Постанова

від 27.01.2015 по справі 912/3261/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2015 року Справа № 912/3261/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лисенко О.М. (доповідач)

суддів: Джихур О.В., Виноградник О.М.

Секретар судового засідання Євстигнеєва Т.О.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РАПСО-ДІЯ", Кіровоградська область, Голованівський район, смт. Побузьке на рішення господарського суду Кіровоградської області від 14 листопада 2014року у справі № 912/3261/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санфлоіл", м. Одеса

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "РАПСО-ДІЯ", Кіровоградська область, Голованівський район, смт. Побузьке

про стягнення 188947,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 14 листопада 2014 року по справі № 912/3261/14 (суддя Кабакова В.Г.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Санфлоіл", м. Одеса до Товариства з обмеженою відповідальністю "РАПСО-ДІЯ", Кіровоградська область, Голованівський район, смт. Побузьке задоволено частково у сумі 151497,00грн.основного боргу; 10362,47 грн. пені; 20300,59 грн. інфляційних втрат; 6761,77 грн. 3% річних; в частині стягнення 26,15 грн. 3% річних - відмовлено.

Рішення господарського суду Кіровоградської області вмотивовано несвоєчасною оплатою відповідачем поставленого товару за Договором купівлі-продажу № 26/12/2012, укладеного між сторонами по справі та приписами статей 525,526,530,655 Цивільного кодексу України, частини 7 статті 179, статтями 175,193,202,265 Господарського кодексу України.

Не погодившись із вказаним рішенням, до господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач, в якій просив рішення скасувати та надати час на укладення мирової угоди, посилаючись на те, що судом не задоволено клопотання відповідача, яким останній просив відкласти розгляд справи для надання можливості сторонам укласти мирову угоду.

У запереченні на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Санфлоіл", м. Одеса просило рішення господарського суду Кіровоградської області від 14 листопада 2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РАПСО-ДІЯ", смт.Побузьке залишити без задоволення.

22 січня 2015 року на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від Товариства з обмеженою відповідальністю "Санфлоіл", м. Одеса в якому просило слухати справу без участі його представника.

27 січня 2015 року до Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшло клопотання скаржника про відкладення розгляду справи в зв`язку з неможливістю явки повноважного представника в судове засідання.

Зазначене клопотання не підлягає задоволенню, оскільки свідчить про належне повідомлення останнього про час та місце судового засідання. Відповідач не є фізичною особою - підприємцем, а товариством з певною штатною чисельністю працівників та не позбавлений права уповноважити іншу особу з кола працівників на представництво інтересів підприємства в суді або звернутись до інших фахівців в галузі права за наданням правової допомоги з метою представництва інтересів в суді.

Отже, відповідач по справі не скористався правом участі в судовому засіданні (стаття 22 Господарського процесуального кодексу України), про час та місце судового засідання сповіщений належним чином, що підтверджується клопотанням, поштовим повідомленням від 20 грудня 2014 року, ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2014року зі штампом канцелярії суду про розсилку, вчиненим згідно з Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затверджену Наказом Державної судової адміністрації України від 20 лютого 2013року № 28.

Враховуючи факт належного сповіщення сторін про час та місце судового засідання, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу можливо розглянути в цьому судовому засіданні за відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Кіровоградської області не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Частина 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Укладений між сторонами Договір від 26 грудня 2012 року за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно визначення, наведеного у статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом спору у даній справі є несвоєчасне виконання відповідачем обов'язку щодо оплати поставленого позивачем товару за Договором поставки від 26 грудня 2012 року ( далі Договір) укладеного між сторонами по справі який відповідає вимогам чинного законодавства до даного виду договорів та містить всі суттєві умови.

За умовами пункту 1.1. Договору продавець (Товариство з обмеженою відповідальністю "Санфлоіл") зобов'язується поставити (продати) у власність покупця (Товариства з обмеженою відповідальністю "РАПСО-ДІЯ") товар, вказаний в специфікації, що є невід'ємним додатком до цього договору, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити оплату.

Пунктом 1.2. Договору сторони передбачили, що якість, асортимент товару, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, загальна ціна товару узгоджується сторонами та визначається сторонами в специфікації.

Відповідно до пункту 2.4. Договору датою поставки товару є дата у товарній накладній.

Покупець здійснює оплату за товар шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця. Строки та порядок розрахунків на кожну партію товару визначається в специфікації (пункт 4.3. Договору).

Згідно специфікацій № 1 від 26 грудня 2012 року, та № 2 від 04 січня 2013 року до Договору купівлі-продажу № 26/12/2012 сторони домовилися про поставку товару на суму 53986,50 грн. та на суму 205483,50 грн. відповідно (а.с.35-36).

На виконання умов Договору та специфікацій до нього, згідно видаткових накладних № 34 від 29 грудня 2012 року, № 7 від 04 лютого 2013 року, № 14 від 05 квітня 2013 року, № 16 від 26 квітня 2013 року та довіреностями № 197 від 29 грудня 2012 року, № 11 від 01 лютого 2013 року, № 61 від 05 квітня 2013року, № 62 від 26 квітня 2013року (а.с.38, 39, 42, 43, 46, 47, 50, 51) Товариство з обмеженою відповідальністю "Санфлоіл" поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "РАПСО-ДІЯ" товар на загальну суму 259470,00 грн.

В свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю "РАПСО-ДІЯ" лише частково розрахувалось за поставлений товар в сумі 107973,00 грн., а саме сплативши 21 лютого 2013року - 53986,50 грн. та 27 лютого 2013 року - 53986,50 грн., що підтверджується випискою з поточного рахунку позивача від 22 березня 2013 року (а.с.54-56).

