Постанова

від 30.10.2008 по справі 2-а-1714/08

ГОЛОПРИСТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-а-1714/08р

    Справа № 2-а-1714/08р. 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня рокуГолопристанський районний суд

Херсонської області у складі:

головуючого

судді - Циганій С.І.,                                                 

при

секретарі - Садовій А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в

м.Гола Пристань адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління

пенсійного фонду України в Голопристанському районі Херсонської області про

зобов'язання вчинити певні дії

в с т а н о в и

в:

Позивач

звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд відновити

пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та

інтересів за період з 01.01.2006 року до 31.12.2007 року та зобов'язати

відповідача нарахувати на його користь недоплачену йому як дитині війни

щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки в сумі 2733 грн. 30

коп.  

В судове засідання позивач не з'явився, заявив клопотання

про підтримання позовних вимог і просив розглядати справу за його

відсутності. 

Представник відповідача в судовому засіданні позов не

визнав та пояснив, що відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому

законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Зазначив, що

Законом України “Про соціальних захист дітей війни” передбачено, що

фінансування виплат по даному Закону проводиться з державного бюджету України.

Бюджетне законодавство на 2006 та 2007 роки не передбачало видатків на виплату

допомоги дітям війни. У 2008 р. порядок виплати цієї державної допомоги

врегульований Законом України “Про державний бюджет на 2008 рік” та постановою

Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 р. “Деякі питання соціального

захисту окремих категорій громадян”. Вказав на пропуск позивачем річного строку

на звернення до суду з адміністративним позовом.  

            Заслухавши

представника відповідача,

вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Позивач ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, відповідно до статті 1 Закону України № 2195- IV

від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни"

відноситься до категорії «дитина війни». 

Статтею 6 Закону

України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено, що дітям війни пенсії

або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що

виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за

віком.

Мінімальна пенсія за віком, відповідно до статті 28

Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування",

встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили

працездатність.

Відповідно до Закону України „Про Державний бюджет

України на 2006 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили

працездатність, становить: з 01 січня - 350 гривень, з 01 квітня - 359 гривень,

з 01 жовтня - 366 гривень.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет

України на 2007 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили

працездатність, становить: з 01 січня - 380 гривень, з 01 квітня - 406 гривень,

з 01 жовтня - 411 гривень.

Таким чином позивачу повинно було бути сплачено

щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни  за 2006 рік 

- 1290,6 грн. ((4302x30):100 = 1290,6 ), а за 2007 рік - 1442,7 грн.

((4809x30):100 = 1442,7). 

Законом України № 3235-IV від 20.12.05 року "Про

Державний бюджет України на 2006 рік", ст. 77 та ст. 110, та Законом

України № 489-V від 19.12.2006 року "Про Державний бюджет України на 2007

рік",  ст. 71, пункт 12, дія статті

6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була

призупинена, і у 2006-2007 роках відповідач не нараховував і не сплачував

позивачу державну допомогу як дитині війни.

Конституційний

Суд України своїм рішенням № 6-рп/2007 року визнав положення Закону України

«Про Державний бюджет України на 2007 рік» -п. 12. ст. 71, яким призупинено дію

ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», такими, що не

відповідають Конституції України. Рішення має преюдиціальне значення для судів

загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами,

які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані

неконституційними. При цьому Конституційний Суд України зазначив, що оскільки

предмет Закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції

України, Бюджетному кодексі України, то цей

закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг,

компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України. Верховна Рада

України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України

включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України,

зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене

іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

 Постановою Пленуму Верховного суду України

„Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” від 01.11.1996

року визначено, що оскільки Конституція має вищу юридичну силу, а її норми є

нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст

будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його

відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосувати Конституцію

як акт прямої дії, судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на

чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Статтею 22

Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів, або внесення

змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав

та свобод.

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист

дітей війни» передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни,

встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими

нормативно-правовими актами.

Виходячи з наведеного, положення Законів «Про державний

бюджет України» та постанови  Кабінету

Міністрів України № 530 від 28 05 2008 р. не можуть бути застосовані при

вирішені цього спору, оскільки вони суперечать нормам Конституції України про

недопустимість звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті

нових законів, або внесення змін до чинних законів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що несплата

позивачу щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни у 2006 та

2007 роках є неправомірним.

            Статтею 7 ЗУ «Про соціальний захист дітей

війни» передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється

за рахунок коштів Державного бюджету України.

Посилання

відповідача на відсутність необхідних бюджетних асигнувань для виплат

зазначеної допомоги суд до уваги не приймає, оскільки реалізація особою права,

що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, не може бути поставлена у

залежність від бюджетних асигнувань, і органи

державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину

невиконання своїх зобов'язань . Така позиція була висловлена  Європейським Судом з прав людини у справі

"Кечко проти України". 

        Положення

«Про Пенсійний Фонд України» передбачає вичерпний перелік напрямів використання

коштів ПФУ, які використовуються виключно за призначенням і вилученню не

підлягають. Бюджет Фонду щороку затверджує Кабінет Міністрів України.

        На підставі ст. 6 Конституції

України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених

Конституцією межах і відповідно до законів України.

        Стаття 19 Конституції України

передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, згідно яких

ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством.

Одночасно дана норма встановлює, що органи державної влади і органи місцевого

самоврядування, їх посадовці зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень

і способом, передбаченим законодавством України.

        Враховуючи, що Законом України «Про

соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансування виплат по даному

закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада

України, а не із бюджету Пенсійного Фонду України, який затверджує Кабінет

Міністрів України, не можна визнати протиправними дії Управління ПФУ в

Голопристанському районі Херсонської області  щодо невиплати позивачу підвищення до пенсії

як дитині війни. В той-же час, Управління ПФУ в Голопристанському районі

Херсонської області  зобов'язане

здійснити нарахування  позивачу надбавки,

передбаченої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей

війни", у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з

01.01.2006р. за рахунок коштів Державного бюджету України.

             Згідно ч. 2 ст.99 Кодексу адміністративного

судочинства України  для звернення до

адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлений

річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа

дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи

інтересів.

            Відповідно

до ч.2 ст. 100 КАС України якщо суд визнає причину пропущення строку звернення

до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку,

встановленому цим Кодексом.            

            Суд

вважає, що наведені  позивачем причини

пропуску строку для звернення  до суду є

поважними, а тому підстави для відмови у позові з цієї причин відсутні.

Керуючись ст. 8,

9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167, Кодексу Адміністративного судочинства

України, суд

п о с т а н о в

и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Зобов`язати

Управління пенсійного фонду України в Голопристанському районі Херсонської

області здійснити нарахування ОСОБА_1надбавки, передбаченої статтею 6 Закону

України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30% мінімальної

пенсії за віком  за період часу з  01.01.2006р. до 31.12.2007р.  за рахунок коштів Державного бюджету

України.  

           Постанова відповідно до частини 1 статті 254

Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після

закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим

Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може

бути оскаржена до Одеського апеляційної адміністративного суду протягом десяти

днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями

185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через

Голопристанський районний суд заяви про апеляційне оскарження з наступним

поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання

заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений

для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:                                                                                                                   

С.І. Циганій