Рішення

від 26.01.2015 по справі 910/27646/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/27646/14 26.01.15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АІСС Груп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Ал'янс» про стягнення 115027,52 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Цесельський Д.С. (дов. № 10/2015 від 20.01.2015)

від відповідача: не з'явилися

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АІСС Груп» (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Ал'янс» (далі за текстом - відповідач) про стягнення 115027,52 грн., в т.ч. 72490,50 грн. попередньої оплати, 40594,68 грн. пені, 1739,77 грн. інфляційних втрат та 202,57 грн. річних.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки №СП-052 від 07.10.2014р. ТОВ «АІСС Груп» здійснило попередню оплату товару в сумі 72490,50 грн. Відповідач, в свою чергу, поставку товару не здійснив, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом про повернення 72490,50 грн. Крім того, за порушення строків поставки товару позивач також заявив про стягнення з відповідача 40594,68 грн. пені, 1739,77 грн. інфляційних втрат та 202,57 грн. річних.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.12.2014р. порушено провадження у справі №910/27646/14 та призначено до розгляду на 26.01.2015р.

Представник позивача в судовому засіданні 26.01.2015р. свої позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

У відповідності з положеннями п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, ухвала суду надіслана за вказаною адресою вважається врученою відповідачеві належним чином, а тому підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, господарський суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України в судовому засіданні складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 26.01.2015 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

В судовому засіданні суд повідомив про порядок отримання повного тексту рішення відповідно до вимог ст. 87 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ :

07.10.2014 року між позивачем як покупцем та відповідачем як постачальником було укладено договір поставки №СП-052, відповідно до якого відповідач зобов'язався передати у власність, а позивач прийняти та оплатити на умовах викладених в даному договорі, металопрокат, асортимент, кількість та ціна якого вказані у рахунках та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору. (п.1.1 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору, ціна на товар встановлюється за домовленістю між постачальником та покупцем з урахуванням ПДВ і вказується у рахунках та специфікаціях.

До договору між сторонами було підписано Специфікацію №0107 від 14.07.2011р., відповідно до якої було вказано вид, розмір, кількість та вартість товару - 392 500,00 грн.

Згідно п. 3.4 договору, оплата всієї вартості товару, вказаного у рахунку, здійснюється шляхом 50% передплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 2 банківських днів з моменту виставлення рахунку і наступні 50% після отримання товару.

Як зазначено у п. 4.2 договору, строк поставки товару - протягом 5 робочих днів після 50% передоплати. Інші строки поставки окремих партій товару узгоджуються сторонами у специфікаціях до цього договору.

Відповідно до Специфікації № 1 до договору поставки № СП-052 від 07.10.2014р. сторони погодили загальну суму даної специфікації яка складає 144981,00 грн., умови постачання - товар знаходиться на території ТОВ «СК Ал'янс», умови розрахунку - 50% передплата, строк постачання - протягом 5-ти днів після передплати.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2014р., а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами. (п. 10.1 договору).

На виконання умов договору позивач перерахував відповідачу передплату за товар згідно рахунку №13 від 01.10.2014р. в сумі 72490,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням №179 від 09.10.2014р.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 41/151014 від 15.10.2014 року з вимогою, у випадку неможливості виконання договірних зобов'язань включно до 16.10.2014р. повернути перераховані кошти замовнику.

Відповідачем відповіді на претензію № 41/151014 від 15.10.2014 року не надано.

В зв'язку з цим, Товариство з обмеженою відповідальністю «АІСС Груп» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Ал'янс» про стягнення 115027,52 грн., в т.ч. 72490,50 грн. попередньої оплати, 40594,68 грн. пені, 1739,77 грн. інфляційних втрат та 202,57 грн. річних.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з статтею. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі укладеного між сторонами договору у відповідача виник обов'язок здійснити поставку товару, а у позивача прийняти товар та оплатити його вартість.

Пунктом 4.2 договору сторони погодили строк поставки - протягом 5 робочих днів після 50% передоплати. Інші строки поставки окремих партій товару узгоджуються сторонами у специфікаціях до цього договору.

Відповідно до Специфікації № 1 до договору поставки № СП-052 від 07.10.2014р. сторони погодили загальну суму даної специфікації яка складає 144981,00 грн., умови постачання - товар знаходиться на території ТОВ «СК Ал'янс», умови розрахунку - 50% передплата, строк постачання - протягом 5-ти днів після передплати.

Позивач на виконання умов договору №СП-052 від 07.10.2014р. перерахував відповідачу передплату в сумі 72490,50 грн., тоді як відповідач у встановлений договором строк поставку товару не здійснив.

Згідно з статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Докази поставки рекламної продукції на перераховані позивачем відповідачу грошові кошти матеріали справи не містять.

Відповідно до норми частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України у позивача виникає альтернативне право вимагати передання оплаченого товару або вимагати повернення суми попередньої оплати, що в свою чергу породжує альтернативні обов'язки у відповідача.

Статті 670 та 693 Цивільного кодексу України як спеціальні норми закону не встановлюють строку виконання грошового зобов'язання по поверненню передоплати за товар у правовідносинах купівлі-продажу (поставки).

Згідно частини 3 статті 612 Цивільного кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання й вимагати відшкодування збитків.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач отримавши як попередню оплату по договору грошові кошти в сумі 72490,50 грн., не надав доказів належного виконання свого зобов'язання щодо відповідної поставки товару, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 72490,50 грн. попередньої оплати за товар.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд також стягнути з відповідача 40594,68 грн. пені, 1739,77 грн. інфляційних втрат та 202,57 грн. річних.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання (стаття 546 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Відповідно до пункту 7.3 договору у випадку порушення постачальником строків поставки товару, останній на вимогу покупця сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від вартості товару, який не поставлено вчасно, за кожен день прострочення.

Суд з урахуванням висновків зроблених раніше, перевіривши розрахунок пені за порушення строків поставки товару, вважає, що вимоги в частині стягнення пені не підлягають задоволенню, оскільки позивач відмовився від поставки товару і наполягав на поверненні коштів не пізніше 17.10.2014 року, тоді як згідно з умовами договору поставка товару відповідачем мала бути здійснена останнім до 16.10.2014 року включно, а отже відповідач не може вважатися таким, що прострочив поставку товару.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом пункту 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення 1739,77 грн. інфляційних втрат та 202,57 грн. річних. задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АІСС Груп» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Ал'янс» підлягають частковому задоволенню в розмірі 72490,50 грн. основного боргу.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Ал'янс» (03115, м. Київ, вул. Федора Кричевського, 19, код ЄДРПОУ 39376381) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІСС Груп» (69037, м. Запоріжжя, Орджонікідзевський р-н, вул. Сорок Років Рад. України, 45, код ЄДРПОУ 35672551) 72490 (сімдесят дві тисячі чотириста дев'яносто) гривень 50 копійок основного боргу та 1449 (одну тисячу чотириста сорок дев'ять) гривень 81 копійку витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

4. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Повне рішення складено 27.01.2015 року

Суддя О.А.Грєхова