд першої інстанції правильно вважав, що факт не декларування контрагентом позивача усіх належних сум зобов'язання з податку на додану вартість чи несплата таких сум при фактичному здійсненні господарських операцій не впливає на податковий кредит позивача та суму бюджетного відшкодування, тому зазначені в Акті перевірки висновки про безтоварність операцій, з виконання договірних зобов'язань між позивачем та його вищенаведеним контрагентом є припущеннями, оскільки зроблені без наявності достатніх та відповідних на те доказів.

Крім того суд першої інстанції правильно зазначив, що згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Отже нікчемним є договір лише у випадках прямо передбачених законом. Відповідно до частин 1, 5 ст.203 вище наведеного Кодексу, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідач не надав суду достатніх та належних доказів на підтвердження обставин, які б слугувати підставою вважати нікчемним договір укладений між позивачем та його контрагентом - приватним підприємством «Оператор». Більше того договір, який на думку відповідача є нікчемним, в судовому порядку недійсним не визнавався.

З урахуванням вище наведеного, суд першої інстанції обгрунтовано вважав, що позивачем правомірно визначено суму валових витрат та сформовано податковий кредит з господарських операцій за участю приватного підприємства «Оператор», а відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача підлягають скасуванню.

З огляду на зазначене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Золочівському районі Львівської області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року по справі № 2а-11080/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді Т.І. Шинкар

Н.В. Ільчишин

Повний текст ухвали виготовлений 16.01.2015 року