Постанова

від 21.01.2015 по справі 3/059-12/2

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2015 р. Справа№ 3/059-12/2

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 21.01.2015 року,

розглянувши апеляційну скаргу обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Лісовик-2006» на рішення господарського суду Київської області від 22.10.2014 року

у справі № 3/059-12/2 (головуючий суддя - Наріжний С.Ю.,

судді Подоляк Ю.В., Бацуца В.М.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

до обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство

«Лісовик-2006»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: товариства з обмеженою відповідальністю

«Укрпромбанк»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про звернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 22.10.2014 року по справі № 3/059-12/2 позов публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Лісовик-2006», треті особи товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк», фізична особа-підприємець ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задоволено частково.

Так, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме:

- земельну ділянку загальною площею 6,9500 га, кадастровий номер 3220883200:03:002:2123, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, територія Гірської сільської ради;

- земельну ділянку загальною площею 10,9362 га, кадастровий номер 3220883200:03:002:2122, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, територія Гірської сільської ради;

- земельну ділянку загальною площею 6,2009 га, кадастровий номер 3220883200:03:002:2124, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, територія Гірської сільської ради,

згідно Іпотечного договору № 150/Zквіп-07 від 11.05.2007 р., посвідченого ОСОБА_3 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, з обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Лісовик-2006» шляхом реалізації на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною продажу:

- земельної ділянки площею 6,9500 га, (кадастровий номер 3220883200:03:002:2123) - 7290000 (сім мільйонів двісті дев'яносто тисяч) грн. 00 коп.;

- земельної ділянки площею 10,9362 га, (кадастровий номер 3220883200:03:002:2122) - 11471000 (одинадцять мільйонів чотириста сімдесят одна тисяча) грн. 00 коп.;

- земельної ділянки площею 6,2009 га, (кадастровий номер 3220883200:03:002:2124) - 6504000 (шість мільйонів п'ятсот чотири тисячі) грн. 00 коп.

в рахунок погашення кредитної заборгованості (Кредитний договір № 150/Кв-07 від 11.05.2007 р.) на загальну суму 29637238 (двадцять дев'ять мільйонів шістсот тридцять сім тисяч двісті тридцять вісім) грн. 62 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом - 12625000 (дванадцять мільйонів шістсот двадцять п'ять тисяч) грн. 00 коп.; заборгованості за відсотками - 14876711 (чотирнадцять мільйонів вісімсот сімдесят шість тисяч сімсот одинадцять) грн. 29 коп.; заборгованості по комісії - 2135527 (два мільйони сто тридцять п'ять тисяч п'ятсот двадцять сім) грн. 33 коп. на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк».

В іншій частині позову відмовлено.

Також, стягнуто з обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Лісовик-2006» на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» 66570 (шістдесят шість тисяч п'ятсот сімдесят) грн. 07 коп. судового збору.

Крім того, 07.11.2014 року прийнято у даній справі додаткове рішення, яким стягнуто з обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Лісовик-2006» на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» 5 888,00 грн. витрат за проведення судової експертизи.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 22.10.2014 року, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Київської області від 22.10.2014 року по справі № 3/059-12/2 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 24.11.2014 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У судових засіданнях 10.12.2014 року, 12.01.2015 року та 21.01.2015 року представник публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти задоволення апеляційної скарги. Представник позивача вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною та просив апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 22.10.2014 року.

В судове засідання 10.12.2014 року представник скаржника не з'явився та звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке судовою колегією апеляційного господарського суду було задоволено.

В судовому засіданні 12.01.2015 року представник обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Лісовик-2006» - Овсій Д.Ю. надав суду свої пояснення по справі в яких, підтримав подану апеляційну скаргу на підставі доводів викладених в ній та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Київської області від 22.10.2014 року по справі № 3/059-12/2 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Крім того, у судовому засіданні представник ОК «СТ «Лісовик-2006» звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотаннями, в яких просив зупинити провадження по справі № 3/059-12/2 до розгляду пов'язаної з нею цивільної справи № 761/28764/14-ц за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості що розглядається Шевченківським районним судом м. Києва та до розгляду справи № 910/27783/14 за позовом ОК «СТ «Лісовик-2006» до ТОВ «Український промисловий банк», за участю третіх осіб: ТОВ «Габбро плюс», ТОВ «Вандербілт інвест», ОСОБА_2, ПАТ «Дельта банк» про визнання іпотечного договору недійсним, що розглядається господарським судом міста Києва.

Обгрунтовуючи вказані клопотання, представник скаржника зазначив, що Шевченківським районним судом м. Києва 24.12.2014 року по справі № 761/28764/14-ц було прийнято рішення яким частково задоволено позовні вимоги ПАТ «Дельта банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, а саме, стягнуто заборгованість за кредитним договором № 150/КВ-07 від 11.05.2007 року у розмірі 18098117,81 грн. При цьому, як зазначає скаржник, вказана сума - 18098117,81 грн., суттєво відрізняється від суми заборгованості, яка стягнута в рахунок погашення кредитної заборгованості на суму 29637238,62 грн. у господарській справі № 3/059-12/2. При цьому, скаржником додано до зазначеного клопотання лише копію вступної та резолютивної частини рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24.12.2014 року у справі № 761/28764/14-ц, яка не завірена належним чином.

Крім того, скаржник, зазначив, що ОК «СТ «Лісовик-2006» до господарського суду м. Києва було подано позовну заяву про визнання іпотечного договору недійсним (справа № 910/27783/14), за яким у даній справі № 3/059-12/2, що розглядається апеляційним господарським судом було прийняте рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки за вказаним договором іпотеки. За таких обставин, скаржник просив суд апеляційної інстанції зупинити провадження у справі № 3/059-12/2 до розгляду зазначеної вище цивільної справи № 761/28764/14-ц та господарської справи № 910/27783/14 (про визнання іпотечного договору недійсним).

Заслухавши пояснення представника ПАТ «Дельта Банк», який заперечив проти заявленого відповідачем клопотання про зупинення провадження у даній справі № 3/059-12/2, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2015 року відмовлено у задоволенні вказаних клопотань, оскільки, скаржником в обґрунтування заявлених клопотань були подані лише копія вступної та резолютивної частини рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24.12.2014 року по справі № 761/28764/14-ц та копія позовної заяви про визнання іпотечного договору недійсним до господарського суду міста Києва з додатками, які належним чином не завірені. До того ж, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що скаржником не надано суду повного тексту рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24.12.2014 року по справі № 761/28764/14-ц та не було надано доказів того, що позовна заява про визнання іпотечного договору недійсним взагалі прийнята до розгляду господарським судом міста Києва.

При цьому, у судове засідання 21.01.2015 року представник скаржника не з'явився та знову подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв'язку з розглядом іншої справи у іншому суді.

Представники третіх осіб - ТОВ «Укрпромбанк» та ФОП ОСОБА_2 у судові засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи викладене, заслухавши думку представника позивача - Курінного С.Ю., який просив суд апеляційної інстанції відмовити скаржнику у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду відмовляє у його задоволенні та з урахуванням ст. 75 ГПК України судова колегія вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки за клопотанням скаржника, розгляд справи вже відкладався, це не перша його неявка у судове засідання. Крім того, представники ОК «СТ «Лісовик-2006», ТОВ «Укрпромбанк» та ФОП ОСОБА_2 про дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, участь представників скаржника та третіх осіб у судовому засіданні 21.01.2015 року, судом обов'язковою не визнавалась. В матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення по справі. До того ж, як зазначалося вище, представник ОК «СТ «Лісовик-2006» був присутнім у попередньому судовому засіданні 12.01.2015 року та надавав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі які колегією суддів прийняті до уваги.

Також, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що у відповідності до ч.2 ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, та у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України строк розгляду справи за клопотанням позивача вже продовжувався.

При цьому, судова колегія враховує, що у відповідності до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами та зобов'язані добросовісно ними користуватися, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Добросовісність користування процесуальними правами слід розглядати таким чином, що особи, які беруть участь у справі, не повинні зловживати наданими їм правами.

Відповідно до приписів ст. 28 ГПК України коло осіб, які мають право представляти інтереси підприємств не обмежується. Так, ними можуть бути керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені установчими документами та документами, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства.

Згідно частини другої п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою ст.28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст. 32 - 34 ГПК України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін що з'явились в судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

11.05.2007 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (позичальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (кредитор, третя особа 1 у справі) було укладено кредитний договір № 150/КВ-07 про відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії (далі - кредитний договір) з наступними змінами та доповненнями. У тому числі договором № 2 від 30.05.2008 року про внесення змін і доповнень до кредитного договору, текст останнього було викладено в новій редакції.

Відповідно до умов кредитного договору, кредитор погодився надати позичальнику кредит для цілей, викладених у пункті 1.1 кредитного договору, відповідно до строків та умов, що містяться у кредитному договорі.

Ліміт кредитування для позичальника був встановлений в розмірі: еквівалент 2500000 (два мільйони п'ятсот тисяч) доларів США за курсом НБУ на дату надання кредитних коштів. Відповідно до п. 1.1 кредитного договору в редакції додаткового договору № 2, ліміт кредитування склав 12625000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов кредитного договору, ТОВ «Укрпромбанк» надало 14.05.2007 року ФОП ОСОБА_2 суму кредиту в розмірі 12625000,00 грн., що підтверджується відповідною банківською випискою, заявою позичальника від 11.05.2007 року та розпорядженням бухгалтерії від 14.05.2007 року.

Умови повернення позичальником кредиту та сплати процентів і комісій визначені сторонами в частині 4 Кредитного договору. Строк кредитної лінії згідно п. 1.1 кредитного договору, сторонами встановлений по 11.05.2009 року.

Відповідно до п. 3.1 кредитного договору, виконання позичальником зобов'язань за цим договором (повернення кредиту, сплата процентів за його користування, комісій, штрафних санкцій, інших платежів, передбачених договором) забезпечується іпотекою чотирьох земельних ділянок, що знаходяться за адресою Київська область, Бориспільський район, Гірська сільська рада та належать на праві власності майновому поручителю - обслуговуючому кооперативу «Садівниче товариство «Лісовик-2006» та фінансовою порукою ТОВ «Радіосервіс», ДП «Кліо виробництво», ТОВ «Торгово-виробниче підприємство Кліо Продактс Груп», ДП «Дж. ЕС. Бласт Консалтінг».

11.05.2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та Обслуговуючим кооперативом «Садівниче товариство «Лісовик-2006» було укладено іпотечний договір № 150/Zквіп-07, відповідно до умов, викладених в ньому, в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, та за даним іпотечним договором відповідачем було передано в іпотеку вказані вище земельні ділянки площами 2,7920 га, 6,9500 га, 10,9362 га та 6,2009 га.

При посвідченні іпотечного договору 11.05.2007 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 було зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна заборону на нерухоме майно - 4 земельні ділянки, що знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Гірська сільська рада (площа 2,7920 га, 6,9500 га, 10,9362 га, 6,2009 га, кадастрові №№ 3220883200:03:002:2107, 3220883200:03:002:2122, 3220883200:03:002:2123, 3220883200:03:002:2124 (реєстраційний номер заборони 1004-1007).

02.07.2010 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» (позивач у справі) було укладено договір про передачу активів ТОВ «Укрпромбанк» в рахунок погашення заборгованості від 02.07.2010 року (далі - договір про передачу активів). Даний договір про передачу активів посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 02.07.2010 року та зареєстрований в реєстрі за № 2263.

У пунктах 1.1 та 1.2 договору про передачу активів даються визначення понять «Боржники» та «Кредитні та Забезпечувальні Договори», які містяться у цьому Договорі.

Так, «Боржниками» є позивальники Укрпромбанку за кредитними договорами та іпотекодавці (заставодавці), поручителі за забезпечувальними договорами, укладеними з Укрпромбанком а також контрагенти Укрпромбанку за попередніми договорами (п. 1.1 договору).

«Кредитні та Забезпечувальні Договори» частина кредитних та забезпечувальних договорів (договори застави (іпотеки), поруки), укладених Укрпромбанком з боржниками, права вимоги за якими передані в заставу Дельта Банку перелік кредитних та забезпечувальних договорів наведений у додатку № 1 до цього договору (пункт 1.2 договору про передачу активів).

