Постанова

від 20.01.2015 по справі 910/18643/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2015 р. Справа№ 910/18643/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Мельниченко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Волтарніст М.О. ( за довіреністю б/н від 31.12.2014 року)

від відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Метрополія"

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2014р.

у справі № 910/18643/14 (суддя: Нечай О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталеві конструкції України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Метрополія"

про сплату боргу в розмірі 8 466, 66 грн.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про сплату боргу в розмірі 8 466,66 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.10.2014 року у справі №910/18643/14 провадження в частині стягнення з ТОВ "Управляюча компанія «Метрополія» на користь ТОВ "Сталеві конструкції України" заборгованості в розмірі 6 696 грн. 18 коп. припинено. В іншій частині позов задоволено: стягнуто з ТОВ "Управляюча компанія "Метрополія" на користь ТОВ "Сталеві конструкції України" 3% річних в розмірі 103 грн. 20 коп., інфляційні втрати в розмірі 1 022 грн. 97 коп., пеню в розмірі 644 грн. 31 коп.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, оскільки відповідачем заборгованість була сплачена в повному обсязі вже після звернення позивача з позовними вимогам до суду, тому стягненню підлягають штрафні санкції за неналежне та невчасне виконання умов договору.

Не погоджуючись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Метрополія" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що судом першої інстанції не було враховано те, що відповідачем було сплачено розмір основного боргу в частині 6 696,18 грн., а тому оскільки розмір заборгованості був належним чином сплачений, отже штрафні санкції не підлягають стягненню.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2014 року було прийнято до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Метрополія" та призначено розгляд справи на 20.01.2015 р.

20.01.2015 року через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без мін.

20.01.2015 року у судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники були повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування норми Господарського процесуального кодексу України").

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання (поштові повідомлення про вручення № 05861861 отримано 18.12.2014р. та №00356803 отримано 22.12.2014 року (а.с.65,66)), судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача, за наявними у справі доказами

Представник позивача у судовому засіданні 20.01.2015 року, заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 18.03.2014 р. між ТОВ "Управляюча компанія "Метрополія" (покупець, відповідач) та ТОВ "Сталеві конструкції України" (постачальник, позивач) було укладено договір поставки № 180301 (договір) (а.с.11).

За умовами зазначеного договору, постачальник зобов'язується систематично поставляти та передавати у власність покупця будівельні матеріали та металопродукцію, номенклатура, асортимент, ціна яких вказані у специфікаціях, що являються невід'ємною частиною даного договору, що у подальшому іменуються товар, а покупець зобов'язується приймати товар і здійснювати повну оплату з нього на умовах даного договору (п. 1.1. договору). Поставка товару здійснюється окремими партіями у відповідності із специфікаціями до даного договору, що є невід'ємними частинами даного договору.( п. 1.2 договору). Загальну суму договору складає сума всіх видаткових накладних, що додаються до нього, орієнтовно ця сума становить 500 000,00 грн., у тому числі ПДВ 83 333,34 грн. (п. 1.4 договору). Ціна товару вказується в гривнях, ціна товару погоджується сторонами у специфікації відповідно до умов даного договору та включає вартість тари, упакування, маркування, податок на додану вартість. Оплата здійснюється у гривнях шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника (п. 5.1 Договору).

Також, 18.03.2014 р. між сторонами, на підставі договору, було підписано Специфікацію № 1 до договору (Специфікація - 1) (а.с.13), відповідно до якої продавець зобов'язується продати і відвантажити зі складу продавця, а покупець прийняти та оплатити на умовах, обумовлених договором, товар на загальну суму 20 244,46 грн., з урахуванням ПДВ.

Згідно з пунктами 3.1 та 4.1 Специфікації - 1 строк здійснення оплати - 3 дні з моменту відвантаження товару. Строк здійснення поставки всієї партії товару: 5 днів з моменту підписання специфікації.

25.04.2014 р. між сторонами було підписано Специфікацію № 2 до договору (Специфікація - 2) (а.с.13), відповідно до умов якої продавець зобов'язується продати і відвантажити зі складу продавця, а покупець прийняти та оплатити на умовах, обумовлених договором, товар на загальну суму 6 696,18 грн., з урахуванням ПДВ.

Відповідно до пунктів 3.1 та 4.1 Специфікації - 2 строк здійснення оплати - 3 дні з моменту відвантаження товару. Строк здійснення поставки всієї партії товару: 5 днів з моменту підписання специфікації.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивачем було здійснено поставку товару на загальну суму 26 940,64 грн., в свою чергу, відповідачем лише частково було оплачено поставлений товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 6 696,18 грн., яка була сплачена під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідно до платіжного доручення № 536 від 16.09.2014 р. Таким чином, провадження в частині стягнення боргу підлягає припиненню, а в частині стягнення штрафних санкцій задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 530 та ч. 1 ст. 610 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як передбачено статтею 633 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що матеріалами справи належним чином доведено, що відповідачем було сплачено на користь позивача за поставлений товар 20 244,46 грн., Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за видатковою накладною № РН-0000095 від 30.04.2014 р. складає 6 969,18 грн. (а.с.17)

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем було сплачено заборгованість за договором в розмірі 6 696,18 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 536 від 16.09.2014 р. (а.с.40).

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно з п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року N 18 господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки відповідачем було сплачено розмір основного боргу, тому предмет спору у справі № 910/18643/14 в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар в розмірі 6 696,18 грн. відсутній.

Стосовно посилання апелянта на те, що судом першої інстанції помилково було стягнуто штрафні санкції за неналежне виконання договору, оскільки розмір заборгованості був належним чином сплачений, а тому штрафні санкції не підлягають стягненню, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 644,31 грн., 3% річних в розмірі 103,20 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1 022,97 грн.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За умовами пункту 6.3 договору сторони передбачили, що за несвоєчасну та/або у неповному розмірі оплату вартості товару покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати від неоплаченої вартості товару.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За видатковою накладною № 0000061 від 22.03.2014 року (а.с.15), строк оплати за отриманий товар настав 26.03.2014 року, відповідачем, відповідно до банківської виписки (а.с.18) 20 244, 46 грн. сплачено лише 18.04.2014 року, за видатковою накладною № 0000095 від 30.04.2014 року (а.с.17) строк оплати настав 05.05.2014 року , проте борг був погашений в повному обсязі лише під час слухання справи в суді першої інстанції , згідно платіжного доручення № 536 від 16.09.2014 року (а.с.40).

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів вважає, що відповідачем було допущено прострочення виконання зобов'язання, щодо оплати отриманого товару, частково сплачено заборгованість за договором після порушення провадження у справі, станом на дату подання позову до господарського суду м. Києва у відповідача існувала прострочена заборгованість за поставлений товар, а тому пеня, 3% річних та інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача.

Таким чином, колегія суддів перевіривши розрахунки штрафних санкцій, пені, 3% річних та інфляційних втрат погоджується з висновком суду першої інстанції, що вони є вірними, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 644,31 грн., 3% річних в розмірі 103,20 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1 022,97 грн.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 29.10.2014 року у справі № 910/18643/14, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Метрополія" на рішення господарського суду міста Києва від 29.10.2014 року у справі № 910/18643/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 29.10.2014 року у справі № 910/18643/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/18643/14 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

Є.Ю. Пономаренко