Постанова

від 27.01.2015 по справі 804/12/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 січня 2015 рокусправа № 804/12/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року

по справі № 804/12/14 за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2014 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся з позов до суду, в якому просив визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області при проведені документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, складанні акту від 28 жовтня 2013 року № 1788/1701/НОМЕР_1 та винесенню податкового повідомлення-рішення від 27 листопада 2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість; скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000551701 від 27 листопада 2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірці від 28 жовтня 2013 року № 1788/1701/НОМЕР_1 є безпідставними, з огляду на те, що позивач не може нести відповідальність за будь - які порушення законодавства його контрагентами, а тому зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, у зв'язку з чим, винесене Відповідачем оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року даний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000551701 від 27 листопада 2013 року винесене Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області. Не погодившись з даним рішенням суду, Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, постанову прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні сторони доводи, викладені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї підтримали в повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що державною податковою інспекцією в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо не підтвердження господарських відносин із ПП «Непал» їх реальності та повноти відображення в податковому обліку за листопад 2010 року, за результатами якої складено акт від 28 жовтня 2013 року № 1788/1701/НОМЕР_1.

Перевіркою встановлено порушення п.1.7, ст. 1, п.3.1, ст.3, п.4.1, ст.4, п.п. 7.2.3. п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем завищено податковий кредит у сумі ПДВ - 2896,67 грн.

Зокрема, при перевірці, податковим органом використано акт перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська № 1133/231/36962555 від 18 липня 2011 року «Про результати документальної невиїзної перевірки приватного підприємства "НЕПАЛ" з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період листопад 2010 року», яким встановлено, що відповідно до частини 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності.

За результатами акту від 28 жовтня 2013 року № 1788/1701/НОМЕР_1, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 27 листопада 2013 року № 0000551701, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3620,83 грн.

Вирішуючи спірні правовідносини та скасовуючи спірне податкове повідомлення - рішення, суд першої інстанції виходив із наявності у ФОП ОСОБА_1 всіх необхідних первинних документів, на підставі яких Позивачем задекларовано суму податкового кредиту, а тому позовні вимоги в цій частині є цілком обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів, виходячи з фактичних обставин справи, не погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності ж з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Встановлені обставини свідчать про те, що між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Непал» укладено договір № 1111/01 від 11 листопада 2010, відповідно до умов якого, покупець (ФОП ОСОБА_1) доручає, а продавець (ПП «Непал») приймає на себе обов'язки постачати покупцю наступний товар: труба стальна водогазопровідна ГОСТ 3262, Ду=20 в кількості 4.4 т.

На виконання умов договору ПП «Непал» виписало позивачу податкову накладну № 11112 від 11 листопада 2010 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з того,що на підтвердження фактичного виконання умов укладених, платником податку договору, мають виступати не лише первинні документи, що є підставою для віднесення сум податку до податкової звітності підприємства, такі як податкова накладна, а й документи, що відображають зміст, характер, періодичність, умови, обсяг здійсненої господарської операції.

В той же час наявність у покупця податкової накладної не є безумовною підставою для віднесення таких сум ПДВ до податкового кредиту у разі, якщо наведені у таких документах відомості не відповідають дійсності внаслідок операцій які не мали реального виконання.

Положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачає не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.71 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.71 КАС України).

Відповідно до ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто, документи мають силу первинних у випадку фактичного здійснення господарської операції, з огляду на що для визначення податкового кредиту, сплачені в ціні товару суми податку на додану вартість повинні бути фактично здійснені і підтверджені належними первинними документами, складеними у відповідності до законодавчих вимог і які відображають реальність господарської операції.

З огляду на вищевикладене, висновок суду першої інстанції, що наявність лише однієї податкової накладної, на думку колегії суддів, не є достатньої підставою для формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість

Крім того, наявна в матеріалах справи податкова накладна № 17 від 04 листопада 2010 року як доказ використання придбаного ФОП ОСОБА_1 товару в власній господарській діяльності складена с порушенням вимог чинного законодавства, а саме, податкова накладна не містить номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість; «умови поставки» не містять посилання на договір; не має посилання на форму проведених розрахунків, а також відсутнє місцезнаходження покупця.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо неправомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум ПДВ, а також формування податку на прибуток за рахунок договору, укладеного ФОП ОСОБА_1 з його контрагентом, оскільки позивачем не доведено у встановленому законом порядку реальності здійснення господарських правовідносин, обумовлених договором з ПП «Непал», а тому оскаржуване повідомлення - рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим, підстави для його скасування відсутні.

З огляду на те, що судом першої інстанції прийнято рішення з порушенням норм матеріального права та з неповним з'ясуванням обставин, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів доходить висновку, що оскаржуване рішення слід скасувати та прийняти нове, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ч.3 ст.160,ст.195, ст.196,ст.198,ст.202,ст.205,ст.207 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року по справі № 804/12/14 - скасувати.

В задоволенні позову - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч.5 ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 28 січня 2015 року.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова