Рішення

від 19.01.2015 по справі 922/5094/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2015 р.Справа № 922/5094/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Альянс-Інвест", м. Харків треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ФОП ОСОБА_1; ТОВ "Колекторське Бюро "Стягнемо Борги", с. Циркуни ФОП ОСОБА_1, м. Київ до 1. Приватного підприємства "Євро-Альянс", м. Харків 2. ПП "ЮРИДИЧНО-ІНВЕСТИЦІЙНА ГРУПА", м. Київ про визнання недійсними авалів за участю представників сторін:

позивача - Лєснов С.О. (свідоцтво НОМЕР_2 від 13.02.2013 р.)

3-ї особи (ФОП ОСОБА_1) - не з'явився

3-ї особи (ТОВ "Колекторське Бюро "Стягнемо Борги") - не з'явився

першого відповідача - не з'явився

другого відповідача - Шабас Г.В. (дов. від 23.12.2014 р.)

ВСТАНОВИВ:

Позивач 10.11.2014 р. звернувся до господарського суду з позовом до 1. ПП "Євро-Альянс" та 2. ПП "ЮРИДИЧНО-ІНВЕСТИЦІЙНА ГРУПА", в якому просить суд визнати недійсними авалі, вчинені ПАТ "Альянс-Інвест" на загальну суму 12270786,54 грн. на векселях перелічених у позовній заяві; визнати недійсними зобов'язання за авалями, вчиненими ПАТ "Альянс-Інвест" на векселях перелічених у позовній заяві. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ст.ст. 16, 202, 203, 215, 234 ЦК України, ст. 20, 207 ГК України, ст. 4, 14 ЗУ "Про цінні папери та фондовий ринок", ст.ст. 30-32 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселя та прості векселі та вказує, що авалювання Приватним підприємством "Альянс-Інвест" 6 переказних векселів на загальну суму 12270786,54 грн. було направлено саме на створення штучної кредиторської заборгованості для збільшення кількості голосів у процедурі банкрутства ПАТ "Альянс-Інвест", тому усі авалі ПАТ "Альянс-Інвест" на векселях є фіктивними.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.11.2014 р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 922/5094/14 та розгляд справи призначено на 26.11.2014 р. о 12:15 год. Цією ж ухвалою до участі у справі були залучені треті особи ФОП ОСОБА_1, ТОВ "Колекторське Бюро "Стягнемо Борги".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.11.2014 р. розгляд справи № 922/5094/14 було відкладено на 10.12.2014 р. о 12:30 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.12.2014 р. розгляд справи № 922/5094/14 було відкладено на 24.12.2014 р. о 12:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.12.2014 р. розгляд справи № 922/5094/14 було відкладено на 14.01.2015 р. о 12:00 год. Цією ж ухвалою строк вирішення даного спору було продовжено за межами, визначеними ч.1 ст. 69 ГПК України на п'ятнадцять днів до 25 січня 2015 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.01.2015 р. розгляд справи № 922/5094/14 було відкладено на 19.01.2015 р. о 12:00 год.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Представник першого відповідача у судове засідання не з'явився, у наданій на адресу суду заяві (вх. 1168) просить суд розглянути справу без участі представника ПП "Євро-Альянс", підтримує позовні вимоги, викладені у позовній заяві, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що відповідно до статті 22 ГПК України, брати участь в судовому засіданні є правом сторони, а не обов'язком, знаходить правові підстави для задоволення заяви представника першого відповідача про розгляд справи без його участі як такого, що не суперечить нормам діючого законодавства.

Представник другого відповідача проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов, наданого до суду 24.12.2014р., та підтримує заяву про застосування строків позовної давності.

Треті особи явку своїх повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників позивача та другого відповідача, судом встановлено наступне.

25.12.2009 року ТОВ "Колекторське бюро "Стягнемо Борги" (ідентифікаційний код юридичної особи 36875075) видало наступні векселі:

1. Переказний вексель АА 0079209 на суму 7 530 786,54 грн., перший векселедержатель - суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), платник (трасат, акцептант) - Приватне підприємство "Євро-Альянс" (ідентифікаційний код юридичної особи 32310193), оплата - за пред'явленням, без протесту, але не раніше 31.12.2056 року.

