Рішення

від 26.01.2015 по справі 916/4523/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" січня 2015 р.Справа № 916/4523/14

За позовом Державного підприємства "Українські спеціальні системи"

до Управління Держземагенства у Комінтернівському районі Одеської області

про стягнення 85703,84 грн.

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: Складаний В.А. по довіреності №77 від 16.09.2014р. Василик А.В. по довіреності №1 від 06.01.2015р.

Від відповідача: Новіткевич С.М. по довіреності №н-4/6-15 від 12.01.2015р.;

СУТЬ СПОРУ: Державного підприємства "Українські спеціальні системи" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Управління Держземагенства у Комінтернівському районі Одеської області про стягнення 85703,84 грн., з яких основний борг у розмірі 60000грн., 3% річних у розмірі 1523,84грн., індекс інфляції у розмірі 9120грн., пеню у розмірі 10860грн. та штраф 4200грн..

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.11.2014р. порушено провадження по справі №916/4111/14.

12.01.2015р. представник позивача звернувся до суду із заявою про продовження розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.01.2015р. строк розгляду справи продовжено відповідно до ст. 69 ГПК України.

26.01.15р. позивач звернувся до господарського суду із заявою про зменшення позовних вимог відповідно якої просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 60000грн., 3% річних у розмірі 1913,42грн., індекс інфляції у розмірі 13500грн., пеню у розмірі 6665,74грн..

Відповідач надав відзив на позов відповідно якого просить суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог з підстав викладених у відзиві.

У судовому засіданні 26.01.2015р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, суд встановив наступне .

16.07.2013 року між Державним підприємством "Українські спеціальні системи" (надалі - Позивач, Постачальник) та Управління Держземагенства у Комінтернівському районі Одеської області (надалі - Відповідач, Замовник) було укладено Договір про закупівлю програмно-апаратного комплексу за державні кошти №11.208/13/ІН (надалі - Договір).

25.12.2013р. між Державним підприємством "Українські спеціальні системи" та Управління Держземагенства у Комінтернівському районі Одеської області укладена додаткова угода до договору № 1.

За умовами п. 1.1. Договору постачальник зобов'язується виготовити у 2013 році та поставити програмно-апаратний комплекс попередньої обробки та перевірки відомостей, які підлягають внесенню до державного земельного кадастру, захисту баз персональних даних та службової інформації зі спеціалізованим програмним забезпеченням , а Замовник прийняти і оплатити ПАК-ДЗК.

Ціна цього договору становить 60 000грн. у т.ч. ПДВ 10000грн. відповідно до специфікації ПАК-ДЗК та протоколу погодження договірної ціни товару (п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 4.1. ( з урахуванням додаткової угоди) Замовник здійснює оплату ПАК-ДЗК на підставі видаткової накладної на ПАК-ДЗК, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника у розмірі визначеному у пункті 3.1. Договору. Оплата здійснюється Замовником на підставі підписаної Сторонами видаткової накладної на ПАК-ДЗК не пізніше закінчення 2013 фінансового року

Постачальник зобов'язується передати ПАК-ДЗК замовнику відповідно до договору не пізніше 31.12.2013р. (п.5.1. договору з урахуванням додаткової угоди.

Згідно п.6.1., 6.1.2. ( з урахуванням додаткової угоди) Замовник зобов'язаний приймати поставлений ПАК-ДЗК згідно видатковою. накладною

На виконання умов договору позивач здійснив поставку ПАК-ДЗК до 31.12.2013р., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000075 від 25.12.2013р. на суму 60 000грн..

В свою чергу, Відповідач прийняв товар згідно видаткової накладної без зауважень, про що свідчить підпис відповідача і кінцева дата розрахунку за поставлене обладнання відповідно до п. 4.1. ( з урахуванням додаткової угоди) є 31.12.2013р.

Але відповідач взяте на себе грошове зобов'язання по договору не виконав.

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обов'язку щодо оплати заборгованості за поставлене обладнання, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 60000грн., 3% річних у розмірі 1913,42грн., індекс інфляції у розмірі 13500грн., пеню у розмірі 6665,74грн. та судові витрати.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено наявність поставки позивачем відповідачу обладнання, існування заборгованості відповідача по оплаті вартості отриманого обладнання, у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача вартості поставленого обладнання в сумі 60 000грн. є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних у сумі 1913,42грн.та індекс інфляції у розмірі 13500грн.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача за отримане обладнання, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 1913,42грн.та індекс інфляції у розмірі 13500грн., підлягають судом задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 6665,74грн.

Відповідно до п. 7.1. договору у разі невиконання або неналежне викоання своїх зобов"язань за договором сторони несуть відповідальність, передбаченому законами та цим договору.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В зв'язку з порушенням строків оплати за поставлене обладнання, на підставі п. 7.1. договору відповідачу позивачем на суму заборгованості нарахована пеня за кожен день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 6665,74грн..

Наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений належним чином, тому судом підлягає задоволенню у розмірі 6665,74грн.

Твердження відповідача про те, що умовою оплати виконаних робіт є перерахування бюджетних коштів відповідачу, відповідні кошти відповідачу не перераховувались, у зв'язку з чим, відсутні підстави стверджувати про порушення відповідачем зобов'язання, судом не приймаються до уваги.

Так, в силу ч. 1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, ч.1 ст.530 ЦК України визначає, що строк виконання зобов'язання може визначатись подією, яка неминуче настане.

Разом з тим, вказана норма не може бути застосована до спірних правовідносин, враховуючи, що подією є явище, що виникає незалежно від волі людей; а дією є життєвий факт, що є результатом свідомої, пов'язаної з волею, діяльності людей, які, у свою чергу, поділяються на правомірні, тобто такі, що відповідають правовим нормам, і неправомірні, які суперечать закону (правопорушення).

Фактично договір містить умову, відповідно до якої виконання зобов'язання з оплати коштів за виконані роботи пов'язано з дією особи, яка не є стороною такого договору.

Однак, за змістом ст.511 ЦК України, зобов'язання не може створювати обов'язку для третьої особи.

Крім того, згідно з ч.2 ст.528 ЦК України, навіть у випадку покладення виконання обов'язку боржником на іншу особу, відповідальним за виконання зобов'язання залишається боржник, а не така особа.

При цьому, в силу ч.1 ст.96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, на підставі ч.2 ст.617 ЦК України, ч.2 ст.218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р. відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду справи відповідачем не було належним чином доведено суду та доказано виконання своїх зобов'язань.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827грн.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Управління Держземагенства у Комінтернівському районі Одеської області (67500, Одеська область, м. Комінтернові, вул. Центральна, 29, код ЄДРПОУ 38368060) на користь Державного підприємства "Українські спеціальні системи" (04119, м. Київ, вул. Мельникова, 83-Б, код ЄДРПОУ 32348248) основний борг у розмірі 60000грн., 3% річних у розмірі 1913,42грн., індекс інфляції у розмірі 13500грн., пеню у розмірі 6665,74грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 28 січня 2015 р.

Суддя С.В. Літвінов