Постанова

від 27.01.2015 по справі 920/815/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2015 року Справа № 920/815/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Демидової А.М.,

суддів Алєєвої І.В.,

Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Коменерго-Суми" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 р. (судді: Істоміна О.А., Білецька А.М., Гребенюк Н.В.) у справі№920/815/14 господарського суду Сумської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Коменерго-Суми" доДепартаменту інфраструктури міста Сумської міської ради третя особаКомунальне підприємство "Сумижитло" Сумської міської ради провизнання правочину з розірвання договору недійсним за участю представників: від позивача Рожина О.Г., довіреність б/н від 21.01.2015 р. від відповідача Ювченко Г.І., довіреність №3/07.01-07 від 05.01.2015 р. від третьої особи Литвиненко В.О., довіреність №27 від 03.11.2014 р.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Сумської області від 24.07.2014 р. у справі №920/815/14 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Коменерго-Суми" (далі - ТОВ "Керуюча компанія "Коменерго-Суми") до Відділу житлового господарства Сумської міської ради, за участю третьої особи Комунального підприємства "Сумижитло" Сумської міської ради (далі - КП "Сумижитло" Сумської міської ради). Визнано недійсною додаткову угоду №1 від 29.06.2011 р., якою розірвано договір на надання комунального замовлення на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій №178/1 від 05.12.2008 р. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Вказане рішення господарського суду першої інстанції мотивоване тим, що оспорюваний правочин про розірвання договору №178/1 від 05.12.2008 р. укладений без відповідного рішення загальних зборів учасників позивача, що суперечить ст. 95, ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, ст. 65 Господарського кодексу України та п.п. 8.2, 8.3 статуту ТОВ "Коменерго-Суми".

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 р. рішення господарського суду Сумської області від 24.07.2014 р. у справі №920/815/14 скасовано, прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що договір на надання комунального замовлення на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій №178/1 від 05.12.2008 р. є неоплатним, а, отже, обмеження щодо повноважень директора на самостійне укладення договорів на суму більше 10 000 грн. 00 коп. не поширюються на спірний правочин.

Апеляційний господарський суд також визнав безпідставними та недоведеними твердження позивача про те, що всупереч ч. 1 ст. 233 Цивільного кодексу України оспорювана додаткова угода №1 від 29.06.2011 р. до договору №178/1 від 05.12.2008 р. укладена ТОВ "Керуюча компанія "Коменерго-Суми" під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах.

Крім того, в процесі апеляційного провадження здійснено заміну відповідача: Відділу житлового господарства Сумської міської ради його правонаступником - Департаментом інфраструктури міста Сумської міської ради (далі - департамент).

Не погодившись з постановою, прийнятою господарським судом апеляційної інстанції ТОВ "Керуюча компанія "Коменерго-Суми" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 р. та залишити без змін рішення господарського суду Сумської області від 24.07.2014 р. у справі №920/815/14.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 234, 241, 636 Цивільного кодексу України.

Розпорядженням Секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України №02-05/6 від 15.01.2015 р., у зв'язку з перебуванням судді Демидової А.М. та судді Воліка І.М. у відпустці, для вирішення питання щодо можливості прийняття до провадження касаційної скарги у справі №920/815/14 сформовано колегію суддів у наступному складі головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді - Алєєва І.В., Прокопанич Г.К.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.01.2015 р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Коменерго-Суми" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 27.01.2015 р.

Розпорядженням Секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України №02-05/17 від 27.01.2015 р., у зв'язку з перебуванням судді Прокопанич Г.К. у відпустці, для розгляду справи №920/815/14 сформовано колегію суддів у наступному складі головуючий суддя - Демидова А.М., судді - Алєєва І.В., Ємельянов А.С. (доповідач у справі).

У судове засідання 27.01.2014 р. з'явились представники позивача, відповідача та третьої особи.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 р. та залишити без змін рішенням господарського суду Сумської області від 24.07.2014 р. у справі №920/815/14.

Представники відповідача та третьої особи в судовому засіданні заперечили проти задоволення касаційної скарги та просили залишити оскаржувану постанову без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін та третьої особи, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Керуюча компанія "Коменерго-Суми" та уповноваженим власником виконавчого органу Сумської міської ради - Управлінням житлової політики комунального господарства та благоустрою міської ради, правонаступником якого був Відділ житлового господарства Сумської міської ради, а вподальшому став Департамент інфраструктури міста Сумської міської ради, укладено договір №178/1 від 05.12.2008 р. на надання комунального замовлення на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Вказаний договір від імені позивача підписано директором ТОВ "Керуюча компанія "Коменерго-Суми" Василенко Н.В.

Згідно з розділом 1 договору №178/1 від 05.12.2008 р. управління надає, а виконавець приймає на себе обов'язки по виконанню комунального замовлення на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, надання комунальних послуг населенню та проведення розрахунків із споживачами згідно з встановленими тарифами.

Мета договору - раціональне використання коштів споживачів, забезпечення кваліфікованого, якісного обслуговування та ремонту житлового фонду, його технічного обладнання, надання житлово-комунальних послуг, дотримання санітарного стану прибудинкових територій - для створення мешканцям будинку належних умов проживання.

Порядок здійснення фінансового забезпечення за договором №178/1 від 05.12.2008 р. на надання комунального замовлення на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій викладено в розділі 4 даного договору.

Так, п. 4.1 вказаного договору передбачено, що фінансове забезпечення виконавця при виконанні комунального замовлення з утримання житлових будинків і прибудинкових територій здійснюється на договірній основі зі споживачами цих послуг, орендарями та власниками нежитлових приміщень у житлових будинках у відповідності до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №1875-ІV від 24.06.2004 р., Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій", рішень Сумської міської ради та її виконавчого комітету:

грошові кошти, які надходять від споживачів за утримання житлового фонду та прибуткових територій, зараховуються на поточний рахунок виконавця;

відшкодування бюджетом пільг та субсидій щодо пільгових категорій громадян, визначених чинним законодавством, та громадян, яким відповідно до законодавства призначені субсидії;

грошові кошти, що надходять від орендарів та власників нежитлових приміщень;

інші цільові кошти, що находять на ці цілі.

Відповідно до п. 6.1 договору №178/1 від 05.12.2008 р. на надання комунального замовлення на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій він вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє протягом 7 (семи) років.

Чинність цього договору припиняється достроково за взаємною згодою сторін, на підставі п. 3.1.3 цього договору, або за рішенням господарського суду, що передбачено п. 6.5 вказаного договору.

В подальшому, на підставі пунктів 6.5 та 3.1.3 договору №178/1 від 05.12.2008 р., останній розірвано шляхом укладення додаткової угоди №1 від 29.06.2011 р., яку від імені виконавця підписано Циріль І.М. (директор ТОВ "Керуюча компанія "Коменерго-Суми" на момент укладення спірної додаткової угоди).

В п. 6 додаткової угоди зазначено, що ця угода складена при повному розумінні сторонами наслідків такого розірвання.

Будинки, що були предметом договору №178/1 від 05.12.2008 р., передані на обслуговування КП "Сумижитло".

12 грудня 2013 року загальними зборами учасників позивача прийнято рішення щодо укладення трудового контракту з Косяненко Є.Є., як директором ТОВ "Керуюча компанія "Коменерго-Суми", що підтверджується протоколом загальних зборів учасників позивача №24 від 12.12.2013 р. та трудовим контрактом б/н від 12.12.2013 р.

Після укладення трудового контракту Косяненком Є.Є. проведена ревізія господарських договорів за період з 01.01.2011 р. по 01.12.2013 р., в результаті якої виявлено додаткову угоду №1 від 29.06.2011 р.

Предметом господарського спору у справі №920/815/14 є вимога позивача про визнання недійсною додаткової угоди про розірвання договору №178/1 від 05.12.2008 р. на надання комунального замовлення на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на підставі ч. 1, ч. 2. ст. 203, ст.ст. 204, 215, 233 Цивільного кодексу України, з огляду на те, що вказаний правочин з розірвання договору був укладений позивачем з порушенням ст. 65 Господарського кодексу України, п.п. 8.2, 8.3. статуту ТОВ "Керуюча компанія "Коменерго-Суми", п. 2.10 трудового контракту директора, а саме без відповідних повноважень останнього.

Крім того, на думку позивач, правочин з розірвання договору укладений на вкрай невигідних для нього умовах, внаслідок чого ТОВ "Керуюча компанія "Коменерго-Суми" не отримує прибуток.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно із ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Даний припис викладено в ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Статтею 215 вказаного кодексу передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

При цьому, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин, що зазначено в абз. 4 пп. 2.1 п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013 р.

Отже, вирішуючи спір про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 29.06.2011 р. про розірвання договору №178/1 від 05.12.2008 р. з підстав її укладення від імені виконавця не уповноваженою особою, господарським судам необхідно було встановити якими повноваженнями володів директор відповідно до норм чинного законодавства та положень статуту ТОВ "Керуюча компанія "Коменерго-Суми".

Як закріплено в п. 7.1. статуту позивача, до органів управління товариством належать: - вищий орган управління - загальні збори учасників; - виконавчий орган - директор;- контрольний органа - ревізійна комісія.