2. Переказний вексель АА 0079210 на суму 2 100 000,00 грн., перший векселедержатель - суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), платник (трасат, акцептант) - Приватне підприємство "Євро-Альянс" (ідентифікаційний код юридичної особи 32310193), оплата - за пред'явленням, без протесту, але не раніше 31.12.2033 року;

3. Переказний вексель АА 0079211 на суму 1 200 000,00 грн., перший векселедержатель - суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), платник (трасат, акцептант) - Приватне підприємство "Євро-Альянс" (ідентифікаційний код юридичної особи 32310193), оплата - за пред'явленням, без протесту, але не раніше 31.12.2028 року;

4. Переказний вексель АА 0079212 на суму 750 000,00 грн., перший векселедержатель - суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), платник (трасат, акцептант) - Приватне підприємство "Євро-Альянс" (ідентифікаційний код юридичної особи 32310193), оплата - за пред'явленням, без протесту, але не раніше 31.12.2023 року;

5. Переказний вексель АА 0079213 на суму 450 000,00 грн., перший векселедержатель - суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), платник (трасат, акцептант) - Приватне підприємство "Євро-Альянс" (ідентифікаційний код юридичної особи 32310193), оплата - за пред'явленням, без протесту, але не раніше 31.12.2018 року;

6. Переказний вексель АА 0079214 на суму 240 000,00 грн., перший векселедержатель - суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), платник (трасат, акцептант) - Приватне підприємство "Євро-Альянс" (ідентифікаційний код юридичної особи 32310193), оплата - за пред'явленням, без протесту, але не раніше 31.12.2013 року.

31.05.2010 року між первинним векселедержателем (Продавцем) - суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) та Приватним підприємством "Юридично - Інвестиційна Група" (Покупець, ідентифікаційний код юридичної особи - 37101291), за участю торговця цінними паперами - ЗАТ ІК "Обрій Капітал" (ідентифікаційний код юридичної особи 23380927), укладено Договір купівлі - продажу векселів № В2731-Б2730, відповідно до умов якого Приватне підприємство "Юридично - Інвестиційна група" придбало, зокрема, вищезазначені 6 векселів на загальну суму 12 270 786,54 грн., набувши статус їх держателя. Згідно актів прийому-передачі векселів, 31.05.2010 року вищезазначені цінні папери було передано Продавцем та прийнято Покупцем без заперечень.

На усіх вищезазначених векселях - (АА 0079209, АА 0079210, АА 0079211, АА 0079212, АА 0079213, АА 0079214) на загальну суму 12 270 786,54 грн. Приватним підприємством "Альянс-Інвест" (ідентифікаційний код юридичної особи 32158179) та Приватним підприємством "Меблевий Альянс" (ідентифікаційний код юридичної особи 31926182, запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи №14801170013045734 від 06.10.2014 року) як авалістами, було вчинено авалі шляхом зазначення на кожному переказному векселі: "Як аваліст за ПП "Євро-Альянс", код 32310193".

Позивач вважає, що авалі вчинені Приватним підприємством "Альянс-Інвест" на спірних векселях та відповідно зобов'язання за даними авалями мають бути визнаний недійсним, посилаючись на те, що дані правочини щодо авалювання векселів є фіктивними, оскільки не спрямовані на настання правового результату, зумовленого ним, тобто, в свою чергу, не відповідають вимогам ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про наявність передбачених Законом підстав для визнання правочину недійсним, оскільки відповідно до ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодекс, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, правочин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Згідно з ч. 4 ст. 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Відносини, пов'язані з обігом векселів в Україні, регулюються Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (надалі - "Уніфікований закон", з урахуванням застережень, передбачених у додатку II до неї), Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів (підписані в Женеві 7 червня 1930р.), а також Законами України від 5 квітня 2001р. № 2374-ІІІ "Про обіг векселів в Україні" (ст. 2 якого містить застереження стосовно дії окремих положень Уніфікованого закону на території України), від 23 лютого 2006р. № 3480-ІV "Про цінні папери та фондовий ринок", від 6 липня 1999р. № 826-ХІV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930р., якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі а прості векселі", від 6 липня 1999р. № 827-ХІV "Про приєднання України до Женевської Конвенції 1930р. про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", від 6 липня 1999р. № 828-ХІV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930р. про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів" у редакції, чинній на відповідний момент.

