Рішення

від 21.01.2015 по справі 559/2017/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючого судді: - Максимчук З.М.,

суддів: - Ковальчук Н.М., Рожина Ю.М.,

секретаря судового засідання - Шептицької С.С.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівному апеляційні скарги ОСОБА_4, представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранссфера" ОСОБА_5 на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 06 лютого 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" до ОСОБА_6, Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранссфера", ОСОБА_4, ОСОБА_7 про звернення стягнення на заставлене майно,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 06 лютого 2014 року позов задоволено.

В рахунок погашення заборгованості в сумі 322604 гривень 24 копійки за кредитним договором № 15/08К від 13.05.2008 року звернуто стягнення на предмет застави за договором застави № 15/08/З від 13.05.2008 року укладеного між АБ «Укргазбанк» та ПП «Профіт» на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку " Укргазбанк", а саме на:

- напівпречіп бортовий тентовий SCHWARZMULLER, 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_6 (ідент. код НОМЕР_2), жителю АДРЕСА_1;

- вантажний С сідловий тягач MAN F 2000, 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, що належить ТзОВ «Автотранссфера» (ЄДРПОУ 37554286) Київська обл., м. Фастів, вул. Палія, 22;

- напівпречіп бортовий тентовий SCHMITZ, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_9, що належить, ТзОВ «Автотранссфера» (ЄДРПОУ 37554286) 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Палія, 22;

- вантажний сідловий тягач Renault Magnum 440, 2001 року випуску, реєстраційний номер

Справа № 2/259/46/2014 Головуючий у 1 інстанції - Ралець Р.В.

Провадження № 22-ц/787/17/2015 Суддя-доповідач - Максимчук З.М.

НОМЕР_11, що належить ОСОБА_4 (ідент.код.НОМЕР_10) жительці АДРЕСА_3;

- вантажний -С сідловий тягач RENAULT RVI, 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_8, що належитьОСОБА_4 (ідент.код.НОМЕР_10), жительці АДРЕСА_3;

- напівпричіп платформа SAMRO SR 334, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4, що належить ОСОБА_7 (ідент.код. НОМЕР_5) жителю АДРЕСА_2, з укладенням від імені ОСОБА_6, ТзОВ "Автотранссфера", ОСОБА_4, ОСОБА_7 договорів купівлі - продажу з іншою особою, зі зняттям транспортних засобів з реєстрації в органах ДАІ України та з наданням Публічному акціонерному товариству акціонерному банку " Укргазбанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу заставного майна.

Вирішено питання про судові витрати.

На вказане рішення суду першої інстанції ТзОВ «Автотранссфера» та ОСОБА_4 подали апеляційні скарги. Вважають, що рішення суду винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі ТзОВ «Автотранссфера» зазначає, що справа розглянута у відсутності їхнього представника, без належного повідомлення відповідача про день та час розгляду справи. Зазначає, що місцевим судом не враховано надані ними докази та те, що позивачем не надано будь-яких доказів щодо вжиття ним заходів, необхідних для захисту заставленого права проти порушень третіх осіб, перевірки стану предмету застави, його наявності та збереження транспортних засобів.

Додатково зазначає, що судом не враховано, що строк дії кредитного договору закінчився 15.05.2011 року однак, із позовними вимогами про звернення стягнення на предмет застави позивач звернувся лише 27.06.2013 року, в результаті чого збільшився розмір заборгованості. Не враховано судом і те, що ПП «Профіт» (заставодавець) постановою господарського суду Рівненської області від 21.11.2012 року визнаний банкрутом, а тому вважає, що в результаті ліквідації боржника зобов'язання, забезпечене заставою є припиненим.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції, провадження у справі закрити.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_4 зазначає, що вона не знала та не могла знати, що придбані нею у ПП «Профіт» транспортні засоби знаходились у заставі банку. Вказує, що оскільки транспортні засоби були нею придбані за гроші, то вона є добросовісним набувачем зазначених транспортних засобів. Додатково зазначає, що суд не перевірив чи є придбані нею транспортні засоби саме тими, що перебувають у заставі та безпідставно відхилив її клопотання про залучення в якості третьої особи ПП «Профіт» та застосування строку позовної давності.

