Рішення

від 28.01.2015 по справі 910/27309/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/27309/14 28.01.15 За позовом Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайнотінвест"

про стягнення 11 541 911,02 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники :

від позивача: Баранов О.В. (дов. № 4 від 17.10.2014)

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 28.01.2015, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

05.12.2014 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк" (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайнотінвест" (надалі - відповідача) про стягнення 11 541 911,02 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання за кредитним договором № 359-КЛ/КРВ від 27.02.2014 внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 11 541 911, 02 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2014 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № №910/27309/14, розгляд справи призначено на 14.01.2015.

В судове засідання, призначене на 14.01.2015 представник позивача з'явився, надав додаткові докази.

В судове засідання, призначене на 14.01.2015, представник відповідача не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Ухвалою суду розгляд справи відкладено на 28.01.2015.

В судове засідання, призначене на 28.01.2015 представник позивача з'явився, надав додаткові докази.

В судове засідання, призначене на 28.01.2015, представник відповідача не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.02.2014 між Публічним акціонерним товариством "Фінростбанк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю " Скайнотінвест " (боржник) було укладено кредитний договір № 359-КЛ/КРВ про відкриття відкличної відновлювальної кредитної лінії під заставу майнових прав на грошові кошти на поточному рахунку (надалі по тексту - Договір), за умовами якого банк надає боржнику грошові кошти шляхом відкриття відкличної відновлювальної кредитної лінії (далі по тексту - кредит) з лімітом заборгованості 4 500 000 доларів США строком користування з 27.02.2014 по 26.03.2014 зі сплатою 3% річних.

Згідно з пунктом 1.3. Договору Банк надає Боржнику, грошові кошти шляхом відкриття відкличної відновлюваної лінії з лімітом заборгованості 4 500 000 доларів США строком користування з 27.02.2014 по 26.03.2014 зі сплатою 3 процентів річних Тип процентної ставки за кредитом - фіксована.

Відповідно до пункту 3.5. Договору боржник сплачує проценти за користування кредитом у валюті кредиту щомісячно не пізніше 8-го числа (включно) кожного місяця, наступного за тим, за яким були нараховані проценти за користування кредитом, та в день, встановлений для повернення основної суми боргу, а у випадку повного дострокового погашення кредиту від фактичної суми заборгованості за кредитом, безготівковим шляхом на рахунок банку. За період у якому наступає строк погашення кредиту проценти сплачуються не пізніше строку повернення кредиту вказаного в пункті 1.1. Договору.

Банком у повному обсязі було виконано взяті на себе зобов'язання за Договором , надано Боржнику кредитні кошти в повному обсязі, що підтверджується випискою з особового рахунку « 20623063000359 за період з 27.02.2014 по 03.11.2014 (належним чином засвідчена копія містяться в матеріалах справи).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач допустив порушення своїх зобов'язань по сплаті кредиту і процентів за користування кредитними коштами згідно Договору.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по кредиту в розмірі 704 000 доларів США, що на день подачі позову становить 10 602 798,98 грн. та заборгованість по процентам у розмірі 38 980,88 доларів США, що на день подачі позову становить 587 083 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що між сторонами у справі було укладено договір № 359-КЛ/КРВ про відкриття відкличної відновлювальної кредитної лінії під заставу рухомого майна, за умовами якого банк надав боржнику грошові кошти шляхом відкриття відкличної відновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості 4 500 000 доларів США строком користування з 27.02.2014 по 26.03.2014 зі сплатою 3% річних.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 2 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Про надання в користування відповідачу грошових коштів в межах кредитної лінії у розмірі 4 500 000 доларів США свідчить виписка з особового рахунку № 20623063000359.840 З 27.02.2014 по 03.11.2014 на суму 4 500 000 доларів США, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

У свою чергу, нормами статей 1049, 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Судом встановлено та не спростовано відповідачем, останній допустив порушення своїх зобов'язань по сплаті кредиту за Договором, внаслідок чого, позивач, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 704 000 доларів США, що на день подачі позову становить 10 602 798,98 грн. та заборгованість по процентам у розмірі 38 980,88 доларів США, що на день подачі позову становить 587 083 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 704 000 доларів США, що на день подачі позову становить 10 602 798,98 грн., належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростований суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк" про стягнення з відповідача 704 000 доларів США, що на день подачі позову становить 10 602 798,98 грн. заборгованості по кредиту за договором № 359-КЛ/КРВ про відкриття відкличної відновлювальної кредитної лінії під заставу майнових прав на грошові кошти від 27.02.2014 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 1056-1Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Пунктом 3.5. Договору сторони погодили, що боржник сплачує проценти за користування кредитом у валюті кредиту щомісячно не пізніше 8-го числа (включно) кожного місяця, наступного за тим, за яким були нараховані проценти за користування кредитом, та в день, встановлений для повернення основної суми боргу, а у випадку повного дострокового погашення кредиту від фактичної суми заборгованості за кредитом, безготівковим шляхом на рахунок банку. За період у якому наступає строк погашення кредиту проценти сплачуються не пізніше строку повернення кредиту вказаного в пункті 1.1. Договору.

Відповідач припустився прострочення платежу (сплати відсотків за користування кредитними коштами), а тому позивач, керуючись п 3.12. Договору просить суд стягнути з відповідача неустойку, яка за розрахунками позивача становить 352 029,04 грн.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 352 029,04 грн.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приймає до уваги, що відповідно до пункту 22 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звільняється від сплати судового збору у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Правління Національного банку України від 15.07.2014 року № 409 прийнято рішення про віднесення Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк" до категорії неплатоспроможних, рішенням виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 15.07.2014 року № 55 запроваджено у Публічному акціонерному товаристві "Фінростбанк" тимчасову адміністрацію строком на три місяці.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", з 1 січня 2014 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 218,00 грн.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.

Частиною 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи те, що ціна позову становить 11 541 911,02 грн., стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України підлягає сума судового збору у розмір 73 080 грн.

Керуючись статтями 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк" задовольнити .

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайнотінвест" (01004, м. Київ, вулиця Басейна, будинок 9, кімната 3, ідентифікаційний код 37701238) на користь Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк" (65104, м. Одеса, пр-т Академіка Глушка, буд. 13, ідентифікаційний код 14366762) 10 602 798 (десять мільйонів шістсот дві тисячі сімсот дев'яносто вісім) грн.98 коп. простроченої заборгованості по кредиту, 587 083 (п'ятсот вісімдесят сім тисяч вісімдесят три) грн. 00 коп. простроченої заборгованості за нарахованими відсотками, 352 029 (триста п'ятдесят дві тисячі двадцять дев'ять) грн. 04 коп. - пені.

3. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайнотінвест" (01004, м. Київ, вулиця Басейна, будинок 9, кімната 3, ідентифікаційний код 37701238) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп.

4. Видати накази.

5. Копію рішення направити сторонам

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.01.2015

Суддя М.О. Лиськов