Постанова

від 28.01.2015 по справі 820/19007/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Харків

28 січня 2015 р. справа № 820/19007/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Сагайдак В.В.,

при секретарі судового засідання - Ромащенко М.П.,

за участю:

представника позивача - Костирі Г.А.,

представника відповідача - Лук'янцева С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Спеценергомонтаж" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Спеценергомонтаж", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0001492201 від 13.11.2014 р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Спеценергомонтаж" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 39277,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 9819,25 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на підставі акту перевірки від 27.10.2014 р. № 3889/20-38-22-01-04/32566758 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ НВП "Спеценергомонтаж" (код ЄДРПОУ 32566758) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Харківенергоремонт Плюс" (код ЄДРПОУ 32566758) за період з 01.03.2013 р. по 30.06.2013 р." відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 13.11.2014 р. № 0001492201. Позивач вважає висновки акту перевірки неправомірними, а вказане податкове повідомлення - рішення таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на законних підставах, просив у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ТОВ НВП "Спеценергомонтаж" зареєстроване як юридична особа 29.08.2003 р., перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби з 17.09.2003 р., є платником ПДВ, згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 29883984 від 22.09.2003 р., індивідуальний податковий номер - 325667520382.

Фахівцями Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ НВП "Спеценергомонтаж" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Харківенергоремонт Плюс" за період з 01.03.2013 р. по 30.06.2013 р.".

Результати перевірки оформлені актом від 27.10.2014 р. № 3889/20-38-22-01-04/32566758 (а.с. 9-19). В акті зазначено про порушення ТОВ НВП "Спеценергомонтаж": п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 розділу V «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 39277,00 грн., а саме: у березні 2013 року у сумі 13,00 грн., у квітні 2013 року у сумі 432,00 грн., у травні 2013 року у сумі 20365,00 грн., у червні 2013 року у сумі 18467,00 грн. (а.с.19).

На підставі висновків вказаного акту відповідачем 13.11.2014 р. прийняте податкове повідомлення - рішення № 0001492201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 49096,25 грн., з яких 39277,00 грн. - за основним платежем, 9819,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 8).

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про порушення контрагентом позивача ТОВ "Харківенергоремонт Плюс" своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад).

В основу висновку відповідача покладено відомості акту Основ'янської ОДПІ м. Харкова від 26.06.2014 р. № 974/20-38-22-01-04/31635956 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Харківенергоремонт Плюс" щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Грант Тайм» за період березень - вересень 2013 року, листопад 2013 року», яким встановлено неможливість підтвердження реальності здійснення господарських операцій ТОВ "Харківенергоремонт Плюс" за вказані періоди.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що правочини, укладені позивачем з ТОВ "Харківенергоремонт Плюс", мають ознаки нереальності здійснення.

Судом встановлено, що в перевіряємих періодах ТОВ НВП "Спеценергомонтаж" мало взаємовідносини з ТОВ "Харківенергоремонт Плюс", у якого позивачем були придбані товарно-матеріальні цінності згідно рахунків-фактур: № СФ0000048 від 30.04.2013 р., № СФ0000059 від 24.05.2013 р., № СФ0000027 від 19.03.2013 р., № СФ0000069 від 25.06.2013 р., № СФ0000068 від 20.06.2013 р., № СФ0000049 від 17.05.2013 р., № СФ0000061 від 06.06.2013 р. (а.с. 55-61).

ТОВ "Харківенергоремонт Плюс" були виписані на адресу ТОВ НВП "Спеценергомонтаж" наступні видаткові накладні: № ЛНА-00004 від 30.04.2013 р., № ЛНА-00009 від 25.05.2013 р., № РН-00013 від 19.03.2013 р., № ЛНА-000015 від 25.06.2013 р., № ЛНА-000014 від 25.06.2013 р., № ЛНА-00007 від 23.05.2013 р., № ЛНА-00006 від 22.05.2013 р., № ЛНА-00005 від 21.05.2013 р., № ЛНА-000010 від 06.06.2013 р. (а.с. 46-54), та податкові накладні: № 8 від 22.05.2013 р., № 6 від 21.05.2013 р., № 12 від 30.04.2013 р., № 1 від 06.06.2013 р., № 6 від 25.06.2013 р., № 11 від 23.05.2013 р., № 13 від 24.05.2013 р., № 5 від 25.06.2013 р., № 4 від 19.03.2013 р. (а.с. 37-45).

