Рішення

від 27.01.2015 по справі 370/2453/14

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 370/2453/14 Головуючий у І інстанції Устимчук М. Ю. Провадження № 22-ц/780/272/15 Доповідач у 2 інстанції Ігнатченко Категорія 38 27.01.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

27 січня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді : Ігнатченко Н.В.,

суддів : Поліщука М.А., Іванової І.В.,

при секретарі : Лопатюк В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 4 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

в с т а н о в и л а:

У серпні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Андріївської сільської ради Макарівського району про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 8 вересня 2014 року до участі у справі в якості відповідачів залучено ОСОБА_10, ОСОБА_1 та ОСОБА_11, які є спадкоємцями померлих осіб. В подальшому ухвалою суду від 6 жовтня 2014 року вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 було виділено в окреме провадження.

В обґрунтування позову зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7, після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки, площею 2,799 га, кадастровий номер 3222780200:05:011:0024, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та земельної ділянки, площею 0,484 га, кадастровий номер 3222780200:04:011:0047, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. За життя ОСОБА_7 склав заповіт, посвідчений 17 грудня 2007 року секретарем Андріївської сільської ради Макарівського району, яким вищезазначене майно заповідав позивачу.

Позивач вказує, що про смерть ОСОБА_7 їй стало відомо нещодавно, оскільки вони не родичі, на день відкриття спадщини вона не проживала і не була зареєстрована за однієї адресою з померлим, вони проживали в різних населених пунктах, а тому заяву про прийняття спадщини вона до нотаріальної контори не подавала, відповідно строк для подачі такої заяви пропустила. У зв'язку з цим ОСОБА_2 просила суд визначити їй додатковий двомісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_7

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 4 листопада 2014 року позов задоволено. Визначено ОСОБА_2 додатковий двомісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, 23 листопада 2014 року відповідач подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Андріївка Макарівського району у віці 71 рік помер ОСОБА_7 Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки, площею 2,799 га, кадастровий номер 3222780200:05:011:0024, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка належала померлому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 790891, та земельної ділянки, площею 0,484 га, кадастровий номер 3222780200:04:011:0047, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка належала померлому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 790892.

За життя ОСОБА_7 склав заповіт, посвідчений 13 липня 2010 року приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу ОСОБА_12, яким вищезазначене майно заповідав ОСОБА_1

Разом з тим, 17 грудня 2007 року ОСОБА_7 склав ще один заповіт, посвідчений секретарем Андріївської сільської ради Макарівського району, яким належні йому земельні ділянки заповідав ОСОБА_2

На звернення позивача до Макарівської нотаріальної контори щодо видачі свідоцтва про право на спадщину, остання листом № 14-73/02/31 від 1 липня 2014 року повідомила про те, що не має юридичних підстав для видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки заявником не було надано доказів спільного проживання зі спадкодавцем, а заяву про прийняття спадщини подано з порушенням установленого строку.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що

позивач не мала можливості для звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини з причин необізнаності про факт смерті спадкодавця та, відповідно, про факт відкриття спадщини, оскільки вона з померлим проживали в різних населених пунктах, при цьому їх не пов'язували родинні, дружні чи приятельські стосунки.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду, оскільки вони не ґрунтується на матеріалах справи і зроблені в результаті неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з частиною 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини 1 статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

З наведеного вище вбачається, що суд наділений правом визначити спадкоємцеві додатковий строк для прийняття спадщини лише в тому випадку, коли такий строк пропущено з поважних причин.

При цьому, з урахуванням викладених обставин справи, істотне значення для правильного вирішення спору є встановлення моменту, коли спадкоємець дізнався про смерть спадкодавців. Обов'язком спадкоємця є доведення поважності пропуску строку для прийняття спадщини перед судом, а саме з моменту її відкриття до моменту звернення до нотаріуса з відповідною заявою.

Отже, вирішуючи спір, з приводу якого заявлено позов ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд першої інстанції повинен був встановити обставини щодо неприйняття позивачем спадщини у встановленому порядку та перевірити поважність причин, що перешкоджали своєчасному прийняттю спадщини.

У позовній заяві ОСОБА_2 посилається на те, що про смерть ОСОБА_7 вона дізналася нещодавно, тобто майже через два роки після його смерті спадкодавця, незважаючи на те, що проживає з померлим в межах однієї області, а віддаленість населених пунктів становить 60 км, що є загальновідомими обставинами та не потребують доказування.

Судом першої інстанції не з'ясовано, які зв'язки позивач мала зі спадкодавцем, чи дійсно вона не могла дізнатися про його смерть, та які об'єктивні або непереборні причини перешкоджали їй звернутися із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк.

Установивши, що позивач була обізнана про наявність складеного на її ім'я заповіту та була зацікавлена у прийнятті спадкового майна, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що строк для прийняття спадщини підлягає продовженню. При цьому матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність у позивача труднощів для прийняття спадщини.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Враховуючи викладене, обставини, на які послався суд у рішенні, такими не є. Проживання в різних населених пунктах, відсутність родинних стосунків та необізнаність про смерть спадкодавця не є об'єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкоджали позивачу у встановлений законом строк звернутися із заявою про прийняття спадщини, у розумінні положень ст. 1272 ЦК.

Водночас колегія суддів враховує судову практику, зокрема Рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 3 жовтня 2012 року № 6-42237св11 по аналогічній справі, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, при розгляді якої також було встановлено, що проживання в різних населених пунктах, не підтримання стосунків понад 10 років та необізнаність про смерть не є об'єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкоджали позивачам у встановлений законом строк звернутися із заявою про прийняття спадщини.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про задоволення позову не відповідає матеріалам справи, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права і відповідно до ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, 304, ч. 1 п. 2 ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 4 листопада 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: