Ухвала

від 21.01.2015 по справі 816/4405/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2015 р.Справа № 816/4405/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.12.2014р. по справі № 816/4405/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Швей Спец Сервіс"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

07.11.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Швей Спец Сервіс" звернулося до суду із позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області №0005412201/2039 від 23.10.2014 року.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 02.12.2014 року позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області №0005412201/2039 від 23.10.2014 року.

Стягнув з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Швей Спец Сервіс" витрати зі сплати судового збору у сумі 182,70 грн..

Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, на думку апелянта, суд першої інстанції зробив помилкові висновки, неповністю з'ясував обставини справи, не надав належної оцінки досліджуваним доказам.

У відповідності до положень ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, у період з 23.09.2014 року по 29.09.2014 року Кременчуцькою ОДПІ проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ "Швей Спец Сервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "Максалін" за період: квітень, травень 2014 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт перевірки від 06.10.2014 року №2364/16-03-22-01-08/37895752 (а.с. 20-28), у якому зафіксовано порушення пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 22336,67 грн.

На підставі Акту перевірки від 06.10.2014 року №2364/16-03-22-01-08/37895752 Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 23.10.2014 року "0005412201/2039, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 33504,95 грн, у тому числі 22336,67 грн за основним платежем, 11168,28 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 18).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0005412201/2039 від 23.10.2014 року обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Пункт 44.1 ст.44 Податкового кодексу України зазначає, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Судом першої інстанції встановлено, між ТОВ "Швей Спец Сервіс" (Покупець) та ПП "Максалін" (Постачальник) 01.04.2014 року укладено договір поставки №13 (а.с.37-39).

На підставі рахунків-фактур від 01.04.2014 року №СФ-0000011 на суму 58110,68 грн, від 03.04.2014 року №СФ-0000012 на суму 28894,20 грн, від 21.04.2014 року №СФ-0000013 на суму 47015,15 грн (а.с.52-54) виписаних на виконання умов вищевказаного договору контрагентом позивача ПП "Максалін" здійснено поставку ТМЦ, що підтверджується видатковими накладними від 01.04.2014 року №РН-0000009 на суму 581110,68 грн, від 03.04.2014 року №РН-0000010 на суму 28894,20 грн, від 21.04.2014 року №РН-0000011 на суму 47015,15 грн (а.с.40-42), а позивачем оплачено поставлений товар, що підтверджується копіями квитанцій до прибуткового касового ордера№13 від 01.04.2014 року, №14 від 02.04.2014 року, №15 від 03.04.2014 року, №16 від 04.04.2014 року, №17 від 07.04.2014 року, №18 від 08.04.2014 року, №19 від 09.04.2014 року, №20 від 10.04.2014 року, №21 від 11.04.2014 року, №25 від 21.04.2014 року, №26 від 22.04.2014 року, №27 від 23.04.2014 року, №28 від 24.04.2014 року, №29 від 25.04.2014 року (а.с.49-51) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця.

Для документального оформлення договору поставники №13 від 01.04.2014 року складено податкові накладні №1 від 01.04.2014 року на загальну суму 58110,68 грн, у тому числі ПДВ 9685,11 грн, №2 від 03.04.2014 року на загальну суму 28894,20 грн, у тому числі ПДВ 4815,70 грн, №3 від 21.04.2014 року загальну суму 47015,15 грн, у тому числі ПДВ 7835,86 грн (а.с.43-45). Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до складу свого податкового кредиту та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Транспортування товару за вказаним договором здійснювалось перевізником Карасьовим Г.Г. що підтверджується договором №1 з надання послуг з організації перевезення вантажів по території України від 15.07.2013 року (а.с.55-60), товарно- транспортними накладними від 01.04.2014 року №6, від 03.04.2014 року, від 21.04.2014 року №21 (а.с.46-48).

Постачання товару відбувалось до пункту розвантаження за адресою вул. Молодіжна, 1/2, м. Кременчук, Полтавська область, де знаходяться нежитлові приміщення, орендовані позивачем на підставі договору найму (оренди).

Приймання придбаного у ПП "Максалін" товару здійснювалося на підставі довіреностей директором Карасьовим Г.Г., що підтверджується залученим до матеріалів справи витягом з журналу реєстрації довіреностей.

Видатковими накладними та витягом з журналу довіреностей на право отримання ТМЦ (а.с.61) підтверджено факт прийняття ТМЦ на виконання договору поставки від контрагента позивача.

Крім того, позивач використовував придбаний товар безпосередньо у власній господарській діяльності, а саме: даний товар був переданий у виробництво для виготовлення спеціалізованого одягу (робочий одяг), котрий в подальшому був реалізований ПАТ "Кримтеплоелектроцентраль", ТОВ "Промсистема", ТОВ "Торговий дім - Укртатнафта" в підтвердження чому надано видаткові накладні №РН-0000083 від 30.04.2014 року, №РН-0000070 від 04.04.2014 року, №РН-0000085 від 30.04.2014 року, рахунки-фактура №СФ-0000070 від 03.04.2014 року, №СФ-0000079 від 15.04.2014 року, довіреності на отримання товару №80 від 04.04.2014 року, №604 від 28.04.2014 року, №481 від 30.04.2014 року (а.с.65-70,119-121).

Як вбачається з матеріалів справи, підприємство позивача має усі необхідні активи для здійснення статутної господарської діяльності: в матеріалах справи наявний договір найму оренди майна №2 від 01.06.2012 року та №22 від 15.07.2013 року та акти прийому - передачі майна (а.с.71-83).

Судом першої інстанції зазначено, що реальність господарських операцій позивача з ПП "Максалін" підтверджується первинними та іншими документами, копії яких наявні у справі та були досліджені судом під час розгляду справи.

При цьому, згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положення п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналізуючи вказані вище правові норми, колегія суддів приходить до висновку, що факт здійснення господарської діяльності має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами.

Колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи на виконання вищезазначених договорів за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства.

Отже, реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Максалін" підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які є достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що фактичною підставою для висновків акту перевірки від 06.10.2014 року №2364/16-03-22-01-08/37895752 стали висновки акту перевірки Кременчуцької ОДПІ від 13.08.2014 року №689/16-03-22-02-12/33357646 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП "Максалін" з платниками податків за період: квітень 2014 року.

Так, за висновками зустрічної звірки контролюючим органом встановлено відсутність контрагента позивача за юридичною адресою, у зв'язку з ненадходженням документів не можливо проаналізувати реалізацію товару та його походження.

Стосовно вказаної обставини, колегія суддів зазначає наступне.

Отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Одночасно слід вказати, що порушення позивачем вимог податкового законодавства податковий орган пов'язує виключно з недоліками, які на його думку, мають місце в діяльності підприємства-контрагента.

Колегія суддів зазначає, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

Отже, реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновки акту перевірки від 06.10.2014 року №2364/16-03-22-01-08/37895752 є безпідставними, а тому податкове повідомлення-рішення №0005412201/2039 від 23.10.2014 року підлягає скасуванню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.12.2014р. по справі № 816/4405/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М. Судді Бершов Г.Є. Катунов В.В.