Оплата придбаних товарів була здійснена позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 62-82).

Згідно пояснень позивача, транспортування придбаних ТМЦ не відбувалось, оскільки всі господарські операції були здійснені в межах одного складського приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Так, згідно договору оренди виробничих приміщень та майна від 03.01.2013 р., ТОВ "Харківенергоремонт Плюс" орендувало у ФОП ОСОБА_3, зокрема, промислові приміщення загальною площею 220,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 34-36). Згідно договору оренди від 02.01.2013 р., ТОВ НВП "Спеценергомонтаж" орендувало у ФОП ОСОБА_3 промислові приміщення площею 50,0 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 29-33).

З метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду та вирішення справи судом до Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області був направлений запит щодо отримання податкової інформації по ТОВ "Харківенергоремонт Плюс".

Згідно наданого на запит суду податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку по підприємству ТОВ "Харківенергоремонт Плюс" за формою № 1-ДФ, судом встановлено, що у 1 кварталі 2013 року у штаті вказаного підприємства працювало 44 особи, у 2 кварталі 2013 року - 21 особа. Згідно податкової звітності з ПДВ по ТОВ "Харківенергоремонт Плюс", обсяги постачання (без ПДВ) у березні 2013 року складають 564089,00 грн., у квітні 2013 року - 377698,00 грн., у травні 2013 року - 363298,00 грн., у червні 2013 року - 262533,00 грн. Також, згідно додатків АМ до податкових декларацій з податку на прибуток за 1 квартал та за півріччя, балансова вартість основних засобів на початок звітного року по ТОВ "Харківенергоремонт Плюс" складає 394064,00 грн. (а.с. 124-141).

Отже, суд приходить до висновку, що ТОВ "Харківенергоремонт Плюс", маючи у штаті підприємства зазначену кількість працівників, маючи в наявності основні засоби, мала реальну фізичну можливість здійснювати господарські операції із контрагентами в перевіряємих періодах.

Суд вважає необґрунтованою правову позицію відповідача, що правочини між позивачем та ТОВ "Харківенергоремонт Плюс" здійснені без мети настання реальних наслідків з огляду на наступне.

Проведення господарських операцій підприємства підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV, на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Отже, згідно вказаної правової норми, первинні документи по відображенню господарських операцій, є основою для податкового обліку.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений Податковим кодексом України. Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 ПК України).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд зазначає, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків (в даному випадку, ТОВ НВП "Спеценергомонтаж") права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично отриманих товарів) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

З наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, суд зазначає, що ТОВ НВП "Спеценергомонтаж" виконало вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні придбаних у контрагента ТОВ "Харківенергоремонт Плюс" товарів, який в свою чергу, виконав вимоги діючого законодавства, видавши позивачу належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.

Відповідно до ст. 202 Цивільного Кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 ЦК України. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Слід зазначити, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених статтею 228 Цивільного кодексу України та статтями 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ покладається на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства контрагентом.

Якщо контрагент можливо не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, суд приходить до висновку, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання укладених між позивачем та ТОВ "Харківенергоремонт Плюс" господарських операцій, та як наслідок, правомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Виконання правочинів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами. Отримані позивачем від контрагента зазначені податкові накладні не мають недоліків, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, що спричиняють втрату нею статусу первинного документа.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, суд приходить до висновку, що правочини відповідають положенням чинного законодавства України. Фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом і правомірність включення до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді сум ПДВ по отриманим податковим накладним.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам, вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення. За таких умов, оскаржуване позивачем податкове повідомлення - рішення від 13.11.2014 р. № 0001492201 не відповідає вимогам закону, що є підставою для його скасування.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення документально підтверджених судових витрат з держбюджету на користь позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 163, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Спеценергомонтаж" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0001492201 від 13.11.2014 р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Спеценергомонтаж" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 39277,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 9819,25 грн.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, банк ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, р/р 31217206784011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Спеценергомонтаж" (61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 21, кв. 2, код ЄДРПОУ 32566758) судові витрати у розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанову складено 29.01.2015 р.

Суддя Сагайдак В.В.