Ухвала

від 10.03.2015 по справі 802/4112/14-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/4112/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н.Л.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

10 березня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Білоуса О.В. Совгири Д. І. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Швець А.І.,

представника позивача: Джугострана В.І.

представника відповідача: Бойка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Алмаз-Б" ЛТД до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

товариство з обмеженою відповідальністю "Алмаз-Б" ЛТД (далі - Позивач) звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 16 січня 2015 року позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Представник Відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник Позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до обставин справи у період з 29.10.2013 по 18.11.2013 податковим органом проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Алмаз-Б" ЛТД з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складено акт №1056/2201/13333944 від 25.11.2013, згідно висновків якого встановлено порушення Позивачем вимог податкового законодавства України, внаслідок чого Позивачем занижено податок на прибуток в загальній сумі 219659 грн.: за 1 квартал 2011 в сумі 34357 грн. та за 2 квартал 2011 в сумі 185302 грн.; занижено податок на додану вартість в сумі 30602 грн., в тому числі, за березень 2011 в сумі 12223 грн., за квітень 2011 в сумі 4063 грн., за травень 2011 в сумі 4063 грн., за липень 2011 в сумі 8126 грн., за грудень 2011 в сумі 2027 грн.

На підставі висновків акту перевірки Відповідачем винесено податкові повідомлення рішення форми "Р" від 09.12.2013 №0007232201, яким Позивачу визначено грошове зобов'язання в загальній сумі 33167 грн., з них 30602 грн. за основним платежам та 2565 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та за №0007222201, яким Позивачу визначено грошове зобов'язання в сумі 219660 грн., з них 219659 грн. за основним платежам та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності зазначених податкових повідомлень-рішень, з огляду на таке.

Так, висновки податкового органу ґрунтуються на дослідженні господарських взаємовідносини ТОВ "Алмаз ЛТД" з ЗАТ "Київський міжнародний контрактовий ярмарок" та ФОП ОСОБА_5, а 04.01.2011 з ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9, ТОВ " Масвєна", ДП ТД "Чарівниця", ФОП ОСОБА_10, ФОП ОСОБА_11, ФОП ОСОБА_12, ТОВ "Сюрприз", ФОП ОСОБА_13, ПП ОСОБА_14, ФОП ОСОБА_15, ФОП ОСОБА_16, ФОП ОСОБА_17, ФОП ОСОБА_18, ТОВ "ТК "Алмаз", ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_19, ПП ОСОБА_20, а також акціонерним товариством закритого типу "Українська інноваційно-фінансова компанія".

Колегією суддів встановлено, що відповідно до договору № 46 від 09.08.2010, ТОВ "Київський міжнародний контрактовий ярмарок" (Організатор) зобов'язаний виконати комплекс робіт/послуг з організації участі ТОВ "Алмаз ЛТД" (Експонент) у виставці "Ювелір Експо Україна 2010", надати Експоненту акт виконаних робіт не пізніше першого дня виставки. Експонент, в свою чергу, зобов'язаний передати Організатору акт виконаних робіт не пізніше останнього дня виставки. Відповідно до п. 3.1 зазначеного Договору, загальна вартість за весь період, що є ціною договору, складає 165600 грн., з яких 137427 грн. 38 коп. - вартість послуг без ПДВ, 27485 грн. 48 коп. - ПДВ, податок з реклами - 687 грн. 14 коп.

В підтвердження виконання умов зазначеного договору Позивачем надано заявка-договір №46 на участь у виставці, акт про надання виставкових послуг згідно договору №46 від 09.08.2010р. (рекламних послуг), порядок і режим роботи для учасників та відвідувачів, запрошення та наказ фірми "Алмаз-Б" ЛТД №89/к від 16.11.2010 про відрядження посадових осіб Позивача для участі у спеціалізованій виставці ювелірних виробів, дорогоцінних прикрас та аксесуарів.

