Рішення

від 30.01.2007 по справі 4/2517-30/182

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/2517-30/182

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

30.01.07                                                                                           Справа№ 4/2517-30/182

За позовом: ПП. „Компанія „Деніс-Львів”, м.Львів

До відповідача: ТзОВ „Львівська металургійна  компанія”, м.Львів

                                                                                           Суддя  Н.Мороз

                                                                                           Сума   3389,10 грн.

 Представники:

  від позивача  -   Олійник О.В.- предст.

  від відповідача –Божко  Ю.Л. ю/к

                  Повний текст рішення виготовлено та підписано  07.02.2007р.

Суть спору:

            Позовні вимоги заявлено ПП. „Компанія „Деніс-Львів”, м.Львів до ТзОВ „Львівська металургійна  компанія”, м.Львів  про стягнення  3389,10 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від  28.11.2006р. порушено провадженя у справі та призначено до розгляду на 19.12.2006р.

Для об”єктивного та всестороннього вирішення спору, 19.12.2006р, 11.01.2007р. розгляд справи відкладався з підстав, вказаних у відповідних ухвалах.  

Представник позивача в судове засідання з”явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та пояснив, що відповідач у відповідності заявки відповідача на підставі договору №24/10 від 24.10.2005р. про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні  зобов”язувався  оплатити транспортно-експедиційні  послуги, проте взятих на себе зобов”язань не виконав.

Відповідач в судове засідання з”явився, подав відзив на позовну заяву №01/111 від 11.01.2007р., в якому повідомив про часткове визнання позовних вимог, а саме:

У відповідності до договору-заявки №37 від 12.07.2006р. позивач прийняв на себе зобов”язання виконати  автотранспортне перевезення металевих труб в кількості 20 т. з м. Дніпропетровськ  до м. Червоноград, а відповідач  оплатити вказані послуги в розмірі 3250,00 грн. Однак,   у відповідності до  товаро-транспортної накладної від 14.07.2006р. №6071400,   на виконання  даного договору-заявки було завантажено  труби  вагою 8,690т., що не відповідає вазі, вказаній у вищезазначеній заявці. Відтак, просить задоволити позовні вимоги в частині оплати дійсної вартості наданих позивачем послуг в розмірі пропорційному до фактичної кількості доставленого товару.

Розглянувши  матеріали  справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача та відповідача, оцінивши подані докази в їх сукупності, суд  встановив:

       Згідно ст.179 Господарського Кодексу України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами- юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями. Відповідно до ст.180 Господарського Кодексу України договір є укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

    У відповідності до заявки відповідача б/н від 12.07.2006р. та на підставі договору №24/10(зам) від 24.10.2005р. про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні,  позивач прийняв замовлення на надання транспортно-експедиціних послуг з перевезення вантажу за маршрутом  м. Дніпропетровськ-м. Червоноград.

  Відповідно до вказаного договору-заявки б/н від 12.07.2006р., позивач  зобов”язався здійснити атотранспортне перевезення по обумовленому маршруту (тип вантажу-металеві труби; вага- 10тн.),  вартість перевезення встановлювалась сторонами  по узгодженій  сторонами ставці  і становила 3250,00грн.

  Порядок розрахунків визначено п.12 заявки, а саме-протягом 7 банківських днів після отримання товаро-транспортних та бухгалтерських документів.  

  Відповідно до ст.932 ЦК України, позивач, виступаючи експедитором по договору, залучив до виконання договору перевізника, власника транспортного засобу- ТзОВ „Калина”.

Позивачем, в обгрунтування позовних вимог та як доказ виконання договірних зобов”язань подано товаро-транспортну накладну  14.07.2006р.  №6071400.

Згідно ч.7 ст.104 Статуту автомобільного транспорту України, розрахунок за перевезення проводиться на підставі рахунку. Підставою виставлення рахунку за виконане перевезення, зокрема, є товаро-транспортна накладна.  

