Постанова

від 27.01.2015 по справі 820/20601/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

27 січня 2015 р. № 820/20601/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Зінченка А.В.,

при секретарі - Алавердян Е.А.

за участі представників сторін:

позивача - Межерицького А.О.

відповідача - Шамілової Л.Ш.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ваго-Рев» до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ваго-Рев», звернувся до суду з позовом до Західної ОДПІ м.Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області, в якому після уточнення позовних вимог, просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 24.12.2014 року №0003732203 про нарахування податку на додану вартість на загальну суму 2738134,5 грн., з яких 1825423,0 грн. - за основним платежем та 912711,5 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Позивач вважає, що зазначене податкове повідомлення-рішення є неправомірним, необґрунтованим, безпідставним через відсутність доказів порушення позивачем податкового законодавства, а тому просить скасувати його в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та вказав, що дії відповідача законні, а винесене податкове повідомлення - рішення правомірне, а тому не підлягає скасуванню.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ваго-Рев» взято на податковий облік 18.08.2009 року за №36063 та на даний час перебуває на податковому обліку у Західній ОДПІ м. Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області.

Судом встановлено, що на підставі направлення №2083 від 20.11.2014 року, виданого Західною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, ОСОБА_3, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, згідно із пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями) та відповідно до наказу Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 20.11.2014р. №2578 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВАГО-РЕВ», проведено документальну виїзну позапланову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "ВАГО-РЕВ" з питання дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств-постачальників ПП КФ «УКРМЕЛЬМАШ» (код ЄДРПОУ 33474155) та ТОВ «СЕРВИСПРОМТОРГ» (код ЄДРПОУ 38495394) у серпні 2014 року та їх використання у господарській діяльності.

За підсумками перевірки підприємства працівниками органу податкової служби було складено акт перевірки за №4474/20-33-22-03-07 від 17.12.2014 року.

Відповідно до висновків акту перевірки були встановлені наступні порушення: п.44.1 ст.44, пп.14.1.36, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6. ст. 198, п.201.4, п.201.6, п.201.7, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті, на загальну суму 1 825 423 грн., в тому числі у серпні 2014 року в сумі ПДВ - 1 813 707 грн. грн., у вересні 2014 року - 11716 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ 24.12.2014 року було винесено податкове повідомлення-рішення відповідача № 0003732203 про нарахування податку на додану вартість на загальну суму 2738134,5 грн., з яких 1825423,0 грн. - за основним платежем та 912711,5 грн. - штрафна (фінансова) санкція .

Підставою для проведення вищевказаної перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стало твердження ДПІ про те, що у зв'язку із отриманням податкової інформації по підприємствам - постачальникам ТОВ "ВАГО- РЕВ" у серпні 2014 року - ПП КФ «УКРМЕЛЬМАШ» (код ЄДРПОУ 33474155) та ТОВ «СЕРВИСПРОМТОРГ» (код ЄДРПОУ 38495394), підприємству направлено запит з проханням про надання інформації та її документального підтвердження щодо взаємовідносин з ППІ КФ «УКРМЕЛЬМАШ» (код ЄДРПОУ 33474155) в сумі ПДВ 1812543,12 грн. та ТОВ «СЕРВИСПРОМТОРГ» (код ЄДРПОУ 38495394) в сумі 12879,38 грн. у серпні 2014 року. Запит отриманий підприємством 05.11.2014 року. Протягом законодавчо встановлених термінів інформації та її документального підтвердження з питань, визначених у запиті, підприємством до Західної ОДПІ не надано.

Матеріалами справи підтверджено, що дійсно, позивачем було укладено договір поставки №11/08 від 11.08.2014р. з Приватним підприємством комерційна фірма «УКРМЕЛЬМАШ» (код ЄДРПОУ 33474155) на поставку запасних частин та матеріалів. Загальна сума договору складає 10875258,72 грн. (в т.ч. ПДВ - 1812543,12 грн.).

Відповідно до умов п. 1.2, 7.2 Договорів конкретний перелік та безпосередня вартість кожної партії товару узгоджувалась шляхом складання видаткових накладних.

Фактично товар був отриманий в серпні 2014 року згідно наступних видаткових накладних: видаткова накладна від 12.08.2014р. №558 на суму 52848,24 грн.; видаткова накладна від 15.08.2014р. №711 на суму 54174.48 грн.; видаткова накладна від 29.08.2014р. №1412 на суму 4699320 грн.; видаткова накладна від 29.08.2014р. №1413 на суму 4066656 грн.; видаткова накладна від 29.08.2014р. № 1414 на суму 2002260 грн.

Товарно-матеріальні цінності від Приватного підприємства комерційна фірма «УКРМЕЛЬМАШ» були отримані уповноваженою особою ТОВ «ВАГО-РЕВ» - Сивинським Я.В. згідно довіреностей від 12.08.2014р. № 649/1 та від 26.08.2014р. №683, що підтверджується реєстром виданих довіреностей за 2014 рік.

До складу податкового кредиту були віднесені суми згідно отриманих в серпні 2014р. податкових накладних: податкова накладна від 12.08.2014р. № 558 на суму 52848,24 грн., в т.ч. ПДВ - 8808.04 грн.; податкова накладна від 15.08.2014р. № 711 на суму 54174,48 грн. в т.ч. ПДВ - 9029.08 грн.; податкова накладна від 29.08.2014р. № 1412 на суму 4699320 грн. в т.ч. ПДВ - 783220 грн.; податкова накладна від 29.08.2014р. № 1413 на суму 4066656 грн. в т.ч. ПДВ - 677776 грн.; податкова накладна від 29.08.2014р. № 1414 на суму 2002260 грн., в т.ч. ПДВ - 333710 грн.

Зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів, що підтверджується платіжними дорученнями на перерахування грошових коштів з рахунку відкритого в ПАТ «ФІНБАНК»: № 801 від 23.09.2014р. на суму 500000 грн.; № 809 від 23.09.2014р. на суму 400000 грн.; № 810 від 24.09.2014р. на суму 1000000 грн.; № 823 від 24.09.2014р. на суму 400000 грн.; № 824 від 25.09.2014р. на суму 400000 грн.; № 841 від 26.09.2014р. на суму 300000 грн.; № 856 від 30.09.2014р. на суму 500000 грн.,; а також з рахунку відкритого в ПАТ «ПриватБанк»: № 4967 від 26.09.2014р. на суму 250000 грн.; № 4971 від 29.09.2014р. на суму 250000 грн.; № 4986 від 07.10.2014р. на суму 500000 грн.; № 4997 від 08.10.2014р. на суму 500000 грн.; № 4999 від 09.10.2014р. на суму 800000 грн.; № 5016 від 10.10.2014р. на суму 1000000 грн.; № 5008 від 10.10.2014р. на суму 200000 грн.; № 5027 від 13.10.2014р. на суму 1000000 грн.; № 5033 від 14.10.2014р. на суму 800000 грн.; № 5041 від 15.10.2014р. на суму 800000 грн.; № 5048 від 16.10.2014р. на суму 1000000 грн.; №5.161 від 06.11.2014р. на суму 275258,72 грн.

Також судом встановлено, що товарно-матеріальні цінності отримані від Приватного підприємства комерційна фірма «УКРМЕЛЬМАШ» в серпні 2014 року були оприбутковані та до цього часу знаходяться на складі орендованому позивачем згідно договору оренди укладеного з КП «Харківський метрополітен» від 01.03.2010р. № 248-03/Т. Оприбуткування ТМЦ також підтверджується відображенням господарської операції в бухгалтерському обліку по рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками».

В судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що позивачем було укладено договір поставки № 200501 від 20.05.2013р. з ТОВ «СЕРВИСПРОМТОРГ» (код ЄДРПОУ 38495394) на поставку запасних частин, матеріалів та іншої продукції виробничо-технічного призначення. Загальна сума договору визначається як вартість товару, переданого Постачальником відповідно до погоджених рахунків до даного договору.

Фактично товар був отриманий в серпні 2014 року згідно наступних видаткових накладних: видаткова накладна від 04.08.2014р. № 0408003 на суму 70295,89 грн.; видаткова накладна від 28.08.2014р. № 2808003 на суму 6980,40 грн.

Товарно-матеріальні цінності від ТОВ «СЕРВИСПРОМТОРГ» були отримані уповноваженою особою ТОВ «ВАГО-РЕВ» - Кошовим О.В. згідно довіреностей від 25.07.2014р. № 596 та від 27.08.2014р. № 701, що підтверджується реєстром виданих довіреностей за 2014 рік.

До складу податкового кредиту були віднесені суми згідно отриманих в серпні 2014р. податкових накладних: податкова накладна від 04.08.2014р. № 6 на суму 70295.89 грн. в т.ч. ПДВ - 11715.98 грн.; податкова накладна від 28.08.2014р. № 60 на суму 6980.40 грн. в т.ч. ПДВ - 1163.40 грн.

Зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів, що підтверджується платіжними дорученнями на перерахування грошових коштів з рахунку відкритого в ПАТ «ФІНБАНК»: № 520 від 11.08.2014р. на суму 10000 грн.; № 580 від 18.08.2014р. на суму 10000 грн.; № 710 від 10.09.2014р. на суму 10000 грн.; № 754 від 17.09.2014р. на суму 10000 грн.; № 802 від 23.09.2014р. на суму 20000 грн.; також з рахунку відкритого в ПАТ «ПриватБанк»: - № 5021 від 13.10.2014р. на суму 20000 грн.

Судом встановлено, що товарно-матеріальні цінності отримані від ТОВ «СЕРВИСПРОМТОРГ» в серпні 2014 року були оприбутковані та до цього часу знаходяться на складі орендованому позивачем згідно договору оренди укладеного з КП «Харківський метрополітен» від 01.03.2010р. №248-03/Т. Оприбуткування ТМЦ також підтверджується відображенням господарської операції в бухгалтерському обліку по рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками».

Проаналізувавши наведене, суд зазначає, що відповідно до приписів п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Суд вказує, що відповідно до п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також п.200.3. ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Проаналізувавши наведені норми та дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що укладені правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не кім не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.

Суд вказує, що про фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» і п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Також суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Суд вваж є за необхідним вказати, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Угоди між позивачем та контрагентами за період перевірки були укладені у відповідності до норм чинного законодавства та є такими, що відповідають всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів доки зворотне не буде доведено в суді. Тому підстав для висновків щодо нікчемності або недійсності договору не було.

Чинне законодавство України встановлює принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд також вважає за необхідним зазначити, що на час укладення вищевказаних договорів контрагенти позивача були зареєстрованими як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, мали індивідуальні податкові номери, що підтверджується Свідоцтвами про реєстрацію платника податку на додану вартість, отже, вони мали право видавати позивачу вищезазначені належним чином оформлені податкові накладні, котрі є підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Таким чином, на думку суду, не має підстав стверджувати, що господарські взаємовідносини між підприємствами не були виконані, а первинні документи не відповідають вимогам діючого законодавства.

Таким чином, проаналізувавши наведені норми діючого законодавства, дослідивши надані до справи матеріали, суд приходить до висновку про неправомірне винесення вищевказаного податкового повідомлення - рішення.

Суд вказує, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

А згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167, 254 КАС України , суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ваго-Рев» до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській від 24 грудня 2014 року №0003732203.

Стягнути з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ваго-Рев» (код 36623607) сплачений судовий збір в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі складена 29 січня 2015 року.

Суддя А.В. Зінченко