Рішення

від 25.09.2015 по справі 3/059-12/2

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2015 р. Справа № 3/059-12/2

За позовом Публічного акціонерного товариства В«Дельта БанкВ»

до Обслуговуючого кооперативу В«Садівниче товариство В«Лісовик-2006В»

треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю В«УкрпромбанкВ» ,

ОСОБА_1

про звернення стягнення на предмет іпотеки

Головуючий суддя Ейвазова А.Р.

Суддя Горбасенко П.В.

Суддя Ярема В.А.

Представники:

від позивача - ОСОБА_2 (довіреність б/н від 01.05.2015);

від відповідача - ОСОБА_3 (довіреність б/н від 01.01.2015);

від третьої особи 1 - не з'явився;

від третьої особи 2 - ОСОБА_3 (довіреність б/н від 23.07.2014)

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство В«Дельта БанкВ» (далі - АТ В«Дельта БанкВ» ) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Обслуговуючого кооперативу В«Садівниче товариство В«Лісовик - 2006В» (далі - СТ В«Лісовик - 2006В» ) та просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості фізичної особи ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1В.) за кредитним договором №150/Кв-07 від 11.05.2007 у розмірі 23610744,44грн шляхом продажу на прилюдних торгах з початковою ціною продажу 8 815952грн:

-земельної ділянки загальною площею 2,7920 га, кадастровий номер 3220883200:03:002:2107, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, територія Гірської сільської ради;

-земельної ділянки загальною площею 6,9500 га, кадастровий номер 3220883200:03:002:2123, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, територія Гірської сільської ради;

-земельної ділянки загальною площею 10,9362 га, кадастровий номер 3220883200:03:002:2122, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, територія Гірської сільської ради;

-земельної ділянки загальною площею 6,2009 га, кадастровий номер 3220883200:03:002:2124, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, територія Гірської сільської ради (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, т.1 а.с.106-107).

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення фізичною особою ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором №150/Кв-07 від 11.05.2007, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю В«УкрпромбанкВ» (далі - ТОВ В«УкрпромбанкВ» ), який забезпечений іпотекою відповідно до договору іпотеки №150/Zквіп-07 від 11.05.2007, в частині повернення кредиту, сплати процентів у строк та у розмірі, встановлені таким договором. Допущені порушення стали підставою для звернення до відповідача як майнового поручителя з вимогою про погашення заборгованості, яка ним не виконана. В свою чергу, між ТОВ В«УкрпромбанкВ» та АТ В«Дельта БанкВ» , як вказує позивач, укладено договір б/н від 02.07.2010 про передачу активів ТОВ В«УкрпромбанкВ» в рахунок погашення заборгованості, тому АТ В«Дельта БанкВ» набув статус кредитора за кредитним договором №150/Кв-07 від 11.05.2007.

При цьому, позивач вказує, що заборгованість у розмірі 23 610 744,44грн. складається з:

- заборгованості за кредитом у розмірі 12 625 000,00грн;

- заборгованості за відсотками у розмірі 8 171 027,43грн;

- заборгованості з комісії у розмірі 1 177 572,47грн;

- заборгованості за пенею по кредиту у розмірі 980 166,00грн;

- заборгованості за пенею по відсоткам у розмірі 574 157,69грн;

- заборгованості за пенею по комісії у розмірі 82 820,85грн (т.1 а.с.3-5, 106-107, 145-146).

До прийняття рішення по суті заявлених вимог, позивачем збільшено їх розмір. Так, відповідно до поданої заяви, позивач просить звернути стягнення на зазначені земельні ділянки, за виключенням земельної ділянки №3220883200:03:002:2107, яка на момент розгляду справи не обліковується, у розмірі 32 535 483,32грн, що складаються з:

- заборгованості за кредитом у розмірі 12 625 000,00грн;

- заборгованості за відсотками у розмірі 14 876 711,29грн;

- заборгованості з комісії у розмірі 2 135 527,33грн;

- заборгованості за пенею по кредиту у розмірі 1 269 071,92грн;

- заборгованості за пенею по відсоткам у розмірі 1 424 621,77грн;

- заборгованості за пенею по комісії у розмірі 204 551,00грн.

При цьому, позивач просив встановити початкову ціну продажу:

- земельної ділянки кадастровий номер 3220883200:03:002:2123 - 7 290 000,00грн;

- земельної ділянки кадастровий номер 3220883200:03:002:2122 - 11 471 000,00грн;

- земельної ділянки кадастровий номер 3220883200:03:002:2124 - 6 504 000,00грн (т.4 а.с.53-55).

