Постанова

від 16.01.2015 по справі 802/4112/14-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

16 січня 2015 р. Справа № 802/4112/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,

секретаря судового засідання: Мельника В.С.,

за участю представників сторін:

позивача: Джугострана В.І.,

відповідача: Бойка С.В., Герасименка В.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні а залі суду у м. Вінниці адміністративну справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Алмаз-Б" ЛТД

до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Вінницькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Алмаз-Б" ЛТД з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги мотивові тим, що за наслідками проведеної податковим органом планової виїзної перевірки ТОВ "Алмаз-Б" ЛТД виявлено факти заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, що слугувало підставою для формування податкових повідомлень - рішень від 09.12.2013 №0007232201, яким визначено грошове зобов'язання в сумі 33167 грн. та за №0007222201, яким визначеного грошове зобов'язання в сумі 209660 грн.

На думку позивача, обставини, що стали основою зазначених рішень є такими, що не відповідають дійсності та ґрунтуються лише на припущеннях податкового органу, тому позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити на підставі та в межах заявлених позовних вимог, з урахуванням поданих додаткових доказів.

Представники відповідача щодо позову заперечували та просили відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, що викладені в письмових запереченнях (а.с.94-97, том 1).

Розглянувши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Алмаз-Б" ЛТД зареєстровано виконавчим комітетом Вінницької міської ради за адресою вул. 600-річчя, 21, м. Вінниця, ідентифікаційний код 13333944. Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість форми №5-Р за №01780130, зареєстроване як платник податку на додану вартість від 22.07.1997. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом економічної діяльності є 47.77 - роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами в спеціалізованих магазинах (а.с. 167-171 том 2).

Як свідчать надані до суду матеріали, у період з 29.10.2013 по 18.11.2013 податковим органом проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Алмаз-Б" ЛТД з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012. В ході якої виявлено порушення: 1) п.п. 5.2.6, п.п. 5.2.7 п. 5.2 ст. 5, п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 138.2 ст. 138, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим, занижено податок на прибуток в загальній сумі 219659 грн.: за 1 квартал 2011 в сумі 34357 грн. та за 2 квартал 2011 в сумі 185302 грн.; 2) п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 30602 грн., в тому числі, за березень 2011 в сумі 12223 грн., за квітень 2011 в сумі 4063 грн., за травень 2011 в сумі 4063 грн., за липень 2011 в сумі 8126 грн., за грудень 2011 в сумі 2027 грн.

Виявленні порушення знайшли своє відображення в акті №1056/2201/13333944 від 25.11.2013 "Про результати планової виїзної перевірки ТОВ "Алмаз-Б" ЛТД з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 (надалі - акт перевірки від 25.11.2013) (а.с.11-57 том 1).

На підставі чого, Вінницькою ОДПІ винесено податкові повідомлення рішення форми "Р" від 09.12.2013 №0007232201, яким визначено грошове зобов'язання в загальній сумі 33167 грн., з них 30602 грн. за основним платежам та 2565 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та за №0007222201, яким визначено грошове зобов'язання в сумі 219660 грн., з них 219659 грн. за основним платежам та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.10-11 том 1).

Оскільки виявлені порушення не відповідають дійсності та суперечать наданим в ході проведення перевірки первинним документам, тому позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив з наступного.

Матеріали акту перевірки від 25.11.2013 свідчать про те, що за період з 01.01.2011 по 31.03.2011 платником податків у рядку 04.13 Декларацій "Інші витрати, крім визначених у 04.1-04.12" задекларовано витрати, до складу яких включено витрати на юридичні та інформаційно-консультаційні послуги, послуги банку, витрати на відрядження, суми витрат по відновленим документам у сумі 179668 грн. При цьому, перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток встановлено їх завищення у загальній сумі 137427 грн. 38 коп. за 1 квартал 2011.