Частиною 1 ст. 14 Закону України "Про цінні напери та фондовий ринок" визначено, що вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Цей Закон регулює відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку, з метою забезпечення відкритості та ефективності функціонування фондового ринку, але не передбачає заборони щодо укладення договорів купівлі-продажу векселів.

Так, згідно ст. 30, 31 Уніфікованого Закону платіж за векселем може бути забезпечений авалем повністю або в частині його суми. Аваль вчинюється або на самому переказному векселі, або на алонжі. Він виражається словами "вважати за аваль" або будь-яким іншим рівнозначним формулюванням та підписується тим, хто надає аваль.

Отже, за відсутності спеціальних норм у вексельному законодавстві до спірного у справі правочину застосовуються загальні норми ЦК України, з урахуванням їх особливостей. Зокрема, правочини, на підставі яких було видано (передано) вексель, можуть бути визнані судом недійсними у випадках, передбачених статтями 215 - 236 ЦК України, із застосуванням між сторонами загальних правових наслідків недійсності правочинів. Визнання судом зазначених правочинів недійсними не спричиняє недійсність векселя, як цінного папера та не перериває індосаментний ряд (п.п. 1, 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів" від 08.06.2007р. за №5).

У листі Державної комісії з цінних паперів та фондовому ринку від 13.02.2003р. №1597/18 також роз'яснено, що норми ЦК України застосовуються до вексельних правовідносин у випадку відсутності відповідних спеціальних норм вексельного законодавства.

Таким чином, авалювання, як односторонній правочин, регулюється не тільки нормами спеціального вексельного законодавства, а й загальними нормами цивільного законодавства про угоди та зобов'язання (статті 202 - 211, 215 - 236, 509 - 609 Цивільного кодексу України).

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що відповідно до ст. ст. 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушені вчиненням правочину.

Слід зазначити, що у відповідності до ст. 15, 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Аналогічно ст. 20 ГК України передбачає можливість визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом з метою захисту прав і законних інтересів суб'єкта господарювання.

Отже, господарський договір, в тому числі спірний договір може бути визнаний за наявності двох умов: перша це порушення ним прав та/або охоронюваних законом інтересів позивача; друга це наявність передбачених законом підстав для визнання договору недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якими (в редакції на момент укладення спірного договору) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Таким чином, вчинені односторонні правочини - авалювання - можуть бути визнанні недійсними з підстав, зазначених у ч.1 ст. 234 ЦК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на настання правових наслідків, що ним обумовлені.

Частиною ч. 1 ст. 234 ЦК України встановлено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлені. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

За приписами ч. 1 ст. 202 ЦК України правочин є дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому неможливість настання правового результату, яка існує на момент вчинення правочину, і про яку сторона правочину знає, свідчить про те, що ця сторона не має на меті породження у неї тих чи інших прав та обов'язків. В свою чергу правочин, який вчиняється без наміру створити будь-які наслідки, є фіктивним та має визнаватись судом недійсним.

Водночас, аналогічні правові висновки викладені у п. 3.11 Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", зокрема, фіктивний правочин (ст. 234 ЦК України) є недійсним незалежно від мети його укладання, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином.

Отже, в силу авалю аваліст - ПП "Альянс-Інвест" - прийняло на себе цивільні обов'язки поручителя.

Таким чином, аваль підпадає під визначення правочину, що наведене у частині 1 статті 202 ЦК України, за своєю сутністю аваль є вексельним поручительством, а, отже, вчинені авалі є підставою для виникнення зобов'язань Приватного підприємства "Альянс-Інвест" перед векселедержателем - Приватним підприємством "Юридично-Інвестиційна Група".

З аналізу балансів ПП "Альянс-Інвест", фінансових звітів та розшифровки статей балансу за період з 2008р. по 2010р. вбачається, що за даними фінансової звітності за 2008, 2009, 2010рр., діяльність ПП "Альянс-Інвест" за ці роки була збитковою - його активів було недостатньо для задоволення вимог кредиторів, тобто, фінансові результати діяльності останнього мали негативний характер, у зв'язку з чим воно фактично вже знаходилось у стані стійкої фінансової неплатоспроможності.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що на момент авалювання векселів ПП "Альянс-Інвест" вже знаходилось в тяжкому фінансовому стані, не мало можливості виконувати власні поточні зобов'язання, а тим більше - зобов'язання за авалями, вчиненими на векселях.

Таким чином, ПП "Альянс-Інвест" не мало на меті здійснювати оплату за авальованими ним векселями, оскільки знаходилось у стані стійкої фінансової неплатоспроможності.

Пунктом 2.1 Статуту Приватного підприємства "Альянс-Інвест" (Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи видане Печерською районною у місті Києві адміністрацією, Серія А00, №039035 від 08 серпня 2002 року за №1 070 120 0000 01635 зі змінами до Статуту №1, державна реєстрація яких відбулась 04.06.2008р. за № 1 070 105 0004 01635), встановлено, що метою діяльності Підприємства є систематичне отримання прибутку. При цьому, Статутний капітал (в редакції п.1.1 Статуту від 04.06.2008р.) складав 11000000,00 грн.

Враховуючи приписи ст. 558 ЦК України, та те, що порука може бути оплатною, а, в даному випадку ПП "Альянс - Інвест" прийняв на себе безоплатно зобов'язання за авалями, вчиненими на векселях, то це дає можливість здійснити висновок про відсутність будь - якої економічної мети, оскільки навіть при наявності законодавчо визначеної можливості отримання прибутку, авалі все ж таки були вчинені безоплатно.

Відтак, вчинення авалів на векселях не відповідає меті діяльності ПП "Альянс-Інвест", зазначені у його Статуті, та не призводить до отримання прибутку, оскільки безоплатне вчинення авалів на суму 12 270 786,54 грн., що, в свою чергу, в сотні разів перевищує вартість його активів, та не призведе до отримання прибутку.

Втім, вчинення ПП "Альянс - Інвест" авалів на суму 12 270 786,54 грн. стало підставою для звернення держателя векселів, на яких було вчинено авалі, з кредиторськими вимогами до аваліста у справі № Б-39/72-10 про банкрутство ПП "Альянс - Інвест", порушеною ухвалою господарського суду Харківської області 14.06.2010 р. В свою чергу, ухвалою господарського суду Харківської області від 02.09.2010 р. у справі № Б-39/72-10 про банкрутство Приватного підприємства "Альянс - Інвест" кредиторські вимоги, які виникли на підставі оспорюваних авалів, визнані повністю.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що спірні авалі вчинено без наміру створення реальних правових наслідків, обумовлених даними правочинами, тобто без мети реального виконання авалістом прийнятих на себе обов'язків та сплати грошових коштів у розмірі 12 270 786,54 грн. та направлені виключно на створення штучної заборгованості Приватного підприємства "Альянс - Інвест" перед іншими особами, а, отже, дані авалі є фіктивними та підлягають визнанню недійсними.

При цьому, судом враховано, що статтями 256, 257 ЦК України передбачено що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ст. 264 ЦК України). За змістом ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивач просив суд визнати причину пропуску строку для звернення до суду поважною і відновити пропущений строк, обґрунтувавши пропуск вказаного строку з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Так, відповідно до п. 2.1. Рекомендацій Президії Вищого Господарського суду України від 04.06.2004 р. N 04-5/1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Закон "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" слід розглядати як законодавчий акт, що містить спеціальні норми, які мають пріоритет по відношенню до норм загальних щодо регулювання порядку провадження у справах про банкрутство, відновлення платоспроможності боржника, визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, укладення мирової угоди між боржником та кредиторами, задоволення вимог кредиторів тощо.

Відповідно до п. 3 ст. 24 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон, у редакції, за якою проходить ліквідаційна процедура позивача (у редакції до 19.01.2013р., яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), ліквідатор (ліквідаційна комісія) виконують свої повноваження до завершення ліквідаційної процедури в порядку, встановленому цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 1 ст. 25 Закону, ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута. Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.05.2012р. у справі № Б-39/72-10 ліквідатором Приватного підприємства "Альянс - Інвест" призначено Лєснова Сергія Олександровича.

З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута (абзац 2 п. 2 ст. 25 Закону).

