Ухвала

від 24.02.2015 по справі 820/19470/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2015 р.Справа № 820/19470/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дудка О.А. LД Русанової В.Б.

представника позивача Хомутенка С.В.

представника відповідача Полежака О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2015р. по справі № 820/19470/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранітні Технології"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2015 р. позов ТОВ "Гранітні Технології" задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0004032201 та №0004042201 від 18.11.2014 р.

ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі відповідач), не погодившись з судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2014 р. та винести нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування скарги посилається на порушення судом норм матеріального, процесуального права, неврахування обставин та доказів, у зв'язку із чим справа розглянута невірно.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти вимог апеляційної скарги. вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Гранітні Технології" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено акт №3764/20-34-22-01-05/31644520 від 06.11.2014 р.

За висновками перевірки ТОВ "Гранітні Технології" порушено зокрема:

- п.п.189.1. ст. 189, п.198.5. ст. 198 ПК України, тому як підприємством занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 29 978,00 грн. за жовтень 2013 року.

- п.п. 135.1 ст.135 ПК України, оскільки підприємством занижено валовий дохід на суму 255 589,00 грн. за 2013 рік, внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2013 рік в сумі 48 562,00 грн.

- п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.138.2 ст.138 ПК України, завищено показник валових витрат за 2013 рік в сумі 12 637,00 грн., занижено суми податку на прибуток в загальній сумі 2 401,00 грн. за 2013 рік

18.11.2014 р. ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області винесено податкові повідомлення - рішення:

-№0004032201, яким ТОВ "Гранітні Технології" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 37 472,50 грн. (основний платіж у розмірі 29 978,0 грн., штрафні санкції у розмірі 7 494,50 грн.);

- №0004042201, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 63 703,75 грн. (50963,0 грн. - основний платіж, штрафні санкції - 12 740,75 грн.).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства при відображені спірних сум податкового кредиту, витрат, доходу, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, зважаючи на таке.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення №0004032201 колегія суддів зазначає наступне.

Підставою для збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток слугували висновки податкового органу про заниженням ним суми податку на прибуток в загальній сумі 2 401,00 грн за 2013р. по господарським операціям з ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ПП "Юридична фірма "Престиж", ТОВ "Бассонеллі» з придбавання юридичних та консультаційних послуг, які на думку податкового органу є економічно не обґрунтованими.

Судом встановлено, що позивачем подано податковому органу декларацію з податку на прибуток підприємств за 2013 рік, по якій до валових витрат включено витрати на суму 12 637,00 грн. по придбаним юридичним та інформаційно-консультаційним послугам від ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ПП "Юридична фірма "Престиж", ТОВ "Бассонеллі».

26.06.2013 р. між ТОВ "Гранітні Технології" (в якості Замовника) та ТОВ "Бассонеллі" (в якості Виконавця) укладено договір №27 ЮР про надання юридичних послуг, за умовами якого позивач придбав юридичні послуги з правового обґрунтування та підготовки адміністративного позову по оскарженню висновків акту ДПІ у Московському районі м. Харкова "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Гранітні технології" № 2008/22.2-05/31644520 від 31.05.2013 р. (т. 17, а.с. 220).

ТОВ "Бассонеллі" надано ТОВ "Гранітні Технології" юридичні послуги згідно акту виконаних робіт, які позивачем оплачено згідно умов договору в сумі 8000,00 грн., що підтверджується даними оборотно-сальдової відомості, платіжним дорученням (т. 16, а.с 41-45, т. 17, а.с. 228).

12.11.2013 р. між ТОВ "Гранітні Технології" (в якості Замовника) та ПП "Юридична фірма "Престиж" (в якості Виконавця) укладено договір, за умовами якого позивач придбав консультаційні послуги з питань оподаткування, бухгалтерського та податкового обліку, юридичних та інших питань господарської діяльності підприємства (т.16, а.с. 47).

На підтвердження виконання умов договору позивачем, як до податкового органу, так і до суду надано договори, акти здачі-приймання виконаних робіт (послуг), про результат наданих послуг свідчить сертифікат про успішне проходження семінару директором підприємства позивача Кос'яненко В.О. від 21.11.2013 р. , платіжні доручення (т.16, а.с. 41-50, т.17 а.с.239).

Крім того, між ТОВ "Гранітні Технології" (замовник) здійснені господарські операції з ФОП ОСОБА_4 (виконавець), а саме, придбано юридичні послуги (діяльність в сфері права).

