Рішення

від 20.01.2015 по справі 906/1471/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "20" січня 2015 р. Справа № 906/1471/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін:

прокурор: Пустовіт М.Л.- посвідченя № 020924 від 07.10.2013р.

від відповідача 1: Кемка Д.В.- дов. № 18-5/571 від 14.04.2014р.

від відповідача 2: Вручинський В.І., паспорт серії ВМ 469873, виданий Богунським РВ УМВС України в Житомирській області 28.11.1997р.;

від третьої особи: Некрашевич О.Г.- дов. від 08.12.2014р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Прокурора Житомирського району в інтересах держави

до 1) Житомирської районної державної адміністрації

2) Фермерського господарства "Вручинського В.І."

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Сінгурівської сільської ради

про визнання незаконними та скасування розпоряджень голови Житомирської РДА, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 50,00 га

Прокурором Житомирського району подано позов в інтересах держави про:

- визнання незаконним та скасування розпорядженння голови Житомирської райдержадміністрації від 28.07.2011р. №726 "Про надання голові ФГ "Вручинського В.І." дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з метою передачі її в оренду для ведення фермерського господарства на території Сінгурівської сільської ради" ;

- визнання незаконним та скасування розпорядження голови Житомирської райдержадміністрації від 21.02.2014р. №164 "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянок в оренду загальною площею 50,00 га для ведення фермерського господарства голові ФГ "Вручинському В.І." Вручинському В.І. на території Сінгурівської сільської ради" ;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між Житомирською райдержадміністрацією та головою ФГ "Вручинського В.І.";

- зобов'язання ФГ "Вручинського В.І." повернути земельну ділянку загальною площею 50,00га, кадастровий номер 1822086500:05:000:0588, розташовану на території Сінгурівської сільської ради за межами населеного пункту до земель запасу Сінгурівської сільської ради Житомирського району.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 06.11.2014р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 18.11.2014р.

Ухвалою господарського суду від 18.11.2014 р. до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Сінгурівську сільську раду. В процесі вирішення спору Сінгурівська сільська рада позов не підтримала.

Ухвалою господарського суду від 05.01.2015 р., в порядку ч. 3 ст. 69 ГПК України, строк розгляду спору продовжено по 20.01.2015р. включно.

Прокурор підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник першого відповідача - Житомирської районної державної адміністрації заперечила проти позову з підстав, зазначених у письмових запереченнях (а.с.76-77; 103-105).

Другий відповідач заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві (а.с. 65-69).

04.12.2014р. подав клопотання про припинення провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України, оскільки справа непідсудна господарському суду. Вважає, що спір належить до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Щодо вказаного клопотання суд зазначає наступне.

Згідно ст.11 ЦК України акти органів державної влади є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків стосовно об'єктів цивільних прав, якими, зокрема, є земельні ділянки. Акти органів державної влади індивідуальної дії встановлюють, змінюють чи припиняють цивільно-правові відносини фізичних і юридичних осіб - суб'єктів господарювання з державою в особі її органів стосовно певних об'єктів цивільних прав. У земельних правовідносинах права та обов'язки суб'єктів господарювання щодо володіння, користування і розпорядження земельними ділянками виникають з актів органів державної влади, місцевого самоврядування.

Відповідно до роз'яснення Постанови Пленуму ВГС України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" № 6 від 07.05.2011 року, господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.

Виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України, статті 148 Господарського кодексу України , земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Оскільки спір виник з обставин передачі у користування земельної діялнки для ведення фермерського господарства шляхом укладення договору оренди земельної ділянки на підставі розпорядження, прийнятого органом державної влади, відносини між учасниками спору мають приватноправовий характер.

Враховуючи вищевикладене, клопотання відповідача-2 судом відхилено.

