Ухвала

від 12.03.2015 по справі 820/20601/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2015 р.Справа № 820/20601/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2015р. по справі № 820/20601/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваго-Рев"

до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ваго-Рев", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Західної ОДПІ м. Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 24.12.2014 року №0003732203 про нарахування податку на додану вартість на загальну суму 2738134,5 грн., з яких 1825423,0 грн. - за основним платежем та 912711,5 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2015р. по справі № 820/20601/14 позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, просив її задовольнити з підстав та мотивів, викладених у скарзі.

Представник позивача в судовому зсіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, перебуває на обліку в якості платника ПДВ у Західній ОДПІ м. Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

Західною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ "ВАГО-РЕВ" з питання дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств-постачальників: ПП КФ "УКРМЕЛЬМАШ" та ТОВ "СЕРВИСПРОМТОРГ" у серпні 2014 року, та їх використання у господарській діяльності.

Результати перевірки оформлені актом за №4474/20-33-22-03-07 від 17.12.2014 року (а.с. 31-57, т.1).

У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено порушення позивачем приписів: п.44.1 ст.44, пп.14.1.36, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6. ст. 198, п.201.4, п.201.6, п.201.7, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті, на загальну суму 1 825423 грн., в тому числі, у серпні 2014 року в сумі ПДВ - 1 813 707 грн. грн., у вересні 2014 року - 11716 грн.

На підставі даного висновку Акту перевірки, відповідачем 24.12.2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення відповідача № 0003732203 про нарахування податку на додану вартість на загальну суму 2738134,5 грн., з яких 1825423,0 грн. - за основним платежем та 912711,5 грн. - штрафна (фінансова) санкція (а.с. 10, т.1).

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішення, слугувало відображене в акті судження контролюючого органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами у перевіряємому періоді, щодо яких податковими органами встановлені порушення.

Так, Західною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області отримано податкову інформацію по підприємствам - постачальникам: ТОВ "ВАГО- РЕВ" у серпні 2014 року: ПП КФ "УКРМЕЛЬМАШ" та ТОВ "СЕРВИСПРОМТОРГ", згідно якої підприємству направлено запит з проханням про надання інформації та її документального підтвердження щодо взаємовідносин з ППІ КФ "УКРМЕЛЬМАШ" в сумі ПДВ 1812543,12 грн. та ТОВ "СЕРВИСПРОМТОРГ" в сумі 12879,38 грн. у серпні 2014 року. Запит отриманий підприємством 05.11.2014 року. Протягом законодавчо встановлених термінів інформація та її документальне підтвердження з питань, визначених у запиті, підприємством до Західної ОДПІ не надано.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту з 01 січня 2011 року врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Так, в силу пункту 198.3 зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

А відповідно до положень пункту 198.6 статті 198 вказаного вище Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відтак, надаючи правову оцінку рішенню контролюючого органу про визначення платнику податків грошового зобов'язання, суд досліджує факт здійснення господарської операції (її реальність/товарність), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З матеріалів справи слідує, що між позивачем (Покупець) і Приватним підприємством комерційна фірма "УКРМЕЛЬМАШ" (Постачальник) укладено договір поставки №11/08 від 11.08.2014р. (а.с. 58-60, т.1).

Відповідно до умов вказаного договору постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупцю матеріали та запасні частини згідно видаткових накладних, а Покупець прийняти й оплатити товар на умовах даного договору.

Відповідно до умов п. 1.2, 7.2 Договорів конкретний перелік та безпосередня вартість кожної партії товару узгоджується шляхом складання видаткових накладних.

Згідно до ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Виходячи із змісту цієї норми, наслідками за договором постачання товару є перехід права власності на товар від постачальника до покупця за певну грошову суму.

На виконання умов зазначеного договору ПП комерційна фірма "УКРМЕЛЬМАШ" поставив, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Ваго-Рев" прийняв товарно -матеріальні цінності, що підтверджується видатковими накладними: від 12.08.2014р. №558 на суму 52848,24 грн.; від 15.08.2014р. №711 на суму 54174.48 грн.; від 29.08.2014р. №1412 на суму 4699320 грн.; від 29.08.2014р. №1413 на суму 4066656 грн.; від 29.08.2014р. № 1414 на суму 2002260 грн. (а.с. 61-65, т.1).

Також у ході виконання договору позивач отримав від ПП комерційна фірма "УКРМЕЛЬМАШ" податкові накладні, виписані контрагентом на суму вартості товарно-матеріальних цінностей, придбаних позивачем за договором (а.с. 66-73, т.1).

Перелік та кількість товарно-матеріальних цінностей, вказаних у видаткових накладних відповідає вказаним показникам у податкових накладних.

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Товарно-матеріальні цінності від Приватного підприємства комерційна фірма "УКРМЕЛЬМАШ" отримані уповноваженою особою ТОВ "ВАГО-РЕВ" - Сивинським Я.В. згідно довіреностей від 12.08.2014р. № 649/1 та від 26.08.2014р. №683, що підтверджується витягом з журналу виданих довіреностей за 2014 рік.