Із наданого позивачем акта звірки взаємних розрахунків вбачається наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 151497,00 грн..

Позивачем було направлено на адресу відповідача 21 березня 2014 року претензію № 20/03 від 20 березня 2014 року з вимогою протягом 10 днів після отримання претензії перерахувати суму боргу позивачу. Вказану претензію відповідач одержав 28 березня 2014 року , що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.57-59).

Претензія залишилась без відповіді та задоволення.

Згідно пункту 7 вказаних специфікацій, покупець здійснює оплату загальної вартості товару на підставі виставленого продавцем рахунку на оплату.

Позивачем виставлено до оплати рахунки № 35 від 27 грудня 2012 року (до видаткової накладної від 29 грудня 2012 року № 34); № 4 від 01 лютого 2013 року (до видаткової накладної від 04 лютого 2013року № 7); № 11 від 05 квітня 2013 року (до видаткової накладної від 05 квітня 2013 року № 14); № 14 від 26 квітня 2013 року (до видаткової накладної від 26 квітня 2013 року № 16) (а.с. 41, 45, 49, 53).

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначено у Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17 липня 2012 року № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (постанова Вищого господарського суду України від 28 лютого 2012 року № 5002-8/481-2011).

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено статтею 175 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Під час розгляду справи по суті, відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 151497,00 грн.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, відповідач, не виконавши в повному обсязі зобов'язання з оплати поставленого йому товару, допустив порушення зобов'язання, у зв'язку з чим заявлені позовні вимоги про стягнення основної заборгованості в сумі 151497,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 20300,59 грн. збитків від інфляції та 6787,92 грн. 3 % річних.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

За обґрунтованим розрахунком позивача, який відповідає фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, вимога про стягнення збитків від інфляції нарахованих на суму боргу 16656,30 грн. за період з квітня 2013 року по серпень 2014 року в сумі 2231,94 грн. та на суму 134840,70 грн. за період з травня 2013 року по серпень 2014 року в сумі 18068,65 грн., підлягає задоволенню у повному обсязі.

Позивачем нараховано 3% річних у розмірі 6787,92 грн. наступним чином:

- на суму 53986,50 грн. згідно видаткової накладної № 34 від 29 грудня 2012року за період з 30 грудня 2012 року по 20 лютого 2013 року в сумі 235,17 грн.;

- на суму 53986,50 грн. згідно видаткової накладної № 7 від 04 лютого 2013 року за період з 05 лютого 2013 року по 26 лютого 2013 року в сумі 102,06 грн.;

- на суму 16656,30 грн. згідно видаткової накладної № 14 від 05 квітня 2013 року за період з 06 квітня 2013 року по 22 вересня 2014 року в сумі 732,42 грн.;

- на суму 134840,70 грн. згідно видаткової накладної № 16 від 26 квітня 2013 року за період з 27 квітня 2013 року по 22 вересня 2014 року в сумі 5718,27 грн.

3% річних, які нараховуються із суми 53986,50 грн. по видатковій накладній № 7 від 04 лютого 2013 року за період з 05 лютого 2013 року по 26 лютого 2013 року складають - 97,62 грн. та нарахованих на суму 134840,70 грн. згідно видаткової накладної № 16 від 26 квітня 2013 року за період з 27 квітня 2013 року по 22 вересня 2014 року - 5696,56 грн., отже позовні вимоги в частині 3% підлягають задоволенню частково у сумі 6761,77 грн., в решті суми 26,15 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення з відповідача суми пені в розмірі 10362,47 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно пункту 6.6. Договору сторони передбачили, що у випадку прострочення оплати вартості відповідної партії товару, покупець зобов'язаний на вимогу продавця сплатити на його користь пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період існування заборгованості від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Наданий позивачем розрахунок розміру пені відповідає зазначеним вище правовим нормам та умовам договору.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення 16656,30 грн. пені, які складають - 1156,36 грн. (за загальний період з 06 квітня 2013 року по 02 жовтня 2013 року ); на суму 134840,70 грн. - 9206,11 грн. (за період 27 квітня 2013 року по 23 жовтня 2013 року), підлягають задоволенню.

Доводи скаржника про те, що оскільки суд першої інстанції не відклав розгляд справи, позбавивши сторони укласти мирову угоду, то рішення є незаконним, до уваги не приймаються, оскільки в матеріалах справи відсутні докази наміру позивача укладати з відповідачем мирову угоду.

З огляду на викладене. колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог у сумі 188921,83 грн., з яких: 151497,00 грн. сума основного боргу, 10362,47 грн. сума пені, 20300,59 грн. сума інфляційних втрат, 6761,77 грн. сума 3% річних, а також 3778,44 грн. судового збору.

З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги не спростовують ніяким чином вищенаведену правову оцінку матеріалів, обставин справи, отже, не є правовими підставами зміни чи скасування оскаржуваного рішення господарського суду Кіровоградської області від 14 листопада 2014 року.

Підстави для зміни або скасування рішення господарського суду Кіровоградської області від 14 листопада 2014 року по справі № 912/3261/14, які передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Судовий збір за перегляд справи в апеляційному порядку покладається на скаржника відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РАПСО-ДІЯ", Кіровоградська область, Голованівський район, смт. Побузьке - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 14 листопада 2014 року у справі № 912/3261/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Матеріали справи повернути до господарського суду Кіровоградської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 28 січня 2015 року.

Головуючий суддя О.М.Лисенко

Суддя О.В.Джихур

Суддя О.М.Виноградник