Постанова

від 20.01.2015 по справі 910/13741/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2015 р. Справа№ 910/13741/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

при секретарі Філімонова І.Є.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Світова Енергетика"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.14року (повний текст підписано - 14.10.2014р.)

у справі №910/13741/14 (суддя - Головіна К.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світова енергетика"

про стягнення 67 606,61 грн.

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світова енергетика" про стягнення суми попередньої оплати вартості товару, в сумі 55 55500,00 грн., пені в сумі 9990,00 грн., процентів за користування грошовими коштами за період прострочення виконання зобов'язання в сумі 2 116,61 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушення відповідачем умов договору № 17740 від 10.12.2013 р. в частині своєчасної поставки товару, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Світова енергетика" утворилась заборгованість в сумі 67 606,61 грн., а саме 55 500,00 грн. - основного боргу, 9 990,00 грн. - пені, 2 116,61 грн. - проценти за користування коштами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2014 року у справі №910/13741/14 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світова енергетика" на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" 55 500,00 грн. - основного боргу, 9 379,77 грн. - пені.

У решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світова енергетика" на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 753,30 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Світова енергетика" витрати за надані адвокатські послуги в розмірі 484, 06 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Світова Енергетика" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2014 року у справі №910/13741/14 та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог щодо стягнення 55500,00 грн. та 9379,77 грн. пені відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2014 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 09.12.2014 року у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді - Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.

У судове засідання 09.12.14року представники сторін з'явилися, та заявили клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять календарних днів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 року було задоволено клопотання представників сторін щодо продовження строків розгляду справи та у відповідності до положень ст.. 77 ГПК України оголошено перерву до 20.01.2015 року.

20.01.2015 року в судовому засіданні апеляційної інстанції апелянт вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 09.10.14 р. у справі № 910/13741/14 скасувати, та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 09.10.14 р. у справі № 910/13741/14.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як було вірно встановлено судом першої інстанції 10.12.2013 р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Світова енергетика" (постачальник), був укладений договір поставки № 17740.

У відповідності до п 1.1 вказаного договору постачальник зобов'язується постачати (передавати у власність) покупцю товар партіями, в асортименті, кількості та за цінами відповідно до специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору, в свою чергу покупець приймає та оплачує за цей товар на умовах даного договору.

Загальна сума договору складається з вартості товару, що буде поставлений постачальником покупцю згдіно накладних протягом дії даного договору, і не має перевищувати вартість товару відповідно до специфікації, що складає 55 500,00 грн. (п. 2.1 договору).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що поставка товару здійснюється постачальником протягом дії даного договору поетапно, окремими партіями, кожна партія яких повинна бути здійснена протягом 10 робочих днів з дати проведення попередньої оплати.

Згідно п. 3.4 договору датою поставки товару є дата підписання видаткової накладної сторонами.

Відповідно до специфікації від 10.12.2013 відповідач повинен поставити зварювальний генератор Combiflash 201 RE у кількості 2 шт. загальною вартістю 55 500,00 грн.

На виконання умов договору та позивач перерахував відповідачу суму попередньої оплати товару на суму 55500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 14784 від 19.12.2013 р.

Разом з тим, відповідач зі свого боку зобов'язання в частині поставки товару не виконав, у зв'язку з чим ПАТ по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" направило йому претензію № 26/2002 від 02.04.2014 р. про необхідність виконання зобов'язання за договором № 17740 від 10.12.2013 р.

Листами від 31.12.2013 р. та від 27.02.2014 р. відповідач повідомив, що у зв'язку з наближенням новорічних та різдвяних свят поставку генераторів Combiflash 201 RE буде здійснено до 05.03.2014 р., однак на час розгляду справи товар позивачу поставлений не був.

Вважаючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Світова Енергетика" отримало кошти за продукцію постачання якої не відбулося, позивач звернувся до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача попередньої оплати у розмірі 55 500,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Стаття 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджується, що між сторонами було укладено договір поставки № 17740 від 10.12.2013 р.

Проте постачання обумовленої продукції не було здійснено у відповідності до умов договору, що у свою чергу не заперечується сторонами по справі.

Частинами 2, 3 статті 693 даного Кодексу передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Тобто у покупця виникає можливість пред'явлення до продавця альтернативних вимог - або передати обумовлені договором купівлі-продажу товари, за які вже була здійснена попередня оплата, або вимагати сплаченої за товар суми. Право вибору при цьому належить покупцеві.

Скориставшись своїм правом, позивач у якості захисту своїх порушених прав обрав спосіб захисту у вигляді стягнення попередньої плати за не отриманий ним товар.

