Ухвала

від 29.01.2015 по справі 825/3515/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/3515/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Коротких А.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» до Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зоря» звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001652200 від 21 жовтня 2014 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Зважаючи на те, що у справі відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, та з урахуванням можливості вирішення справи на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вирішила справу розглянути у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у період з 19 вересня 2014 року по 25 вересня 2014 року на підставі повідомлення № 1110 від 19 вересня 2014 року, виданого ДПІ у Ріпкинському районі, головним державним ревізором-інспектором відділу податкового аудиту ДПІ у Ріпкинському районі Ярошенко О.О. на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 79.1 ст. 79, ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу ДПІ у Ріпкинському районі № 182 від 18 вересня 2014 року, проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «Зоря» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 червня 2014 року по 30 червня 2014 року, відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт № 79/22/05447160 від 03 жовтня 2014 року, в якому встановлено порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено суму податкового кредиту у загальній декларації за червень 2014 року на загальну суму ПДВ 4 990,00 грн., та занижено від'ємне значення податку на додану вартість у спрощеній декларації за червень 2014 року на загальну суму ПДВ 4 990,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001652200 від 21 жовтня 2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 7 485,00 грн. (у т.ч. за основним платежем - 4 990,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2 495,00 грн.).

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що проведеною перевіркою встановлено, що ТОВ «Зоря» при поданні «Уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок» вх. № 9043802187 від 30 липня 2014 року відобразило у складі податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 4 990,00 грн.

Проведеною перевіркою відображених у рядку 16.2 «Коригування податкового кредиту внаслідок часткового використання товарів/послуг, необоротних активів в операціях сільськогосподарського або переробного виробництва» показників за період з 01 червня 2014 року по 30 червня 2014 року у сумі 4 990,00 грн. на підставі таких документів: розрахунків коригування, податкових накладних, уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 16.2 «Коригування податкового кредиту внаслідок часткового використання товарів/послуг, необоротних активів в операціях сільськогосподарського або переробного виробництва» та у рядку 17 «Усього податкового кредиту» за червень 2014 року у сумі 4 990,00 грн.

18 липня 2014 року відділом оподаткування та контролю об'єктів і операцій платнику податків надіслано запит про надання інформації та її документального підтвердження з приводу надання підтверджуючих документів, які стали підставою для зменшення суми ПДВ до сплати у бюджет в розмірі 4 999,00 грн. по загальній декларації.

Від ТОВ «Зоря» отримано копії первинних документів, що підтверджують придбання ремкомплекту у вересні 2012 року та реалізації транспортерів у червні 2014 року, а саме: позивачем надано: податкову накладну № 5/2 від 12 червня 2014 року, згідно з якою здійснюється реалізація 2-х транспортерів вартістю 18 750,00 грн. кожен, на загальну суму реалізації без ПДВ - 37 500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7 500,00 грн. покупцю ТОВ «Білорусь». Сума ПДВ у розмірі 7 500,00 грн. відображена у складі податкових зобов'язань з ПДВ у загальній декларації за червень 2014 року та у додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту»; відомість нарахування амортизаційних відрахувань, де зазначено, що залишкова вартість транспортерів станом на 01 січня 2014 року становить 24 950,00 грн.; податкову накладну № 50 від 19 вересня 2012 року, згідно з якою ТОВ «Зоря» придбало у ТОВ «Агросистема Плюс» комплектуючі та запчастини загальною вартістю 49 900,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9 980,00 грн.

Згідно з договором № 205 від 19 вересня 2012 року передбачено, що ТОВ «Агросистема Плюс» (продавець) зобов'язується передати (поставити) у власність ТОВ «Зоря» (покупця) ремкомплекти та комплектуючі деталі до гноєзбиральних транспортерів (товар), в асортименті, у кількості, по цінам згідно заявок (специфікацій) та видаткових накладних, які обумовлюються сторонами для кожної партії товару окремо та є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується оплатити та прийняти товар відповідно до умов договору.

Факт виконання укладеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи: податковими накладними, видатковою накладною, рахунком.

Крім того, згідно з актом приймання-передачі обладнання від 30 вересня 2012 року, позивачем придбані комплектуючі та запчастини для виготовлення транспортерів ТСН ЗБ господарським способом (загальною вартістю 49 900,00 грн., в тому числі ПДВ 9 980,00 грн.).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Зоря» з вищевказаного обладнання виготовлені транспортери, та згідно з актом № 1 від 30 вересня 2012 року, введені в експлуатацію.

У зв'язку з тим, що комплектуючі придбані для використання у виробничій с/г діяльності, позивачем відображено податковий кредит за результатами даної господарської операції у скороченій декларації з податку на додану вартість від 18 жовтня 2012 року, що підтверджується розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (ДС2).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем змінено напрям використання транспортерів, а саме: здійснено їх реалізацію згідно з договором купівлі-продажу б/н від 11 червня 2014 року, за яким ТОВ «Зоря» продано ТОВ «Білорусь» транспортери ТСН-323 в кількості 2 шт. на загальну суму 45 000,00 грн., в тому числі ПДВ 7 500,00 грн.

Факт виконання укладеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи: податковою накладною, видатковою накладною, рахунком.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що транспортери ТСН-323 у кількості 2 шт., які було реалізовано ТОВ «Білорусь», виготовлені ТОВ «Зоря» господарським способом із придбаних у ТОВ «Агросистема Плюс» комплектуючих та запчастин, на підтвердження чого ТОВ «Зоря» надані на перевірку податкові накладні, що підтверджують придбання обладнання для виготовлення транспортерів, та інші документи, що підтверджують виготовлення транспортерів з цього обладнання та введення їх в експлуатацію.

Крім того, при поданні «Уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок» вх. № 9043802187 від 30 липня 2014 року, ТОВ «Зоря» відобразило у складі податкового кредиту за червень 2014 року суму ПДВ у сумі 4 990,00 грн.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Відповідно до пп. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 ПК України, для цілей цієї статті застосовуються такі терміни: виробничі фактори, за рахунок яких сформовано податковий кредит: а) товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

У разі якщо товари/послуги, основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів/послуг, то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг у загальній вартості усіх товарів/послуг, поставлених за 12 попередніх послідовних звітних (податкових) періодів.

У разі зміни напряму використання товарів/робіт, основних фондів платник податку проводить коригування податкового кредиту виходячи з вартості придбання товарів/послуг, балансової (залишкової) вартості основних фондів, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснено зміну напряму використання;

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

При вирішенні даної справи, колегія суддів враховує також правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а, отже, і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідачем неправомірно винесено податкове повідомлення-рішення № 0001652200 від 21 жовтня 2014 року, оскільки матеріалами справи підтверджено, що у зв'язку зі зміною напрямку використання транспортерів, а саме: їх реалізацією, позивачем правомірно здійснено коригування податкового кредиту: перенос податкового кредиту зі скороченої декларації з ПДВ у загальну декларацію з ПДВ за червень 2014 року в сумі 4 990,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано достатньо доказів правомірності дій з прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.

Доводи, покладені податковим органом в основу висновків акту перевірки та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, є доволі гіпотетичними та неприпустимо спрощеними, висновки відповідача по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, які, до того ж, не забезпечені логічним зв'язком між собою, з огляду на що висновки акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеними контрагентами та підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2013 року у справі № К/9991/12143/11, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року у справі № К/9991/39355/12.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» до Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими та засновані на нормах права.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

А.Ю. Коротких

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Коротких А. Ю.