Постанова

від 22.01.2015 по справі 804/11669/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 січня 2015 рокусправа № 804/11669/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Ясенової Т.І. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Лівобережної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2014 року в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКТА-СЕРВІС»

до Лівобережної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

ТОВ «ЛАКТА-СЕРВІС» у серпні 2014 року звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило: визнати неправомірними дії Лівобережної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо прийняття податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 0002992205 від 11.07.2014, яке винесене на підставі Акту № 2248/220/32861671 від 26.06.2014; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0002992205 від 11.07.2014.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2014 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволені позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Лівобережною ДПІ м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області у період з 23.06.2014 по 24.06.2014 було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ЛАКТА-СЕРВІС» по взаємовідносинам з ТОВ «Дніпротрейдсервіс» за період лютий 2013 року, їх реальності та повноти відображення в обліку, за результатами якої складено Акт № 2248/2205/32861671 від 26.06.2014.

На підставі висновків акту відповідачем 11 липня 2014 року винесене податкове повідомлення-рішення № 0002992205, яким ТОВ «ЛАКТА-СЕРВІС» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основними платежем на суму 81667,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 40834,00 грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими угоди, укладені ТОВ «ЛАКТА-СЕРВІС» з ТОВ «Дніпротрейдсервіс», не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість у лютому 2013 року на суму 81667,00 грн.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення колегія суддів зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «ЛАКТА-СЕРВІС» та ТОВ «Дніпротрейдсервіс» було укладено договір поставки товару № 0110213 від 01.02.2013, на виконання якого були виписані податкові та видаткові накладні, рахунок-фактур.

Також між вказаними контрагентами було укладено договір про надання маркетингових послуг № 050213 від 05.02.2013, на виконання якого були виписані: податкова накладна, акт здачі-прийому робіт (надання послуг), рахунок-фактура, звіт по маркетинговому дослідженню.

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про реальність здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Дніпротрейдсервіс», оскільки вказаний факт підтверджується належними та достатніми первинними документами бухгалтерського обліку, що є підставою для віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні товару (послуг), до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Проте суд апеляційної інстанції знаходить необґрунтованими такі висновки суду першої інстанції з огляду на наступне.

Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктами 2.1 та 2.2 вказаного Положення встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, тобто факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що ненадання певних документів в сукупності з іншими доказами може лягти в основу висновків про недоведеність поставки товару (надання послуг).

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «ЛАКТА-СЕРВІС» під час проведення перевірки не було надано податковому органу документів на підтвердження транспортування товару (ТТН, подорожні листи тощо), тоді як відповідно до підпункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно з пунктом 1 вказаних Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Не були надані вказані документи й до суду.

При цьому в наданих до перевірки видаткових накладних та Акті здачі-прийому робіт (надання послуг) відсутні обов'язкові реквізити, а саме: не зазначено місце складання та дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, що його підписали.

Крім того, в акті перевірки податковий орган зазначив про невідповідність підпису посадової особи ТОВ «Дніпротрейдсервіс» в Акті здачі-прийому робіт (надання послуг) відображеному в договорі та податкових накладних, що не було спростовано жодними належними та достатніми доказами.

Також колегія суддів зазначає, що ані під час перевірки, ані до суду ТОВ «ЛАКТА-СЕРВІС» не було надано доказів оплати поставки товару та надання маркетингових послуг.

Вказані обставини ставить під сумнів реальність господарських операцій ТОВ «ЛАКТА-СЕРВІС» з ТОВ «Дніпротрейдсервіс» що, в свою чергу, свідчить про відсутність у позивача законних підстав для віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні товару (послуг), до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Разом з тим доводи апелянта стосовно не надання підприємством доказів на підтвердження якості поставленого товару, як на підставу для визнання господарських операцій безтоварними, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки сертифікати якості видаються безпосередньо виробником товару (продукції) на підтвердження відповідності продукції певним нормативним вимогам і стандартам якості. Такі документи не можуть вважатися первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та бути підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення Лівобережної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0002992205 від 11.07.2014.

Позовні вимоги ТОВ «ЛАКТА-СЕРВІС» про визнання неправомірними дії Лівобережної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо прийняття податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 0002992205 від 11.07.2014, яке винесене на підставі Акту № 2248/220/32861671 від 26.06.2014, також не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Таким чином закон покладає на податковий орган обов'язок по складанню та надісланню платнику податків податкового повідомлення-рішення, зокрема, у випадку коли за результатами перевірки контролюючий орган встановив факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, а тому вказані дії відповідача є такими, що вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому вбачаються підстави для скасування постанови та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Лівобережної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2014 року в адміністративній справі № 804/11669/14 скасувати.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКТА-СЕРВІС» відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст постанови складений 27 січня 2015 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: Т.І. Ясенова

Суддя: А.В. Суховаров