Постанова

від 26.01.2015 по справі 910/20118/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2015 р. Справа№ 910/20118/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Коршун Н.М.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Кураченко В.П. (довіреність №26-01/15 від 26.01.2015 р.), Балко В.В. (довіреність №26-02/15 від 26.01.2015 р.)

від відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Київметробуд

на рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2014 р.

у справі №910/20118/14 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтажспецбуд»

до Публічного акціонерного товариства «Київметробуд» (Тунельний загін №7)

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Монтажспецбуд» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Київметробуд» про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 242773,73 грн. та 40691,96 грн. пені.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.12.2014 р. позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 156815,18 грн., 40691,96 грн. пені та 5669,31 грн. витрат по сплаті судового збору. Провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 85958,55 грн. припинено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить повністю скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та підлягає скасуванню у зв'язку з тим, що воно прийнято з порушенням норм матеріального права.

Представники позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Проте, через відділ інформаційного забезпечення суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням уповноваженого преставника на лікарняному.

Колегія суддів, вислухавши думку представників позивача, не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання з огляду на те, що ПАТ «Київметробуд» не надано будь-яких доказів на підтвердження перебування уповноваженого представника на лікарняному. Крім того, приписами ГПК України не обмежується право сторін на залучення декількох представників для представництва своїх інтересів в судовому процесі.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Колегія суддів зазначає, що ухвалою від 26.12.2014 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

27.10.2011 р. ТОВ «Монтажспецбуд» (субпідрядник) та ПАТ «Київметробуд» (генпідрядник) було укладено договір субпідряду №3-14/9.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору, генпідрядник доручає та оплачує, а субпідрядник відповідно до проектної документації та умов договору виконує роботи по монтажу та переключенню кабелів зв'язку біля станції «Виставковий центр» при продовженні будівництва дільниці Куренівсько-Червоноармійської лінії Київського метрополітену від станції «Либідська» до станції «Виставковий центр».

Вартість робіт за цим договором визначається у відповідності до державних будівельних норм, є динамічною договірною ціною (додаток №1 до цього договору) та на момент укладення цього договору складає 2500000,00 грн., включаючи ПДВ 416666,67 грн. (п. 10 договору).

Відповідно до п. 49 договору, розрахунки за виконані роботи здійснюються генпідрядником з урахуванням положень загальних умов, бюджетного законодавства тощо, на підставі актів форми №КБ-2в та довідок №КБ-3 проміжними щомісячними платежами в міру виконання робіт за види робіт за умови належного фінансування робіт замовником.

Оформлення актів виконаних робіт форми №КБ-2в та довідок №КБ-3 здійснюється представниками генпідрядника визначених в п. 97 даного договору (п. 50 договору).

За послуги, надані генпідрядником, субпідрядник проводить генвідрахування в розмірі 2% від вартості виконаних робіт по договірній ціні (п. 49.1 договору).

У пункті 51.1 договору, сторони передбачили, що оплата виконаних робіт здійснюється протягом 15 днів з дня підписання актів форми №КБ-2в та довідок №КБ-3 генпідрядником за умови наявності на його рахунку відповідних коштів.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач стверджує, що субпідрядник належним чином виконав свої зобов'язання за договором та здійснив будівельні роботи на суму 2481391,15 грн., що підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 та актами приймання виконаний будівельних робіт, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками. Проте відповідачем, в порушення умов договору, вартість робіт не оплачено, в результаті чого виникла заборгованість у розмірі 242773,73 грн. (за мінусом послуг генпідряду на суму 49627,53 грн., що складає 2% від вартості виконаних робіт, вартості матеріалів, які позивач отримав від відповідача за договором на загальну суму 1616556,06 грн., часткової оплати виконаних робіт у розмірі 572433,52 грн.).

Спір виник внаслідок неналежного, на думку позивача, виконання відповідачем зобов'язання щодо сплати заборгованості за виконані роботи за Договором №3-14/9 від 27.10.2011 р.

Згідно ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Як вбачається з матеріалів справи, за своєю правовою природою договір, укладений між сторонами, є договором підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частинами 1, 2 ст. 875 ЦК України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 ЦК України, оплата робіт (за договором будівельного підряду) провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

В силу ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Згідно актів виконаних будівельних робіт позивачем виконано за договором роботи на загальну суму 242773,73 грн. та здано виконані роботи відповідачеві без зауважень. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

За період з лютого 2012 р. по березень 2014 р. сторонами було підписано акти про надання послуг генпідряду на суму 49627,53 грн., що складає 2% від вартості виконаних робіт відповідно до вимог п. 49.1 договору.

Відповідач в свою чергу у повному обсязі не оплатив вартість виконаних підрядних робіт, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 242773,73 грн. (2481391,15 грн. - 49627,53 грн. - 1616,556,06 грн. - 572433,52 грн.).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

14.07.2014 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою №07/14-14 про погашення заборгованості за договором №3-14/9 від 27.10.2011 р., яка залишилась без відповіді та задоволення.

Під час розгляду даної справи в суді першої інстанції відповідачем було надано докази часткового погашення заборгованості - платіжне доручення №1080 від 12.11.2014 р. на загальну суму 85958,55 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 85958,55 грн. підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки погашення частини боргу здійснено після звернення позивача до суду.

Отже, станом на момент винесення окаржуваного рішення по справі заборгованість відповідача перед позивачем становить 156815,18 грн. (242773,73 грн. - 85958,55 грн.), що також підтверджується актом звірки розрахунків за договором станом на 19.11.2014 р., підписаного уповноваженими представниками сторін та скріпленого їх печатками.

Доказів погашення відповідачем заборгованості у розмірі 156815,18 грн. суду не надано.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки факт виконання підрядних робіт підтверджується матеріалами справи, а доказів оплати виконаних робіт у повному обсязі суду не надано, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача 156815,18 грн. основного боргу є обгрунованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо посилань відповідача на відсутність бюджетного фінансування як на підставу для відмови в позові, то апеляційний господарський суд зазначає наступне.

За змістом ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів. Така правова позиція відповідає статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод та рішенням Європейського суду з прав людини зі справи «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 р. та зі справи «Бакалов проти України» від 30.11.2004 р.

Аналогічна правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 13.07.2012 р. №01-06/908/2012.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 40691,96 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив їх виконання (ст. 612 ЦК України), а відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно ч. 1 ст. 217 ГК України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Частино 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 71 договору встановлено, що генпідрядник за порушення грошових зобов'язань при умові наявності на рахунку генпідрядника відповідних коштів, отриманих від замовника, сплачує субпідряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день сплати від простроченої суми за весь час прострочення, але не більше п'яти відсотків від суми несвоєчасно оплачених виконаних робіт.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висноком місцевого господарського суду, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню у розмірі 40691,96 грн. відповідно до наданого позивачем розрахунку.

Щодо посилань скаржника на те, що розмір 5% штрафу розраховано позивачем на всю заявлену суму боргу без врахування часткової оплати боргу відповідачем, а також на те, що розмір 5% штрафу значно більший ніж передбачено умовами договору, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було частково погашено суму боргу вже після початку розгляду даної справи в суді першої інстанції, а відтак позивачем було правомірно нараховано 5% штрафу на всю суму заборгованості при зверненні з даним позовом до суду.

Крім того, розрахунок 5% штрафу, наданий позивачем, є арифметично вірним та здійснений відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на порушення норм матеріального права, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2014 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київметробуд» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2014 р. у справі №910/20118/14 залишити без змін.

Справу №910/20118/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді С.Я. Дикунська

Н.М. Коршун