Постанова

від 21.01.2015 по справі 921/896/14-г/1

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2015 р. Справа № 921/896/14-г/1

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого - судді: Данко Л.С.,

Суддів: Галушко Н.А.,

Гриців В.М.,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Агропрестиж 2012» від 12.11.2014 р. (вх. № 01-05/5460/14 від 20.11.2014 р.),

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 05 листопада 2014 року

у справі № 921/896/14-г/1 (суддя Чопко Ю.О.),

порушеній за позовом

Позивача: Публічного акціонерного товариства «Приватбанк», м. Дніпропетровськ,

До відповідача: Приватного підприємства «Агропрестиж 2012», с. Бичків ці, Чортківського району, Тернопільської області,

Про: стягнення заборгованості за Договором б/н від 22.02.2011 р., в розмірі 65666,18 грн., з яких: 25826,77 грн. - заборгованість за кредитом, 23330,18 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 10930,67 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 5578,56 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом та стягнення судового збору.

За участю представників сторін:

від апелянта/відповідача: не прибув;

від позивача: Жарський І.Р. - п/к за довіреністю № 4626-О від 30.10.2013 р. (довіреність дійсна до 31.12.2018 р.);

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Представником позивача подано письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів» від 20.11.2014 р., дану справу розподілено до розгляду судді - доповідачу Данко Л.С.

Розпорядженням в. о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 24.11.2014 р. у склад колегії для розгляду справи № 921/896/14-г/1 Господарського суду Тернопільської області введено суддів - Гриців В.М. та Давид Л.Л.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 24.11.2014 року прийнято апеляційну скаргу Приватного підприємства «Агропрестиж 2012» від 12.11.2014 р. (вх. № 01-05/5460/14 від 20.11.2014 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 09.12.2014 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази - оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи)(а. с. 100-101).

Розпорядженням в. о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 р. склад колегії по розгляду справи № 921/896/14-г/9 змінено, замість судді Давид Л.Л. (перебування у відпустці) введено суддю Галушко Н.А.

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 р. розгляд справи відкладено на 21.01.2015 р., про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою кореспонденцією згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України.

В судове засідання, яке відбулось 21.01.2015 р. представник апелянта/відповідача повторно не прибув, через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду апелянтом на виконання вимог ухвали суду подано супровідний лист б/н від 16.12.2014 р. (вх. № 01-04/7727/14 від 22.12.2014 р.) з доказами надсилання копії апеляційної скарги стороні по справі (квитанція про поштове відправлення та опис вкладення). Як вбачається з апеляційної скарги, апелянт просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 05.11.2014 р. по справі № 921/896/14-г/1 скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити Позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання прибув, через канцелярію суду позивачем подано відзив на апеляційну скаргу б/н від 12.01.2015 р. (вх. № 01-04/260/15 від 21.01.2015 р.) в якому просить суд апеляційну скаргу ПП «Агропрестиж 2012» залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду без змін. Представник позивача надав усні пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, доводи наведені у відзиві на апеляційну скаргу підтримав, просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 05.11.2014 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу апелянта без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Як уже було зазначено вище у цій постанові, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 24.11.2014 року прийнято апеляційну скаргу Приватного підприємства «Агропрестиж 2012» від 12.11.2014 р. (вх. № 01-05/5460/14 від 20.11.2014 р.) та розгляд справи № 921/896/14-г/1 у зв'язку із не явкою в судове засідання представника апелянта/відповідача ухвалою суду від 09.12.2014 р. було відкладено на 21.01.2015 р., про що сторін було належним чином повідомлено про день, час та місце розгляду справи.

Однак, апелянт повноважного представника в судове засідання не направив.

Разом з тим, через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду за вхідним № 01-04/7727/14 від 22.12.2014 р. апелянтом подано супровідний лист б/н від 16.12.2014 р. з доказами надсилання копії апеляційної скарги стороні (позивачу) по справі (квитанція про поштове відправлення та опис вкладення).

