Ухвала

від 18.03.2015 по справі 820/19007/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2015 р.Справа № 820/19007/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.,

представника відповідача - Лук'янцева С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2015р. по справі № 820/19007/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Спеценергомонтаж"

до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Спеценергомонтаж" (далі по тексту - ТОВ НВП «Спеценергомонтаж», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області(далі по тексту - Основ'янська ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харкіквській області, відповідач), в якому просить суд скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0001492201 від 13.11.2014 р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Спеценергомонтаж" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 39277,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 9819,25 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2015 року по справі № 820/19007/14 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Спеценергомонтаж" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Скасовано у повному обсязі податкове повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0001492201 від 13.11.2014 р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Спеценергомонтаж" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 39277,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 9819,25 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, банк ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, р/р 31217206784011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Спеценергомонтаж" (61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 21, кв. 2, код ЄДРПОУ 32566758) судові витрати у розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).

Відповідач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2015 року по справі № 820/19007/14, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ НВП «Спеценергомонтаж».

В обґрунтування вимог апеляційної скарги з посиланням на акт Основ'янської ОДПІ м. Харкова від 26.06.2014 року № 974/20-38-22-09-01-04/31635956 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Харківенергоремонт плюс», яким встановлено неможливість реального здійснення останнім господарських операцій, стверджує про відсутність у позивача формування податкового кредиту по відносинам із вказаним контрагентом. Крім того, зазначив, що позивачем не надано до перевірки документів, що підтверджують рух товарів від продавця до покупця, актів прийому-передачі ТМЦ, специфікацію на кожну партію товару, сертифікатів відповідності, довіреностей на отримання ТМЦ, актів внутрішнього пересування (де зберігались ТМЦ до подальшої реалізації), документів щодо подальшого використання ТМЦ. Вказує, що позивачем не надано пояснень та їх документального підтвердження щодо використання зазначеного товару у своїй господарській діяльності та досягнення певної економічної мети. З огляду на викладене, вважає правомірним донарахування позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ по відносинам із вказаним контрагентом, і не вбачає підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2015 року по справі № 820/19007/14 скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 18.03.2015 р., не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, в надісланиому до суду письмовому клопотанні просив розглянути справу без участі свого представника.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З огляду на наведену норму, враховуючи, що позивач по справі належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, колегія суддів вважає за можливе розглянути адміністративну справу без участі представника позивача.

Представник позивача в надісланих до суду письмових поясненнях просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Зазначив, що ТМЦ, отримані від постачальника ТОВ «Харківенергоремонт плюс» за видатковими накладними № ЛНА-00004 від 30.04.2013 р., № ЛНА-00009 від 25.05.2013 р., № РН-00013 від 19.03.2013 р., № ЛНА-000015 від 25.06.2013 р., № ЛНА-000014 від 25.06.2013 р., № ЛНА-00007 від 23.05.2013 р., № ЛНА-00006 від 22.05.2013 р., № ЛНА-00005 від 21.05.2013 р., № ЛНА-000010 від 06.06.2013 р. використані позивачем при здійсненні власної господарської діяльності в рамках виконання господарських договорів із ПАТ «Харківський котельно-механічний завод» № 86 від 17.05.2013 року, № 98 від 03.06.2013 року про виконання робіт, та виконання господарських зобов'язань перед ТОВ «Енергоремонт-2000» щодо поставки бокових екранів котла за видатковою накладною РН-000005 від 19.03.2013 року. Крім того, рух внутрішнього переміщення придбаних основних засобів підтверджується актами приймання-передачі ТМЦ за формою № ОЗ-1, затвердженою наказом Мінстату України № 352 від 29.12.1995 року, які за своїм асортиментом відповідають переліку ТМЦ, отриманих позивачем від ТОВ «Харківенергоремонт плюс». Пояснив, що оскільки як постачальник, так і покупець є орендарями одного складського приміщення, і переміщення придбаного товару відбувалося в межах даного приміщення, документи щодо транспортування товару не були і не могли бути оформлені, а тому вимога відповідача щодо надання таких документів є безпідставною. З огляду на викладене, стверджує, що позивачем цілком правомірно сформовано податковий кредит за результатами відносин із ТОВ «Харківенергоремонт плюс», підстави для збільшення позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням відсутні.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ НВП "Спеценергомонтаж" зареєстроване як юридична особа 29.08.2003 р., перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби з 17.09.2003 р., є платником ПДВ, згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 29883984 від 22.09.2003 р., індивідуальний податковий номер - 325667520382.

Фахівцями Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ НВП "Спеценергомонтаж" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Харківенергоремонт Плюс" за період з 01.03.2013 р. по 30.06.2013 р.