Надані позивачем платіжні доручення (а.с. 74-92, т.1), засвідчують факт виконання ТОВ "ВАГО-РЕВ" зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Товарно-матеріальні цінності, отримані від Приватного підприємства комерційна фірма "УКРМЕЛЬМАШ" в серпні 2014 року, оприбутковані та знаходяться на складі, орендованому позивачем згідно договору оренди укладеного з КП "Харківський метрополітен" від 01.03.2010р. № 248-03/Т.

Оприбуткування ТМЦ також підтверджується відображенням господарської операції в бухгалтерському обліку по рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками".

З матеріалів справи також слідує, що між позивачем і ТОВ "СЕРВИСПРОМТОРГ" укладено договір поставки № 200501 від 20.05.2013р. на поставку запасних частин, матеріалів та іншої продукції виробничо-технічного призначення. Загальна сума договору визначається як вартість товару, переданого Постачальником відповідно до погоджених рахунків до даного договору.

Фактично товар був отриманий в серпні 2014 року згідно наступних видаткових накладних: від 04.08.2014р. № 0408003 на суму 70295,89 грн. та від 28.08.2014р. № 2808003 на суму 6980,40 грн.

Товарно-матеріальні цінності від ТОВ "СЕРВИСПРОМТОРГ" отримані уповноваженою особою ТОВ "ВАГО-РЕВ" - Кошовим О.В. згідно довіреностей від 25.07.2014р. № 596 та від 27.08.2014р. № 701, що підтверджується реєстром виданих довіреностей за 2014 рік.

До складу податкового кредиту віднесені суми згідно отриманих в серпні 2014р. податкових накладних: податкова накладна від 04.08.2014р. № 6 на суму 70295.89 грн. в т.ч. ПДВ - 11715.98 грн.; податкова накладна від 28.08.2014р. № 60 на суму 6980.40 грн. в т.ч. ПДВ - 1163.40 грн.

Зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів, що підтверджується платіжними дорученнями на перерахування грошових коштів з рахунку відкритого в ПАТ "ФІНБАНК": № 520 від 11.08.2014р. на суму 10000 грн.; № 580 від 18.08.2014р. на суму 10000 грн.; № 710 від 10.09.2014р. на суму 10000 грн.; № 754 від 17.09.2014р. на суму 10000 грн.; № 802 від 23.09.2014р. на суму 20000 грн.; також з рахунку відкритого в ПАТ "ПриватБанк": - № 5021 від 13.10.2014р. на суму 20000 грн. (а.с. 99-104, т.1)

Також з матеріалів справи встановлено, що товарно-матеріальні цінності, отримані від ТОВ "СЕРВИСПРОМТОРГ" в серпні 2014 року, оприбутковані та знаходяться на складі орендованому позивачем згідно договору оренди укладеного з КП "Харківський метрополітен" від 01.03.2010р. №248-03/Т.

Оприбуткування ТМЦ також підтверджується відображенням господарської операції в бухгалтерському обліку по рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками".

Також колегія суддів відзначає, що необхідною умовою для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, є наявність ділової мети у діях платника податку, а саме, продажу придбаного товару не нижче ціни придбання, придбання послуг, використання яких має позитивний вплив на результати господарської діяльності платника податку, тобто здійснення господарської діяльності, яка направлена на реальне отримання платником податків економічної вигоди від здійснених ним господарських операцій.

Матеріалами справи підтверджено, що придбані товарно-матеріальні цінності позивач використав у власній господарській діяльності, а саме, оскільки основним видом діяльності позивача є ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, основну частину доходу підприємство отримує від виконання договірних зобов'язань згідно договору від 01.03.2010р. № 24803/Т укладеного з КП «Харківський метрополітен», предметом якого є ремонт та обслуговування рухомого складу метрополітену, а вартість отриманих запасних частин та матеріалів по договорах із ПП КФ "УКРМЕЛЬМАШ" та ТОВ "СЕРВИСПРОМТОРГ" включена до розроблених та затверджених калькуляцій ремонтних робіт (а.с. 221-250, т.1, а.с. 1-4, т.2).

Отже, фактичне виконання умов договору свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" і п.2.4. ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи, складені з дотриманням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та розкривають зміст здійснених операцій.

Окрім того, придбані матеріальні цінності відображені позивачем по бухгалтерському обліку на рахунках 201 «Сировина й матеріали», 207 «Запасні частини» (а.с. 210-220, т.1)

Результати діяльності підприємства позивача відображені у Балансі та Звіті про фінансові результати (а.с. 185-197, т.1).

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та ПП КФ "УКРМЕЛЬМАШ" і ТОВ "СЕРВИСПРОМТОРГ" належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України .

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем і контрагентом підтверджується також фактом подальшого використання придбаного позивачем товару у власній господарській діяльності.

Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним, накладним, платіжним дорученням, товарно-транспортним накладним та іншим первинним документам, якими позивач доводе перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного позивачем товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на мотивах складеного ДПІ за наслідками перевірки діяльності контрагента позивача акту про неможливість проведення зустрічної звірки.

Втім, з цьому приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. З ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2015р. по справі № 820/20601/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В. Судді Григоров А.М. Подобайло З.Г. Повний текст ухвали виготовлений 17.03.2015 р.