Відповідно до ч. 6 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013р.), при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Ст. 99 Закону Закону закріплений незалежний статус арбітражного керуючого, зокрема, під час здійснення своїх повноважень арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) є незалежним.

Отже, в даному разі, ініціатором оскарження правочинів є не звичайний керівник підприємства, який діє від його імені, а саме арбітражний керуючий, призначений судом в якості керівника підприємства, який має особливий статус, з обсягом повноважень, наданий йому, зокрема, Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у справі про банкрутство, і, є, в свою чергу, незалежною особою по відношенню, як до боржника, так і кредиторів.

Враховуючи особливий незалежний статус арбітражного керуючого, як ініціатора подання позову та можливість дізнатися про порушення прав позивача, до моменту свого призначення у справі про банкрутство, що, в свою чергу, потребувало необхідність додаткового часу для вивчення документації боржника, суд вважає, що порушене право Підприємства підлягає захисту.

Щодо посилання ПП "Юридично-Інвестиційна Група" на рішення господарського суду Харківської області від 30.07.2010 по справі №15/223-10, яким задоволено позовну заяву та стягнуто солідарно з ПП "Альянс-Інвест", ПП "Євро-Альянс" та ПП "Меблевий Альянс" на користь ПП "Юридично-Інвестиційна Група" 218 940 000 грн., то у ньому не встановлені преюдиціальні обставини дійсності спірних авалів, а визнання судом авалів недійсними не суперечитиме принципу остаточності судового рішення, суд зазначає наступне.

Слід врахувати, що принцип res judicata, або принципу остаточності судового рішення, є складовою принципу правової визначеності.

Отже, відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Суд враховує, що рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", яке є в силу ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, визначено, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць.

Суд враховує, що Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року", Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції № 457/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини, перший протокол та протоколи № 2,4,7,11 до конвенції.

У рішенні від 9 листопада 2004 року в справі "Науменко проти України" Європейський суд зазначив, що "правова певність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Цей принцип наполягає на тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов'язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи. Повноваження судів вищої ланки переглядати рішення повинні використовуватися для виправлення судових помилок, помилок у здійсненні правосуддя, а не заміни рішень".

У справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини наголосив, що "право на справедливий судовий розгляд, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип стверджує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення" (пункт 40 мотивувальної частини Рішення від 3 квітня 2008 року).

В даному разі другий відповідач помиляється, що у справі № 922/4602/14 порушується принцип res judicata.

У справі №15/223-10, на яку посилається другий відповідач, предметом спору було стягнення заборгованості, а не визнання недійсними авалів та зобов'язань за ними. У справі № 15/223-10 не досліджувалися підстави для визнання недійсними авалів, оскільки позов був поданий з інших підстав та з іншим предметом. Позивач не має на меті нового слухання справи №15/223-10 про стягнення заборгованості та нового її вирішення. З цих же підстав не заслуговують на увагу і доводи другого відповідача, що в справі № 15/223-10 встановлені преюдиціальні в розумінні ст. 35 ГПК України обставини про правомірність вчинених авалів.

Суд відхиляє доводи другого відповідача, що спірні авалі можуть бути оскаржені виключно на підставі ст.ст. 17, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Так, відповідно до ч. 11 ст. 17 Закону про банкрутство угода боржника, у тому числі та, що укладена до винесення господарським судом ухвали про санацію, може бути визнана господарським судом за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства недійсною, якщо:

угода укладена боржником із заінтересованими особами і в результаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки;

угода укладена боржником з окремим кредитором чи іншою особою протягом шести місяців, що передували дню винесення ухвали про санацію, і надає перевагу одному кредитору перед іншими або пов'язана з виплатою (видачею) частки (паю) в майні боржника у зв'язку з його виходом зі складу учасників боржника.

Проте, підстави, встановлені частиною 11 статті 17 Закону про банкрутство, є додатковими та спеціальними, а не виключними, підставами для визнання договору недійсним на стадії ліквідації. Із введенням процедури ліквідації підприємство-банкрут в особі свого керівника може оскаржувати на загальних підставах, передбачених цивільним законодавством, правочини, якщо їх укладення порушує вимоги закону, права та законні інтереси банкрута.

Посилання другого відповідача на п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" та те, що у разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований, як фіктивний, є безпідставне, оскільки предметом оскарження даного судового провадження, є авалі та жодного майна при їх здійсненні, не передано.

Згідно ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч.1 ст. 236 ЦК України).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПП "Альянс-Інвест" в частині визнання недійсними авалів, вчинених ПП "Альянс-Інвест" на загальну суму 12270786,54 грн. є обґрунтованими, такими, що відповідають вимогам законодавства, та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується вимоги про визнання недійсними зобов'язань за авалями, вчиненими ПП "Альянс-Інвест", суд зазначає наступне.

Суд, оцінюючи відповідність заявлених позовних вимог щодо визнання недійсними зобов'язань за авалями, вчиненнями ПП "Альянс-Інвест", вимогам чинного законодавства, заважує на таке.

Згідно абз.2 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України ч.2 ст.20 Господарського кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес способами, що встановлені договором або законом.

В даному разі предмет позову - визнання недійсними зобов'язань за авалями, вчиненнями Підприємством, не відповідає способам захисту права, передбаченим законом.

Відсутність правових підстав для застосування такого способу захисту права випливає також з того, що у відповідності до ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України способи захисту права по своїй суті - це правові заходи, за допомогою яких у встановленому законом порядку здійснюється відновлення порушеного суб'єктивного права. Натомість спосіб обраний позивачем до такого результату (відновлення права) привести не спроможний.

Застосування судом заходів, які не приводять до захисту права неприпустимо, оскільки не відповідає завданням суду визначеним статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яка передбачає, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Висновок суду про неможливість застосування способу захисту права, який не відповідає Закону, договору і не приводить до відновлення порушеного права узгоджується з позицією ВГСУ, викладеною в п.3 Інформаційного листа від 25.11.2005 р. N 01-8/2229, а також із правовою позицією ВСУ викладеною в його постановах від 13.07.2004 року у справі №10/732 та від 14.12.2004 у справі №6/11.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог в частині щодо визнання недійсними зобов'язань за авалями, вчиненнями ПП "Альянс-Інвест".

Приймаючи до уваги, що позивач не наполягає на стягненні з відповідачів судових витрат, враховуючи приписи ст. 49 ГПК України, суд вважає, що витрати по сплаті судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 4-3, 12, 22, 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсними авалі, вчинені Приватним підприємством "Альянс-Інвест" (61003, м. Харків, майдан Рози Люксембург, б. 2; ідент. код 32158179) на загальну суму 12 270 786,54 грн. на наступних векселях:

1. Переказний вексель АА 0079209 на суму 7 530 786,54 грн., перший векселедержатель - суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), платник (трасат, акцептант) - Приватне підприємство "Євро-Альянс" (ідентифікаційний код юридичної особи 32310193);

2. Переказний вексель АА 0079210 на суму 2 100 000,00 грн., перший векселедержатель - суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), платник (трасат, акцептант) - Приватне підприємство "Євро-Альянс" (ідентифікаційний код юридичної особи 32310193);

3. Переказний вексель АА 0079211 на суму 1 200 000,00 грн., перший векселедержатель - суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), платник (трасат, акцептант) - Приватне підприємство "Євро-Альянс" (ідентифікаційний код юридичної особи 32310193);

4. Переказний вексель АА 0079212 на суму 750 000,00 грн., перший векселедержатель - суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), платник (трасат, акцептант) - Приватне підприємство "Євро-Альянс" (ідентифікаційний код юридичної особи 32310193);

5. Переказний вексель АА 0079213 на суму 450 000,00 грн., перший векселедержатель - суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), платник (трасат, акцептант) - Приватне підприємство "Євро-Альянс" (ідентифікаційний код юридичної особи 32310193);

6. Переказний вексель АА 0079214 на суму 240 000,00 грн., перший векселедержатель - суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), платник (трасат, акцептант) - Приватне підприємство "Євро-Альянс" (ідентифікаційний код юридичної особи 32310193).

В частині вимог щодо визнання недійсними зобов'язань за авалями, вчиненнями ПП "Альянс-Інвест", в задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 21.01.2015 р.

Суддя М.І. Шатерніков