Стверджує, що станом на 24.06.2009 р. спірне майно не перебувало під арештом. Доводить, що ринкова вартість належних їй транспортних засобів значно перевищує суму боргу боржника.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в позові повністю.

В запереченні на апеляційну скаргу представник позивача вказує, що рішення суду законне та обґрунтоване. Просить залишити його без змін, а скарги без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційних скарг, заперечення на них, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТзОВ «Автотранссфера» підлягає до задоволення частково, а апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно ст.309 ч.1 п.3,4 підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позичальником ПП «Профіт» за кредитним договором було допущено прострочену заборгованість та оскільки невиконане зобов»язання забезпечене заставою, то відповідно до ст.589 ЦК України банк має право звернути стягнення на предмет застави, задовольнивши в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення. Незважаючи на те, що хоча ПП «Профіт» всупереч положенням п.2 ст.17 Закону України «Про заставу», п.3.3.5 договору застави № 15/08/3, без згоди заставодержателя відчужив заставлене майно, яке на сьогодні належить відповідачам по справі, банк має право звернення стягнення на предмет застави в силу вимог ст.ст. 586,590 ЦК України, ст.ст.20,27 Закону України «Про заставу».

Проте повністю погодитись з висновками суду першої інстанції колегія не може.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Судом першої інстанції встановлено і це відповідає матеріалам справи, що 13 травня 2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» в особі Рівненської філії та ПП «Профіт» укладено кредитний договір № 15/08/К, відповідно до п.1.1 якого банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію з загальним лімітом 771 500,00 гривень. Кредитна лінія відкривається з 13.05.2008 року терміном на 36 місяців, з процентною ставкою за використання кредиту у межах встановленого терміну становить 24% річних/п.1.4.1 договору/. В забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором між банком та ПП «Профіт» 13.05.2008 року № 15/08/3 укладено договір застави.

Пунктом 3.3.5 договору застави встановлено заборону на відчуження предмета застави без письмової згоди заставодержателя. Відповідно до витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обмежень рухомого майна обмеження та обтяження на заставлене майно накладено 18 травня 2008 року/а.с. 36-39/.

Однак, у 2009 році заставодавець ПП "Профіт" без погодження та дозволу заставодержателя продав ОСОБА_6 напівпричіп бортовий тентовий SCHWARZMULLER, 2001 року випуску; ТзОВ «Автотранссфера» напівпречіп бортовий тентовий SCHMITZ, 1998 року випуску, вантажний С сідловий тягач MAN F 2000, 2000 року випуску; ОСОБА_4- вантажний С сідловий тягач RENAULT RVI, 2002 року випуску та вантажний сідловий тягач Renault Magnum 440, 2001 рік випуску; ОСОБА_9 напівпречіп платформа SAMRO SR 334, 1998 року випуску. Вказані транспортні засоби є предметом застави відповідно до договору застави № 15/08/3 від 13.05.2008р.

Умови кредитного договору боржником ПП «Профіт» належним чином не виконувались, внаслідок чого виникла заборгованість, яка за розрахунком банку станом на 06.06.2013 року відповідно до позовної заяви становила 322 604,24 гривень та складалась з наступного:

· прострочена заборгованість за кредитом - 128 600,00 гривень;

· нараховані проценти за простроченою сумою боргу - 27 180, 60 гривень;

· прострочена заборгованість по процентах - 56 245,54 гривень;

· пеня за прострочений кредит та прострочені проценти - 110 578,10 гривень.

