Постанова

від 05.01.2015 по справі 826/17287/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05 січня 2015 року 14 год. 00 хв. № 826/17287/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Крахмалопродукт" до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 07 листопада 2014 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Крахмалопродукт" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - первинний відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення первинного відповідача від 06 жовтня 2014 року № 0023771501 (далі - оскаржуване рішення-1) .

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте первинним відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Ухвалою суду від 12 листопада 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні 26 листопада 2014 року представником позивача надано письмову заяву про зміну повних вимог, яка по суті є заявою про їх збільшення, відповідно до якої, окрім уже заявлених вимог, просить визнати протиправним та скасувати рішення первинного відповідача про відмову у прийнятті уточнюючих розрахунків, викладене у листі від 02 червня 2014 року № 12430/10/26-53-22-04-11 (далі - оскаржуване рішення-2) .

У ході судового розгляду справи представники позивача позов (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) підтримали позов та просили задовольнити їх повністю.

Представник первинного відповідача не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування у судовому засіданні 26 листопада 2014 року. Пояснив, що оскаржувані рішення є правомірними та не підлягають скасуванню, оскільки їх прийнято первинним відповідачем у зв'язку з виявленням у ході перевірки позивача порушень ним норм податкового законодавства.

У судове засідання 08 грудня 2014 року представник первинного відповідача не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи первинний відповідач повідомлений своєчасно та належним чином, заява про розгляд справи за відсутності його представника до суду не надійшла.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 08 грудня 2014 року судом, відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження, про що первинного відповідача повідомлено письмово.

Під час розгляду справи у порядку письмового провадження судом, згідно зі ст. 55 КАС України, допущено заміну первинного відповідача його процесуальним правонаступником - державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач) .

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем проведено перевірку позивача, за результатами якої 22 вересня 2014 року складено акт № 6070/15-01/30404368 перевірки своєчасності подання позивачем платіжного доручення до установи банку по сплаті податку на додану вартість (далі - ПДВ; акт перевірки) , відповідно до якого, позивачем порушено граничний строк сплати суми грошового зобов'язання з ПДВ із вироблених товарів (робіт, послуг) та допущено несвоєчасне подання платіжного доручення до установи банку по сплаті ПДВ за квітень 2014 року, чим порушено п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України (далі - ПК України; у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) .

На підставі акту перевірки, 06 жовтня 2014 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення № 0023771501, яким позивачу визначено суму штрафу за платежем ПДВ із вироблених товарів (робіт, послуг) на суму 59811,93 грн.

Суд погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів, а також аналізу наступних норм та обставин.

Так, згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75, ст. 76 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог ст. 86 цього Кодексу.

Зокрема, відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п. 54.1 ст. 54, ч. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що 20 травня 2014 року позивачем подано відповідачу податкову декларацію з ПДВ за квітень 2014 року (вх. № 9028886666), у якій в рядках 25 та 25.1 "Сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету" задекларовано суму у розмірі 4224782,00 грн.

З урахуванням вимог ст. 57 ПК України, граничний строк сплати зобов'язань з ПДВ припадав на 30 травня 2014 року.

Згідно з ч. 2 п. 87.1 ст. 87 ПК України, сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Як з'ясовано судом у ході розгляду справи та не заперечувалося представником відповідача, станом на 01 травня 2014 року за позивачем обліковувалась переплата зобов'язань з ПДВ у розмірі 3626662,75 грн.

Отже, станом на 30 травня 2014 року - граничну дату сплати самостійно визначеного позивачем податкового зобов'язання, з урахуванням переплати з ПДВ, податкове зобов'язання склало 598119,00 грн. (4224782,00 грн. - 3626662,00 грн.).

У подальшому, того ж дня позивачем подано відповідачу уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень та листопад 2012 року (далі - уточнюючі розрахунки за жовтень та листопад 2012 року ).

Уточнюючим розрахунком за листопад 2012 року позивач зменшив суму ПДВ, що самостійно підлягала сплаті до загального фонду державного бюджету (рядок 25.1), у розмірі 1955484, 00 грн. за рахунок збільшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного, яке виникло за результатами грудня 2010 року та жовтня 2011 року, у результаті чого сума переплати ПДВ збільшилась на 1955484,00 грн. та склала 5582146,00 грн. (3626662,00 грн. + 1955484,00 грн.).

Отже, у позивача, з урахуванням переплати з ПДВ у розмірі 5582146,00 грн., відсутнє податкове зобов'язання до сплати на підставі податкової декларації з ПДВ за квітень 2014 року.

Відповідно до пп. 49.11.1 п. 49.11 ст. 49, п.п. 48.3, 48.4 ст. 48, п. 49.10 ст. 49 ПК України, у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог п.п. 48.3 та 48.4 ст. 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови, зокрема, у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання

Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці 7 цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

З наявних у матеріалах справи доказів також вбачається, що відповідач направив позивачу оскаржуване рішення-2, яким не визнано подані уточнюючі розрахунки як податкові звіти, оскільки вони не відповідають нормам наказу Державної податкової адміністрації України "Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ" (далі - наказ ДПА України ), а саме дані в уточнюючому розрахунку не відповідають даним декларації з ПДВ.

За переконанням суду, доводи представника відповідача не узгоджуються з нормами ПК України, зокрема, як з'ясовано судом, подані позивачем уточнюючі розрахунки за жовтень та листопад 2012 року заповнені без порушень п.п. 48.3 та 48.4 ст. 48 ПК України, що не заперечувалось представником відповідача, а тому відсутні законні підстави для направлення позивачу письмового повідомлення про відмову у прийнятті уточнюючих розрахунків за жовтень та листопад 2012 року.

Крім того, наказ ДПА України, на який посилається представник відповідача, 10 січня 2012 року втратив чинність на підставі наказу Міністерства фінансів України від 25 листопада 2012 року № 1492, а наказом Міністерством доходів і зборів України від 13 листопада 2013 року № 678 затверджено новий Порядок заповнення і подання податкової звітності з ПДВ.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Крахмалопродукт" до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень відповідача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві про відмову у прийнятті уточнюючих розрахунків товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Крахмалопродукт", викладене у листі від 02 червня 2014 року № 12430/10/26-53-22-04-11.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 06 жовтня 2014 року № 0023771501, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Крахмалопродукт" визначено суму штрафу за платежем: податок на додану вартість із вироблених товарів (робіт, послуг) у розмірі 59811,93 грн. (П'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот одинадцять гривень дев'яносто три копійки).

4. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Крахмалопродукт" (код за ЄДРПОУ 30404368) здійснений ним судовий збір у розмірі 487,20 грн. (Чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок) із Державного бюджету України.

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин