Ухвала

від 21.01.2015 по справі 816/4138/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2015 р.Справа № 816/4138/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.,

представників сторін: позивача - Гнатенка С.І., відповідача - Павленко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.12.2014р. по справі № 816/4138/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

24 жовтня 2014 року Публічне акціонерне товариство "Кременчуцький сталеливарний завод" (далі - ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод", позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.05.2014 р. №0001822202/1165.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.12.2014 року по справі № 816/4138/14 адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 28 травня 2014 року №0001822202/1165.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (ідентифікаційний код 05756783) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 182,70 грн.

Повернуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (ідентифікаційний код 05756783) надмірно сплачену суму судового збору в розмірі 1644,30 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.12.2014 року по справі № 816/4138/14 виправлено описку в постанові Полтавського окружного адміністративного суду від 02.12.2014 року по справі № 816/4138/14 шляхом викладення резолютивної частини постанови в наступній редакції:

«Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 28 травня 2014 року №0001822202/1165.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (ідентифікаційний код 05756783) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 182,70 грн.».

Відповідач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.12.2014 року по справі № 816/4138/14 скасувати та винести нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про неналежне оформлення товарно-транспортних накладних щодо доставки позивачеві товару від постачальника ТОВ «Феро-МД» (не зазначено номер подорожнього листа, не заповнено графи з відомостями про вантаж №№ 9, 10, 12, 13, 14, відсутні прізвища та підписи водіїв, відсутні прізвища одержувачів вантажу), а також ненадання до перевірки документів щодо якості придбаного товару (сертифікатів якості та відповідності, технічних паспортів, гарантійних талонів). Крім того, з посиланням на акт ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська № 1049/04-65-22-03/38434431 від 28.11.2013 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Феро-МД» з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам із платниками податків за період серпень 2013 року», зазначив, що перевіркою не підтверджено наявність поставок товарів від підприємств-постачальників, а також реалізації товарів підприємствам-покупцям, які були придбані у серпні 2013 року, та, як наслідок, встановлено здійснення правочину із ТОВ «Кременчуцький сталеливарний завод» без мети настання реальних правових наслідків, відсутність об'єкту оподаткування по операціям із позивачем по справі. Вказує, що згідно з даними АІС «Автомобіль» ДАІ УМВС України автомобілі, на який згідно з наданими позивачем товарно-транспортними накладними здійснювалось перевезення товару від ТОВ «Феро-МД», не належать особам, вказаним у ТТН в якості перевізників (ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4.), що, на думку відповідача, ставить під сумнів виконання даної господарської операції. Також, стверджує, що постачальником ТОВ «Феро-МД» (м. Дніпропетровськ) товар, в подальшому реалізований позивачеві, було придбано у ТОВ «Інтеграл-Груп», що розташоване у м. Кременчуці, однак, документів на підтвердження транспортування ТМЦ з м. Кременчука до м. Дніпропетровська, позивачем не надано.

Також, відповідач вказує на ненадання позивачем документів щодо транспортування та щодо якості товару, придбаного у ТОВ «Стілл-Імпекс». З посиланням на акт ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 30.10.2013 року № 464/22-03/33857006 «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Стілл-Імпекс» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Крафт-Профі» за серпень 2013 року», зазначив, що перевіркою документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з постачальником ТОВ «Крафт-Профі» та з контрагентами-покупцями, у т.ч. ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод». Враховуючи вищевикладене, вважає вірним висновок Кременчуцької ОДПІ про порушення ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» вимог п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, і не вбачає підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.12.2014 року по справі № 816/4138/14 скасувати, винести нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» в повному обсязі.

Представник позивача в надісланих до суду письмових запереченнях та в судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" (ідентифікаційний код 05756783) 13.03.1995 р. зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, номер та дата запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1 585 120 0000 000114 від 26.08.2004 р. (т.1, а.с. 75, 191). Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість (т.1, а.с. 190).

У період з 28.04.2014 р. по 06.05.2014 р. Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" (код за ЄДРПОУ 05756783) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Феро-МД" (код ЄДРПОУ 38434431) за серпень 2013 року, ТОВ "Стілл-Імпекс" (код ЄДРПОУ 33857006) за серпень 2013 року, ТОВ "Ізодром" (код ЄДРПОУ 21591608) за листопад 2013 року.

За результатами перевірки 07.05.2014 р. складено акт №1324/16-03-22-02/05756783 (т.1, а.с. 42-61), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду всього у сумі 20864,00 грн., в тому числі за вересень 2013 року - 20864,00 грн.

На підставі наведених висновків акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.05.2014 р. №0001822202/1165, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 20864,00 грн. (т.1, а.с. 62-63).

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки наданими позивачем документами підтверджено наявність у ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" права на включення сум податку на додану вартість в загальному розмірі 20864,44 грн. до складу податкового кредиту за серпень 2013 року, а відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 28.05.2014 р. №0001822202/1165.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.п.200.2, 200.3 ст.200 ПК України).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" віднесено до податкового кредиту серпня 2013 року (т.1, а.с. 101) суму ПДВ у загальному розмірі 15050,00 грн. в результаті господарських операцій з придбання у серпні 2013 року у ТОВ "Феро-МД" товарно-матеріальних цінностей, а саме, алюмінієвого порошку АПВ у кількості 5 тонн, загальною вартістю 90300,00 грн., згідно договору поставки товару №0160-СН від 24.04.2013 р. (т.1, а.с. 105-109).

На підтвердження реальності здійснення господарської операції з придбання у ТОВ "Феро-МД" алюмінієвого порошку АПВ, позивачем надано до матеріалів справи належним чином завірені копії рахунків на оплату №15 від 02.08.2013 р., №18 від 06.08.2013 р., №21 від 09.08.2013 р., податкових накладних №1 від 02.08.2013 р., №4 від 06.08.2013 р., №7 від 09.08.2013 р. та видаткових накладних №15 від 02.08.2013 р., №18 від 06.08.2013 р., №21 від 09.08.2013 р. (т.1, а.с. 111-113, 116-118, 121-123).

Також, як вбачається з матеріалів справи, позивачем віднесено до складу податкового кредиту серпня 2013 року (т.1, а.с. 99) суму ПДВ у розмірі 5814,44 грн. в результаті господарської операції з придбання у серпні 2013 року в ТОВ "Стілл-Імпекс" товару - труб ДСТУ 8734-75, 8732-78 у кількості 2,434 тонни, загальною вартістю 34886,66 грн., згідно з договором поставки товару №0567-СН від 28.11.2012 р., з урахуванням додаткових угод до нього (т.1, а.с. 128-136).

На підтвердження реальності здійснення господарської операції з придбання у ТОВ "Стілл-Імпекс" труб ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" до матеріалів справи надано копії рахунку-фактури №190813/2 від 19.08.2013 р., видаткової накладної №200813/1 від 20.08.2013 р. та податкової накладної №36 від 20.08.2013 р. (т,1, а.с. 138-140).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що розрахунки між позивачем та його контрагентами ТОВ "Феро-МД", ТОВ "Стілл-Імпекс" за придбані у серпні 2013 року товари проведено в повному обсязі у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями №232 від 13.08.2013 р., №125 від 20.08.2013 р. та №110 від 24.09.2013 р. (т.1, а.с. 126-127, 146).

Придбані позивачем у ТОВ "Феро-МД", ТОВ "Стілл-Імпекс" товари були отримані уповноваженими представника ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" на підставі довіреностей від 01.08.2013 р. №1877 та від 19.08.2013 р. №2084, про що свідчить наявний у матеріалах справи витяг з журналу реєстрації довіреностей (т.1, а.с. 193-196).

ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" проведено оприбуткування придбаних у ТОВ "Феро-МД", ТОВ "Стілл-Імпекс" товарно-матеріальних цінностей на підприємстві, що підтверджується наявними у справі копіями прибуткових ордерів №663 від 02.08.2013 р., №675 від 06.08.2013 р., №700 від 09.08.2013 р. та №365 від 21.08.2013 р. (т.1, а.с. 110, 115, 120, 137).

Наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних РН Серія №15 від 02.08.2013 р., РН Серія №18 від 06.08.2013 р. та РН Серія №21 від 09.08.2013 р. (т.1, а.с. 114, 119, 124) підтверджено, що придбаний позивачем у серпні 2013 року в ТОВ "Феро-МД" товар, на виконання вимог пункту 2.2 договору поставки товару №0160-СН від 24.04.2013 р., транспортувався силами та за рахунок постачальника ТОВ "Феро-МД" на умовах СРТ.

Так, Офіційними правилами тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року) ІНКОТЕРМС визначено, що СРТ - CARRIAGE PAID TO (.....named place of destination) фрахт перевезення оплачено до (.....назва місця призначення) означає, що продавець (постачальник) здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець (постачальник) зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вказаний вище спосіб.

Водночас, транспортування товарно-матеріальних цінностей, придбаних ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" у серпні 2013 року в ТОВ "Стілл-Імпекс", на виконання вимог пункту 2.2 договору поставки товару №0567-СН від 28.11.2012, здійснювалося автотранспортом позивача за базисом поставки ЕХW (м. Дніпропетровськ, вул. Красна, 14/19) згідно ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року.

Термін ЕХW (франко-завод) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі, та інше), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

На підтвердження доставки товару від ТОВ "Стілл-Імпекс" автотранспортом ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" представником останнього до матеріалів справи надано належним чином завірені копії: подорожнього листа вантажного автомобіля №748603 від 19.08.2013 р.; свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу за ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" (вантажний сідловий тягач МАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1); свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу за товариством (напівпричіп бортовий МАЗ, державний номерний знак НОМЕР_2); посвідчення про відрядження водія на ім'я ОСОБА_5; наказу про відрядження водія на ім'я ОСОБА_5; звіту про використання коштів, виданих на відрядження водія; рахунку №1114 від 20.08.2013 р. та товарного чеку №1114 про проживання у готелі водія; особової картки (форма Т2) водія, на підтвердження трудових відносин (т.1, а.с. 204-216).

Оплата товару, приданого позивачем у ТОВ "Феро-МД" та ТОВ "Стілл-Імпекс" здійснена в безготівковій формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень (т.1, а.с.126-127, 143-146).

Колегією суддів критично оцінюються доводи Кременчуцької ОДПІ з приводу того, що товарно-транспортні накладні, які надавалися позивачем до перевірки з метою підтвердження транспортування ТМЦ від контрагента ТОВ "Феро-МД", містять недоліки у оформленні, а документи щодо підтвердження транспортування товарів від контрагента ТОВ "Стілл-Імпекс" взагалі на перевірку надані не були, з посиланням на положення п.11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568 (далі по тексту - Правила), з наступних підстав.

Як вбачається із преамбули наказу Мінтрансу від 14.10.1997 р. № 363 "Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджені цим наказом, розроблені у виконання цілого ряду державних документів, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів, захисту їх від розкрадання, безпеки пасажирів на транспорті, боротьби зі злочинністю.

Дотримання Правил № 363, зокрема, вимоги про наявність ТТН під час перевезення вантажів є обов'язковим для перевізників. За їх порушення останні можуть бути притягнуті до відповідальності органами, що здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства про автомобільний транспорт у процесі виконання перевезень вантажів.

Правила № 363, розроблені Міністерством транспорту України, стосуються, перш за все, порядку здійснення перевезень і не встановлюють правила ведення бухгалтерського й податкового обліку підприємств, які є відправниками вантажу й вантажоодержувачами.

Зі змісту Правил № 363 вбачається, що товарно-транспортні накладні є документами, що регламентують взаємини перевізника й замовника як учасників транспортного процесу, і слугують, перш за все, для обліку витрат паливно-мастильних матеріалів та інших транспортних ресурсів.

В той же час, як зазначалось вище, в даному випадку позивачем сформовано податковий кредит не з вартості транспортних послуг, підставою для обліку яких є товарно-транспортна накладна, а з вартості придбаного і перевезеного товару, а тому окремі неточності у заповненні товарно-транспортних накладних не є підставою для позбавлення права позивача на віднесення вартості придбаного товару до складу податкового кредиту.

Твердження відповідача про те, що автомобілі, на яких, у відповідності до наданих позивачем товарно-транспортних накладних здійснювалось перевезення товару від ТОВ «Феро-МД», згідно з даними АІС "Автомобіль" ДАІ УМВС України не належать особам, вказаним у ТТН в якості перевізників (ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4.), не спростовує факту придбання товару, оскільки вантажний автомобіль може бути власністю водія-працівника такого підприємства, а наявність у водія власного авто є умовою прийняття на роботу.

Крім того, окремі недоліки у заповненні товарно-транспортних накладних не спростовують факту доставки ТМЦ, оскільки такий факт підкріплено не лише товарно-транспортними накладними, а й іншими первинними документами, до заповнення яких у податківців на час проведення перевірки зауваження були відсутні.

Щодо тверджень відповідача про ненадання позивачем до перевірки сертифікатів якості ТМЦ, придбаних у ТОВ «Феро-МД» та ТОВ «Стілл-Імпекс», колегія суддів зазначає, що такі документи не є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податків, отже у позивача відсутній обов'язок зберігати документи щодо якості та відповідності товару, отриманого від вищевказаних контрагентів.

Подальше використання придбаних позивачем у серпні 2013 року в ТОВ "Феро-МД" та ТОВ "Стілл-Імпекс" товарів у своїй господарській діяльності підтверджується наявними у матеріалах справи копіями лімітно-забірної карти №10 за серпень 2013 року та вимог №253 від 01.08.2013 р., №614 від 13.08.2013 р. (т.1, а.с. 125, 141-142).

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що господарські операції між позивачем та постачальниками ТОВ «Феро-МД» та ТОВ «Стілл-Імпекс», є такими, що належним чином підтверджені первинними документами, а результати господарських операцій з придбання ТМЦ у вказаних контрагентів, з урахуванням видів діяльності позивача, безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю останнього.

Колегія суддів зауважує, що висновок про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Феро-МД» та ТОВ «Стілл-Імпекс» зроблено відповідачем виходячи з відомостей акту ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 28.11.2013 №1049/04-65-22-03/38434431 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Феро-МД" (код за ЄДРПОУ 38434431) з питання дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з платниками податків за період серпень 2013 року" (т.1, а.с. 168-175), якими зафіксовано порушення ТОВ "Феро-МД" п.180.1 ст.180, п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України та неможливість підтвердження реальності здійснених операцій, та акту ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 30.10.2013 №464/22-03/33857006 "Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Стілл-Імпекс" (код за ЄДРПОУ 33857006) з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Крафт-Профі" (код за ЄДПОУ 38615737) за серпень 2013 року" (т.1, а.с. 163-167), яким зафіксовано відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів ТОВ "Стілл-Імпекс" за серпень 2013 року в розумінні ст.22, ст.138, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.185, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України.

Однак, слід вказати, що відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Колегія суддів зазначає, що платник податків, в даному випадку позивач ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод», не є уповноваженою особою щодо перевірки дотримання податкової дисципліни контрагентів своїх контрагентів-постачальників товару, та не має доступу до податкової інформації з автоматизованих інформаційних систем контролюючих органів, а отже не міг бути обізнаний про можливі порушення ними податкового законодавства.

При цьому колегія суддів відмічає, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України з даного питання, викладеною у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10, яка в силу ч.2 ст.244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України. Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, сам по собі акт перевірки, в тому числі його висновки, є суб'єктивним судженням перевіряючих. Відповідачем не надано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції доказів прийняття за висновками актів ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 28.11.2013 р. №1049/04-65-22-03/38434431 та ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 30.10.2013 р. №464/22-03/33857006 податкових повідомлень-рішень, в тому числі щодо нарахування ТОВ "Феро-МД" та ТОВ "Стілл-Імпекс" сум податків за наслідками здійснення господарських операцій з позивачем у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність віднесення позивачем сум ПДВ по взаємовідносинам із ТОВ "Феро-МД" та ТОВ «Стілшл-Імпекс» в загальному розмірі 20864,44 грн до складу податкового кредиту за серпень 2013 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 28.05.2014 року №0001822202/1165, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 20864,00 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України, а отже, наявні підстави для скасування даного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.12.2014р. по справі № 816/4138/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С. Судді (підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 26.01.2015 р.