Окрім того, в процесі перевірки податковим органом встановлено, що визначенні ТОВ "Алмаз ЛТД" суми витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.04.2011 по 31.12.2012 в сумі 49753994 грн., встановлено їх завищення за 2 квартал 2011 на суму 805659 грн. 46 коп.

Також, матеріали акту перевірки від 25.11.2013 свідчать про те, що платником податків за період з 01.01.2011 по 31.03.2011 задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у розмірі 56918839 грн. При цьому, податковим органом встановлено завищення вказаного показника всього на 30603 грн. 16 коп., в тому числі за лютий 2011 на 6455 грн. 83 коп., за березень 2011 на 5767 грн. 31 коп., за квітень 2011 на 4063 грн. 33 коп., за травень 2011 на 4063 грн. 33 коп., за червень 2011 на 4063 грн. 33 коп., за липень 2011 на 4063 грн.33 коп., за грудень 2011 на 2126 грн. 70 коп.

Даного висновку податковий орган дійшов з огляду на господарські взаємовідносини ТОВ "Алмаз ЛТД" з ЗАТ "Київський міжнародний контрактовий ярмарок" та ФОП ОСОБА_5, а 04.01.2011 з ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9, ТОВ " Масвєна", ДП ТД "Чарівниця", ФОП ОСОБА_10, ФОП ОСОБА_11, ФОП ОСОБА_12, ТОВ "Сюрприз", ФОП ОСОБА_13, ПП ОСОБА_14, ФОП ОСОБА_15, ФОП ОСОБА_16, ФОП ОСОБА_17, ФОП ОСОБА_18, ТОВ "ТК "Алмаз", ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_19, ПП ОСОБА_20, а також акціонерним товариством закритого типу "Українська інноваційно-фінансова компанія".

Надаючи правову оцінку виявленим порушенням в розрізі наданих в ході проведення перевірки та до суду доказів, судом встановлено таке.

Згідно з п.7.3 ст.7 Податкового кодексу України, будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Витрати, у відповідності до п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу.

Приписи п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України передбачають, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас, підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України закріплено, що не включаються до складу витрат, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В силу положень п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Приписи п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України закріплюють, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Зі змісту п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України слідує, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі, інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписи п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачають, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Аналіз даних нормативних положень свідчить про те, що для включення сум будь-яких витрат, сплачених як компенсація вартості товарі (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) платником податків, до складу валових витрат є необхідність їх використання в подальшій господарській діяльності платника податку з метою отримання доходу в грошовій, матеріальні або нематеріальних формах, тоді як право платника податків на податковий кредит виникає у випадку підтвердження господарських операцій податковими накладними чи іншими первинними документами.

Тобто, правомірність застосовування зазначених інститутів можливе лише за фактом здійснення господарської операції та підтвердження її належним чином складеними первинними документами.

Як убачається із наданих до суду матеріалів, стосовно господарських операцій позивача з ЗАТ "Київський міжнародний контрактовий ярмарок" встановлено, що ТОВ "Алмаз ЛТД" не надано документів, які могли б підтвердити факт отримання зазначених послуг, у зв'язку з чим, надані до перевірки документи не є первинні в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні".

Так, у відповідності до договору № 46 від 09.08.2010, ТОВ "Київський міжнародний контрактовий ярмарок" (Організатор) зобов'язаний виконати комплекс робіт/послуг з організації участі ТОВ "Алмаз ЛТД" (Експонент) у виставці "Ювелір Експо Україна 2010", надати Експоненту акт виконаних робіт не пізніше першого дня виставки. Експонент, в свою чергу, зобов'язаний передати Організатору акт виконаних робіт не пізніше останнього дня виставки. Відповідно до п. 3.1 зазначеного Договору, загальна вартість за весь період, що є ціною договору, складає 165600 грн., з яких 137427 грн. 38 коп. - вартість послуг без ПДВ, 27485 грн. 48 коп. - ПДВ, податок з реклами - 687 грн. 14 коп. (а.с. 104 том 1).

На виконання умов зазначених правочину, судом досліджено заявка-договір №46 на участь у виставці, акт про надання виставкових послуг згідно договору №46 від 09.08.2010р. (рекламних послуг), порядок і режим роботи для учасників та відвідувачів, запрошення та наказ фірми "Алмаз-Б" ЛТД №89/к від 16.11.2010 про відрядження посадових осіб позивача для участі у спеціалізованій виставці ювелірних виробів, дорогоцінних прикрас та аксесуарів (а.с. 132-136 том 1).

Крім того, судом встановлено, що ТОВ "Алмаз ЛТД", згідно з дилерським договором №84 від 03.05.2006 є виключним дилером в сфері просування на ринку ювелірної продукції, брендингу, продажу продукції ДП "Вінницький завод "Кристал". Предметом якого є правовідносин, що виникають між замовником та дилером у зв'язку з організацією продажу продукції власного виробництва підприємства на рикну ювелірної продукції з метою розширення ринку збуту продукції підприємства (а.с.137-138 том 1).

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто, що встановлено ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України.

За приписами ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором..

Дослідивши надані до суду докази, суд, керуючись положеннями ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України, за якими правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, встановив, що укладений зазначений вище правочин позивача з ЗАТ "Київський міжнародний контрактовий ярмарок" є правомірним, адже підтвердженні наданими до суду та в ході проведення перевірки належними первинними документами.

Стосовно контрагентів ФОП ОСОБА_5, а 04.01.2011 з ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9, ТОВ " Масвєна", ДП ТД "Чарівниця", ФОП ОСОБА_10, ФОП ОСОБА_11, ФОП ОСОБА_12, ТОВ "Сюрприз", ФОП ОСОБА_13, ПП ОСОБА_14, ФОП ОСОБА_15, ФОП ОСОБА_16, ФОП ОСОБА_17, ФОП ОСОБА_18, ТОВ "ТК "Алмаз", ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_19, ПП ОСОБА_20 встановлено, що 01.03.2011 ТОВ "Алмаз ЛТД" (Довіритель) з ФОП ОСОБА_5, а 04.01.2011 з ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9, ТОВ " Масвєна", ДП ТД "Чарівниця", ФОП ОСОБА_10, ФОП ОСОБА_11, ФОП ОСОБА_12, ТОВ "Сюрприз", ФОП ОСОБА_13, ПП ОСОБА_14, ФОП ОСОБА_15, ФОП ОСОБА_16, ФОП ОСОБА_17, ФОП ОСОБА_18, ТОВ "ТК "Алмаз", ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_19, ПП ОСОБА_20 (Повірені), укладено договори доручення, зокрема: за №31/11, №29/11, №17/11, №26/11, №25/11, №22/11, №20/11, №18/11, №17/11, №16/11, №13/11, №12/11, №11/11, №09/11, №08/11. №7/11, №6/11, №05/11, №04/11, №03/11, №02/11, №1/11. ( а.с. 139-182, т.1). Відповідно до вказаних договорів, довіритель від імені постачальника доручає, а повірені приймають на себе обов'язки з реалізації ювелірних виробів з дорогоцінних металів та упаковки для ювелірних виробів, в подальшому товар на ринках Повіреного.

Згідно зі ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності, відповідності до ст. 1003 Цивільного кодексу України, мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

На підтвердження факту виконання укладених правочинів з контрагентами, операції яких були об'єктом дослідження, надано акти інвентаризації заборгованості (Звіт) Повіреного за товар по Договору доручення станом на 01.04.2011 та від 31.03.2011, а також карти взаємних розрахунків з контрагентами (а.с. 183-250 том 1, а.с. 1-136 том 2).

В ході судового розгляду справи також встановлено, що, відповідно до договору суборенди №МГ-ОС/3-11 від 16.02.2011р., ТОВ "Алмаз" ЛТД, як суборендар, отримує від суборендодавця акціонерного товариства закритого типу "Українська інноваційно-фінансова компанія" у тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення, яке знаходиться на території Торговельно-виставкового комплексу "Метроград".