    На адресу відповідача позивачем за надані послуги надіслано рахунок № 479 на суму 3250,00 грн. від 15.07.2006р., податкову накладну від 15.07.2006р., акт здачі-прийняття виконаних робіт №479 від 12.07.2006р. Однак, відповідач оплату не здійснив, акт виконаних робіт не підписав.  Заявлена  позивачем претензія №26 від 14.09.2006р. з вимогою погасити заборгованість, залишена відповідачем без відповіді і задоволення.

   В судовому засіданні представник відповідача здійснення  перевезення  за договором-заявкою від 12.07.2006р., на яку посилається позивач заперечив, зазначив, що позивач- ПП „Компанія Деніс-Львів” прийняв зобов”язання  виконати перевезення металевих труб в кількості 20 тн. по маршруту Дніпропетровськ-Червоноград у відповідності до заявки №37 від 12.07.2006р., а відповідач-ТзОВ „Львівська металургійна компанія” в свою чергу зобов”язався оплатити вказані послуги в розмірі 3250 грн.  

   Щодо заперечень відповідача, слід зазначити наступне.

   Згідно ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов”язків. Договори про надання транспортно-експедиційних послуг є двосторонніми правочинами, тобто погоджені дії двох осіб.

   Відповідно до вимог ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов”язується за плату і за рахунок другої сторони  (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов”язаних з перевезенням вантажу.     

   Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника відповідача, жодних письмових доказів (листів, претензій, тощо) зі сторони відповідача щодо здійсненого позивачем перевезення, а саме  невідповідності кількості вантажу та з інших підстав, у встановленому законом порядку заявлено не було, відповідач прийняв товар без застережень, що підтверджується товаро-транспортною накладною №6071400 від 14.07.2006р., яка в силу  ст.47 Статуту автомобільного транспорту України,   є основним документом, який визначає взаємовідносини між вантажовідправником, вантажоодержувачем та автотранспортним підприємством.  Крім того, згідно Правил перевезень  вантажів  автомобільним транспортом  в Україні,  затв. наказом Міністерства

транспорту України №363 від 14.10.1997р., товаро-транспортна накладна- єдиний  для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товаро-матеріальних цінностей, обліку  на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

      Слід зазначити, що перевізний документ (товаро-транспортна накладна) призначений  для передачі інформації, необхідної для перевезення вантажу, а також для задоволення комерційних і фінансових потреб відправників та одержувачів та виступає як  розписка за позначений у ньому вантаж і  підтвердження укладення договору перевезення.

      Відтак, суд дійшов висновку про належність виконання позивачем зобов”язання-здійснення перевезення на суму 3250 грн., згідно договору- заявки  від 12.07.2006р.,  що зокрема, підтверджено товаро-транспортною накладною №6071400 від 14.07.2006р.      Договір- заявка №37  від 12.07.2006р., на яку посилається відповідач, судом до уваги не приймається, оскільки не є предметом позовних вимог.  

     Згідно ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Кодексом, іншими законами та договором.

       Відповідно  до п.6.5 договору за несвоєчасні розрахунки, відповідач зобов”язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки за кожен день прострочення платежу до повного розрахунку.

       Згідно  уточненого розрахунку (період 26.09.2006р.-10.01.2007р.), пеня становить  139,10грн., що підтверджено матеріалами справи та підлягає стягненню.

  В силу ст.193 ГК України, господарські зобов”язання  повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання зобов”язання не допускається.           

              Згідно ст..43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

  За таких обставин господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються наявними у справі матеріалами та ґрунтуються на зазначених вище нормах матеріального права, не спростовані відповідачем і підлягають до задоволення,  з  врахуванням уточнення.

  Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

  Керуючись ст.ст.179,193,218 ГК України, ст.ст.33, 43,47, 49, 82, 84, 85  ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Стягнути з ТзОВ „Львівська металургійна компанія”(м.Львів, вул.Базарна,50/23 р/р 260084251 ЛФ АБ „ Укргазбанк”, МФО325967) на користь ПП. „Деніс-Львів”, (м. Львів, вул. В.Великого, 95/64, код ЄДРПОУ 33711183) - 3389,10 грн. заборгованості,  102 грн.  держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя                                                                                                       Мороз Н.В.