З вищенаведеного вбачається, що скаржник був повідомлений про день час та місце розгляду справи, так як в ухвалі про відкладення розгляду справи, а саме, в описовій частині ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 р. судом було зазначено, що представник апелянта усно заявив, що на адресу позивача апеляційна скарга не надходила, а відтак з урахуванням наведеного апелянт з власної ініціативи надіслав на адресу суду докази відправлення копії апеляційної скарги з додатками позивачу.

Крім того, неприбуття у судове засідання представника апелянта/відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Разом з тим, відповідно до абз. 1 п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

Крім того, в ухвалі суду від 09.12.2014 р. участь повноважних представників сторін судом обов'язковою не визнавалася (а. с. 113-114).

З огляду на вищенаведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 921/896/14-г/1 та розгляду справи без участі представника апелянта/відповідача, так як, у справі достатньо зібрано доказів для розгляду справи по суті.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 05 листопада 2014 р. по справі № 921/896/14-г/1 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 05 листопада 2014 р. по справі № 921/896/14-г/1 (суддя Ю.О.Чопко) позов задоволено повністю (п. 1 резолютивної частини рішення ). Стягнуто з Приватного підприємства «Агропрестиж 2012» (с. Бичківці, Чортківського району, Тернопільської області, код 37210086)) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, код 14360570) - 25826 грн. 77 коп. боргу по кредиту, 23330 грн. 18 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 10930 грн. 67 коп. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, 5578 грн. 56 коп. - заборгованість по комісії за користування кредитом та 1 827 грн. 00 коп. в повернення сплаченого судового збору (п. 2 резолютивної частини рішення ) (а. с. 87, 88-94).

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Тернопільської області від 05.11.2014 р. у справі № 921/896/14-г/1, апелянт/відповідач (ПП «Агропрестиж 2012») звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 05.11.2014 р. по справі № 921/896/14-г/1 скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити Позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а. с. 102-104).

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням судом усіх обставин справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що мають значення для справи, що призвело до незаконного та необґрунтованого рішення, відтак вважає, що дане рішення підлягає скасуванню.

Вважає, що місцевим судом не було доведено такі обставини: 1) факт чинності Умов станом на момент укладення договору; 2) факт ідентичності Умов долучених до позовної заяви до умов, які були чинними на момент укладення договору; 3) факт ознайомлення відповідача з Умовами, які долучені до позовної заяви та були чинними на момент укладення договору, оскільки такі Умови існували виключно в електронній формі, а чинність таких Умов повинна бути підтверджена в порядку визначеному Постановою КМУ від 26 травня 2004 року № 680 «Про затвердження Порядку засвідчення наявності електронного документа (електронних даних) на певний момент часу», проте доказів фіксування часу створення Умов позивачем до матеріалів справи не долучено.

Крім того, апелянт посилається на Директиву Європейського Парламенту та Ради 2005/29/ЄС від 11.05.2005 р., щодо не справедливих видів торгівельної практики та Директиву 2008/48 ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23.04.2008 р. про кредитні угоди для споживачів важливим для забезпечення довіри споживачів є пропонування ринком достатнього ступеня захисту. Таким чином, апелянт вважає, що враховуючи неможливість огляду оригіналу вказаних Умов в судовому засіданні, відсутні підстави вважати, що до договору укладеного між Позивачем та Відповідачем повинні бути застосовані положення Умов.

Також апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що 26.10.2012 р. Відповідачем отримано від Позивача грошові кошти в розмірі 25826,77 грн. Відповідно до п. 3.18.2.1.2 Умов банк при наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів в рамках ліміту, про розміри якого Банк оповіщає клієнта на свій розсуд або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку та клієнта. Згідно пункту 3.18.1.5 Умов кредитний ліміт становить собою суму грошових коштів в межах якої банк проводить оплату розрахункових документів Клієнта поза межами залишку грошових коштів на його розрахунковому рахунку.