Крім того місцевим господарським судом було вірно зазначено, що обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

Отже, позивач правомірно скористалося наданим йому правом на звернення з позовом до суду про повернення попередньої оплати товару, внаслідок порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу, оскільки чинне законодавство не містить відповідних обмежень.

Таким чином, оскільки обрання передбаченого нормою ст.. 693 ЦК України способу захисту своїх майнових інтересів є правом позивача, яке не може бути обмежене судом чи бажанням іншої сторони у зобов'язанні місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку щодо правомірності заявлених вимог про повернення попередньої оплати за непоставлений своєчасно товар, обґрунтовано постановив про стягнення спірної суми і підстав для скасування чи зміни судового рішень у цій частині, судова колегія не вбачає.

Крім того колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для скасування рішення в частині відмови позивачу у стягненні з відповідача процентів за користування коштами, сплаченими позивачем у якості попередньої оплати за товар.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти від дня, коли товар мав бути переданий до дня фактичного передання товару покупцю або повернення йому суми попередньої оплати.

Передбачені проценти є платою за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до вимог статті 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обороті.

Право учасників господарських відносин встановлювати на свій розсуд види забезпечення виконання зобов'язань, узгоджується із свободою договору встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Тобто, норми права надають сторонам можливість узгодити в договорі будь-які види забезпечення виконання зобов'язання.

Визначаючи, закріплене частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України право покупця на повернення попередньої оплати, частина 3 цієї статті передбачила можливість нарахування процентів на суму попередньої оплати.

Натомість як було вірно встановлено судом першої інстанції, договором поставки, укладеним між сторонами по справі, такий розмір процентів сторонами не визначався, а в законі розмір процентів за користування коштами, отриманими у якості передплати за договором поставки, прямо не встановлений, а отже місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені за прострочення виконання договірних зобов'язань, в даному випадку колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов хибного висновку щодо задоволення позовної вимоги з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 216 та частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України передбачено, що господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. В статті 546 Цивільного кодексу України зазначено, що виконання зобов"язання може забезпечуватися неустойкою.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи учасники договірних відносин п. 8.3 Договору передбачили, що постачальник у випадку прострочення поставки або недопоставки товару в узгоджені строки сторонами, сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 % вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Проте встановлені законом правові наслідки щодо вимог про повернення попередньої оплати у разі порушення строків повернення коштів не передбачають такого виду відповідальності, як стягнення штрафу та неустойки, вимагаючи повернення коштів попередньої оплати покупець тим самим задовольнився виконаним, відмовився від поставки та прийняття товару і виконання договору постачальником, що виключає обов'язок останнього нести відповідальність за порушення строків поставки у вигляді штрафу та неустойки за період з часу виникнення у позивача права вимоги повернення попередньої оплати до заявлення про це вимог, а отже судове рішення місцевого господарського суду в частині стягнення пені у сумі 9 900,00 грн. за порушення строків поставки є неправомірним та підлягає скасуванню. (Аналогічну правову позицію було висловлено в постанові Вищого господарського суду України від 19 лютого 2014 року справа № 908/2603/13 ).

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З урахуванням наведених вище обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені прийнято з порушенням норм матеріального права, а отже апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду м. Києва від 09.10.20134 року у справі № 910/13741/14 в частині стягнення пені скасуванню.

У зв'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги відповідача, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги та за подання позову до суду першої інстанції, а також витрати на адвокатські послуги, понесені під час розгляду справи, покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Світова Енергетика» задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 09.10.2014 року у справі № 910/13741/14 скасувати частково.

3. Прийняти нове рішення, яким:

Позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світова енергетика" про стягнення заборгованості в розмірі 67 606,61 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світова енергетика" (02156, м. Київ, вул. Курчатова, буд. 22, кв. 17, ідентифікаційний код 38402745) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7, ідентифікаційний код 03345716) 55 500 (п'ятдесят п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. - основного боргу.

У решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світова енергетика" (02156, м. Київ, вул. Курчатова, буд. 22, кв. 17, ідентифікаційний код 38402745) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7, ідентифікаційний код 03345716) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1501 (одну тисячу п'ятсот одну) грн. 80 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світова енергетика" (02156, м. Київ, вул. Курчатова, буд. 22, кв. 17, ідентифікаційний код 38402745) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7, ідентифікаційний код 03345716) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 750 (сімсот п'ятдесят) грн. 90 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7, ідентифікаційний код 03345716) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Світова енергетика" (02156, м. Київ, вул. Курчатова, буд. 22, кв. 17, ідентифікаційний код 38402745) витрати за надані адвокатські послуги в розмірі 2136 (дві тисячі сто тридцять шість) грн. 00 коп.

4. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду м. Києва.

Матеріали справи № 910/13741/14 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко