Рішення

від 13.01.2015 по справі 918/1639/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" січня 2015 р. Справа № 918/1639/14

Господарський суд Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О.,

при секретарі судових засідань Морозу С.Ю.,

розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго"

до Комунального підприємства "Рокитневодоканал"

про стягнення заборгованості за електричну енергію в сумі 164 739 грн. 66 коп.

За участі представників:

від позивача: Антіпова Р.М. (довіреність № 101 від 31.12. 2014 року);

від відповідача: Богданець О.Є. (довіреність №1 від 12.01.2015 року).

Статті 20, 22, 91 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

Обставини справи: В листопаді 2014 року Публічне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" (далі Товариство) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Рокитневодоканал" (далі Підприємство) про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором №0180 від 11.01.2010 року в сумі 164 954,12 грн., з яких: 117 543,48 грн. заборгованості за спожиту активну електроенергію, 34 731,08 грн. заборгованості за перетоки реактивної електроенергії, 5 385,46 грн. пені, 5 917,98 інфляційних втрат та 1 376,12 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 18 листопада 2014 року порушено провадження у даній справі, розгляд якої призначено на 2 грудня 2014 року.

23 грудня 2014 року позивачем в судовому засіданні подано заяву №2049 від 23.12.2014 року, відповідно до якої, у зв'язку зі збільшенням суми основного боргу та перерахунком штрафних санкцій (розрахунки а.с. 73-76), Товариство просило стягнути з Підприємства 164 889,66 грн. з яких: заборгованість за спожиту активну електроенергію за період з 30.07.2014 року по 19.12.2014 року в сумі 120 314,85 грн., за перетоки реактивної електроенергії за період з 31.08.2012 року по 19.12.2014 року в сумі 36 545,53 грн., 3 984,98 грн. пені, 2 670,09 грн. інфляційних втрат та 1 374,21 грн. 3% річних.

У судовому засіданні 23 грудня 2014 року судом оголошувалася перерва до 13 січня 2015 року, про що сторони повідомлялися під розписку у протоколі судового засідання.

13 січня 2015 року позивачем через відділ канцелярії суду подано заяву про зменшення позовних вимог №109 від 13 січня 2015 року, за якою у зв'язку з частковою сплатою суми заборгованості за спожиту активну електроенергію в розмірі 150,00 грн., Товариство просило стягнути з відповідача: заборгованість за спожиту активну електроенергію в сумі 120 164,85 грн., за перетоки реактивної електроенергії - 36 545,53 грн., 3 984,98 грн. пені, 2 670,09 грн. інфляційних втрат та 1 374,21 грн. 3% річних. Вказана заява приймається судом до розгляду.

В судовому засіданні 13 січняя 2014 року представник позивача просив задовольнити позовні вимоги з урахування заяви про зменшення позовних вимог та з підстав зазначених в позовній заяві. Представник відповідача відзиву на позов не надав, проти задоволення позовних вимог не заперечив.

Вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

В результаті розгляду матеріалів справи, суд

ВСТАНОВИВ:

11 січня 2010 року між Товариством (Постачальник) та Підприємством (Споживач) укладено Договір №0180 про постачання електричної енергії з Додатками до нього (далі Договір, а.с. 10-27), відповідно до умов якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з сумарною приєднаною потужністю 116 кВт, а Споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п. 1 Договору).

Договір підписаний повноважними представника позивача та відповідача і скріплений печатками цих юридичних осіб.

Відповідно до пунктів 2.2., 2.2.1. та 2.2.2. Договору Постачальник зобов'язується виконувати умови цього Договору. Постачати Споживачу електроенергію, як різновид товару: в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього Договору (додаток № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу"); згідно з категорією струймоприймачів Споживача відоповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком № 6 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін"; із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами; забезпечити отримання Споживачем електричної енергії на рівні дозволеної потужності (Додаток № 3 "Перелік об'єктів і точок Споживача" та Додаток 3.1 "Перелік об'єктів і точок обліку субспоживачів, що споживають електроенергію від споживача").

У свою чергу, згідно пунктів 2.3., 2.3.1. - 2.3.4. Договору Споживач зобов'язався: виконувати умови Договору; Дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього Договору та режиму роботи електроустановок, які передбачені додатками № 1,2,8 до цього Договору; Повідомляти та погоджувати всі зміни стосовно нормального режиму роботи підприємства; Оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно умовами додатку № 4 "Порядок зняття засобів обліку електричної енергії та розрахунків"; здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком №8 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".

Пунктом 8.1. Договору визначено, що оплата електричної енергії та інших платежів здійснюється Споживачем самостійно шляхом перерахування коштів на відповідні розрахункові рахунки Постачальника в терміни визначені додатком № 4 "Порядок зняття показів засобів обліку електричної енергії та розрахунків" (далі Додаток № 4).

Відповідно до Додатку № 4 розрахунковий Період - період часу, який починається в 00-00 год. 21 числа кожного місяця і триває до 00-00 год. 21 числа наступного місяця, і за який проводиться розрахунок вартості відпущеної електроенергії. Розрахунковий період прирівнюється до календарного місяця.

Покази засобів обліку відповідно до Переліку об'єктів і точок комерційного обліку споживача фіксуються Споживачем 21 числа кожного місяця о 00-00 год. та вибірково контролюються (знімаються) Постачальником.

Після зняття показів засобів обліку Споживач оформляє Звіт про використану електроенергію, який складається у 2-х примірниках, по одному для кожної сторони та надає Постачальнику нарочним, не пізніше наступного робочого дня після зняття показів і одночасно отримує рахунок за фактично спожиту електроенергію.