Результати перевірки оформлені актом від 27.10.2014 р. № 3889/20-38-22-01-04/32566758, яким зафіксовано порушення ТОВ НВП "Спеценергомонтаж": п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 розділу V "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 39277,00 грн., а саме: у березні 2013 року у сумі 13,00 грн., у квітні 2013 року у сумі 432,00 грн., у травні 2013 року у сумі 20365,00 грн., у червні 2013 року у сумі 18467,00 грн. (т.1, а.с. 9-19).

На підставі наведених висновків акту перевірки відповідачем 13.11.2014 р. прийняте податкове повідомлення - рішення № 0001492201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 49096,25 грн., з яких 39277,00 грн. - за основним платежем, 9819,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а.с. 8).

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання укладених між позивачем та ТОВ "Харківенергоремонт Плюс" господарських операцій, та як наслідок, правомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про відсутність реального характеру господарських операцій між ТОВ НВП «Спеценергомонтаж» та ТОВ "Харківенергоремонт Плюс".

У свою чергу, такий висновок відповідачем зроблено з посиланням на акт Основ'янської ОДПІ м. Харкова від 26.06.2014 р. № 974/20-38-22-01-04/31635956 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Харківенергоремонт Плюс" щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ "Грант Тайм" за період березень - вересень 2013 року, листопад 2013 року", яким встановлено неможливість підтвердження реальності здійснення господарських операцій ТОВ "Харківенергоремонт Плюс" за вказані періоди.

Колегія суддів вважає такий висновок відповідача хибним та таким, що не є підставою для збільшення позивачеві грошового зобов'язання з податку на додану вартість, з наступних підстав.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що в перевірених періодах ТОВ НВП "Спеценергомонтаж" мало взаємовідносини з ТОВ "Харківенергоремонт Плюс", у якого позивачем були придбані товарно-матеріальні цінності згідно рахунків-фактур: № СФ0000048 від 30.04.2013 р., № СФ0000059 від 24.05.2013 р., № СФ0000027 від 19.03.2013 р., № СФ0000069 від 25.06.2013 р., № СФ0000068 від 20.06.2013 р., № СФ0000049 від 17.05.2013 р., № СФ0000061 від 06.06.2013 р. (т.1, а.с. 55-61).

ТОВ "Харківенергоремонт Плюс" були виписані на адресу ТОВ НВП "Спеценергомонтаж" наступні видаткові накладні: № ЛНА-00004 від 30.04.2013 р., № ЛНА-00009 від 25.05.2013 р., № РН-00013 від 19.03.2013 р., № ЛНА-000015 від 25.06.2013 р., № ЛНА-000014 від 25.06.2013 р., № ЛНА-00007 від 23.05.2013 р., № ЛНА-00006 від 22.05.2013 р., № ЛНА-00005 від 21.05.2013 р., № ЛНА-000010 від 06.06.2013 р. (а.с. 46-54), та податкові накладні: № 8 від 22.05.2013 р., № 6 від 21.05.2013 р., № 12 від 30.04.2013 р., № 1 від 06.06.2013 р., № 6 від 25.06.2013 р., № 11 від 23.05.2013 р., № 13 від 24.05.2013 р., № 5 від 25.06.2013 р., № 4 від 19.03.2013 р. (т.1, а.с. 37-54).

Оплата придбаних товарів була здійснена позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями (т.1, а.с. 62-82).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, транспортування придбаних ТМЦ не відбувалось, оскільки всі господарські операції були здійснені в межах одного складського приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Так, згідно з договором оренди виробничих приміщень та майна від 03.01.2013 р., ТОВ "Харківенергоремонт Плюс" орендувало у ФОП ОСОБА_2, зокрема, промислові приміщення загальною площею 220,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с. 34-36).

Згідно з договором оренди від 02.01.2013 р. ТОВ НВП "Спеценергомонтаж" орендувало у ФОП ОСОБА_2 промислові приміщення площею 50,0 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 29-33).

Товарно-матеріальні цінності, отримані позивачем від постачальника ТОВ «Харківенергоремонт плюс», були оприбутковані на підставі видаткових накладних по рахунку 631,на рахунку по субконто 10, про що свідчать наявні в матеріалах справи копія картки вказаного рахунку (т.1, а.с.83-90) та аналіз рахунку по субконто 10 (т.2, а.с.14-31).

Фактичне отримання придбаних ТМЦ позивачем підтверджується актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, затверджених генеральним директором ТОВ «Спеценергомонтаж» ОСОБА_2, у яких наявний висновок приймальної комісії «ввести в експлуатацію» (т.1, а.с.221-250, т.2, а.с.1-13).

З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів, оформлених в ході господарських операцій між ТОВ «Мотордеталь-Конотоп» та постачальником ТОВ "Запоріжспецкомплект" вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88), а податкові накладні - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

З приводу тверджень відповідача про ненадання позивачем до перевірки специфікації на кожну партію товару, сертифікатів відповідності, колегія суддів зазначає, що специфікації та сертифікати не є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податків, отже, ненадання таких документів під час документальної позапланової виїзної перевірки не є підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій та позбавлення платника податків, в даному випадку позивача, права на податковий кредит.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на ненадання позивачем до перевірки довіреностей на отримання ТМЦ відж ТОВ «Харківенергоремонт плюс», оскільки, відповідно до п.13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Мінфіну № 99 від 16.05.1996 року, тзареєтсрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 року за № 293/1318 (далі по тексту - Інструкція № 99), чинної на час виникнення спірних відносин, при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

Наведеним нормам Інструкції № 99 кореспондують роз'яснення, надані ДПА України у податковій консультації «Умови та порядок видачі довіреностей на одержання товарно-матеріальних ціноостей», опублікованій у Віснику Державної податкової служби України № 40 за жовтень 2008 року (т.2, а.с.35-39).

Матеріалами справи підтверджено, що видаткові накладні, виписані ТОВ «Харківенергоремонт плюс» при продажу ТМЦ позивачеві, містять відбиток печатки ТОВ «Спеценергоремонт» на підпис посадової особи позивача про отримання зазначених у накладних товарів.

Отиже, в даному випадку відсутність довіреностей на отримання ТМЦ не свідчить про відсутність реального характеру господарських операцій або їх невірне документальне оформлення.

З матеріалів справи вбачається, що ТМЦ, отримані від постачальника ТОВ «Харківенергоремонт плюс» за видатковими накладними № ЛНА-00004 від 30.04.2013 р., № ЛНА-00009 від 25.05.2013 р., № РН-00013 від 19.03.2013 р., № ЛНА-000015 від 25.06.2013 р., № ЛНА-000014 від 25.06.2013 р., № ЛНА-00007 від 23.05.2013 р., № ЛНА-00006 від 22.05.2013 р., № ЛНА-00005 від 21.05.2013 р., № ЛНА-000010 від 06.06.2013 р. використані позивачем при здійсненні власної господарської діяльності в рамках виконання господарських договорів із ПАТ «Харківський котельно-механічний завод» № 86 від 17.05.2013 року, № 98 від 03.06.2013 року про виконання робіт, та в рамках виконання господарських зобов'язань перед ТОВ «Енергоремонт-2000» щодо поставки бокових екранів котла за видатковою накладною РН-000005 від 19.03.2013 року.

Використання товару, придбаного у ТОВ «Харківенергоремонт», у власній господарській діяльності позивача підтверджено наявними в матеріалах справи копіями вищевказаних договорів на виконання робіт, специфікацій до них, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунку-фактури № СФ-00005 від 12.03.2013 р., видаткової накладної № РН-0000005 від 19.03.2013 р., акту списання ТМЦ від 19.03.2013 р., актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, матеріальних звітів керівників ремонту за актом № 23 від 23.07.2013 р. (договір № 86 від 17.05.2013 р., за актом № 17 від 27.06.2013 р. (договір № 86 від 17.05.2013 р.за накладною № 5 від 19.03.2013 р. (рахунок № 5 від 12.03.2013 р.), з яких вбачається використання при проведенні ремонтних робіт за вищевказаними договорами тих ТМЦ (обладнання та та матеріали), що придбані у ТОВ «Харківенергоремонт плюс» (т.1, а.с.202-250, т.2, а.с.1-13).

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що господарські операції між ТОВ НВП «Спеценергомонтаж» та ТОВ «Харківенергоремонт плюс» повністю підтверджені первинними документами та мають реальний характер, результати даних господарських операцій використано позивачем у влансій господарській діяльності.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на ненадання позивачем на перевірку документів про подальше використання придбаних ТМЦ у власній господарській діяльності, оскільки відповідачем не надано до матеріалів справи ані опису документів, отриманих під час перевірки від платника податків, ані акту про відмову від надання таких документів, а відтак, наведені посилання відповідача є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів зауважує, що висновок про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Харківенергоремонт плюс" зроблено відповідачем виходячи з відомостей довідки акту Основ'янської ОДПІ м. Харкова від 26.06.2014 р. № 974/20-38-22-01-04/31635956 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Харківенергоремонт Плюс" щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ "Грант Тайм" за період березень - вересень 2013 року, листопад 2013 року", яким встановлено неможливість підтвердження реальності здійснення господарських операцій ТОВ "Харківенергоремонт Плюс" за вказані періоди.

