Ухвала

від 22.01.2015 по справі 826/16202/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16202/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

22 січня 2015 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

за участю секретаря Скалецької І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокомп сервіс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокомп сервіс" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автокомп сервіс", звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 23.06.2014 року № 0008972213, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 88359,00 грн., з якої: за основним платежем - 58906,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 29453,00 грн. за платежем: податок на прибуток підприємств та № 0008982213, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 113358,00 грн., з якої: за основним платежем - 75572,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 37786,00 грн. за платежем: ПДВ.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2014 року в задоволенні вимог адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги адміністративного позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ч. 1 статі 9 КАС України , суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу відповідача № 271 від 19.05.2014, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «АВТОКОМП СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 34694129) з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету ПДВ та податку на прибуток підприємств при взаємовідносинах з ТОВ "Логос Сервіс" (код ЄДРПОУ 38105211) за період з 01.12.2012 року по 31.12.2013 року, за результатом якої складено акт перевірки від 30.05.2014 року № 1126/22-13/34694129.

Відповідачем за результатами перевірки встановлені порушення:

- п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження суми ПДВ в розмірі 75572,00 грн.;

- п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 58906,00 грн.

На підставі складеного акту перевірки від 30.05.2014 № 1126/22-13/34694129 податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 23.06.2014: № 0008982213, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 113358,00 грн., з якої: за основним платежем - 75572,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 37786,00 грн. за платежем: ПДВ; та № 0008972213, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 88359,00 грн., з якої: за основним платежем - 58906,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 29453,00 грн. за платежем: податок на прибуток підприємств.

Вважаючи, що податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм податкового законодавства, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову погодився з висновками акту перевірки відповідача про відсутність факту реального здійснення господарських операцій, оскільки ці операції не підтверджено належним чином відповідними документами.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України ) встановлено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу .

Відповідно до положень п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

П. 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з : придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів /послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу ).

В п. 201.1 ст. 201 ПК України визначено обов'язок платника податків надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, обов'язкові реквізити, перелік яких вказаний у п.п. а)-і).

П.п. 200.1-200.3 ст. 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу .

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 - первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Отже, формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «АВТОКОМП СЕРВІС» та ТОВ "Логос Сервіс" (виконавець) було укладено договір про надання послуг від 01.02.2013 № 3-02К (т. 1, арк. 29).

Згідно до умов даного договору, замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати йому, у відповідності до умов даного договору інформаційно-консультаційні послуги з наступних питань:

- підготовка документації, згідно тендерних пропозицій відкритих торгів державних закупівель;

- консультування з питань участі у відкритих торгах державних закупівель;

- питання з планування участі у відкритих торгах державних закупівель.

На підтвердження реальності господарської операції за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: акти здачі-прийняття робіт та податкові накладні (т. 1, арк. 30-33).

Акти приймання-здачі робіт є документами первинного бухгалтерського обліку у розмінні ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Вимоги до таких документів встановлені у ч. 2 ст. 9 вказаного Закону.

Згідно вказаної норми права документи первинного бухгалтерського обліку повинні містити такі обовязкові реквізити, як назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши надані представником позивача копії актів приймання-здачі робіт колегія суддів встановила, що вони оформлені з порушенням вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Зокрема, у вказаних актах не відображено зміст та обсяг господарської операції.

Так, у актах приймання-здачі послуг зазначено, що у відповідності з умовами договору надані наступні послуги: підготовка документації, згідно тендерних пропозицій відкритих торгів державних закупівель; консультування з питань участі у відкритих торгах державних закупівель; питання з планування участі у відкритих торгах державних закупівель.

У відповідності до п. 3.1 договору № 3-02К від 01.02.2013 року замовник виплачує виконавцю винагороду згідно рахунків-фактур виконавця, актів виконаних робіт, сума яких визначається щодо кожної наданої послуги окремо.

Тобто, сума коштів, що перераховується позивачем визначається в залежності від обсягу послуг, які були фактично надані та які повинні бути зазначені в акті приймання-здачі послуг.

У кожному з наданих позивачем актів приймання-здачі послуг вказано різну вартість послуг, проте зазначено один і той же перелік наданих послуг.

Таким чином, із вказаних актів неможливо встановити які саме роботи виконувалися контрагентом за умовами договору у певний проміжок часу та в якому обсязі, а тому не можливо встановити реальність операції між ТОВ «АВТОКОМП СЕРВІС» та ТОВ "Логос Сервіс".

Крім цього, позивач надав суду докази щодо його участі у відкритих торгах. Однак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з наданих документів вбачається, що ТОВ «АВТОКОМП СЕРВІС» брало участь у відкритих торгах з держаних закупівель та укладало договори щодо надання послуг, проте, жодним чином із наданих доказів не можливо встановити, що ТОВ "Логос Сервіс" надавало ТОВ «АВТОКОМП СЕРВІС» інформаційно-консультаційні послуги для участі у відкритих торгах з держаних закупівель.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що відсутні належні докази щодо надання працівниками ТОВ "Логос Сервіс" інформаційно-консультаційних послуг, оскільки, відсутні будь-які письмові звіти щодо наданих консультацій, відсутні проекти підготовленої документації для позивача, як і відсутній план щодо вирішення питань необхідних для участі у відкритих торгах державних закупівель.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що позивачем не доведена реальність операцій, оскільки не підтверджується факт надання ТОВ "Логос Сервіс" інформаційно-консультаційних послуг.