У відповідності до п. 8.2 Договору розрахунок величини плати за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника та Споживача здійснюється у порядку, визначеному Додатком №8 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної енергії".

Як унормовано пунктом 4 Додатку №4 відповідно до визначеної згідно п.5 цього додатку величини коштів за фактично спожиту електричну енергію постачальник виписує споживачу рахунок на оплату електричної енергії, який має бути оплачений протягом 5 операційних днів від дня отримання споживачем рахунку.

На виконання умов Договору Постачальник здійснював постачання електричної енергії Споживачу, та нараховував кошти за перетоки реактивної енергії, що підтверджується наявними у матеріалах справи звітами про використану електричну енергію (а.с. 28-32), рахунками (а.с. 33-37, 85-106), актами прийняття-передавання електричної енергії (а.с. 38-42), підписаним між сторонами актом звірки розрахунків від 19.12.2014 року (а.с. 77-78).

Відповідач отримував виписані постачальником рахунки, однак взятий на себе за Договором обов'язок щодо своєчасної оплати вартості електричної енергії у встановлений договором строк не виконав, заборгованість за спожиту електричну енергію за період з 30.07.2014 року по 19.12.2014 року в сумі 120 164,85 грн. та за перетоки реактивної електроенергії за період з 31.08.2012 року по 19.12.2014 року в сумі 36 545,53 грн. не оплатив.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача основного боргу підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" та п. 1.3 Правил користування електричною енергією (далі Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Відповідно до п. 6.18 Правил у разі звільнення займаного приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний повідомити постачальника електричної енергії та (у разі наявності відповідного договору) електропередавальну організацію або основного споживача не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договору, і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно.

Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором енергопостачання.

У відповідності до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Аналогічна норма міститься і в ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно з п. 5.1. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 року, з наступними змінами і доповненнями, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що наявність у відповідача заборгованості за Договором за спожиту електроенергію в сумі 120 164,85 грн. та за реактивну електроенерію в сумі 36 545,53 грн. підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, що свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовної вимоги Товариства про стягнення з Підприємства заборгованості у вказаних сумах.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань відповідачем, відповідно до умов Договору та чинного законодавства, позивач просив стягнути з відповідача 3 984,98 грн. пені, 2 670,09 грн. інфляційних втрат та 1 374,21 грн. 3% річних.

Відповідно до пункту 4.2.1 Договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 цього Договору з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,05% за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплатити неустойку.

Частинами 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Враховуючи, що згідно ст. 526, ст.530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, відповідачем дані строки порушені, в зв'язку з чим він повинен нести відповідальність, передбачену умовами договору, у вигляді сплати пені.

За умовами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши надані позивачем розрахунки (а.с. 73-76), враховуючи що строк оплати за фактично спожиту електричну енергію згідно з додатком №4 до Договору встановлений протягом 5 операційних днів від дня отримання споживачем рахунку, суд зазначає, що позивачем при розрахунку пені, інфляційних втрат та 3% річних не враховані встановлені статтею 73 Кодексу законів про працю України святкові та неробочі дні.

За результатами проведеного судом перерахунку, пеня становить 3 961,71 грн. а 3% річних складає 1 369,83 грн.

Враховуючи наведені обставини та положення чинного законодавства, позовна вимога про стягнення з відповідача 3 984,98 грн. пені підлягає частковому задоволенню в сумі 3 961,71 грн., 1 374,21 грн. 3% річних - в сумі 1 369,83 грн., а вимога про стягнення 2 670,09 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства про стягнення з Підприємства заборгованості за спожиту активну електроенергію в сумі 120 164 грн. 85 коп., за перетоки реактивної електроенергії в сумі 36 545 грн. 53 коп., 3 961 грн. 71 коп. пені, 2 670 грн. 09 коп. інфляційних втрат, 1 369 грн. 83 грн. 3% річних є обґрунтованими, стверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а відтак підлягають до задоволення, а у задоволенні вказаного позову в частині стягнення з відповідача 23,27 грн. пені та 4,38 грн. 3% річних слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено порядок повернення судового збору. Відповідно до пункту 1 вказаної статті сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Судом встановлено, що позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачено 3 654 грн. 00 коп. згідно платіжних доручень №2002408246 від 22.09.2014р. та №2002454589 від 07.11.2014 року. У зв'язку зі зменшенням позовних вимог нова ціна даного позову становить 164 739 грн. 66 коп., тому судовий збір в сумі 359,21 грн. слід повернути ухвалою суду позивачу з Державного бюджету України на підставі п.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Згідно статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Рокитневодоканал" (34200, вулиця Горького, будинок 34, смт. Рокитне, Рівненська область, код ЄДРПОУ 24176488) на користь Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" (33000, вулиця Князя Володимира, будинок 71, місто Рівне, код ЄДРПОУ 05424874) заборгованість за спожиту активну електроенергію в сумі 120 164 грн. 85 коп., за перетоки реактивної електроенергії в сумі 36 545 грн. 53 коп., 3 961 грн. 71 коп. пені, 2 670 грн. 09 коп. інфляційних втрат, 1 369 грн. 83 грн. 3% річних а також судовий збір у розмірі 3 294 (три тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 24 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В позові в частині стягнення з відповідача 23,27 грн. пені та 4,38 грн. 3% річних відмовити.

5. Ухвалою суду повернути Публічному акціонерному товариству "Рівнеобленерго" (33000, вулиця Князя Володимира, будинок 71, місто Рівне, код ЄДРПОУ 05424874) з Державного бюджету України 359 (триста п'ятдесят дев'ять) грн. 21 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено "19" січня 2015 року.

Суддя Пашкевич І.О.