Ухвала

від 03.12.2014 по справі 2а-16413/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2014 року м. Київ К/9991/19318/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Руденко А.М,

за участю:

представника відповідача - Шкодича Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АКУРА-ГРУП»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2011 року

у справі № 2а-16413/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АКУРА-ГРУП»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

про зобов'язання прийняти та провести реєстрацію декларації з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «АКУРА-ГРУП» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі - відповідач) про: зобов'язання прийняти та вважати поданою декларацію з податку на додану вартість за вересень 2010 року (з додатком № 5) ТОВ «АКУРА-ГРУП»; зобов'язання прийняти та вважати поданим реєстр отриманих та виданих податкових накладних за вересень 2010 року ТОВ «АКУРА-ГРУП»; зобов'язання зареєструвати декларацію з податку на додану вартість за вересень 2010 року ТОВ «АКУРА-ГРУП»; зобов'язання зареєструвати реєстр отриманих та виданих податкових накладних за вересень 2010 року ТОВ «АКУРА-ГРУП».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2010 року у задоволені позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2011року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ТОВ «АКУРА-ГРУП», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва, посилаючись на те, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2010 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2011 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

26 липня 2010 року між ТОВ «АКУРА-ГРУП» (платником податків) та ДПІ у Печерському районі м. Києва (органом державної податкової служби) був укладений договір про визнання електронних документів № 972, відповідно до умов якого предметом договору визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інших звітних податкових документів), поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу державної податкової служби засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу (пункт 1 статті 1 договору); договір надає платнику податків можливість, а не зобов'язує його подавати до органу державної податкової служби податкові документи у електронному вигляді, якщо інше не передбачено законом (пункт 2 статті 2 договору); платник має право повторно передавати податкові документи в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку у разі неотримання першої квитанції від органу державної податкової служби або при надходженні другої квитанції про неприйняття податкових документів в електронному вигляді (підпункт 2.1 пункту 2 статті 3 договору); орган державної податкової служби не несе відповідальності за порушення обімну інформацією, що виникло внаслідок несправності будь-яких засобів телекомунікаційного зв'язку, відключення та перебоїв у мережах живлення, несправності апаратних засобів платника податків (пункт 3 статті 4 договору) (арк. справи 23-25).

20 жовтня 2010 року ТОВ «АКУРА-ГРУП» направило засобами телекомунікаційного зв'язку електронну податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2010 року (з додатком № 5), реєстр отриманих та виданих податкових накладних, які було доставлено, розшифровано та збережено на центральному рівні ДПА України, про що повідомлено позивача квитанцією № 1. Після доставки та розшифровки зазначеної податкової декларації (з додатками) на районному рівні в ДПІ у Печерському районі м. Києва її не було прийнято, про що платнику податків були направлені квитанції № 2 (арк. справи 6-7), в яких вказано, що: «Документ не прийнято. При необхідності виправте документ та відправте його знову. Виявлені помилки: для організації заборонено прийом звітності по електронній пошті, можливо, відсутній договір з ДПА України, для з'ясування зверніться до ДПІ за місцем реєстрації».

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволені позову, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не надав належних доказів звернення до податкового органу з питань з'ясування причин неприйняття звітності та не використав можливості повторного направлення податкових документів засобами телекомунікаційного зв'язку, а також право подати звітність на паперових носіях, з урахуванням того, що податковий орган не відмовлявся від свого обов'язку прийняти податкову звітність.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Наказом ДПА України від 10 квітня 2008 року № 233 була затверджена Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, яка (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису.

За визначеннями, наведеними у пункті 1 розділу 1 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10 квітня 2008 року № 233 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), квитанція про одержання податкового документа в електронному вигляді (далі - перша квитанція) - це електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт і час одержання податкового документа в електронному вигляді; квитанція про приймання податкового документа в електронному вигляді (далі - друга квитанція) - це електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт та час приймання (неприймання) податкового документа в електронному вигляді у базу даних органів ДПС.

Відповідно до пункту 7 розділу ІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10 квітня 2008 року № 233 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), підставою для прийняття податкового документа в електронному вигляді є: його відповідність затвердженому формату (стандарту); підтвердження ЕЦП платника податків та його посадових осіб, підписи яких є обов'язковими для звітів в паперовій формі за умов, встановлених в статтею 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис»; чинність відповідного посиленого сертифіката ключа під час накладання ЕЦП (підтверджується за допомогою позначки часу, отриманої від акредитованого центру сертифікації ключів, або якщо до моменту одержання електронного документа строк дії відповідного сертифіката не був закінчений або відповідний сертифікат не був скасований/ блокований).

Згідно з підпунктом 7.6 пункту 7 розділу ІІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10 квітня 2008 року № 233 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

В силу положень абзацу 7 підпункту 4.13.6 пункту 4.13 розділу 4 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31 грудня 2008 року № 827 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), якщо платник податків отримав другу квитанцію, яка містить інформацію про неприйняття електронного звіту ЦОЕЗ, він повторно направляє електронний звіт, попередньо скоригувавши його за необхідності.

Абзацом 1 підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

За приписами абзацу 2 підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, право повторної передачі податкової звітності при надходженні другої квитанції про неприйняття податкових документів в електронному вигляді, передбачене у пункту 2.1 статті 3 договору про визнання електронних документів № 972 від 26 липня 2010 року, позивачем використане не було.

Судами також було встановлено, що позивач не звертався до податкового органу з питань з'ясування причин неприйняття звітності та не використав можливості подати звітність на паперових носіях, з урахуванням того, що податковий орган не відмовлявся від свого обов'язку прийняти податкову звітність

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ТОВ «АКУРА-ГРУП» підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2010 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АКУРА-ГРУП» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

А.М. Лосєв

---

Т.М. Шипуліна