Рішення

від 28.01.2015 по справі 559/2366/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючий суддя - Рожина Ю.М., суддів - Максимчук З.М., Ковальчук Н.М., секретаря судового засідання Шептицької С.С., за участю позивач ОСОБА_1, представників ПП-фірма „Еліт-Пошук" ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Рівненської області цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача приватного підприємства - фірма „Еліт-Пошук" на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 10 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю „Туроператор Ільтур", приватного підприємства - фірма „Еліт-Пошук" про розірвання договору щодо надання туристичного продукту, стягнення матеріального збитку, відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу, -

в с т а н о в и в:

Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 10 листопада 2014 року позов задоволено частково. Розірваного договір від 24 червня 2014 року укладеного між ОСОБА_1 та ТзОВ „Туроператор Ільтур", ПП-фірма „Еліт-Пошук" щодо надання туристичного продукту. Стягнуто солідарно з ТзОВ „Туроператор Ільтур", ПП-фірма „Еліт-Пошук" на користь ОСОБА_1 8580 грн. сплачених коштів за ненадані послуги, 2000 грн. моральної шкоди, а всього 10580 грн. В решті позову відмовлено.

Приватне підприємство - фірма „Еліт-Пошук" не погоджуючись із рішенням в частині солідарного стягнення витрат понесених позивачем за ненадані туристичні послуги та відшкодування моральної шкоди в апеляційній скарзі вказує на неправильне застосування судом норм процесуального та матеріального права, що не відповідає дійсним обставинам справи. Доводить, що суд не взяв до уваги ту обставину, що відповідно до договору від 5 березня 2011 року між ТзОВ „Туроператор Ільтур", ПП-фірма „Еліт-Пошук" безпосереднім виконавцем туристичних послуг є ТзОВ „Туроператор Ільтур", про що свідчить п.1.1 договору, за яким туроператор надає, а турагент приймає на себе зобов'язання за винагороду, забезпечити реалізацію туристичних послуг, а також додаткових послуг. Вважає, що суд невірно віднісся до позиції представника відповідача, що турагент не несе відповідальності за зобов'язання туроператора, який є основним виконавцем договору, а турагент є лише посередником між виконавцем та отримувачем туристичних послуг, яким є позивач у справі. Покликаючись на ст.20 Закону України „Про туризм", доводить розмежування відповідальності туроператора та турагента, що є від'ємними, а тому не може нести солідарну відповідальність. Покликаючись на норми матеріального права доводять, що позивач не має права на відшкодування моральної шкоди. За викладених обставин просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким позов задовольнити частково, стягнути матеріальні збитки понесені позивачем з відповідача ТзОВ „Туроператор Ільтур" в решті позову відмовити та скасувати заходи забезпечення позову.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Колегія суддів виходить з того, що відповідно до ч.2 ст.5 Закону України „Про туризм", яка визначає суб'єктів, що здійснюють та забезпечують туристичну діяльність, а такими є туристичні оператори (далі - туроператори) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність та туристичні агенти (далі - турагенти) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб'єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг.

З матеріалів справи вбачається, що 24 червня 2014 року ОСОБА_1 уклав договір б/н з ТзОВ „Туроператор Ільтур", як туроператором, від імені якого діяв ПП-фірма „Еліт-Пошук", на підставі договору від 5 березня 2011 року, як турагент, за п.1.1. якого туроператор відповідно до замовлення, поданого туристом турагенту (додаток №1 до цього договору) за плату зобов'язується надати туристу та подорожуючим з ним особам комплекс туристичних послуг (туристичний продукт).

Розділом 2 даного договору передбачені взаємні зобов'язання між туроператором та замовником-туристом, а також відповідальність сторін, це розділ 3 договору, у випадку невиконання або неналежного виконання умов даного договору.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, з посиланням на ст.20 Закону України „Про туризм", дійшов помилкового висновку про солідарну відповідальність відповідачів ТзОВ „Туроператор Ільтур" та ПП-фірма „Еліт-Пошук".

За даною нормою закону, а саме ч.ч.10,11, якщо під час виконання договору на туристичне обслуговування туроператор не в змозі надати значну частину туристичного продукту, щодо якого відповідно до договору на туристичне обслуговування сторони досягли згоди, туроператор повинен з метою продовження туристичного обслуговування вжити альтернативних заходів без покладення додаткових витрат на туриста, а в разі потреби відшкодувати йому різницю між запропонованими послугами і тими, які були надані. У разі неможливості здійснення таких заходів або відмови туриста від них туроператор зобов'язаний надати йому без додаткової оплати еквівалентний транспорт для повернення до місця відправлення або іншого місця, на яке погодився турист, а також відшкодувати вартість ненаданих туроператором туристичних послуг і виплатити компенсацію у розмірі, визначеному в договорі за домовленістю сторін.

Туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, крім випадків, якщо: це сталось з вини туриста, з вини третіх осіб, настання форс-мажорних обставин або є результатом подій, які туроператор (турагент) та інші суб'єкти туристичної діяльності, які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту, не могли передбачити.

Матеріали справи свідчать про те, що туристичні послуги ненадані позивачу з вини туроператора, що не заперечується представником ПП-фірма „Еліт-Пошук".

Відповідно до п.3.5. договору б/н з ТзОВ „Туроператор Ільтур" від 24 червня 2014 року ОСОБА_1 має право на відшкодування збитків, підтверджених у встановленому законом порядку, у разі відмови туроператора від його виконання або розірвання договору, крім випадку, коли це сталось з вини туриста.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що відповідальність за невиконання договору б/н від 24 червня 2014 року повен нести ТзОВ „Туроператор Ільтур", як виконавець туристичних послуг, а тому ОСОБА_1 належить відшкодувати матеріальний збиток пов'язаний із сплатою туристичних послуг у розмірі 8580 грн.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо безпідставної вимоги позивача у сплаті моральної шкоди, з посиланням не недіючі норми матеріального права (ст.ст.7,440-1 ЦК УРСР) та положення Закону України „Про туризм".

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано послався на п.5 ч.1 ст.4 Закону України „Про захист прав споживача", яка передбачає право споживача на відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок отримання неякісних послуг, як споживача, які реалізуються на території України для задоволення своїх особистих потреб.

На таку позицію орієнтує суди постанова Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", що моральна шкода може полягати у порушенні прав споживача при наданні послуг, або неотриманні таких послуг.

Поряд з цим, відповідно до ст.1 Закону України „Про туризм" визначаються характерні туристичні послуги та товари, якими є послуги та товари, призначені для задоволення потреб споживачів, надання та виробництво яких суттєво скоротиться без їх реалізації туристам, отже несуть в собі тягар забезпечення споживачів надання якісних та належних послуг.

Заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо скасування заходів забезпечення позову на підстави ухвали суду від 30 липня 2014 року, відповідно до ч.3 ст.154 ЦПК України, що заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядав справу.

За викладених обставин колегія суддів дійшла висновку, що наявні підстави для застосування положень ст.307 ЦПК України щодо часткового скасування рішення суду першої інстанції, яке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, із ухваленням нового рішення в частині скасування про відмову в задоволенні позову за безпідставністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303,307,309,314,316,324,325 ЦПК України колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника відповідача приватного підприємства - фірма „Еліт-Пошук" задовольнити частково.

Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 10 листопада 2014 року скасувати в частині солідарного стягнення з приватного підприємства - фірма „Еліт-Пошук" на користь ОСОБА_1 сплачених коштів за ненадані послуги в сумі 8580 грн. та 2000 грн. моральної шкоди та відмовити в цих позовних вимогах до приватного підприємства - фірма „Еліт-Пошук".

Скасувати заходи забезпечення позову, відповідно до ухвали Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 30 липня 2014 року, шляхом накладення арешту на майно та грошові вклади приватного підприємства - фірма „Еліт-Пошук" в межах 14780 грн.

В решіт рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.

Головуючий Ю.М. Рожин

Судді З.М. Максимчук

Н.М. Ковальчук