Разом з тим, за приписами ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Колегія суддів зауважує, що з системного аналізу положень п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, п.п.6. 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232, а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженої наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984) випливає, що зустрічна звірка полягає у співставленні первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання (в даному випадку, позивача) з даними платника податків (відносно якого проводиться перевірка), з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Отже, зустрічна звірка суб`єкта господарювання може бути проведена податковим органом лише з питань взаємовідносин з певним платником податків (відносно якого проводиться основна перевірка, в ході якої і виникає необхідність ініціювання зустрічної звірки) та лише в разі наявності у розпорядженні податкового органу первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу.

При цьому, судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення перевірки або акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість.

Також, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що дії Основ'янської ОДПІ щодо проведення зустрічної звірки, за результатами якої було складено акт від 26.06.2014 р. № 974/20-38-22-01-04/31635956 були оскаржені ТОВ «Харківенергоремонт плюс» до суду.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2014 року по справі № 820/17499/14, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2015 року, адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, які полягають у проведенні зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Харківенергоремонт плюс" (код ЄДРПОУ 31635956) щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ "Грант Тайм" (код ЄДРПОУ 38123047) за період березень - вересень 2013року, листопад 2013 року, за результатами якого складено Акт № 974/20-38-22-01-04/31635956 від 26.06.2014 р. про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Харківенергоремонт плюс" (код ЄДРПОУ 31635956).

Зобов'язано Основ'янську об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області виключити інформацію внесену на підставі акта № 974/20-38-22-01-04/31635956 від 26.06.2014 р. про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Харківенергоремонт плюс" (код ЄДРПОУ 31635956) з інформаційних баз податкових органів з відповідним коригуванням показників (т.1, а.с.108-113).

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що акт Основ'янської ОДПІ м. Харкова від 26.06.2014 р. № 974/20-38-22-01-04/31635956 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Харківенергоремонт Плюс" щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ "Грант Тайм" за період березень - вересень 2013 року, листопад 2013 року", на які посилається відповідач в акті перевірки ТОВ НВП «Спеценергомонтаж», не є належними та допустимими доказами безтоварності господарських операцій з реалізації позивачеві товарів вказаним контрагентом.

Крім того, відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Колегія суддів зазначає, що платник податків, в даному випадку позивач ТОВ НВП «Спеценергомонтаж», не є уповноваженою особою щодо перевірки дотримання податкової дисципліни контрагентів своїх контрагентів-постачальників товару, та не має доступу до податкової інформації з автоматизованих інформаційних систем контролюючих органів, а отже не міг бути обізнаний про можливі порушення ними податкового законодавства.

При цьому колегія суддів відмічає, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України з даного питання, викладеною у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10, яка в силу ч.2 ст.244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України. Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

З приводу тверджень відповідача про неможливість фактичного здійснення ТОВ «Харківенергоремонт» господарської діяльності з огляду на відсутність у останнього необхідних трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, колегія суддів зауважує, що наявність у останнього орендованих складських приміщень підтверджена зазначеним вище договором оренди виробничих приміщень та майна від 03.01.2013 р., а також додатковою угодою до договору (т.1, а.с.34-36).

Крім того, Основ'янською ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області на письмовий запит суду було надано копію податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку по підприємству ТОВ "Харківенергоремонт Плюс" за формою № 1-ДФ, з якого судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що у 1 кварталі 2013 року у штаті вказаного підприємства працювало 44 особи, у 2 кварталі 2013 року - 21 особа. Згідно податкової звітності з ПДВ по ТОВ "Харківенергоремонт Плюс", обсяги постачання (без ПДВ) у березні 2013 року складають 564089,00 грн., у квітні 2013 року - 377698,00 грн., у травні 2013 року - 363298,00 грн., у червні 2013 року - 262533,00 грн. Також, згідно додатків АМ до податкових декларацій з податку на прибуток за 1 квартал та за півріччя, балансова вартість основних засобів на початок звітного року по ТОВ "Харківенергоремонт Плюс" складає 394064,00 грн. (а.с. 124-141).

Отже, беручи до уваги наявність у ТОВ "Харківенергоремонт Плюс" зазначеної кількості працівників та складських приміщень, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача про відсутність у вказаного підприємства можливості здійснювати господарські операції з позивачем по справі.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність віднесення позивачем сум ПДВ по взаємовідносинам із ТОВ «Харківенергоремонт плюс» в загальному розмірі 39277 грн до складу податкового кредиту за березень, квітень, травень 2013 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0001492201 від 13.11.2014 р., яким ТОВ НВП "Спеценергомонтаж" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 39277,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 9819,25 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України, а отже, наявні підстави для скасування даного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2015р. по справі № 820/19007/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С. Судді (підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 19.03.2015 р.