На підтвердження виконання договору позивачем надано копії актів приймання-здачі виконаних послуг, платіжні дорученням (т. 16, а.с. 41-45, 51-54, т. 17, а.с. 229-238).

Між ТОВ "Гранітні Технології" (замовник) та ФОП ОСОБА_5 (виконавець) здійснені господарські операції, в яких позивачем придбано інформаційно-консультаційні послуги на семінарі.

Виконання умов договору підтверджується актами наданих послуг, оплата платіжними дорученнями . (т. 17, а.с. 225-227). Зазначені господарські операції відображені позивачем в бухгалтерському обліку .

Ні в акті податкової перевірки, ні в апеляційній скарзі відповідач не ставить під сумнів реальність здійснення операцій або проведення їх оплати, а лише зазначає про відсутність їх економічної обґрунтованості .

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 138.10.2, п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, які спрямовані на обслуговування та управлінням господарської діяльністю, серед яких, зокрема: г) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності; е) витрати на врегулювання спорів у судах.

Згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Колегія суддів зазначає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Позивачем доведено фактичне здійснення операцій, отримання ним юридичних та консультаційних послуг відповідно до укладених договорів, актів наданих послуг, а також надано докази їх оплати та використання в господарській діяльності.

Власне факт надання цих послуг позивачу його контрагентами податковим органом не заперечується.

Мотивом для невизнання податковою інспекцією витрат на оплату цих послуг у податковому обліку Товариства є припущення відповідача про недоцільність та відсутність економічної обґрунтованості цих господарських операцій, адже, як зазначає ДПІ, такі послуги не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідність розглядуваних витрат критерію їх документальної підтвердженості, а також відповідність змісту цих послуг напрямам господарської діяльності позивача, зокрема, юридичні послуги позивачем придбані для забезпечення судового оскарження дій суб'єкта владних повноважень, а консультаційні послуги стосуються спеціальних знань податкової сфери.

У той же час оцінка цих витрат на предмет їх необхідності для виробничої діяльності платника є, по суті, оцінюванням податковою інспекцією операції з придбання цих послуг з точки зору їх доцільності та раціональності для платника.

Проте такі повноваження у податкового органу відсутні.

Слід зазначити, що платник здійснює фінансово-господарську діяльність на власний ризик, а тому вправі самостійно оцінювати її ефективність та доцільність.

Відтак платник самостійно вирішує, які саме господарські операції йому необхідно здійснити для забезпечення своєї діяльності.

Отже, при перевірці правильності формування даних податкового обліку податковий орган не вправі оцінювати господарські операції платника на предмет їх ефективності та економічної значущості для платника.

Крім того, судом встановлено, що підприємство позивача не має в штаті юриста, а тому мало підстави скористатися послугами інших фахівців в галузі права.

З огляду на це, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що підприємство мало право врахувати витрати по цим операціям у валових витратах, скоригувавши відповідним чином зобов'язання з податку на прибуток по декларації з податку на прибуток за 2013 рік.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не завищено показник валових витрат за 2013 рік в сумі 12 637,00 грн. та не занижено суми податку на прибуток в загальній сумі 2 401,00 грн. за 2013 рік.

Щодо доводів апеляційної скарги про заниження позивачем валового доходу в загальній сумі 255 589,0 грн., внаслідок чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 48 562,00 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно п.135.1 ст.135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно п.135.2 ст.135 ПК України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно п.п. 136.1.1 п. 136.1 ст. 136 ПК України для визначення об'єкта оподаткування не враховуються доходи: сума попередньої оплати та авансів, отримана в рахунок оплати товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Підставою для донарахування податку на прибуток в сумі 48562 грн. слугували висновки податкового органу про наявність розбіжностей між задекларованим позивачем обсягом поставки та валовим доходом на прибуток за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р.

З акту перевірки відповідача вбачається, що такі висновки відповідача зроблені лише на підставі оборотно-сальдових відомостей позивача по рахунку №631, при цьому, без дослідження первинних документів бухгалтерського обліку і податкової звітності.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено податковим органом, що перевіряючими не досліджувався залишок отриманих авансових внесків та попередньої оплати, які відповідно до ст..136.1.1 ПК України не включаються до складу доходів , проте збільшують податкові зобов'язання з ПДВ.

Проте, дані оборотно-сальдової відомості позивача по рахунку 681 за 2013 рік свідчать про наявність у позивача таких авансів і предоплати.

Колегія суддів звертає увагу, що оборотно-сальдові відомості по рахунку № 631 не є джерелом податкової інформації з якої податковим органом може бути з'ясовано суму доходу, який враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, тому висновки перевірки в частині заниження позивачем доходу на суму 255 589,00 грн. є безпідставними.

Відповідач не надав доказів на підтвердження висновків про порушення позивачем п.135.1 ст.135 ПК України внаслідок неврахування суми в розмірі 255 589,00 грн. у складі доходів декларації з податку на прибуток за 2013 рік.

Згідно ст. 136.1.1 ПК України відповідні суми не включаються до складу доходів, тому колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що при визначенні податкового зобов'язання з ПДВ зазначений дохід враховується до загального.

Отже слід погодитись з судом першої інстанції, що позивачем не порушено п.135.1 ст.135 ПК України та не занижено податку на прибуток підприємства в сумі 48 562,00 грн.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем не допущено не порушень п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.138.2 ст.138, п.135.1 ст.135 ПК України ПК України при визначенні валових витрат, доходів, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, а отже, не занижено податкових зобов'язань с податку на прибуток, суд податкове повідомлення-рішення №0004032201 правомірно скасовано судом.

Щодо висновків податкової перевірки про порушення позивачем п.198.1 ст.198, п.198.5 ст. 198 ПК України, заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 29 978,00 грн. за жовтень 2013 року колегія суддів зазначає наступне.

Підставою для донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість слугували висновки податкового органу про реалізацію позивачем нежитлового приміщення за ціною нижче її залишкової вартості.

Судом встановлено, що 30.10.2013 р. ТОВ "Гранітні технології продав ТОВ "Техкомплект" нежитлове приміщення, за адресою вул. Героїв Сталінграда, 139, м. Дніпропетровськ за ціною реалізації 267 360,00 грн. , що підтверджується договором купівлі продажу нежитлового приміщення.

Продаж нерухомого майна проведено за ціною, визначеною за результатами незалежної оцінки його ринкової вартості, що підтверджується звітом про оцінку майна від 07.08.2013 р.

За результатами операції позивачем виписано податку накладну, податкові зобов'язання по операції відображено в декларації з ПДВ за жовтень 2013 р.

Відповідач вважає, що ТОВ "Гранітні Технології" реалізовано зазначений об'єкт нижче її залишкової вартості, однак не включено до складу податкових зобов'язань різницю між залишковою вартістю та вартістю реалізації, що спричинило заниження зобов'язань з ПДВ.

Донарахування податку відповідачем проведене з посиланням, зокрема, на п. 189.1 ст. 189 ПК України, виходячи із вищої балансової вартості об'єктів нерухомості в сумі 372 691,63 грн.

Згідно п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Відповідно п. 189.1 ст. 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Згідно п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідач неправомірно збільшив позивачу податкові зобов'язання з ПДВ, помилково застосувавши до операції продажу необоротних активів позивача п.189.1 ст.189 ПК України.

Так, матеріали справи не містять доказів, що предмет договору купівлі - продажу - нерухоме майно, як необоротні активи, почали використовуватися в операціях, зазначених в пункті 198.5 статті 198 ПК України.

Відповідачем також не доведено, що операція купівлі продажу об'єкту нерухомості не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу, звільнена від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод), здійснена позивачем податку в межах свого балансу, або не є господарською діяльністю позивача.

З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що за наслідками продажу об'єкту нерухомості позивачем вірно визначена база його оподаткування, а саме виходячи з договірної вартості, що відповідає вимогам п.188.1 ст.188 ПК України.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів порушення позивачем п.п.189.1. ст. 189, п.198.5. ст. 198 ПК України.

За таких умов, колегія суддів як і суд першої інстанції вважає, що податкове повідомлення рішення №0004032201, яким ТОВ "Гранітні Технології" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 37 472,50 грн. є безпідставним і правомірно скасовано.

Колегія суддів, переглянувши постанову суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, вірно застосував норми матеріального і процесуального права, прийшов до вірних висновків по справі, а тому підстави для скасування оскаржуваного рішення суду відсутні.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2015р. по справі № 820/19470/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Русанова В.Б. Судді Присяжнюк О.В. Курило Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 27.02.2015 р.