Ухвала

від 26.01.2015 по справі 804/1749/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

26 січня 2015 р. cправа № 804/1749/15 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник С.В., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю проектно-виробничого підприємства "Равіола" до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування в частині рішення № 37-ДСК від 07.10.2014 року, -

ВСТАНОВИВ :

23 січня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю проектно-виробниче підприємство "Равіола" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 37-ДСК від 07.10.2014 року в частині визнання дії ТОВ ПВП "Равіола", під час підготовки та участі у процедурі відкритих торгів із закупівлі товарів: Метали та продукція металообробки код 28.10.5 (дріт катанка гладка в бухтах діаметром 5,0 мм та 5,5 мм), які проводились у травні-червні 2012 року ДП "Богуславське лісове господарство", порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів та накладення на ТОВ ПВП "Равіола" штрафу у розмірі 64000,00 грн.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Отже, вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі, суд повинен перевірити належність справи до її юрисдикції та підсудності.

Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст. ст. 17 - 19, 104 - 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що данна позовна заява не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч. 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Як визначено п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1, п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно ч. 3 ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено позовні вимоги до відповідача - Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

Господарське судочинство - це врегульована господарсько-процесуальними нормами діяльність суду з відправлення правосуддя у господарських справах.

Згідно п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб 'єктами господарської діяльності, а також спори, пов 'язані з:

- приватизацією державного та комунального майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду), в тому числі спори про визнання недійсними відповідних актів органів місцевого самоврядування та органів приватизації, а також спори зі справ, що виникають з корпоративних відносин.

Предметом відповідних позовів можуть бути вимоги про визнання недійсними: актів органів управління юридичної особи; її установчих документів; правочинів, укладених юридичною особою, якщо позивач обґрунтує свої вимоги порушенням його корпоративних прав або інтересів, тощо. Виняток становлять трудові спори за участю юридичної особи.

Отже, господарським судам підсудні справи пов'язані із укладенням, зміною, виконанням і розірванням усіх господарських договорів між суб 'єктами господарювання і органами державної влади і місцевого самоврядування, включаючи договори, які укладаються шляхом проведення конкурсу, біржових торгів, аукціонів тощо. До таких договорів відносяться, зокрема, такі: про відчуження об'єктів приватизації (крім приватизації державного житлового фонду); передачу державного або комунального майна в оренду; закупівлю товарів (робіт, послуг) для державних потреб.

Також, господарським судам підсудні справи пов'язані із визнанням недійсними договорів, укладених суб'єктами господарювання, або між суб'єктами господарювання та органами державної влади і місцевого самоврядування шляхом проведення прилюдних торгів (аукціону), у тому числі договорів купівлі-продажу і оренди землі, а так само визнання недійсними актів про проведення відповідних торгів (аукціону).

При цьому, в останньому випадку набувач майна, реалізованого на торгах (аукціоні), незалежно від наявності у нього статусу підприємства чи організації в розумінні частини першої статті 1 Господарського процесуального кодексу України (тобто підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, громадянина, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і набув статусу суб'єкта такої діяльності), залучається до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, і, отже, відповідна справа за будь-яких обставин підлягає розгляду господарським судом.

Разом з тим, господарським судам підсудні справи з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб 'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктом публічно-правових відносин, за умови, що такі вимоги не об'єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб'єктним складом підпадають під дію статті 1 Господарського процесуального кодексу України.

Саме пунктом 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" чітко встановлено, що господарським судам підвідомчі справи щодо оскарження відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України та стягненням з суб 'єктів господарювання сум штрафів та пені у зв'язку з порушенням конкурентного законодавства.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції усі справи, підвідомчі господарським судам.

Суд також зауважує, що в самому оскаржуваному Рішенні № 37-ДСК від 07.10.2014 року у справі № 765/42-р-02-06-13 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", адміністративною колегією Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України чітко зазначено, що відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення Антимонопольного комітету України може бути оскаржене у двомісячний строк з дня одержання до господарського суду.

Отже, судом встановлено, що розгляд даної справи повинен розглядатись місцевим судом в порядку господарського судочинства.

При розгляді матеріалів позовної заяви, судом також враховано, що відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 р. "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ", у разі відкриття провадження в адміністративній справі з порушенням правил предметної підсудності, це є підставою для скасування рішень судів нижчих інстанцій з направленням справи на новий розгляд до належного суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.

Враховуючи положення вищенаведених норм права, з урахуванням роз'яснень Вищого адміністративного суду України та Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку, що даний спір належить до компетенції місцевого господарського суду в порядку господарського судочинства, з урахуванням територіальної підсудності справ, визначеній у ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, тому, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі.

Враховуючи прийняття такого процесуального рішення, оцінка відповідності, строку звернення, форми та змісту поданого адміністративного позову, відповідно до вимог чинного законодавства - судом не надається.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI (зі змінами та доповненнями), сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі.

Судом встановлено, що позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю проектно-виробничим підприємством "Равіола" при зверненні до Дніпропетровського окружного адміністративного суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 182,70 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 3437 від 24.11.2014 р.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 182,70 грн. підлягає поверненню.

Відповідно до ч. ч. 2, 6 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України, про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі суддя постановляє ухвалу. У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 3, 4, 17 - 19, 50, 87, 105 - 107, 109, 160, 165, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ :

1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю проектно-виробничого підприємства "Равіола" до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування в частині рішення № 37-ДСК від 07.10.2014 року.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю проектно-виробничого підприємства "Равіола" (код ЄДРПОУ 23646963, індекс 49057, Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ, вулиця Платова, будинок 92) судові витрати пов'язані із сплатою судового збору у розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 копійок).

3. Роз'яснити позивачу право на звернення із зазначеним позовом до місцевого господарського суду в порядку господарського судочинства, передбаченого Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням територіальної підсудності справи, визначеній у ст. 15 цього Кодексу.

4. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження, разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, направити особі, яка її подала.

5. Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч. 5 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України, повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, в порядку та у строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, та набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник