Постанова

від 19.01.2015 по справі 910/14082/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2015 р. Справа№ 910/14082/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Гаркавенко С.В. - представник, дов. № 91/2014/12/01-1 від 01.12.2014;

від відповідача: Руденко О.С. - представник, дов. № 03 від 01.08.2014;

після перерви, о 14 год. 30 хв.:

від позивача: Гаркавенко С.В. - представник, дов. № 91/2014/12/01-1 від 01.12.2014;

від відповідача: не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги

Публічного акціонерного товариства "Київенерго", Житлово-будівельного кооперативу "Ювілейний -70"

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2014

у справі № 910/14082/14 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Житлово-будівельного кооперативу "Ювілейний -70"

про стягнення заборгованості в розмірі 136 725,66 грн.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України у судових засіданнях 17.12.2014, 14.01.2015 було оголошено перерву до 14.01.2015 та 19.01.2015, відповідно, а у судовому засіданні 19.01.2015 оголошено перерву до 19.01.2015 о 14 год. 30 хв.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2014 у справі № 910/14082/14 позов задоволено частково; підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 59 557,66 грн. основної заборгованості та 15,97 грн. 3% річних; 1 191,47 грн. судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що як вбачається з розгорнутого розрахунку основного боргу за період з 01.07.2011 по 01.07.2014, останній складається з кількості використаної електричної енергії відповідачем відповідно до 4-х лічильників, зокрема, лічильника № 205382; враховуючи наявність звітів про використану електричну енергію за період з січня 2011р. по жовтень 2011р., відповідно до яких відсутнє споживання електричної енергії по лічильнику № 205382 за період з січня 2011р. по жовтень 2011р. та приймаючи до уваги акт № 92 погодження розрахунків за електричну енергію, відповідно до якого відповідачем електричну енергію в розмірі 224 300кВт годин використано з 18.09.2008 по 12.10.2011, суд дійшов висновку, що електричну енергію в розмірі 224 300кВт годин використано відповідачем до січня 2011р., тому відсутні підстави для стягнення з відповідача грошових коштів за використану відповідачем до січня 2011р. електричну енергію в розмірі 224 300кВт годин, вартість якої становить 62 377,63 грн., оскільки предметом даного спору є стягнення заборгованості за використання електричної енергії в період з 01.07.2011 по 01.07.2014; крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 29.03.2011 у справі № 30/19 відмовлено в задоволенні позовних вимог позивачу до відповідача про стягнення 139 949,67 грн. за використану електричну енергію за період з 01.06.2005 по 01.01.2011; враховуючи часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості, здійснивши перерахунок позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних, суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 15,97 грн. 3% річних, а в задоволенні вимог про стягнення інфляційних нарахувань повинно бути відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2014 у справі № 910/14082/14 скасувати частково, з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що судом не взято до уваги, що у звіті за жовтень 2011р. відповідачем самостійно визначено обсяги спожитих кВт годин та стоїть печатка з підписом, натомість судом взято до уваги акт № 97 від 25.10.2011 погодження розрахунків за електричну енергію, яким сторонами погоджено провести в жовтні 2011р. донарахування товарної продукції по лічильнику № 205382 з 18.09.2008 по 12.10.2011.

На думку скаржника, нарахування за жовтень місяць підтверджується звітом відповідача, актом погодження розрахунків № 97 та розрахунком, погодженим сторонами за підписом уповноваженої особи відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти доводів скарги, вважає, що суд дійшов вірного висновку про безпідставність стягнення коштів за використані 224 300 кВт/г електричної енергії, використаної відповідачем в період з липня 2011р. по липень 2014р., що вбачається із розрахунку, доданого до акту № 97 про донарахування товарної продукції в період з 18.09.2008 по 12.10.2011, оскільки предметом даного спору є стягнення заборгованості за використання електричної енергії в період з липня 2011р. по липень 2014р.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2014 у справі № 910/14082/14 скасувати з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вважає, що вартість витрат на електроенергію для насосів на підкачування гарячої води, які розміщені в тепловому пункті, повинна бути врахована у тарифі на послуги з централізованого постачання гарячої води виробнику цієї послуги (балансоутримувачу теплового пункту) для здійснення розрахунків зі споживачам.

Скаржник вказує на те, що виробником послуги з водопостачання та водовідведення є підприємство водоканалу, яке зобов'язане відшкодовувати позивачу, як теплопостачальній організації, витрати, пов'язані із експлуатацією електронасосу; також отримувачем коштів з водопостачання та водовідведення є підприємство водоканалу. Таким чином, на думку скаржника, позивачем безпідставно включено до складу заборгованості вартість електричної енергії, яка використана на підкачування гарячої та холодної води.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, зазначає, що оскільки межа розподілу відповідальності визначена в п. 2 додатку № 8 до договору "Акт розмежування балансової приналежності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" на кабельних наконечниках в ТП2479, що перебуває на балансі відповідача, то і всі витрати відносяться на рахунок відповідача; що відсутні постанови НКРЕ, якими передбачено звільнення споживачів від оплати електричної енергії; у відзиві на позовну заяву відповідач підтверджує, що електронасос знаходиться у бойлерній, яка перебуває на балансі відповідача.

У письмовому поясненні на відзив позивача, відповідач вказує на те, що, предметом спору є витрати споживання електричної енергії електронасосом для підкачування холодної та гарячої води, які включені в тариф на теплопостачання та водопостачання, тому додатковій оплаті не підлягають; як вбачається з розрахунку до акту № 97 погодження розрахунків за електричну енергію, електрична енергія всього у кількості 224 300 кВт годин була спожита в період з 18.09.2008 по 12.10.2011, а не в період з 11.04.2011 по 12.10.2011, з яких квітень, травень, червень 2011р. не входять до спірного періоду, а, як вбачається із рахунків-розшифровок та звітів у липні, серпні, вересні 2011р., споживання електроенергії по лічильнику № 205382 - відсутнє.

Відповідачем подано клопотання від 23.12.2014 про витребування у позивача додатків до постанов НКРЕ, НКРРКП, доданих позивачем до відзиву, якими в спірний період встановлювались тарифи на теплову енергію для позивача.

Розглянувши клопотання про витребування документів, враховуючи обставини справи, наявні матеріали у справі, предмет позову, колегія суддів дійшла висновку про залишення клопотання без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи відзивів на апеляційні скарги, письмового пояснення, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду міста Києва позовну заяву про стягнення з відповідача 121 935,29 грн. боргу за спожиту активну енергію, інфляційну складову боргу у сумі 9 679,21 грн., 5 111,16 грн. річних; судового збору.

Як вбачається із матеріалів справи, 07.12.1995 між Підприємством Київські кабельні мережі Виробничого енергетичного об'єднання "Київенерго" та відповідачем укладено договір № 3205241 на використання електричної енергії.

Із Статуту Публічного акціонерного товариства "Київенерго", зареєстрованого 29.04.2013 за № 10701050051000153 вбачається, що Виробниче енергетичне об'єднання "Київенерго" було перетворено в Акціонерну енергопостачальну компанію "Київенерго", яка в подальшому перетворена в Публічне акціонерне товариство "Київенерго".

Відповідно до п.п. 2.1, 4.1 договору № 3205241 позивач, за договором енергопостачальна організація, зобов'язується відпускати електроенергію, як різновид промислової продукції відповідачу, за договором абоненту, в межах (приєднаної) дозволеної до використання потужності, згідно з визначеними йому цим договором умовами та величинами споживання електроенергії та потужності (додаток № 1); відповідач зобов'язується оплачувати використану електричну енергію та потужність, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період, згідно з прейскурантом 09-01, діючим індексом цін та умовами договору.

Як зазначає позивач у позовній заяві, внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за договором № 3205241, у відповідача за період з 01.07.2011 по 01.07.2014 виникла заборгованість у розмірі 121 935,29 грн.

Із наявного у матеріалах справи розгорнутого розрахунку основного боргу за період з 01.07.2011 по 01.07.2014, вбачається, що заборгованість складається з кількості використаної електричної енергії відповідачем відповідно до 4-х лічильників, а саме: ліфт - № лічильника 0550208, бойлер - № лічильника 205382 (з травня 2014р. - 1025782), загально-будинковий - № лічильника 0471906, сходові клітини - № лічильника 0547587.

Наявність заборгованості відповідача підтверджується звітами про використану електроенергію за спірний період, актами про використану електричну енергію за спірний період, рахунками, рахунками-розшифровками, актами прийняття-передавання товарної продукції (а.с. 25-149, 227-250, т. І).

Із розгорнутого розрахунку позивача вбачається, що за період з липня 2011р. по вересень 2011р. позивачем не нараховувалась плата за спожиту електричну енергію по бойлеру, лічильник № 205382, а за жовтень 2011р. нараховано суму плати за спожиту електричну енергію по бойлеру, лічильник № 205382 у розмірі 68 187,20 грн. за спожиті 224 300 кВт год.

У подальшому, за період з листопада 2011р. по червень 2014р., плата за спожиту електричну енергію по бойлеру, лічильник № 205382 та з травня 2014р., № 1025782, плату нараховано щомісячно за спожиті кВт год. електричної енергії у кількості, зокрема, від 15 400 до 9 540, тобто, у значно меншому розмірі, ніж за жовтень 2011р.

Як вбачається із звіту відповідача про використану електроенергію у жовтні 2011р., відповідачем зазначено про те, що ним, зокрема, по тепловому пункту, № лічильника 205382, спожито електричної енергії у розмірі 224 300 кВт год.

Зазначений звіт підписаний представником відповідача та скріплено відбитком печатки, та про прийняття звіту свідчить підпис представника позивача.

Згідно із актом № 97 погодження розрахунків за електричну енергію, підписаним представником позивача та відповідача, сторони погодились про необхідність проведення в жовтні 2011р. донарахування товарної продукції по лічильнику № 205382 (враховує підкачування гарячої, холодної води, теплопостачання) з 18.09.2008 по 12.10.2011; при нарахуванні враховано зміну тарифу з 01.02.2011 і 01.04.2011; розрахунок коригування товарної продукції (електричної енергії) додається.

Як вбачається із розрахунку донарахування товарної продукції, з урахуванням зміни тарифів за період з 18.09.2008 по 12.10.2011, по лічильнику № 205382, всього за 224 300 кВт/г нараховано 62 377,63 грн. з ПДВ.

Зазначений розрахунок підписаний провідним інженером позивача та представником відповідача, проти підпису якого зазначено, що із нарахуванням останній не згоден, проте, із чим саме не згоден, представником відповідача не зазначено, хоча перед цим, як свідчить вищезазначений акт № 97, представник відповідача погодився на проведення донарахування.

Як свідчать наявні у справі листи відповідача, адресовані позивачу, від 28.10.2011 № 28/10 та за листопад 2011р., одержані позивачем 04.11.2011 (а.с. 69, 70, т. ІІ), питання щодо донарахування спожитої електричної енергії ініціював відповідач, оскільки просив позивача виключити з графіка відключення приміщення теплового пункту, який забезпечує чотири 16-ти поверхові будинки теплом, гарячою та холодною водою від електроенергії, яке намічено на 01.11.2011, у зв'язку із заборгованістю та відповідач гарантував оплату поточних нарахувань за використану електроенергію з 20.11.2011, після надходження коштів на відшкодування витрат по технічному обслуговуванню теплового пункту від абонентів житлових будинків за адресою: вул. Волгоградська, №№ 17, 19, 27, 25а, між якими станом на 28.10.2011 укладені договори на відшкодування витрат по обслуговуванню теплового пункту.

Враховуючи вищевикладене, та те, що своїми діями, які виражені у зверненнях до позивача із листами, підписанні акту № 97; складенні звіту за використану електроенергію у жовтні 2011р., відповідач погодився, що ним спожито по бойлеру, лічильник № 205382 електроенергію 224 300 кВт, що відображено у жовтні 2011р.

У зв'язку із викладеним, колегія суддів не погоджується із виключенням із нарахованої позивачем плати за використану відповідачем електроенергію в кількості 224 300 кВт годин, як із таким, що не ґрунтується на матеріалах справи, адже включення цієї плати до звіту за жовтень 2011р. здійснено за погодженням обох сторін.

Відповідно до ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно із ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону; оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору; договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Як встановлено в п. 4.2 договору № 3205241, відповідач зобов'язується для визначення величини використаної електроенергії знімати та подавати за установленою формою до позивача показники розрахункових електролічильників, електролічильників субабонентів (додаток 3.1; 3.2; 3.3) згідно із календарним графіком за формою згідно із додатком № 9.

Відповідно до п. 4.3 додатку 2 до договору № 3205241 обсяги електричної енергії, що підлягають сплаті відповідачем за звітний розрахунковий період визначаються з урахуванням вимог пунктів 4.1.1-4.1.7 цього додатка та підтверджуються актом про використану електричну енергію за формою, що відображена у додатку до цього договору, який відповідач надає позивачу протягом доби після закінчення розрахункового періоду.

Як вже було зазначено, на підтвердження використання електричної енергії відповідно до договору № 3205241, позивачем до матеріалів справи надано, у тому числі, звіти, акти.

Як вбачається із матеріалів справи, за спірний період відповідачем було складено, підписано та передано позивачу, а останнім прийнято і підписано звіти про використану електроенергію по об'єктах: житловий будинок, ліфт, бойлерна, житловий будинок квартирний облік, житловий будинок освітлення коридорів, із зазначенням номерів лічильників, із зазначенням таких самих показників, зокрема, по бойлеру, що і у розрахунку позивача, доданому до позовної заяви.

Таким чином, позивачем нараховано відповідачу плату за використану електричну енергію, вказану відповідачем.

Доказів належної оплати використаної електричної енергії за договором № 3205241 у встановленому порядку до суду не подано і не міститься у матеріалах справи.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення 121 935,29 грн. заборгованості є такою, що відповідає нормам законодавства та підтверджена матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за договором № 3205241, фактичний розмір заборгованості, апеляційний господарський суд, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму заборгованості, вважає, що правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача, є суми інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 9 679,21 грн. та 4 806,49 грн., відповідно.

Як вбачається із розрахунку позивача, сума 3% річних у розмірі 5 111,16 грн. зазначена внаслідок арифметичної помилки.

Апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апеляційної скарги відповідача, враховуючи викладене та наступне.

Твердження відповідача про безпідставність включення позивачем до складу заборгованості вартості електричної енергії по бойлеру спростовується матеріалами справи, оскільки, як вже зазначалось, саме відповідачем зазначалась кількість спожитої ним електричної енергії, у тому числі й по бойлеру.

Слід зазначити, що питання заборгованості відповідача за спожиту електричну енергію по бойлеру неодноразово розглядалось господарськими судами.

Так, як вбачається із постанови Вищого господарського суду України від 19.05.2009 у справі № 6/860, колегія суддів погодилась із висновком суду апеляційної інстанції, що оскільки позивач безпідставно включив до складу заборгованості вартість електричної енергії, яка використана на підкачування гарячої води, а також не довів кількість поставленої відповідачу електроенергії для підкачування холодної води, то фактичний стан заборгованості відповідача є недоведеним.

В рішенні Господарського суду міста Києва від 29.03.2011 у справі № 30/19 зазначено, що, враховуючи недоведення позивачем кількості поставленої відповідачу електроенергії для підкачування холодної води, позивачем не доведено суду фактичного стану заборгованості відповідача за договором.

Отже, судами у цій частині позовів було відмовлено через недоведення кількості спожитої електричної енергії.

У справі № 910/14082/14 позивач матеріалами справи довів кількість спожитої відповідачем електричної енергії за договором № 3205241, у тому числі й по бойлеру.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач заперечуючи кількість спожитої електричної енергії, що була ним вказана у вищезазначених звітах, не надав до матеріалів справи доказів, спростовуючих розрахунок позивача та не надав свій контррозрахунок, внаслідок чого доводи відповідача про відсутність обов'язку оплачувати спожиту електричну енергію по бойлеру є голослівними.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги позивача, відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, часткового скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задовольнити частково.

2. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Ювілейний -70" залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2014 у справі № 910/14082/14 скасувати частково і прийняти нове рішення.

4. Позов задовольнити частково.

5. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Ювілейний-70" (03141, м. Київ, вул. Волгоградська, 17; ідентифікаційний код 22907321) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) 121 935,29 грн. основного боргу, 9 679,21 грн. інфляційних нарахувань на суму боргу, 4 806,49 грн. 3% річних, 2 728,42 грн. судового збору.

В решті частини у позові відмовити.

6. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Ювілейний-70" (03141, м. Київ, вул. Волгоградська, 17; ідентифікаційний код 22907321) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305)1 364,21 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

7. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

8. Справу № 910/14082/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Повний текст постанови складено 30.01.2015.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді Н.Ф. Калатай

В.І. Рябуха