Постанова

від 20.01.2015 по справі 820/19470/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 січня 2015 р. № 820/19470/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання - Ділбарян А.О.,

за участю: представника позивача - Хомутенка С.В.,

представників відповідача - Полежаки О.А., Резнікова Ю.Ю., Кірнос А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранітні Технології"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень - рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранітні Технології", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0004032201 від 18.11.2014 року та №0004042201 від 18.11.2014 року.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що при проведенні перевірки контролюючим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки є неправомірними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та додаткових поясненнях до нього, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснили, що оскаржувані в даній справі податкові повідомлення - рішення №0004032201 від 18.11.2014 року та №0004042201 від 18.11.2014 року є цілком законними та обґрунтованими, винесеними відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на підставі наказу від 29.09.2014 року №1458 та ст.20, ст.77 Податкового кодексу України було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранітні Технології" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 р. по 31.12.2013 року, за результатами якої відповідачем складено акт №3764/20-34-22-01-05/31644520 від 06.11.2014 року.

У вказаному акті перевірки містяться висновки про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранітні Технології":

- п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2756-VІ, зі змінами та доповненнями, п.п. 5.2.1, п.5.2, ст. 5 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами та доповненнями, завищено валові витрати на загальну суму 6551332,0 грн., у т.ч. за IV квартал 2012 року на суму 964473,0 грн., за 2013 рік на суму 5586859,0 грн. та завищення валові доходи на суму 6597472,0 грн., у т.ч. за IV квартал 2012 року на суму 956730,0 грн., за 2013 рік на суму 5640742,0 грн.;

- п.п. 198.4., п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2756-VІ зі змінами та доповненнями було встановлено, що підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 1161415,0 грн. та завищення податкових зобов'язань у сумі 1319494,0 грн.;

- п.п.189.1. ст. 189, п.198.5. ст. 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755 підприємством занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 29978,0 грн., у т.ч. за жовтень 2013 року на суму 29978,0 грн.;

- п.п. 135.1 ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ підприємством занижено валовий дохід на суму 255589,0 грн., у т.ч. за 2013 рік на суму 255589,0 грн.

Внаслідок чого встановлено заниження суми податку на прибуток в загальній сумі 48562,0 грн. в тому числі: за 2013 рік в сумі 48562,0 грн.

- п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2011 № 2755-УІ із змінами та доповненнями, завищено показник валових витрат в загальній сумі 12637,0 грн. в тому числі: за 2013 рік в сумі 12637,0 грн.

Внаслідок чого встановлено заниження суми податку на прибуток в загальній сумі 2401,0 грн. в тому числі: за 2013 рік в сумі 2401,0 грн.

- п.п.164.2.2 п.164.2 та ст. 164, п.177.8 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2756-VІ, зі змінами та доповненнями, а саме: не утримання, не перерахування податку на доходи фізичних осіб у січні - листопаді 2013 р. у сумі - 700,35 грн. при виплаті грошових коштів фізичній особі за придбаний товар, при цьому документи, які підтверджують реєстрацію громадянина як суб'єкта підприємницької діяльності та сплату ним податку, відсутні;

- п.п.164.2.17п.164.2 ст. 164, п.170.9 ст.170 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2756-VІ, зі змінами та доповненнями, а саме: не утримання та не перерахування податку на доходи фізичних осіб у квітні 2013 року, вересні 2013 року у сумі 201,18 грн. з суми безпідставно відшкодованих сум робітнику підприємства у сумі 1140,0 грн., але документи, які підтверджують ці виплати до авансових звітів не надані, тому сума, яка безпідставно відшкодована працівнику є додатковим благом;

- п.176.2 (б) ст. 176, абз.1 п.119.2 ст.119 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2756-VІ та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого, (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку,затвердженого наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. №1020, а саме: надання податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку за ф.1-ДФ 2-3 кв. 2013 р. не у повному обсязі та з недостовірними відомостями.

На підставі висновків акту перевірки №3764/20-34-22-01-05/31644520, відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення:

- №0004032201 від 18.11.2014 року, яким ТОВ "Гранітні Технології" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 37472,50 грн., в т.ч. основний платіж у розмірі 29978,0 грн., штрафні санкції у розмірі 7494,50 грн.;

- №0004042201 від 18.11.2014 року, яким ТОВ "Гранітні Технології" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 63703,75 грн., в т.ч. 50963,0 грн., штрафні санкції 12740,75 грн.

Перевіряючи вказані в акті перевірки висновки відповідача і винесені на їх підставі спірні правові акти індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд приходить до наступних висновків.

Щодо збільшено суми грошового зобов'язання ТОВ "Гранітні Технології" з податку на прибуток підприємств згідно податкового повідомлення - рішення №0004042201 від 18.11.2014 року, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що доходячи висновку про заниження позивачем валового доходу на суму 255589,0 грн., відповідач виходив з того, що по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ПП «Юридична фірма «Престиж», ТОВ «Бассонеллі» підприємством ТОВ "Гранітні Технології" жодним чином не доведено економічну обґрунтованість операцій, що пов'язана з її використанням у господарській діяльності підприємства, а взаємовідносини з вказаними вище контрагентами спрямовані на мінімізацію сплати податків за рахунок отримання послуг, виконання та доцільність яких не підтверджено документально.

З цього приводу суд зазначає, що в перевіряємий період підприємство позивача мало господарські взаємовідносини з ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ПП «Юридична фірма «Престиж» та ТОВ «Бассонеллі».

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6, суд зазначає наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранітні Технології" здійснені господарські операції з ФОП ОСОБА_5 (код НОМЕР_1) та з ФОП ОСОБА_6 по наданню юридичних послуг та наданню інформаційно - консультаційних послуг.

Відповідно до долучених до матеріалів справи первинних документів ФОП ОСОБА_5 надано ТОВ "Гранітні Технології":

юридичні послуги на суму 1700,0 грн., згідно акту про надання юридичних послуг від 12.02.2013 р.;

юридичні послуги на суму 180,0 грн., згідно акту про надання юридичних послуг від 23.09.2013 р.;

юридичні послуги на суму 330,0 грн., згідно акту про надання юридичних послуг від 15.10.2013 р.;

юридичні послуги на суму 360,0 грн., згідно акту про надання юридичних послуг від 03.10.2013 р.;

юридичні послуги на суму 180,0 грн., згідно акту про надання юридичних послуг від 19.10.2013 р.;

юридичні послуги на суму 250,0 грн. згідно акту про надання юридичних послуг від 22.11.2013 р.;

юридичні послуги на суму 80,0 грн., згідно акту про надання юридичних послуг від 30.11.2013 р.

ФОП ОСОБА_6 надано ТОВ "Гранітні Технології" інформаційно-консультаційні послуги на семінарі на суму 240,0 грн., згідно акту наданих послуг від 29.01.2013 р. та інформаційно-консультаційні послуги на семінарі на суму 120,0 грн., згідно акту наданих послуг від 21.11.2012 р.

Надання юридичних та інформаційно - консультаційних послуг та сплата за них підтверджується долученою до матеріалів справи оборотно-сальдовою відомістю по рахунку №631 та платіжними дорученнями по ФОП ОСОБА_6 №103 від 09.01.2013 р., №32 від 21.11.2012 р. та по ФОП ОСОБА_5 №677 від 22.11.2013 р., №672 від 19.11.2013 р., №591 від 11.10.2013 р., №575 від 02.10.2013 р., №551 від 20.09.2013 р., №166 від 12.02.2013 р.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ПП «Юридична фірма «Престиж» (код за ЄДРПОУ 36036136), суд зазначає наступне.

Між ТОВ "Гранітні Технології" (в якості Замовника) та ПП «Юридична фірма «Престиж» (в якості Виконавця) укладено договір від 12.11.2013 р., відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується надати консультаційні послуги з питань оподаткування, бухгалтерського та податкового обліку, юридичних та інших питань господарської діяльності підприємства на умовах, зазначених в Договорі. (п.1 Договору).

На підтвердження виконання умов вказаного договору, надання консультаційних послуг, представником позивача долучено до матеріалів справи акт здачі-приймання виконаних робіт (послуг) від 21.11.2013 р. на суму 599,0 грн. та акт здачі-приймання виконаних робіт (послуг) від 22.11.2013 р. на суму 598,0 грн.

Сплата за надання консультаційних послуг підтверджується долученою до матеріалів справи оборотно-сальдовою відомістю по рахунку №631 та платіжним дорученням №660 від 12.11.2013 р.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Бассонеллі» (код за ЄДРПОУ 23333856), суд зазначає наступне.

Між ТОВ "Гранітні Технології" (в якості Замовника) та ТОВ «Бассонеллі» (код за ЄДРПОУ 23333856) (в якості Виконавця) укладено договір №27 ЮР про надання юридичних послуг від 26.06.2013 р., за умовами якого Виконавець зобов'язується надати Замовнику юридичні послуги, передбачені Договором, а Замовник зобов'язується прийняти ці юридичні послуги та оплатити їх. (п.1.1. Договору).

Відповідно до п. 1.2.1 Договору, Виконавцем надаються Замовнику юридичні послуги з правового обґрунтування та підготовки адміністративного позову по оскарженню висновків акт ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Гранитні технології» (податковий номер 31644520) з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства в частині взаємовідносин з ПП «АТМ» (податковий номер) 24606641) за період з 01.10.2012 по 31.10.2012р., з ТОВ «Старт-Д» податковий номер 32694059) за період з 01.10.2012 по 31.10.2012 р.» №2008/22.2-05/31644520 від 31.05.2013 року».

ТОВ «Бассонеллі» надано ТОВ "Гранітні Технології" юридичні послуги, на суму 8000,0 грн., згідно акту виконаних робіт від 20.07.2013 р.

На підтвердження реальності виконання умов вказаного договору, представником позивача долучено до матеріалів справи рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі 820/5037/13-А відповідно до якого визнано протиправними дії ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС по відображенню у висновках акту перевірки "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Гранитні технології" (податковий номер 31644520) з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства в частині взаємовідносин з ПП "АТМ" (податковий номер 24606641) за період з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року, з ТОВ "Старт-Д" податковий номер 32694059) за період з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року" №2008/22.2-05/31644520 від 31.05.2013 року висновків про порушення п.44.1, п.44.6 ст. 44, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 - VI зі змінами та доповненнями, дані податкової звітності документально не підтверджені, за період з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року.

Відповідно до долученої до матеріалів справи довідки штатним розкладом ТОВ «Гранітні технології» не передбачено штатної посади юрист.

Також, надання юридичних послуг та сплата за них в безготівковій формі підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку №631 та платіжним дорученням №390 від 01.07.2013р.

Суд зазначає, у відповідності до п. 14.1.27 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до ст.134 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п. 138.8, п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Згідно п. 138.10.2, п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, які спрямовані на обслуговування та управлінням господарської діяльністю, серед яких, зокрема: г) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності; е) витрати на врегулювання спорів у судах.

Враховуючи вказані норми закону, витрати на оплату юридичних послуг та інформаційно - консультаційних послуг включаються до складу витрат підприємства за умови, якщо вони пов'язані з господарською діяльністю та підтверджені відповідними первинними документами.

Згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" N 996-XIV від 16.07.1999 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 4 цього Закону визначено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема, як превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

З матеріалів справи встановлено, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, які надані ним в підтвердження формування валових витрат відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», виписані підприємствами, які станом на момент виникнення спірних правовідносин були платниками податку на прибуток, що не заперечується відповідачем, під час здійснення господарських операцій перебували на обліку в органах державної податкової служби.

Доказів зворотнього судовим розглядом справи не встановлено і актом перевірки не заперечуються та не спростовано.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування валових витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання формування валових витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

В даному випадку виконання угод між позивачем та його контрагентами та сплата за коштів за вказаними господарськими операціями підтверджується первинними документами, які містяться в матеріалах справи.

Щодо викладення в акті перевірки висновків про заниження підприємством позивача валового доходу в загальній сумі 255589,0 грн., в тому числі за 2013 рік на суму 255589,0 грн., внаслідок чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 48562,0 грн., в тому числі за 2013 рік в сумі 48562,0 грн., контролюючим органом зазначено, що ТОВ «Гранітні технології» задекларовано податкові зобов'язання з ПДВ за період з 01.01.2013 р. по 31.12.13 р. у розмірі 9531745,0 грн., а валовий дохід задекларований за аналогічний період становить 9276156,0 грн.

Відповідно до. п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з п.135.2 ст.135 Податкового кодексу України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.136.1.1 п.136.1 ст.136 Податкового кодексу України, для визначення об'єкта оподаткування не враховуються доходи: сума попередньої оплати та авансів, отримана в рахунок оплати товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Так, перевіряючими в акті перевірки зазначено, що ТОВ «Гранітні технології» задекларовано обсяг поставки за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року в розмірі 9531745,0 грн., а валовий дохід з податку на прибуток підприємств складає 9276156,0 грн.

Розбіжність вказаних сум контролюючим органом встановлено виключно при дослідженні податкової звітності та оборотно - сальдових відомостей по рахунку №631, а не як передбачено положеннями податкового кодексу на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу, а саме, видатковими накладними, актами приймання - передачі, актами наданих послуг.

Проте, як встановлено судом, перевіряючими не досліджувався залишок отриманих авансів та попередньої оплати у сумі 108504,0 грн., що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 681 за 2013 рік, які відповідно до ст.136.1.1 ПК України не включаються до складу доходів, однак відповідно до ст. 187.1 ПК України збільшують податкові зобов'язання з ПДВ.

Контролюючим органом в акті перевірки, посилаючись на оборотно-сальдову відомість по рахунку 361, зазначено, що на кінець 2013 року ТОВ «Гранітні технології» у повному обсязі було здійснено відвантаження ТМЦ покупцям та передплат (авансових виплат) не здійснювалось.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291, на рахунку 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" ведеться узагальнення інформації про розрахунки з покупцями та замовниками за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи й послуги, крім заборгованості, яка забезпечена векселем, а також узагальнюється інформація про розрахунки з учасниками промислово-фінансової групи.

Рахунок 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" має такі субрахунки, зокрема: 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями". За дебетом рахунку 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" відображається продажна вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг (у тому числі на виконання бартерних контрактів), яка включає податок на додану вартість, акцизи та інші податки, збори (обов'язкові платежі), що підлягають перерахуванню до бюджетів та позабюджетних фондів та включені у вартість реалізації, за кредитом - сума платежів, які надійшли на рахунки підприємства в банківських установах, у касу, та інші види розрахунків. Сальдо рахунку відображає заборгованість покупців та замовників за одержані продукцію (роботи, послуги).

На рахунку 68 "Розрахунки за іншими операціями" ведеться облік розрахунків за операціями, що не можуть бути відображені на рахунках 63 - 67. Рахунок 68 "Розрахунки за іншими операціями" має такі субрахунки, зокрема: 681 "Розрахунки за авансами одержаними".

На субрахунку 681 "Розрахунки за авансами одержаними" ведеться облік одержаних авансів під поставку матеріальних цінностей або під виконання робіт, а також суми попередньої оплати покупцями і замовниками рахунків постачальника за продукцію і виконані роботи.

Таким чином, оскільки перевіряючими при проведенні перевірки не було досліджено жодних первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу, контролюючий орган дійшов хибних висновків щодо заниження підприємством позивача валового доходу в загальній сумі 255589,0 грн., в тому числі за 2013 рік на суму 255589,0 грн.

Щодо збільшено суми грошового зобов'язання ТОВ "Гранітні Технології" з податку на додану вартість згідно податкового повідомлення - рішення №0004032201 від 18.11.2014 року, суд зазначає наступне.

Підставою для відображення в акті перевірки ТОВ "Гранітні Технології" порушень п.198.1 ст.198, п.198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 29978,0 грн., в т.ч. за жовтень 2013 року на суму 29978,0 грн., слугувало те, що ТОВ "Гранітні Технології" реалізовано нежитлову будівлю/утеплювальний склад нижче її залишкової вартості, а саме по договору купівлі - продажу нежитлового приміщення від 30.10.2013 року покупцю ТОВ «Техкомплект», де загальна вартість продажу склала 267360,0 грн., у т.ч. ПДВ - 44560,0 грн., тобто реалізуючи нежитлову будівлю/утеплювальний склад фактично не включено до складу податкових зобов'язань різницю між залишковою вартістю та вартістю реалізації.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі продажу нежитлового приміщення від 30.10.2013 року ТОВ «Гранітні технології» продане нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою вул. Героїв Сталінграда, 139, м. Дніпропетровськ ТОВ «Техкомплект» за ціною реалізації 267360,0 грн.

До суду наданий звіт про оцінку майна від 07.08.2013 року, відповідно до якого вартість нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою вул. Героїв Сталінграда, 139, м. Дніпропетровськ ТОВ «Техкомплект» становить 267360,0 грн. Також надана бухгалтерська довідка, відповідно якої балансова вартість вказаної нежитлової будівлі зменшена до суму в розмірі 267360,0 грн.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем здійснено продаж нерухомого майна за ціною, визначеною за результатами незалежної оцінки його ринкової вартості. Доказів визнання результатів незалежної оцінки недійсними суду не надано.

За загальним правилом, встановленим пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, податкові зобов'язання із податку на додану вартість за результатами господарської операції з відчуження нерухомого майна були нараховані позивачеві з посиланням на положення пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України, виходячи із балансової вартості об'єктів нерухомості.

Відповідно до положень пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Системний аналіз зазначених приписів податкового законодавства у взаємозв'язку із доказами, наявними в матеріалах справи, дозволяє дійти висновку про безпідставне застосування відповідачем положень пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України до спірних правовідносин.

Так, матеріали справи не містять доказів, що предмет договору купівлі - продажу - нерухоме майно, як необоротні активи, почали використовуватися в операціях, зазначених в пункті 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, що є визначальною умовою для застосування положень пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України.

Так, суду не доведено, що операція купівлі продажу об'єкту нерухомості не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу, звільнена від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод), здійснена позивачем податку в межах свого балансу, або не є господарською діяльністю позивача.

А відтак, суд дійшов висновку про безпідставне застосування відповідачем положень пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України за операціями із продажу позивачем приміщення.

Отже, слід зазначити, що посилання контролюючого органу на те, що об'єкт нерухомості був проданий позивачем за ціною нижчою за його балансову вартість, а податкові зобов'язання обчислені з порушенням п. 189.1 ст. 189 ПК України, суд вважає такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, зокрема, п. 188.1 ст. 189 ПК України, в якій чітко вказано, що база оподаткування визначається, виходячи з договірної вартості, а також є безпідставними, оскільки, посилаючись на п. 189.1 ст. 189 ПК України, відповідач не надав суду жодних доказів та належних обґрунтувань того, що спірний товар (нерухоме майно) підпадає під ознаки визначені п.198.5 ст. 198 ПК України, до якої міститься посилання у п. 189.1 ст. 189 ПК України, та яка встановлює виключний перелік підстав, за наявності яких товар має оподатковуватися не в порядку п. 188.1 ст. 189 ПК України, а відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПК України.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень - рішень.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідачем не надано, а судом не встановлено доказів на підтвердження викладених в актах перевірки висновків про порушення позивачем вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин. За таких умов, факти, вказані в акті перевірки №3764/20-34-22-01-05/31644520 від 06.11.2014 р. щодо порушення позивачем вимог чинного законодавства, слід вважати недоведеними.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення №0004032201 від 18.11.2014 року та №0004042201 від 18.11.2014 року, прийняті Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області підлягають скасуванню, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранітні Технології" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0004032201 від 18.11.2014 року та №0004042201 від 18.11.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранітні Технології" (код ЄДРПОУ 31644520) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 203.0 грн. (двісті три гривні 00 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 26 січня 2015 року.

Суддя Д.В. Бездітко