Постанова

від 28.07.2015 по справі 916/4523/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2015 року Справа № 916/4523/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Львов Б.Ю. (доповідач) - головуючий, судді Васищак І.М. і Харченко В.М.,

розглянувши касаційну скаргу Управління Держземагентства у Комінтернівському районі Одеської області, смт Комінтернівське Одеської області,

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.05.2015

зі справи № 916/4523/14

за позовом державного підприємства "Українські спеціальні системи" (далі - Підприємство), м. Київ,

до Управління Держземагентства у Комінтернівському районі Одеської області (далі - Управління),

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, м. Одеса,

про стягнення 85 703,84 грн.,

за участю представників:

позивача - Складаного В.А.,

відповідача - не з'явився,

третьої особи - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Підприємство звернулося до господарського суду Одеської області з позовом (з урахуванням подальшого зменшення позовних вимог) про стягнення з Управління 60 000 грн. основного боргу, 13 500 грн. інфляційних втрат, 6 665,74 грн. пені та 3 % річних у сумі 1 913,42 грн., а всього 82 079,16 грн., що мотивувало неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати закупленого програмно-апаратного комплексу за договором від 16.07.2013 № 11.208/13/ІН (далі - Договір).

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.01.2015 (суддя Літвінов С.В.) позов задоволено.

Прийняте місцевим судом рішення з посиланням на приписи статей 11, 96, 202, 205, 509, 511, 525, 526, 528, 530, 549, 551, 610, 611, 617, 625, 626, 629, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статей 193, 216, 217, 218, 230, 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України) мотивовано неналежним виконанням Управлінням зобов'язань з оплати одержаного в 2013 році програмно-апаратного комплексу.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 (колегія суддів у складі: Журавльов О.О. - головуючий суддя, судді Петров М.С., Савицький Я.Ф.) рішення місцевого господарського суду зі справи змінено та позов задоволено частково: з Управління стягнуто 60 000 грн. основного боргу, 13 500 грн. інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 1 913,42 грн.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанову суду апеляційної інстанції з посиланням, зокрема, на приписи статей 549 ЦК України, статей 229, 230, 231 ГК України та статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", у частині відмови у стягненні пені мотивовано безпідставністю її нарахування відповідачеві.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Управління просить постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати внаслідок її прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про відмову в позові повністю.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами в справі встановлено, що:

- 16.07.2013 Підприємством (постачальник) та Управлінням (замовник) укладено Договір, за умовами якого постачальник зобов'язується виготовити у 2013 році та поставити замовнику програмно-апаратний комплекс попередньої обробки та перевірки відомостей, які підлягають внесенню до державного земельного кадастру, захисту баз персональних даних та службової інформації зі спеціалізованим програмним забезпеченням (далі - ПАК-ДЗК), а замовник прийняти і оплатити ПАК-ДЗК;

- пунктами 1.2, 1.3 Договору передбачено, що технічні вимоги до ПАК-ДЗК викладені в додатку № 1, що є невід'ємною частиною Договору. Специфікація ПАК-ДЗК викладена в додатку № 2, що також є невід'ємною частиною Договору;

- відповідно до пункту 1.4 Договору придбання ПАК-ДЗК здійснюється в межах кошторисних призначень замовника за КПКВК 2803030 "Проведення земельної реформи", КЕКВ 3110 "Придбання обладнання і предметів довгострокового користування", код ПАК-ДЗК за Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016-2010 26.20.1 "Машини обчислювальні частини та приладдя до них";

- згідно з пунктом 3.1 Договору ціна цього Договору становить 60 000 грн., у т.ч. ПДВ 10 000 грн., відповідно до специфікації ПАК-ДЗК та протоколу погодження договірної ціни товару;

- пунктом 4.1 Договору (у редакції додаткової угоди № 1 від 25.12.2013 до Договору; далі - Додаткова угода) замовник здійснює оплату ПАК-ДЗК на підставі видаткової накладної на ПАК-ДЗК шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника у розмірі, визначеному в пункті 3.1 Договору. Оплата здійснюється замовником на підставі підписаної сторонами видаткової накладної на ПАК-ДЗК не пізніше закінчення 2013 фінансового року;

- приписами пункту 4.2 Договору сторони погодили, що замовник має право на відстрочку платежу в разі відсутності бюджетного фінансування;

- відповідно до пункту 5.1 Договору (в редакції Додаткової угоди) постачальник зобов'язується передати ПАК-ДЗК замовнику не пізніше 31.12.2013;

- 25.12.2013 позивач здійснив поставку відповідачеві ПАК-ДЗК вартістю 60 000 грн., що підтверджується видатковою накладною від 25.12.2013 № РН-0000075 на суму 60 000 грн.;

- 10.04.2014 та 30.09.2014 позивач направляв відповідачу претензію та лист щодо сплати заборгованості, на які листом від 21.10.2014 відповідач повідомив, що зобов'язання зареєстровано в органі державного казначейства, однак кошторис на 2014 рік таких видатків не передбачає, у зв'язку з чим погасити існуючу заборгованість відповідач не має можливості.

Апеляційним судом додатково у справі встановлено, що:

- відповідно до пункту 7.1 Договору в разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором;

- умови Договору не містять погодження сторін щодо застосування штрафних санкцій у вигляді сплати пені з встановленням її конкретного розміру за прострочення виконання відповідачем взятого на себе зобов'язання.

З огляду на наведене місцевий та апеляційний господарські суди з дотриманням приписів зазначених ними норм матеріального права, на підставі ретельної оцінки поданих сторонами доказів, дослідивши фактичні обставини, пов'язані з наявністю Договору, Додатковою угодою, їх змістом та виконанням сторонами договірних зобов'язань, беручи до уваги те, що позивач здійснив поставку на користь відповідача ПАК-ДЗК 25.12.2013, а сторонами Договору чітко та однозначно визначено, що оплата отриманого ПАК-ДЗК повинна бути здійснена відповідачем не пізніше закінчення 2013 фінансового року (не пізніше 24 години 31.12.2013), тоді як пунктом 4.2 Договору не передбачено можливості відстрочки розрахунків (навіть у разі відсутності бюджетного фінансування) після закінчення 2013 фінансового року, встановивши прострочення відповідачем оплати отриманого ПАК-ДЗК і наявність боргу за Договором, перевіривши правильність нарахування Підприємством інфляційних втрат та 3 % річних, дійшли обґрунтованих висновків щодо неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань, а тому й правомірно задовольнили відповідні позовні вимоги Підприємства.

У свою чергу, суд апеляційної інстанції, на відміну від місцевого господарського суду, встановивши, що умови Договору не містять погодження сторін щодо застосування штрафних санкцій за прострочення виконання відповідачем взятого на себе зобов'язання у вигляді сплати пені з встановленням її конкретного розміру, правомірно відмовив у задоволенні позову стосовно стягнення пені.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111 7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідає встановленим попередніми судовими інстанціями фактичним обставинам, прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для її скасування чи зміни відсутні.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 -111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 зі справи № 916/4523/14 залишити без змін, а касаційну скаргу Управління Держземагентства у Комінтернівському районі Одеської області - без задоволення.

Суддя Б.Львов

Суддя І.Васищак

Суддя В.Харченко