Окрім зазначеного судом встановлено, що 01.03.2011 ТОВ "Алмаз ЛТД" (Довіритель) з ФОП ОСОБА_5, а 04.01.2011 з ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9, ТОВ " Масвєна", ДП ТД "Чарівниця", ФОП ОСОБА_10, ФОП ОСОБА_11, ФОП ОСОБА_12, ТОВ "Сюрприз", ФОП ОСОБА_13, ПП ОСОБА_14, ФОП ОСОБА_15, ФОП ОСОБА_16, ФОП ОСОБА_17, ФОП ОСОБА_18, ТОВ "ТК "Алмаз", ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_19, ПП ОСОБА_20 (Повірені), укладено договори доручення, зокрема: за №31/11, №29/11, №17/11, №26/11, №25/11, №22/11, №20/11, №18/11, №17/11, №16/11, №13/11, №12/11, №11/11, №09/11, №08/11. №7/11, №6/11, №05/11, №04/11, №03/11, №02/11, №1/11. Відповідно до вказаних договорів, Довіритель від імені постачальника доручає, а Повірені приймають на себе обов'язки з реалізації ювелірних виробів з дорогоцінних металів та упаковки для ювелірних виробів, в подальшому товар на ринках Повіреного.

На підтвердження факту виконання укладених правочинів з контрагентами, операції яких були об'єктом дослідження, надано акти інвентаризації заборгованості (Звіт) Повіреного за товар по Договору доручення станом на 01.04.2011 та від 31.03.2011, а також карти взаємних розрахунків з контрагентами.

Відповідно до договору суборенди №МГ-ОС/3-11 від 16.02.2011р., ТОВ "Алмаз" ЛТД, як суборендар, отримує від суборендодавця акціонерного товариства закритого типу "Українська інноваційно-фінансова компанія" у тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення, яке знаходиться на території Торговельно-виставкового комплексу "Метроград".

Приймання - передача "Об'єкт суборенди" здійснюється двосторонньою комісією, що складається із представників сторін. Сторони повинні призначити своїх представників у двосторонню комісію та підписати акт приймання-передачі "Об'єкта суборенди", який вважається переданим в суборенду з дати підписання акту приймання - передачі (розділ 3 договору).

На підтвердження факту виконання умов договору Позивачем надано копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ММ-0000765, №ММ-0001008, №ММ-0001250, №ММ-0001516, №ММ-0001862, №ММ-0002204, №ММ-0002338.

Окрім того, ТОВ "Алмаз" ЛТД надано податкові накладні від 25.02.2011 за №276 на суму 24380 грн., від 22.03.2011 за №255 на суму 24380 грн., від 24.03.2011 за №282 на суму 10223 грн. 85 коп., від 14.04.2011 за №113 на суму 24380 грн., від 13.052011 за №91 на суму 24380 грн., від 15.06.2011 за №156 на суму 24380 грн., від 15.07.2011 за №172 на суму 24380 грн.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому, витрати, які не враховуються платником податку при визначенні оподатковуваного прибутку, встановлені статтею 139 Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Податковим кредитом в розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В силу вимог п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для включення сум будь-яких витрат, сплачених як компенсація вартості товарі (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) платником податків, до складу валових витрат є необхідність їх використання в подальшій господарській діяльності платника податку з метою отримання доходу в грошовій, матеріальні або нематеріальних формах, а право платника податків на податковий кредит виникає у випадку підтвердження господарських операцій податковими накладними чи іншими первинними документами.

На виконання пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судом встановлено, що усі документи, які були оформлені в результаті здійснення господарських операцій Позивача з контрагентами відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 25.05.1995р. №88, є первинним документами, оформленими належними чином.

Усі надані первинні документи було досліджено судом першої інстанції, на підставі чого суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про реальність господарських операцій Позивача, оскільки ці операції призвели до зміни майнового стану платника податків, метою їх здійснення було їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Судом на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт виконання договірних відносин Позивачем та його контрагентами документально підтверджується. Висновки податкового органу за наслідками проведеної перевірки спростовуються наявними матеріалами справи, а надані Позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо правомірності формування валових витрат та податкового кредиту по вказаних вище господарських операціях.

З приводу доводів апеляційної скарги про недоліки в оформленні податкових накладних колегія суддів зазначає, що відсутність у накладних окремих відомостей не може бути підставою для висновків про непідтвердження господарських операцій між Позивачем та його контрагентами, якщо при цьому іншими документами підтверджується протилежне.

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що Позивачем правомірно, відповідно до норм ПК України, віднесено до податкового кредиту та до складу витрат кошти по господарських операціях із вказаними вище контрагентами, а тому податкові повідомлення-рішення від 09.12.2013 року №0007222201 та №0007232201 є протиправними.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів дійшла висновку, що правочини, укладені Позивачем відповідають нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності Позивача із вказаними контрагентами, що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що входять до предмета доказування та мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає всі підстави для залишення його без змін.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 січня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 16 березня 2015 року.

Головуючий Курко О. П.

Судді Білоус О.В.

Совгира Д. І.