В процесі вирішення спору, судом оглядались матеріали справи №11/5007/29/12 за позовом Прокурора Житомирського району в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства у Житомирській області, Житомирської обласної державної адміністрації, Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Вінницьке" до Житомирської районної державної адміністрації про визнання недійсним та скасування розпорядження голови Житомирської РДА №485 від 05.05.2011.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Вручинського В.І." створено 24.01.2004 р. Державна реєстрація фермерського господарства проведена 12.01.2005 р.

28.07.2011р. розпорядженням голови Житомирської райдержадмінінстрації за № 726 надано голові фермерського господарства "Вручинського В.І." дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 50,00га за межами населеного пункту з метою передачі її в оренду для ведення фермерського господарства на території Сінгурівської сільської ради.

На підставі вищевказаного розпорядження ТОВ "Інтерр-Україна" виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 50,00га в оренду ФГ "Вручинського В.І." для ведення фермерського господарства на території Сінгурівської сільської ради.

Розпорядженням голови Житомирської районної державної адмінінстрації № 164 від 21.02.2012р.(а.с.23) "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду загальною площею 50,00 га для ведення фермерського господарства голові ФГ "Вручинського В.І." Вручинському В.І. на території Сінгурівської сільської ради" вирішено:

1. Затвердити проект із землеустрою щодо відведення земельних дялінок в оренду із земель сільськогосподарського призначення (землі запасу) загальною площею 50,00га для ведення фермерського господартва голові ФГ "Вручинського В.І." Вручинському В.І. на території Сінгурівської сільської ради;

2. Передати голові ФГ "Вручинського В.І." Вручинському В.І. в користування на умовах оренди терміном на 25 років земельні ділянки із земель сільськогосподарського призначення за складом угідь - рілля площею 50,00га, для ведення фермерського господарства на території Сінгурівської сільської ради та встановити орендну плату в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі;

3. Вручинському В.І. забезпечити подання договору оренди землі до Управління Держкомзему у Житомирському районі для проведення державної реєстрації;

4. Рекомендувати управлінню Держкомзему у Жтомирському районі внести відповідні зміни в земельно-облікові документи та планово-картографічні матеріали.

В подальшому, між Житомирською РДА (орендодавець, відповідач 1) та головою ФГ "Вручинського В.І." Вручинським В.І. укладено договір оренди земельної ділянки площею 50,00 га. за кадастровим номером 1822086500:05:000:0588., який зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Житомирсьокму районі 18.06.2012р. за № 182200004001377 (а.с. 24-25).

Відповідно до п.1 договору, орендодавець зобов'язався надати, а орендар прийняти в строкове платне користування земельну ділянку для ведення фермерського господарства, що розміщена на території Сінгурівської сільської ради Житомирського району Житомирської області за межами населеного пункту с.Сінгурі.

Згідно акту приймання-передачі відповідач 1 передав, а Вручинський В.І. - голова фермерського господарства "Вручинського В.І." прийняв земельну ділянку на території Сінгурівської сільської ради загальною площею 50,00 га для ведення фермерського господарства (а.с.26 ).

За змістом пунктів 12, 13 договору оренди земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства; цільове призначення земельної ділянки- землі сільськогосподарського призначення.

Пунктом 15 договору оренди встановлено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється на підставі розпорядження голови районної державної адміністрації від 21.02.2012 р. № 164.

В обгрунтування заявленого позову прокурор зазначає, що земельну ділянку відповідчу 2 за спірним договором передано з порушенням земельного законодавства (яке діяло на час прийняття спірних розпоряджень та укладення договору), а саме ч.2 ст. 124, ст. 134 Земельного кодексу України, без проведення земельних торгів.

Разом з тим прокурор вказав, що в оренду ФГ "Вручинського В.І." надано землі, що не вилучені у встановленому законодавством порядку з постійного користування ДП "СП "Вінницьке".

Так, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ЖТ-08-24 № 000026 від 11.04.1994р. радгоспу "Вінницький" було надано у постійне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 539,9 га, що розташована на території Сінгурівської сільської ради Житомирського району за межами населеного пункту.

Наказом Міністерства аграрної політики України від 24.07.2007р. № 529 військовий радгосп "Вінницький" перейменовано у Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство "Вінницьке", яке є правонастпуником майнових прав та обов'язків військового радгоспу "Вінницький".

Розпорядженням голови Житомирської районної державної адміністрації від 05.05.2011р. № 485 припинено право користування військовому радгоспу "Вінницький" земельною ділянкою площею 528,9 га земель та віднесено їх до земель запасу Сінгурівської сільської ради.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.07.2013р. у справі № 11/5007/29/12 визнано недійсним та скасувано розпорядження голови Житомирської РДА №485 "Про припинення права користування та віднесення до земель запасу земельних ділянок колишнього військового радгоспу "Вінницький" на території Сінгурівської сільської ради" від 05 травня 2011 року.

Відповідач 1, заперечуючи проти позову, вказав, що на момент прийняття розпорядження № 726 від 28.07.2011 у Житомирської РДА не було підстав для відмови у наданні дозволу, тому голова діяв виключно в межах і у спосіб, які передбачені законом.

Розпорядження №164 від 21.02.2012 прийняте відповідно до вимог чинного законодавства, а саме на підставі ч. 3 ст. 124 ЗК України, оскільки земельні ділянки передавалися в оренду фізичній особі - Вручинському В.І. і саме з ним в подальшому був укладений договір оренди. При укладенні договору оренди земельної ділянки від 18.06.2012, Вручинський В.І. діяв на підставі паспорту, а у реквізитах сторін договору оренди зазначені ідентифікаційний код та адреса орендаря - фізичної особи.

Вважає, оскільки земельні ділянки були передані фізичній особі для ведення фермерського господарства, підстави для проведення земельних торгів були відсутні.

Відповідач 2, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву, наводить аналогічні відповідачу 1 аргументи.

Вважає, оскільки земельні ділянки передавались Вручинському В.І., як фізичній особі, для ведення фермерського господарства, тому закон не передбачав проведення земельних торгів.

Посилаючись на рішення Європейського суду з прав людини відповідач 2 наголосив, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд приходить до висновку про відмову в задоволені позову з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств і організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до п.2 статті 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних,соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, захист прав усіх об'єктів господарювання тощо. Оскільки поняття "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулось або може відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

Обгрунтовуючи порушення інтересів держави та необхідність їх захисту, прокурор вказав, що порушення органом державної влади встановленого порядку передачі в оренду земельної ділянки підриває авторитет органів влади, порушує принцип законності. Передавши в оренду земельну ділянку без конкурентних засад, орган виконавчої влади на власний розсуд розмежував осіб, які діють в межах правового поля та тих, які обирають інший, більш зручний механізм, який суперечить вимогам законодавства та принципу рівності сторін.

За приписами статті 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути: визнання правочину недійсним; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу, державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною 1 ст. 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Тобто, саме сукупність умов (суперечність актам чинного законодавства та порушення цивільних прав або інтересів) може бути підставою визнання незаконним та скасування правового акту індивідуальної дії .

Аналогічна позиція викладена у пункті 2 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів", згідно якого підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Натомість, у позовній заяві єдиною підставою для визнання оскаржуваних розпоряджень та договору недійсними, прокурор вказав недотримання передбаченої земельним законодавством процедури надання в користування земельної ділянки, тобто недотримання приписів законодавства.

Розглядаючи вимоги про визнання незаконним і скасування розпорядження голови Житомирської райдержадміністрації від 28.07.2011 №726, господарський суд враховує наступне.

Положеннями ч. 2 ст. 123 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття оспорюваного розпорядження) визначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Згідно ч. 3 ст. 123 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття оспорюваного розпорядження), відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

Виходячи з вищенаведених норм законодавства, у Житомирської РДА були відсутні підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

До того ж, як вбачається зі змісту розпорядження голови Житомирської райдержадміністрації від 28.07.2011 №726, питання передачі земельної ділянки ним взагалі не вирішувалося, тому при прийнятті вказаного розпорядження не може мати місце недотримання передбаченої земельним законодавством процедури надання в користування земельної ділянки.

За вказаного, посилання прокурора на порушення приписів законодавства при прийнятті цього розпорядження є безпідставними.

Стосовно вимоги про визнання недійсним розпорядження №164 від 21.02.2012, суд зазначає наступне.

Так, нормами ч. 4 ст. 123 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття оспорюваного розпорядження) визначено, що розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою.

Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проекту він повертається заявнику у зазначений у цій частині строк.

Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Як вбачається з матеріалів справи, Комісією з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою надано висновок №21/311 від 06.10.2011 р. про погодження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду із земель сільськогосподарського призначення (землі запасу) Сінгурівської сільської ради загальною площею 50,00га для ведення фермерського господарства ФГ "Вручинського В.І," на території Сінгурівської сільської ради Житомирського району Житомирської області (а.с. 20-22).

Після розгляду, зокрема, проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду та висновку №21/311 від 06.10.2011 р. головою Житомирської РДА прийнято розпорядження №164 від 21.02.2012р.

Згідно з ч.1 ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Так, законодавством, чинним на дату прийняття оскаржуваних розпоряджень, передбачено дві підстави набуття громадянами та юридичними особами права користування земельними ділянками: за результатами аукціону, або за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування.

У відповідності до ч.2 ст.124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Нормами ч. 1 ст. 134 ЗК України (чинній на момент прийняття оспорюваного розпорядження) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Земельні торги проводяться у формі аукціону (ст. 135 ЗК України).

Відповідно ч. 5 ст. 137 ЗК України, земельні торги проводяться у порядку, встановленому законом.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 11.11.2008 р. за № 25-рн/2008 у справі № 1-46/2008, питання щодо порядку відчуження, набуття і здійснення права власності, права тимчасового користування (оренди), функції, компетенції органів державної влади і місцевого самоврядування мають врегульовуватися тільки законом.

Законом "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо порядку проведення земельних торгів у формі аукціону" №5077-VI від 05.07.2012 врегульовано порядок проведення земельних торгів. Вказаний закон набрав чинності 19.08.2012.

З письмових пояснень Житомирської районної державної адміністрації вбачається, що порядок продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах (земельних торгах) регламентований главою 21 ЗК України. Розпоряджень голови адміністрації про затвердження порядку проведення земельних торгів Житомирською районною державною адміністрацією не видавалося.

Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин процедуру та порядок проведення земельних торгів (аукціонів) взагалі законодавчо врегульовано не було, що в свою чергу, фактично унеможливлювало їх проведення відповідачем1 у встановленому законом порядку.

При цьому, чинне законодавство України також не містило заборони органам виконавчої влади та місцевого самоврядування розпоряджатися землями державної та комунальної власності шляхом надання їх у користування, виходячи із встановлених законом (Конституція України, Земельний кодекс України) повноважень.

Отже, за відсутності законодавчого врегулювання проведення земельних торгів при передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, відсутні підстави стверджувати про його недотримання.

За вказаного, доводи відповідачів стосовно того, що земельна ділянка передавалася Вручинському В.І., як фізичній особі, а не Фермерському господарству, не впливають на оцінку судом обставин справи у цій частині.

Водночас, суд вважає за доцільне зазначити, що доводи відповідачів стосовно того, що земельна ділянка передавалася Вручинському В.І., як фізичній особі, спростовуються приписами ст. 134 Земельного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", ч.1 ст. 92 ЦК України, а також зверненням депутатів Житомирської районної ради до господарського суду Житомирської області (а.с. 118) та листом постійної комісії з питань розвитку агропромислового комплексу Житомирської районної ради (а.с.1119, 120).

Також, безпідставним суд вважає посилання прокурора на Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.07.2013 у справі №11/5007/29/12, якою визнано недійсним та скасовано розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області №485 від 05.05.2011 "Про припинення права користування та віднесення до земель запасу земельних ділянок колишнього військового радгоспу "Вінницький" на території Сінгурівської сільської ради" (а.с. 28-31), оскільки вказана постанова набрала законної сили 03.07.2013. На момент прийняття розпоряджень №727 від 28.08.2011 та №159 від 21.02.2012 вилученні згідно розпорядження №485 від 05.05.2011 земельні ділянки ДП "СП "Вінницьке" перебували у складі земель запасу Сінгурівської сільської ради.

При оцінці інтересів держави, суд також приймає до уваги прийнятий Верховною Радою України Закон України "Про державну підтримку сільського господарства України", який визначає основи державної політики у бюджетній, кредитній, ціновій, регуляторній та інших сферах державного управління щодо стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції та розвитку аграрного ринку; та затверджену постановою Кабінету Міністрів України №1158 від 19.09.2007 Державну цільову програму розвитку українського села до 2015 року в якій вказано, що Аграрний сектор (сільське господарство, харчова і переробна промисловість) забезпечує продовольчу безпеку та продовольчу незалежність країни, формує 17 відсотків валового внутрішнього продукту та близько 60 відсотків фонду споживання населення.

Тобто, в даному випадку вбачається, що інтерес держави також полягає у розвитку аграрного сектору економіки, в тому числі шляхом вироблення товарної сільськогосподарської продукції, що є одним із цілей створення фермерських господарств.

Водночас судом враховується відсутність доказів того, що на вказані земельні ділянки претендували інші особи, а також те, що згідно приписів законодавства, порядок та розмір оплати за оренду земельної ділянки не змінився б у випадку проведення земельних торгів, про що вказували учасники судового процесу.

З огляду на викладене, у задоволенні вимог про визнання незаконними та скасування розпоряджень №726 від 28.07.2011 та №164 від 21.02.2012, суд відмовляє.

Стосовно позовних вимог про визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки до земель запасу Сінгурівської сільської ради слід зазначити наступне.

У позові прокурор доводив, що оскільки розпорядження Житомирської РДА №726 від 28.07.2011 та №164 від 21.02.2012 є незаконним, то укладення договору оренди суперечить ст. 215 ЦК України. Тим самим, вважаючи, що незаконність розпоряджень щодо затвердження проекту із землеустрою та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є правовою підставою недійсності договору оренди земельної ділянки від 18.06.2012р.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.ч. 1-6 ст. 203 ЦК України.

Згідно абз.4 п. 2.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними (із змінами і доповненнями)" зазначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Однак, прокурором не здійснено як посилання на статтю 203 ЦК України, так і не визначено ту її частину, за якою спірний договір оренди слід вважати недійсним з моменту його укладення, що є суттєвим при визначенні підстав позову.

У ч. 1 ст. 203 ЦК України йдеться про те, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Прокурором не доведено, у чому зміст договору оренди земельних ділянок від 18.06.2012 в цілому або в окремих його частинах (пунктах) суперечить вимогам земельного чи цивільного законодавства, або моральним засадам суспільства.

Оскільки судом відмовлено у позові в частині скасування розпорядження голови Житомирської РДА №164 від 21.02.2012, на підставі якого укладено спірний договір і прокурором не доведено інших підстав для визнання договору оренди недійсним, суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

На підставі вище викладеного, господарський суд відмовляє в задоволенні вимоги про повернення земельної ділянки, як похідної від вимоги про визнання договору оренди недійсним.

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними та допустимими у справі доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 32 ГПК, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

З огляду на викладене, у задоволенні позову слід відмовити.

Відтак, господарський суд вважає, що із позовної заяви не вбачається, за захистом яких саме порушених або оспорюваних прав чи охоронюваних законом інтересів держави у межах господарських правовідносин подано позов. Відсутність порушених цивільних прав держави, які підлягають захисту в порядку господарського судочинства, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 26.01.15

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- до справи

2-прокурору

3,4- відповідачам

5-третя особа