21.01.2015 року представником позивача до суду апеляційної інстанції направлено розрахунок заборгованості ПП «Профіт» за кредитним договором № 15/08/К від 13 травня 2008 року, який просить взяти за основу, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 253334, 91 гривень, та складається з наступного :

- прострочена заборгованість по кредиту - 128 600,00 гривень;

- прострочена заборгованість по процентах - 83514,22 гривні;

- пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 29940,91 гривень;

- заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів - 11 279,00 гривень.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання /а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку/, необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

В матеріалах справи, на а.с. 276-287 міститься постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 24.01.2012 року, відповідно до якої вбачається, що за вищезазначеним кредитним договором із ПП «Профіт» солідарно з ТОВ «Перун» стягнуто на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» прострочену заборгованість за кредитом в сумі 107 150 гривень 72 копійки, пеню за несвоєчасне повернення кредиту та несвоєчасну сплату відсотків в сумі 55 174 гривень 99 копійок, витрату на оплату судового збору в розмірі 1 971 гривні 22 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 172 гривні 86 копійок.

Відповідно до п.17 роз»яснень постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

Виходячи із вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку, що з ухваленням постанови апеляційного господарського суду Рівненської області правовідносини сторін, що ґрунтуються на кредитному договорі припинились, а тому позивач не вправі проводити нарахування чергових платежів, відсотків, що передбачені кредитним договором, а відповідач сплачувати проведені нарахування. У зв»язку з порушенням зобов»язань за кредитним договором, відповідач станом на 06.06.2013 року, тобто на день пред»явлення позову до суду мав заборгованість не 322604,24 гривень як зазначено в позові, а загальну суму заборгованості в розмірі 253 334,91 гривень та всіх її складових, обрахованої позивачем 21.01.2015 року під час розгляду скарг в суді апеляційної інстанції.

З»ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що внаслідок неналежного виконання ПП «Профіт» взятих на себе кредитних зобов»язань банк набув право на звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про заставу» при частковому виконанні боржником забезпеченого заставою зобов'язання застава зберігається в початковому обсязі.

Якщо предмет одного договору застави складають дві або більше речей (два чи більше прав), стягнення може бути звернено на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (на будь-яке з прав) за вибором заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (право), він зберігає право наступного стягнення на інші речі (права), що складають предмет застави. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

З тексту позовної заяви вбачається, що банк просить звернути стягнення на всі рухомі предмети застави.

Як вбачається з умов договору застави, предмет застави було оцінено сторонами в 1 440 000,00 гривень. Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_4 на те, що вартість заставного майна значно перевищує суму боргу відповідача, на думку колегії суддів, є безпідставними.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На виконання ухвали апеляційного суду Рівненської області від 23.12.2014 року про необхідність проведення експертного автотоварознавчого дослідження всього заставного майна на адресу суду надійшли висновки відносно трьох транспортних засобів. Зокрема, відповідно до Висновку № 2 експертного автотоварознавчого дослідження про експертну оцінку транспортного засобу напівпричіпа SCHWARZMULLER, реєстраційний номер НОМЕР_1 від 19.01.2015 року, що належить ОСОБА_6 транспортний засіб не може бути оцінений як цілісний об»єкт, підлягає здачі в металобрухт. Утилізаційна вартість даного КТС з врахуванням його технічного стану могла становити 7560 гривень 00 копійок. Відповідно до Звіту № 1.06.14 про оцінку колісного транспортного засобу від 02.06.2014 року ринкова вартість автомобіля MAN F2000, VIN-код НОМЕР_12, державний реєстраційний номер НОМЕР_6 на дату оцінки складає 98668,79 гривень, а ринкова вартість причіпа SCHMITZ, VIN-код НОМЕР_13, державний реєстраційний номер НОМЕР_7, 56294,70 гривень. Вказані КТЗ належать ТзОВ «Автотранссфера».

Відповідно до положень ст. 589 ЦК України в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержавтель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також вимог, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ч.1 ст.24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Пунктом 6.1 кредитно-заставного договору №15/08/З від 13.05.2008 року передбачено, що звернення стягнення на предмет застави та його реалізація здійснюється або за рішенням суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або за домовленістю сторін.

Пунктам 6.2.1 вказаного договору передбачено, що заставодавець ПП «Профіт» разом з цим договором укладає з заставодержателем /Банком/ договір доручення. За яким заставодержатель у випадку набуття права звернення стягнення на предмет застави уповноважується від імені і за рахунок заставодавця виконати певні юридичні дії, спрямовані на реалізацію предмета застави з метою погашення заборгованості заставодавця за кредитним договором. У цьому випадку заставодержатель /третя особа, визначена заставодержателем/ має право реалізувати предмет застави по ціні, що становить не менше 50% заставної вартості предмета згідно п.2.2 цього договору.

Згідно зі ст. 627 ЦК України відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: 1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження; 2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача; 3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; 4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону; 5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження; 6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження. Якщо інше не передбачено рішенням суду, реалізація предмета забезпечувального обтяження проводиться шляхом його продажу на публічних торгах у порядку, встановленому законом.

Щодо способу реалізації заставного майна, то діюче законодавство визначає його диспозитивно, а саме сторони можуть врегулювати цей випадок на свій розсуд та визначити спосіб реалізації у випадку звернення стягнення за умовами договору.

Враховуючи викладене, а також те, що на відчуження предметів застави ніякої згоди позивачем не надавалось, теперішні власники предметів застави - відповідачі не є його добросовісними набувачами у розумінні ч.1 ст.10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог банку.

Разом з тим, не заслуговують на увагу доводи апеляційних скарг про те, що оскільки вони не знали, що зазначені транспортні засоби знаходяться у заставі позивача, то вони є добросовісними набувачами зазначеного майна виходячи із наступного.

Статтею 10 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права відчужувати, особа, яка придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі ст. 388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна, добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Згідно зі ст. 27 Закону України "Про заставу" застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Колегія суддів не бере до уваги і доводи апеляційної скарги про те, що суд не перевірив чи є придбані ними транспортні засоби саме тими, що перебувають у заставі, оскільки згідно зі ст. 7 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у правочині, на підставі якого або у зв'язку з яким виникає обтяження, повинен визначатись опис предмета обтяження. У разі відсутності опису предмета обтяження чи якщо існуючий опис не дозволяє ідентифікувати предмет обтяження, таке обтяження є недійсним.

З матеріалів справи вбачається, що в п. 2.1 Договору визначений опис предмета обтяження, який дозволяє ідентифікувати предмет обтяження. Згідно ч. 2 ст. 591 ЦК України початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави.

За таких обставин, судове рішення, відповідно до вимог ст.309 ЦПК України підлягає до зміни в частині визначення суми боргу відповідача та всіх його складових з 322604,24 гривень, зменшивши розмір боргу до 253334,91 гривні та зазначити всі його складові. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, судова колегія,-

в и р і ш и л а:

В задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_4 - відмовити.

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранссфера» ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 06 лютого 2014 року в частині звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості в сумі 322604,24 гривні за кредитним договором № 15/08/К від 13.05.2008 року на заставлене майно змінити, абзац перший, другий резолютивної частини рішення викласти в такій редакції:

Позов Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_6, Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранссфера", ОСОБА_4, ОСОБА_7 про звернення стягнення на заставлене майно - задовольнити .

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 15/08/К від 13.05.2008 року, укладеного між ПАТ АБ «Укргазбанк» і ПП «Профіт» в розмірі 253334,91 (двісті п"ятдесят три тисячі триста тридцять чотири гривні дев"яносто одна копійка) гривень, з яких:

128 600,00 (сто двадцять вісім тисяч шістсот гривень 00 копійок) гривень - прострочена заборгованість по кредиту;

83514,22 (вісімдесят три тисячі п"ятсот чотирнадцять гривень 22 копійки) гривень - прострочена заборгованість по процентах;

29940,91 ( двадцять дев"ять тисяч дев"ятсот сорок гривень 91 копійка) гривня - пеня за несвоєчасне погашення кредиту;

11279,00 (одинадцять тисяч двісті сімдесят дев"ять гривень 00 копійок) гривень - пеня за несвоєчасну сплату процентів, звернути стягнення на предмети застави.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: З.М.Максимчук

Судді: Н.М.Ковальчук

Ю.М.Рожин