Відтак апелянт вважає, що згідно довідки наданої ПАТ КБ «Приватбанк» від 11.08.2014 р. станом на 22.10.2012 р. кредитний ліміт Відповідача становив 0,00 грн. таким чином, грошові кошти отримані Відповідачем 26.10.2012 р. в розмірі 25826,77 грн. не можуть вважатись, що одержані на умовах кредитного договору (застосування процентної ставки, неустойки, комісії).

Також апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що не заперечує проти повернення суми в розмірі 25826,77 грн. у випадку пред'явлення позову та винесення судового рішення про стягнення майна, набутого без достатньої правової підстави, в тому числі і сплати 3% річних.

Як вбачається з матеріалів даної справи, Позивач: Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» є юридичною особою, місцезнаходження юридичної особи: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, йому присвоєно код ЄДРПОУ 14360570, що підтверджується Довідкою АА № 241170 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), (а. с. 11), Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 054809 (а. с. 12/зворот), Банківською ліцензією № 22 від 05.10.2011 р. (а. с. 12), Статутом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (нова редакція) (а. с. 14-30).

Відповідач: Приватне підприємство «Агропрестиж 2012» є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 37210086, місцезнаходження юридичної особи: п. і. 48512, Тернопільська обл., Чортківський р-н, с. Бичківці, засновник та директор підприємства є Новак А.Р., що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 757372 (а. 47), витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а. с. 63-64).

Місцевим господарським судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, 22 лютого 2011 року директором Приватного підприємства «Агропрестиж 2012» Новак А.Р. було підписано заяву про відкриття поточного рахунку (далі - заява) (а. с. 31).

Підписавши згадану заяву, відповідач погодився із Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, які разом із цією заявою та карткою зі зразками підписів, згідно якої відповідач погодився з «Умовами та правилами надання банківських послуг», у тому числі з Умовами та правилами обслуговування за розрахунковими картками, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із цією заявою та карткою зі зразками підписів і відбитком печатки складають Договір банківського обслуговування.

Цим підписом відповідач приєднався і зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, тарифах позивача - договорі банківського обслуговування.

Згідно з розділом 1 Умов та Правил надання банківських послуг, розміщених на сайті банку http://privatbank.ua, Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», що діє на підставі Ліцензії Національного банку України № 22 від 05.10.2011 р. (а. с. 12), керуючись законодавством України, публічно пропонує широкому та необмеженому колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та правила надання банківських послуг.

Документи, розміщені на сайті банку - це публічна оферта, що містить умови та правила надання послуг банком, до якої приєднується клієнт, підписуючи заяву у відділенні банку.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У ст. 633 Цивільного кодексу України передбачено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно з ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У ч. 1 ст. 1067 Цивільного кодексу України закріплено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

За таких умов за своєю правовою природою договір, укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та Приватним підприємством «Агропрестиж 2012», є змішаним договором банківського рахунку та кредитного договору.

Дана правова позиція суду узгоджується з висновками ВГСУ викладеними у постанові ВГСУ від 20.08.2013 р. у справі № 15/5007/1293/12, постанові ВГСУ від 04.02.2014 р. у справі № 922/2798/13, постанові ЛАГС від 24.04.2014 р. у справі № 914/4368/13.

Відповідно до умов зазначеного договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт № картки 5584242200454297 на поточний рахунок 26002060503188, в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт банк, Інтернет клієнт банк, sms повідомлення або інших), що визначено і врегульовано «Умовами та правилами надання банківських послуг» (а. с. 32-39).

Згідно з п. 3.18.1.16 Умов при укладанні договорів та угод, або вчинення інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Статтею 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" встановлено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

Відповідно до п. 3.18.1.1 Умов та Правил надання банківських послуг (далі - Умови), кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів Клієнта в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта.

Кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди (п. 3.18.1.3 Умов).

Згідно п. 3.18.1.8 Умов, проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до Умов (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі).

Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (п. 3.18.1.6 Умов).

Пунктом 3.18.6.1 Умов визначено, що обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку Клієнта здійснюється з моменту подачі Клієнтом до Банку заяви на приєднання до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт - банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або у будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитного ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.

Матеріали справи свідчать про виконання банком взятих на себе зобов'язань за договором банківського обслуговування щодо встановлення кредитного ліміту в розмірі 25000,00 грн. який надано 13.07.2012 р..

Як вбачається з матеріалів справи, Банком також було проведено наступні платежі Відповідача за рахунок кредиту: 16,64 грн. - з 27.07.2012 р., 49,97 грн. - з 30.07.2012 р., 16,69 грн. - з 31.07.2012 р., 16,70 грн. - з 01.08.2012 р., 234,00 грн. - з 01.08.2012 р., 16,87 грн. - з 02.08.2012 р., 16,87 грн. - з 03.08.2012 р., 50,67 грн. - з 06.08.2012 р., 16,93 грн. - з 07.08.2012 р., 16,93 грн. - з 08.08.2012 р., 16,95 грн. - з 09.08.2012 р., 305,00 грн. - з 09.08.2012 р., 17,16 грн. - з 10.08.2012 р., 51,51 грн. - з 13.08.2012 р., 17,21 грн. - з 26.10.2012 р. (а. с.46).

Таким чином ПП «Агропрестиж 2012» надано кредит в сумі 25860,10 грн., що підтверджується випискою із рахунку (знаходиться в матеріалах справи, а. с. 46) та розрахунком - четверта колонка «Сальдо прострочки» за 26.10.2012 р. становить 25826,77 грн.

Пункт 3.18.4.1 Умов передбачає, що за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця, розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.1 Умов).

При необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом проценти в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню (п. 3.18.4.1.2 Умов).

У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.3 Умов).

Під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.18.4.1.4 Умов).

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається (п. 3.18.4.1.4 Умов).

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається (п. 3.18.4.9 Умов).

У відповідності до п. 3.18.4.4 Умов, Клієнт сплачує Банку винагороду за використання Ліміту відповідно до п. 3.18.1.6, 3.18.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг.

При несплаті винагороди, відсотків у відповідні строки, вони вважаються простроченими (п. 3.18.4.10 Умов).

Відповідно до п. 3.18.2.3.4 Умов - Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Враховуючи наведене вище позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача на свою користь заборгованості: 25826,77 грн. - заборгованості за кредитом, 23330,18 грн. - заборгованості по відсотках за користування кредитом та 5578,56 грн. - заборгованості по комісії за користування кредитом.

21.10.2013 р. позивачем було направлено відповідачу претензію Вих. № 10316ТЕХ0S05W від 17.10.2013 р. з вимогою про погашення заборгованості за договором банківського обслуговування від 22.02.2011 р. (а. с. 49, 50), яка залишена останнім без реагування.

Відповідач отримані кредитні кошти не повернув, а тому місцевий господарський суд прийшов до правомірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 25826,77 грн. заборгованості за кредитом. Також з відповідача стягується 23330,18 грн. відсотків за користування кредитом за період з 26.02.2011 року по 25.07.2014 року та 5578,56 грн. - заборгованості по комісії за користування кредитом.

Належить зазначити, що апелянтом/відповідачем в апеляційній скарзі отримання коштів в Банку - не заперечується, та з описової частини апеляційної скарги не випливає, що в частині стягнення основного боргу, рішення господарського суду оспорюється, відповідач не погоджується лише з нарахуванням та стягненням з нього на користь позивача відсотків, штрафних відсотків, пені, комісії (описова частина апеляційної скарги ), однак в прохальній частині апеляційної скарги, скаржник просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 05.11.2014 р. у справі № 921/896/14-г/1 скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України - учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 3.18.5.1 Умов - При порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п. 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п. 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченої п. 3.18.2.2.5, 3.18.4.4. 3.18.4.5, 3.18.4.6 Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні. Нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язання передбачених умовами здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання повинно було бути виконано клієнтом (п. 3.18.5.4). На цій підставі позивач правомірно заявив вимогу про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату кредиту за період 26.02.2011 року по 25.07.2014 року в сумі 10930,67 грн.

Станом на день розгляду справи у суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 65666,18 грн., у т.ч.: заборгованості за кредитом - 25826,77 грн., заборгованості за процентами - 23330,18 грн., пені - 10930,67 грн. та заборгованості по комісії - 5578,56 грн., що підтверджується випискою по картковому рахунку, анкетою-заявою на випуск корпоративної карти, обґрунтованим розрахунком позовних вимог та іншими матеріалами справи.

Щодо тверджень апелянта/відповідача що позивачем не доведено: 1) факт чинності Умов станом на момент укладення договору; 2) факт ідентичності Умов долучених до позовної заяви до умов, які були чинними на момент укладення договору; 3) факт ознайомлення відповідача з Умовами, які долучені до позовної заяви та були чинними на момент укладення договору, колегія суддів вважає надуманими та недоведеними.

Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідач не надав доказів зменшення та/або погашення заборгованості.

Слід зазначити, в матеріалах справи знаходиться Акт огляду відомостей інтернет-ресурсу № 1а від 24.09.2014 р., яка підписана директором ПП «ВІГА» Майка М.Б. (а.с. 59) однак такий акт поданий від Приватного підприємства «Агропрестиж 2012».

З матеріалів справи вбачається, що представником Приватного підприємства «Агропрестиж 2012» згідно довіреності б/н від 02.06.2014 р. є Майка Максим Борисович (а.с. 56).

Також є необґрунтованим покликання Апелянта на Директиву Європейського Парламенту та Ради 2005/29/ЄС від 11.05.05 р., оскільки ця директива спрямована на забезпечення нормального функціонування внутрішнього ринку держав-членів ЕС (ст.1 Директиви). Доказів того, що на день прийняття цієї директиви, чи на день укладення кредитного договору Україна, в тому числі і Апелянт, були державою яка є членом ЕС.

Аналогічне відноситься і до покликання Апелянта на директиву 2008/48/ЄС.

Факт отримання коштів в Банку Апелянтом не заперечується і підтверджується змістом апеляційної скарги.

Твердження апелянта/відповідача про те, що кошти отримані в Банку не можуть вважатись таким, що одержані на умовах кредитного договору спростовуються матеріалами справи та вищенаведеним.

Крім того, колегія суддів вважає зазначити наступне щодо банківської виписки, яка знаходиться в матеріалах справи а. с. 46.

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України № 566 від 30.12.1998р. (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003р. N 254, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 8 липня 2003 р. за № 559/7880, визначено перелік первинних документів, які складаються банками залежно від виду операції, та їх обов'язкові реквізити.

Залежно від виду операції первинні документи банку (паперові та електронні) поділяють на касові, які підтверджують здійснення операцій з готівкою, та меморіальні, що використовуються для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій.

До первинних меморіальних документів, які підтверджують надання банком послуг з розрахунково-касового обслуговування, належать меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги, розрахункові чеки та інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Пунктом 5.1 глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

З огляду на наведене, банківська виписка з рахунків відповідача є належними доказами в розумінні ст.ст. 33-34 ГПК України, тому приймаються до уваги судом, що підтверджують факт здійснення господарських операцій між банком та відповідачем у цій справі, виконання Банком у повному обсязі своїх зобов'язань за договором, надання відповідачу кредитного ліміту у відповідному розмірі та не виконання відповідачем зобов'язань за договором.

Дана правова позиція суду узгоджується з висновками Донецького апеляційного господарського суду викладеними у постанові від 01.07.2014 р. у справі № 908/111/14, Київського апеляційного господарського суду викладеними у постанові від 30.01.2014 р. у справі № 910/14730/13.

Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідач не надав доказів зменшення та/або погашення заборгованості.

Інші твердження апелянта/відповідача, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, апеляційну скаргу апелянта/відповідача залишити без задоволення, рішення господарського суду Тернопільської області від 05.11.2014 р. у справі № 921/896/14-г/1 - без змін.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 05.11.2014 року у справі № 921/896/14-г/1 - залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути Господарському суду Тернопільської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Гриців В.М.

21.01.2015 року проголошено вступну і резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 26.01.2015 р.