Додаток № 1 до договору про передачу активів містить серед переліку договорів і кредитний договір, боржником за яким є ФОП ОСОБА_2

Відповідно до пункту 3.1 договору про передачу активів, Укрпромбанк в порядку, в обсязі та на умовах, визначених цим договором, передає (відступає) Дельта Банк права вимоги до боржників за кредитними та забезпечувальними договорами, а також за попередніми договорами внаслідок чого Дельта Банк замінює Укрпромбанк кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях. Відповідно до положень статті 516 ЦК України відступлення Укрпромбанк прав вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами до Дельта Банку не вимагає згоди боржників.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що внаслідок передачі Укрпромбанком Дельта Банку прав вимоги до боржників, Дельта Банку переходить (відступається) право вимагати (замість Укрпромбанку) від боржників належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами, а також попередніми договорами.

Відповідно до пункту 3.4 договору про передачу активів, передача прав вимоги за договорами, вказаними в п. 3.1 цього договору, здійснюється в дату, вказану в п. 5.1 цього договору та підтверджується підписанням сторонами актів прийому-передачі прав вимоги.

Як зазначає позивач, в порушення умов кредитного договору, позичальник ухилився від виконання зобов'язань щодо повернення суми кредиту та нарахованих відсотків. Враховуючи припинення позичальником виконання зобов'язань за кредитним договором, ПАТ «Дельта Банк» було направлено третій особі 2 претензію від 03.11.2011 року № 02.1-1483 та направлено відповідачу лист-вимогу від 03.11.2011 року № 02.1-1484.

У черні 2012 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до господарського суду Київської області з позовом до обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Лісовик-2006» про звернення стягнення на предмет іпотеки, та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позивач збільшив розмір грошових вимог за кредитним договором та зменшив кількість об'єктів іпотеки шляхом виключення земельної ділянки площею 2,7920 га. Зокрема позивач просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме:

- земельну ділянку загальною площею 6,9500 га, кадастровий номер 3220883200:03:002:2123, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, територія Гірської сільської ради;

- земельну ділянку загальною площею 10,9362 га, кадастровий номер 3220883200:03:002:2122, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, територія Гірської сільської ради;

- земельну ділянку загальною площею 6,2009 га, кадастровий номер 3220883200:03:002:2124, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, територія Гірської сільської ради,

згідно Іпотечного договору № 150/Zквіп-07 від 11.05.2007 року, посвідченого ОСОБА_3 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, з Обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Лісовик-2006» шляхом реалізації на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною продажу:

- земельної ділянки площею 6,9500 га, (кадастровий номер 3220883200:03:002:2123) - 7290000,00 грн.;

- земельної ділянки площею 10,9362 га, (кадастровий номер 3220883200:03:002:2122) - 11471000,00 грн.;

- земельної ділянки площею 6,2009 га, (кадастровий номер 3220883200:03:002:2124) - 6504000,00 грн.,

в рахунок погашення кредитної заборгованості (Кредитний договір № 150/Кв-07 від 11.05.2007 р.) на загальну суму 32535483,32 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 12625000,00 грн.; заборгованості за відсотками - 14876711,29 грн.; заборгованості по комісії - 2135527,33 грн.; пені за несвоєчасне повернення кредиту - 1269071,92 грн.; пені за несвоєчасне повернення відсотків - 1424621,77 грн.; пені за несвоєчасну сплату комісії - 204551,01 грн. на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк».

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що третьою особою 2 порушено зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за кредитним договором, у зв'язку з чим за третьою особою 2 станом на 15.09.2014 року рахується заборгованість у сумі 32535483,32 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 12625000,00 грн., заборгованості за відсотками - 14876711,29 грн., заборгованості по комісії - 2135537,33 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту - 1269071,92 грн., пені за несвоєчасне повернення відсотків - 1424621,77 грн. та пені за несвоєчасну сплату комісії - 204551,01 грн. Нормативно обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається на приписи ст. ст. ст. 3, 33, 41 Закону України «Про іпотеку», відповідно до яких у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право на реалізацію предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Київської області від 22.10.2014 року по справі № 3/059-12/2 позов публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Лісовик-2006», треті особи товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк», фізична особа-підприємець ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задоволено частково.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення вказаного позову, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини 2 цієї ж статті до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 5 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Вказана норма також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами п. 10.1 кредитного договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, в порушення умов кредитного договору та норм чинного законодавства України, позичальник не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором щодо сплати кредиту, відсотків за користування кредитом, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість за кредитом - 12625000 грн. 00 коп.; заборгованість за відсотками - 14876711 грн. 29 коп.; заборгованість по комісії - 2135527 грн. 33 коп.

Так, факт наявності заборгованості третьої особи 2 за кредитним договором в розмірі 12625000,00 грн. основного боргу підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою та сторонами по справі.

Згідно п. 1.1 кредитного договору, третій особі 2 було встановлено процентну ставку у розмірі 19 процентів річних. Відповідно до п. 4.6 кредитного договору, у разі несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту, позичальник сплачує у строки, передбачені п. 4.4 цього договору, проценти з розрахунку 21 процентів річних у гривні, що нараховуються на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати її повного погашення.

Перевіривши правильність нарахування позивачем процентів за користування кредитними коштами, що визначені ПАТ «Дельта Банк», колегія суддів апеляційного господарського суду вважає розрахунок обґрунтованими та арифметично вірним.

Згідно додаткового договору № 3 від 28.07.2008 року до кредитного договору, пункт 1.1 останнього викладено в новій редакції, зокрема додано положення про те, що щомісячна комісія за управління кредитною лінією складає 3% річних у гривні від фактичної суми заборгованості позичальника починаючи з дати укладення додаткового договору № 3 від 28.07.2008 року.

Так, перевіривши правильність нарахування позивачем комісії, судом апеляційного господарського суду встановлено, що надані позивачем розрахунки, що також перевірені судом першої інстанції є обґрунтованими та арифметично вірними.

Судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості вказаних сум.

Крім цього позивачем у позовній заяві заявлено вимоги щодо пені за кредитним договором на загальну суму 2898244,70 грн., яка складається з: пені за несвоєчасне повернення кредиту - 1269071,92 грн., пені за несвоєчасне повернення відсотків - 1424621,77 грн. та пені за несвоєчасну сплату комісії - 204551,01 грн.

Частиною першою ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини першої ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 8.1 кредитного договору встановлено, що у випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та/або комісій позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

Водночас, як вірно вказав суд першої інстанції заявлена позивачем пеня не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З кредитного договору, вбачається, що сторонами не узгоджувалось питання щодо продовження терміну нарахування пені згідно ч. 6 ст. 232 ГК України.

Крім того, відповідно до п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та вірно вказано судом першої інстанції, позивачем в порушення вищенаведених приписів законодавства здійснено нарахування пені за кредитним договором за 6 місяців, що передували даті звернення позивача до суду, за зобов'язаннями, обов'язок виконання яких настав у 2007 та 2008 роках. Тобто фактично позивачем було змінено початок перебігу строку нарахування пені.

За таких обставин місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що заявлені у позові суми пені є необґрунтованими та розраховані позивачем з порушенням вимог законодавства, та правомірно відмовив у їх задоволенні.

Іпотекою, відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», є вид забезпечення виконання зобов'язань нерухомим майном, що залишається у володінні та користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі не виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього божника у порядку встановленому цим законом.

За приписами ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Цією ж статтею передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У відповідності до п. 4.1 іпотечного договору, іпотекодержатель набуває права звернути стягнення та реалізувати предмет іпотеки, якщо у момент настання строку виконання основного зобов'язання за кредитним договором воно не буде виконано належним чином, а саме: при повному або частковому неповерненні кредиту (чергового платежу за кредитом) та/або при несплаті або частковій несплаті процентів та/або при несплаті або частковій несплаті штрафних санкцій у встановлені кредитним договором строки.

Відповідно до п. 4.3 іпотечного договору, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про іпотеку», з урахуванням обмежень, встановлених ст. 15 цього Закону та Земельним кодексом України, у випадку настання будь-якої з підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачених п. 4.1 цього договору.

Частиною 1 статті 15 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотека земельних ділянок здійснюється відповідно до цього Закону. Заборони та обмеження щодо відчуження і цільового використання земельних ділянок, встановлені Земельним кодексом України, є чинними при їх іпотеці.

У відповідності до статті 41 Закону України «Про іпотеку», реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Порядок реалізації майна, на яке звернено стягнення, визначений статтею 62 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема відповідно до частини 1 вказаної статті, реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Згідно ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Так, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до висновку експертів від 15.07.2014 року № 1703/1704/14-41 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, яка була призначена у даній справі, станом на 01.07.2014 року ймовірна ринкова вартість: земельної ділянки загальною площею 6,9500 га, кадастровий номер 3220883200:03:002:2123, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, територія Гірської сільської ради, визначена в сумі 7290000,00 грн.; земельної ділянки загальною площею 10,9362 га, кадастровий номер 3220883200:03:002:2122, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, територія Гірської сільської ради, визначена в сумі 11471000,00 грн.; земельної ділянки загальною площею 6,2009 га, кадастровий номер 3220883200:03:002:2124, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, територія Гірської сільської ради, визначена в сумі 6504000,00 грн.

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про іпотеку», початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову частково та стягнення з відповідача заборгованості за кредитом - 12625000 грн. 00 коп.; заборгованості за відсотками - 14876711 грн. 29 коп.; заборгованості по комісії - 2135527 грн. 33 коп. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: земельну ділянку загальною площею 6,9500 га, кадастровий номер 3220883200:03:002:2123; земельну ділянку загальною площею 10,9362 га, кадастровий номер 3220883200:03:002:2122; земельну ділянку загальною площею 6,2009 га, кадастровий номер 3220883200:03:002:2124 з визначенням початкової ціни продажу згідно висновку експертів за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 15.07.2014 року № 1703/1704/14-41. В частині стягнення заборгованості за кредитним договором у вигляді нарахованої пені на загальну суму 2898244,70 грн. місцевим господарським судом відмовлено правомірно.

Заперечення відповідача та третьої особи 2 проти позову ґрунтуються на тому, що позичальник за кредитним договором - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 є припиненим, як суб'єкт господарювання, у зв'язку з чим його зобов'язання за кредитним договором припинилось, і як наслідок, похідне зобов'язання (відповідача за іпотечним договором) також припинено.

Водночас, як вірно зазначив суд першої інстанції, правовий аналіз Глави 5 ЦК України свідчить про те, що фізична особа-підприємець відповідає всім своїм майном, як фізичної особи, за зобов'язаннями, які виникли у неї у зв'язку зі здійсненням підприємницької діяльності, у зв'язку з чим твердження відповідача та третьої особи 2 про припинення зобов'язань за кредитним договором та іпотечним договором є необґрунтованими та правомірно були відхилені судом першої інстанції.

Крім того, судова колегія вважає необґрунтованими посилання скаржника що місцевим господарським судом не було досліджено та відповідно не надано правової оцінки доводам про наявність порушень під час процедури передачі права вимоги за кредитним та іпотечним договорами від третьої особи 1 до позивача.

Так, як вбачається з матеріалів справи та вірно зазначив суд першої інстанції, зазначене було предметом дослідження під час розгляду господарським судом міста Києва справи № 5011-12/9506-2012, до розгляду якої свого часу зупинялося провадження у даній справі, та рішенням господарського суду міста Києва від 18.01.2013 року дана позиція була спростована, і вказане рішення було залишено без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2013 року та Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року.

Отже, на підставі ст. 35 ГПК України, відповідні обставини вважаються встановленими та не потребують повторного доказування, у зв'язку з чим вказана позиція скаржника спростовується наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Київської області від 22.10.2014 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Лісовик-2006» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду Київської області від 22.10.2014 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Лісовик-2006» на рішення господарського суду Київської області від 22.10.2014 року у справі № 3/059-12/2 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 22.10.2014 року у справі № 3/059-12/2 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 3/059-12/2 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді А.Г. Майданевич

Р.В. Федорчук

Дата підписання 26.01.2015 року