Також, між ТОВ «АВТОКОМП СЕРВІС» та ТОВ "Логос Сервіс" (підрядник), було укладено договір на надання робіт з обслуговування та ремонту комп'ютерної та офісної техніки від 01.02.2013 № 2-02К (т. 1, арк. 36-37).

Згідно до умов даного договору, підрядник зобов'язується за письмовим завданням замовника виконувати роботи та надавати послуги на умовах, викладених у договорі, а замовник зобов'язується приймати та оплачувати виконувані роботи та надавані послуги, які зазначені в п. 1.2 договору.

На підтвердження реальності господарської операції за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: акти здачі-прийняття робіт та податкові накладні (т. 1, арк. 38-39).

Так, дослідивши акти здачі-прийняття наданих послуг, колегія суддів приходить до висновку, що вони оформлені з порушенням вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Зокрема, у вказаних актах не відображено зміст та обсяг господарської операції.

Так, у актах приймання-здачі послуг зазначено, що у відповідності з умовами договору надані наступні послуги: роботи з профілактичних заходів, що проводять у відповідності до експлуатаційної документації на відповідні моделі оргтехніки, що підлягають чистці, змазці або заміні ресурсних вузлів, регулюванні, налагодженні тощо..

В кожному з наданих позивачем актів приймання-здачі послуг вказано різну вартість послуг, проте зазначено один і той же перелік наданих послуг.

У відповідності до п. 5.2 договору № 2-02К від 01.02.2013 року вартість робіт, що виконуються за умовами вказаного договору, визначається у відповідних рахунках-фактурах.

Однак, в матеріалах справи відсутні вказані рахунки-фактури.

У відповідності до п.2.3 даного договору , при проведенні ремонту Підрядник приймає на ремонт відповідні одиниці Техніки на підставі актів прийому-передачі, однак, даних документів позивачем не надано.

Крім того, умовами договору визначено, що підрядник зобов'язується надавати послуги за письмовим завданням замовника, яке суду так і не було надано.

Позивач надав суду лише оборотно-сальдову відомість по рахунку: 10 щодо наявності у нього техніки. Однак, суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що із наданих доказів вбачається лише, що у ТОВ «АВТОКОМП СЕРВІС» наявна оргтехніка, проте, жодним чином із наданих доказів не можливо встановити, що ТОВ "Логос Сервіс" надавало ТОВ «АВТОКОМП СЕРВІС» послуги щодо обслуговування відповідної оргтехніки.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутні належні докази щодо надання працівниками ТОВ "Логос Сервіс" послуг щодо обслуговування оргтехніки, у зв'язку з чим, із наданих позивачем доказів не можливо встановити реальність операції між ТОВ «АВТОКОМП СЕРВІС» та ТОВ "Логос Сервіс".

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведена реальність операцій, оскільки не підтверджується факт надання ТОВ "Логос Сервіс" послуг щодо обслуговування оргтехніки.

Також, між ТОВ «АВТОКОМП СЕРВІС» та ТОВ "Логос Сервіс" (рекламіст), було укладено договір про надання рекламних послуг від 10.01.2013 року № 1-Р (т. 1, арк. 40).

Згідно до умов даного договору, рекламодавець доручає, а рекламіст зобов'язується виконати роботи з рекламування послуг ТОВ «АВТОКОМП СЕРВІС» шляхом надання послуг промоутерів з січня 2013 року по грудень 2013 року, обсяг: рекламні листівки у кількості 10000 шт. на місяць.

На підтвердження реальності господарської операції за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: додатки до договору, акти здачі-прийняття наданих послуг та податкові накладні.

Дослідивши надані представником позивача копії актів приймання-здачі робіт колегія суддів встановила, що вони оформлені з порушенням вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Зокрема, у вказаних актах не відображено зміст та обсяг господарської операції.

Так, у актах здачі-приймання робіт зазначено, що у відповідності з умовами договору виконані наступні роботи: надані рекламні послуги.

У кожному з наданих позивачем актів приймання-здачі робіт вказано різну вартість послуг, проте зазначено один і той же перелік робіт. Із вказаних актів неможливо встановити які саме роботи виконувалися контрагентом позивача у певний проміжок часу та в якому обсязі.

Також, відповідно до п.2.1. даного договору контрагент позивача подає позивачу на затвердження, окрема, 3 варіанта рекламних листівок. Однак, позивачем не надано вказаних даних варіантів рекламних листівок у підтвердження, що контрагентом виконувались умови договору.

Також, не надано суду документів хто саме розповсюджував рекламні листівки, скільки людей було задіяно та яка кількість листівок фактично була розповсюджена, не надано пояснень чому різна вартість наданих послуг, якщо за умовами договору розповсюдженню підлягало 10 000 шт. листівок на місяць.

Так, позивач надав суду зразок рекламної листівки, як доказ використання у власній господарській діяльності наданих контрагентом послуг промоутерів, однак, із наданих доказів вбачається лише, що у ТОВ «АВТОКОМП СЕРВІС» наявна рекламна листівка, проте, жодним чином не можливо встановити, що ТОВ "Логос Сервіс" надавало ТОВ «АВТОКОМП СЕРВІС» послуги щодо обслуговування відповідної промоутерів щодо розповсюдження відповідної рекламної листівки.

Таким чином, колегія суддів в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутні належні докази щодо надання працівниками ТОВ "Логос Сервіс" послуг промоутерів, у зв'язку з чим, із наданих позивачем доказів не можливо встановити реальність операції між ТОВ «АВТОКОМП СЕРВІС» та ТОВ "Логос Сервіс".

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведена реальність операцій, оскільки не підтверджується факт надання ТОВ "Логос Сервіс" послуг промоутерів.

Крім того, згідно даних податкової звітності, яка є в обліковій справі ТОВ «Логос» відповідачем встановлено відсутність необхідних трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів, торгівельного обладнання та інших основних фондів.

Також, господарські операції між TOB «Логос Сервіс» та контрагентами не підтвердлсуються врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і засобів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами відповідача про відсутність у підприємства необхідних для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу і відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, при значних обсягах купівлі та реалізації товарів (робіт, послуг).

Згідно Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 вбачається, що сама собою наявність окремих документів не є підставою для висновків про реальність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю не мали місце. Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Так, предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення, або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами не можуть вважатися встановленими з огляду на те, що оцінка доказів у справі зроблена без дотримання вимог ст. 86 КАС України .

Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 ст. 69 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Так, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що надані представником позивача акти не містять у собі відомостей, фіксування яких є основним призначенням таких актів про зміст та обсяг отриманих послуг та виконаних робіт. У звязку з цим на підставі зазначених актів неможливо визначити вартості таких робіт і послуг, будь-яких додаткових документів, які мали бути скадені за умовами оскаржуваних договорів позивачем ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції не надав.

Крім того, відповідачем під час перевірки зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що невідомі особи з метою прикриття незаконної діяльності, вчинення фіктивного підприємництва, перебуваючи на території м. Києва, зареєстрували на підставних осіб ряд суб'єктів господарювання з ознаками «фіктивності», організували схему їх незаконної діяльності, серед яких ТОВ "Логос Сервіс" (код ЄДРПОУ 38105211).

Згідно акту перевірки встановлено, що будучи допитаним за обставинами справи гр. ОСОБА_2 (т. 2, арк. 52-57), який згідно реєстраційних даних був засновником та директором ТОВ "Логос Сервіс" повідомив, що реєстраційних документів не підписував, статут підприємства не розробляв та не підписував, розрахункових рахунків ТОВ "Логос Сервіс" (код ЄДРПОУ 38105211) в установах банку не відкривав, картки зі зразками підписів не підписував, документи фінансово-господарської діяльності (податкові, видаткові накладні, договори, контракти та інші документи) ТОВ "Логос Сервіс" не підписував. Заяви до ДПІ у Печерському районі Головного управління у м. Києві про видачу свідоцтва платника ПДВ ТОВ "Логос Сервіс" не подавав.

Громадянина ОСОБА_3, не призначав та ніколи з ним знайомий не був. Податкову звітність ТОВ "Логос Сервіс" не складав та не підписував, печатку підприємства не отримував, довіреності кому-небудь і представництво ТОВ «Логос Сервіс» від свого імені не видавав.

З огляду на зазначене, податковий орган вірного висновку про те, що взаємовідносини між ТОВ «АВТОКОМП СЕРВІС» та ТОВ "Логос Сервіс" не спричиняють реального настання правових наслідків, укладені позивачем з ТОВ "Логос Сервіс" договори та інші первинні документи не мають юридичної сили первинних документів, оскільки, не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 , що унеможливлює їх відображення в регістрах бухгалтерського та податкового обліку, у податковій звітності.

Згідно ст. 19 Конституції України , органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України , у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що при винесені оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та в ході перевірки повноваження державної податкової інспекції використовувалися з тією метою, з якою вони надані; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та вчинення дії; неупереджено; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Аналогічна правова позиція наведена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 та в Постанові Верховного суду України від 05.03.2012 р.

Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

У разі якщо зібраних у справі доказів буде достатньо для підтвердження доводів податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення господарської операції, у відповідному позові платника податків щодо неправомірності визначених йому грошових зобов'язань необхідно відмовити.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази колегія суддів дійшла висновку про те, що надані представником позивача копії документів не є достатнім підтвердженням фактичного отримання послуг.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить інших посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України , за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4 , 8-11 , 160 , 196 , 198 , 200 , 205 , 207 , 212 , 254 Кодексу адміністративного судочинства України , колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокомп сервіс" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2014 року - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя : Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Повний текст виготовлено 27 січня 2015 року.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.