Приймання - передача "Об'єкт суборенди" здійснюється двосторонньою комісією, що складається із представників сторін. Сторони повинні призначити своїх представників у двосторонню комісію та підписати акт приймання-передачі "Об'єкта суборенди", який вважається переданим в суборенду з дати підписання акту приймання - передачі (розділ 3 договору).

Частиною 1 статті 774 Цивільного кодексу України визначено, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайом) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму, що визначено ч.ч. 2, 3 зазначеної статті Цивільного кодексу України.

У відповідності до ч. 1 ст. 775 Цивільного кодексу України, наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані ним у результаті користування річчю, переданою у найм.

В розрізі зазначеного, на підтвердження факту виконання умов якого позивачем надано копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ММ-0000765, №ММ-0001008, №ММ-0001250, №ММ-0001516, №ММ-0001862, №ММ-0002204, №ММ-0002338.

Окрім того, ТОВ "Алмаз" ЛТД надано податкові накладні від 25.02.2011 за №276 на суму 24380 грн., від 22.03.2011 за №255 на суму 24380 грн., від 24.03.2011 за №282 на суму 10223 грн. 85 коп., від 14.04.2011 за №113 на суму 24380 грн., від 13.052011 за №91 на суму 24380 грн., від 15.06.2011 за №156 на суму 24380 грн., від 15.07.2011 за №172 на суму 24380 грн. (а.с.149-164 том 2).

Тобто, з урахуванням вище викладених обставин, суд зазначає, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують факт реального виконання укладених договорів позивача із зазначеними вище контрагентами.

Вирішуючи питання щодо наявності/відсутності виявлених порушень, суд виходив також з того, що ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з вимогами Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 25.05.1995р. №88, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 вищезазначеного Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктами 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства, установи для прийняття рішення.

Із наведеного слідує, що для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства, а понесені витрати на послуги повинні оформлятись відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої послуги.

Аналогічно закріплено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2014р. у справі №800/66360/13.

В ході судового розгляду справи встановлено, що надані до суду первинні документи податкові накладі, копії банківських виписок, акти інвентаризації заборгованості (Звіт), карти взаємних розрахунків з контрагентами, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) підтверджують виконання укладених правочинів, що як наслідок є правовою підставою для відображення зазначених фактів у складі валових витрат та податкового кредиту ТОВ "Алмаз-Б" ЛТД.

В контексті зазначеного, суд критично оцінює посилання представників податкового органу, що за відсутності здійснення господарських операцій, а також у зв'язку з формально складеними ознаками первинних документів, останні не були взяті до уваги, адже судом досліджено первинні документи в розрізі Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 25.05.1995р. та встановлено їх відповідність зазначеним актам.

В контексті зазначеного, суд критично відноситься до виявлених порушень з огляду на те, що належних доказів чи обґрунтувань на підтвердження виявлених порушень в ході судового розгляду справи не надано, що свідчить про недотримання представниками податкового органу обов'язку визначеного ст. 71 КАС України.

Отже, наявність підтверджуючих первинних документів та належним чином оформлених податкових накладних свідчать про правомірність включення ТОВ "Вінницька будівельна компанія" валових витрат та сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, а тому збільшення відповідачем суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток є безпідставним.

Таким чином, надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, доводяться як показами сторін так і матеріалами справи, суд з метою захисту прав та інтересів позивача, в узгодження з вимогами статті 162 КАС України, вважає, що позов слід задовольнити, тим самим визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 09.12.2013р за №0007222201 та за № 0007232201.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно з статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зауважує, що в тягар доказування відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення форми - Р Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Вінницькій області, які прийнято 09 грудня 2013 року за №№0007222201, 0007232201.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Вінницький окружний адміністративний суд, шляхом подачі в 10-ти денний строк, з дня її проголошення, апеляційної скарги у порядок і строки, передбачені статтями 186 і 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

Суддя Крапівницька Н. Л.