До компетенції загальних зборів учасників позивача відносяться затвердження будь-яких господарських та інших договорів одноразово та на постійний термін, при їх укладенні директором від імені товариства (п. 7.4 статуту ТОВ "Керуюча компанія "Коменерго-Суми").

Пунктом 8.3. Статуту позивача передбачено, що директор здійснює господарські операції товариства, в межах своїх повноважень, наданих законодавством України та статутом товариства.

Відповідно до п. 2.10 трудового контракту від 29.12.2009 р., укладеним між ТОВ "Керуюча компанія "Коменерго-Суми" та Цирілем І.М., директор зобов'язаний погоджувати з роботодавцем чи особою, уповноваженою загальними зборами учасників товариства або з самими загальними зборами будь-які інші договори на суму понад 10 000 грн. 00 коп.

Таким чином, на момент укладення спірної додаткової угоди №1 від 29.06.2011 р. про розірвання договору №178/1 від 05.12.2008 р. існувало обмеження повноважень директора позивача щодо укладення договорів на суму понад 10 000 грн. 00 коп.

Однак, в результаті аналізу змісту договору №178/1 від 05.12.2008 р., а саме розділу 4 даного договору, колегія суддів Вищого господарського суду, як і господарського суду апеляційної інстанції, приходить до висновку, що вказаний договір є неоплатним.

За таких обставин, вищевказані обмеження повноважень директора ТОВ "Керуюча компанія "Коменерго-Суми" не поширюються на укладення оспорюваної додаткової угоди.

Враховуючи вищевикладене, апеляційним господарським судом правильно встановлена відсутність підстав, передбачених ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, для визнання недійсною додаткової угоди №1 від 29.06.2011 р. про розірвання договору №178/1 від 05.12.2008 р.

При цьому, відповідно до пункту "і" ч. 5 ст. 41 і ст. 59 Закону України "Про господарські товариства" до компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю віднесено затвердження договорів, укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.

Цими нормами передбачено не укладення договорів, а їх затвердження. Тому, якщо господарським судом буде з'ясовано, що статутом товариства з обмеженою відповідальністю право виконавчого органу цього товариства на укладення договору не обмежено, тобто такий орган уклав договір без порушення наданих йому повноважень, то сам лише факт незатвердження договору після його підписання не може бути підставою для визнання договору недійсним.

Вказане роз'яснено в п. 3.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013 р.

Крім того, судова колегія Вищого господарського суду України погоджується з господарським судом апеляційної інстанції стосовно необґрунтованості посилань позивача на укладення ТОВ "Керуюча компанія "Коменерго-Суми" спірної додаткової угоди під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах.

Відповідно до п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013 р. у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі ст.ст. 230 - 233 Цивільного кодексу України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Ознаками правочину, що підпадає під дію ст. 233 Цивільного кодексу України, є вчинення особою правочину на вкрай невигідних для себе умовах (зокрема, реалізації за низьку оплату майна, що має значну цінність), під впливом тяжкої для неї обставини (наприклад, під загрозою банкрутства) і добровільно, тобто за відсутності насильства, обману чи помилки, можливо, навіть з ініціативи самого позивача. Доведення того, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено або було б вчинено на інших умовах, покладається на позивача. Останній, крім повернення йому одержаного другою стороною, вправі вимагати відшкодування йому завданих збитків і моральної шкоди стороною, яка скористалася тяжкою обставиною. Нормами ст. 204 вказаного кодексу встановлена презумпція правомірності правочину.

Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

З урахуванням наявних у матеріалах справи письмових доказів, суди попередніх інстанцій дійшли висновків про те, що позивачем всупереч вимогам ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не надано доказів існування на момент укладення оспорюваного договору обставин, з якими в ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України пов'язується недійсність правочину.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що встановлено в ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України

Пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012 р. передбачено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази укладення ТОВ "Керуюча компанія "Коменерго-Суми" спірної додаткової угоди на вкрай невигідних умовах і під впливом тяжкої обставини, окрім посилань позивача на неотримання ним прибутку, колегія суддів господарського суду касаційної інстанції відхиляє доводи скаржника про наявність підстав, передбачених ч. 1 ст. 233 Цивільного кодексу України, для визнання недійсною додаткової угоди №1 від 29.06.2011 р. про розірвання договору №178/1 від 05.12.2008 р.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Таким чином, враховуючи, що апеляційним господарським судом було у повній мірі встановлено всі обставини, які мають значення для даної справи та таким обставинам була надана правильна юридична оцінка, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного судового рішення господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з позивача підлягає стягненню судовий збір за подачу касаційної скарг.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Коменерго-Суми" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 р. у справі №920/815/14 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді: І.В. Алєєва

А.С. Ємельянов