Відповідач у справі - СТ В«Лісовик 2006В» у відзиві просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що:

- договір про передачу активів укладений без згоди третьої особи та відповідача, з порушенням банківської таємниці;

- договір про передачу активів порушує публічний порядок, оскільки направлений на незаконне заволодіння позивачем коштами третьої особи та майном відповідача за іпотечним договором;

- відступлення права вимоги за іпотечним договором не зареєстроване у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна;

- данні додатку №1 до договору про передачу активів є недостатніми для ідентифікації особи, права вимоги до якої перейшли; такий додаток складений з порушеннями;

- відступлення прав за іпотечним договором нотаріально не посвідчено; за договором про передачу активів неможливо ідентифікувати осіб, права вимоги до яких перейшли;

- зобов'язання за кредитним договором припинені внаслідок реєстрації припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1, у зв'язку з чим припинились і зобов'язання за іпотечним договором, які є похідними.

Окрім того, відповідач вказує, що вартість земельних ділянок, які передані в іпотеку майже у чотири рази перевищує розмір наданого кредиту (т.2 а.с.131-142, т.3 а.с.33-36).

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.08.2012 до участі у справі залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

- на стороні позивача - ТОВ В«УкрпромбанкВ» ;

- на стороні відповідача фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1В.) (т.1 а.с.225-227).

Третя особа 2 - ФОП ОСОБА_1 у поясненні по суті заявлених вимог зазначає, що загальна вартість переданих в іпотеку земельних ділянок, погоджена сторонами іпотечного договору, становить більше 60 000 000грн, однак, позивачем оцінено вартість земельних ділянок загальним розміром близько 14 000 000грн, що значно менше ціни, погодженої сторонами. Окрім того, третя особа вказує, що до позивача перейшло право вимоги лише у розмірі 12 500 000грн, як вказано у додатку №1 до договору про передачу активів (т.2 а.с.125-127).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.09.2014 здійснено заміну третьої особи 2 фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на фізичну особу ОСОБА_1 (т.4 а.с.96-99).

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.10.2014 року позов у даній справі задоволено частково. Відповідно до рішення суду:

- звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: земельну ділянку загальною площею 6,9500 га, кадастровий номер 3220883200:03:002:2123, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, територія Гірської сільської ради; земельну ділянку загальною площею 10,9362 га, кадастровий номер 3220883200:03:002:2122, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, територія Гірської сільської ради; земельну ділянку загальною площею 6,2009 га, кадастровий номер 3220883200:03:002:2124, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, територія Гірської сільської ради згідно іпотечного договору № 150/Zквіп-07 від 11.05.2007, посвідченого ОСОБА_4 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, з СТ "Лісовик-2006" шляхом реалізації на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною продажу: земельної ділянки площею 6,9500 га, (кадастровий номер 3220883200:03:002:2123) - 7290000грн; земельної ділянки площею 10,9362 га, (кадастровий номер 3220883200:03:002:2122) - 11471000грн; земельної ділянки площею 6,2009 га, (кадастровий номер 3220883200:03:002:2124) - 6504000грн в рахунок погашення кредитної заборгованості (кредитний договір №150/Кв-07 від 11.05.2007) на загальну суму 29637238грн, яка складається з: заборгованості за кредитом - 12625000грн; заборгованості за відсотками - 14876711,29грн; заборгованості по комісії - 2135527,33грн на користь ПАТ "Дельта Банк";

- в іншій частині позову відмовлено;

- стягнуто з СТ "Лісовик-2006" на користь ПАТ "Дельта Банк" 66570,70грн судового збору (т.4 а.с.113-125).

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 07.11.2014 року у даній справі стягнуто з СТ "Лісовик-2006" на користь ПАТ "Дельта Банк" 5888,00грн витрат за проведення судової експертизи (т.4 а.с.127-128).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 рішення господарського суду Київської області від 22.10.2014 залишено без змін (т.5 а.с.18-32).

Постановою Вищого господарського суду України від 08.04.2015 рішення господарського суду Київської області від 22.10.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду в іншому складі суду (т.5 а.с.96-101).

Під час нового розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник відповідача та третьої особи 2 проти задоволення позовних вимог заперечували.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд

ВСТАНОВИВ:

11.05.2007 між ФОП ОСОБА_1 (далі - позичальник) та ТОВ В«УкрпромбанкВ» (кредитор, третя особа 1) укладено кредитний договір №150/КВ-07 про відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії (далі - кредитний договір) (т.1 а.с.9-12).

В подальшому до вказаного договору вносились зміни та доповнення (т.1 а.с.13-20).

Відповідно до умов кредитного договору, кредитор погодився надати позичальнику кредит, цільове використання якого визначено п. 1.1 кредитного договору, на умовах строковості, платності.

Ліміт кредитування для позичальника (відповідно до п. 1.1 кредитного договору в редакції додаткового договору № 2 від 30.05.2008) визначений у розмірі 12 625 000,00грн.

Строк кредитної лінії, згідно п. 1.1 кредитного договору, встановлений по 11.05.2009 включно (т.1 а.с.15-19).

Відповідно до п. 3.1 кредитного договору у відповідній редакції, виконання позичальником зобов'язань за цим договором (повернення кредиту, сплата процентів за його користування, комісій, штрафних санкцій, інших платежів, передбачених договором) забезпечується, зокрема, іпотекою чотирьох земельних ділянок, належних на праві власності майновому поручителю - СТ «Лісовик-2005» та розташованих за адресою: Київська область, Бориспільський район, Гірська сільська рада.

Умови повернення позичальником кредиту та сплати процентів і комісій визначені сторонами розділом 4 кредитного договору.

Так, зокрема, згідно п. 4.1 кредитного договору (в редакції додаткової угоди №2) повернення кредиту позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів з свого поточного рахунку на позичковий рахунок; заборгованість за кредитом повертається позичальником у відповідності до графіка зменшення ліміту кредитування, а у випадку, якщо такий графік не був укладений - не пізніше останнього дня строку кредитної лінії, передбаченого п. 1.1 вказаного договору.

Як визначено вказаним пунктом, у випадку, якщо цей день припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, сплата здійснюється в перший за ним робочий день; у випадку порушення позичальником встановлених цим пунктом договору строків повернення кредиту, сума несплаченої в строк заборгованості за кредитом вважається простроченою та переноситься на рахунки для обліку простроченої заборгованості позичальника за кредитом.

Відповідно до п. 4.4 кредитного договору, сплата позичальником процентів здійснюється щомісячно в строк з 28-го числа по останній день поточного місяця.

Згідно до п. 4.6 кредитного договору, у разі несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту, позичальник сплачує у строки, передбачені п. 4.4 договору, проценти з розрахунку 21 процентів річних у гривні, що нараховуються на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати її повного погашення.

Як визначено додатковим договором №3 від 28.07.2008 (т.1 а.с.20), позичальником сплачується на користь банку комісія за управління кредитною лінією з розрахунку 3% річних у гривні від фактичної заборгованості позичальника. Так, згідно п. 4.4 вказаного додаткового договору, сплата комісії за управління кредитною лінією здійснюється щомісячно в строк з 28 числа по останній робочий день поточного місяця

Укладений договір за своє правовою природою є кредитним договором.

Так, згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення договору про позику, якщо інше не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 ЦК України).

Як встановлено судом, на виконання умов кредитного договору, ТОВ В«УкрпромбанкВ» надало 14.05.2007 третій особі кредит у розмірі 12 625 000,00грн, що підтверджується заявою позичальника від 11.05.2007, розпорядженням від 14.05.2007 про перерахування зазначених коштів, а також випискою з рахунку (т.1 а.с.25-26).

Третьою особою не надано суду доказів повернення наданих згідно вказаного кредитного договору кредитних коштів, сплати процентів та комісії за користування кредитною лінією.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 11.05.2007 між ТОВ В«УкрпромбанкВ» (іпотекодержатель, третя особа 1) та СТ В«Лісовик - 2006В» (іпотекодавець, відповідач) укладено іпотечний договір №150/Zквіп-07 (далі - іпотечний договір) (т.1 а.с.21-22).

До вказаного іпотечного договору сторонами неодноразово вносились зміни та доповнення (т.1 а.с.23-24).

Відповідно до умов п. 1.1 іпотечного договору, іпотека за вказаним договором забезпечує вимоги іпотекодержателя за кредитним договором №150/Кв-07 від 11.05.2007 (з будь-якими погодженими з іпотекодавцем змінами і доповненнями до нього, у т.ч. стосовно збільшення процентної ставки за користування кредитом, строку кредитування, суми кредиту тощо), укладеним між іпотекодержателем та третьою особою та за умовами якого останній зобов'язаний повернути іпотекодержателю до 11.05.2009 включно кредит у розмірі 12625000,00грн, сплатити проценти за користування ним, комісії та штрафні санкції у розмірі та на умовах кредитного договору.

В силу до п. 1.2 іпотечного договору, предметом іпотеки є земельні ділянки, а саме:

- загальною площею 2,7920 га, кадастровий номер 3220883200:03:002:2107, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, територія Гірської сільської ради;

- загальною площею 6,9500 га, кадастровий номер 3220883200:03:002:2123, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, територія Гірської сільської ради;

- загальною площею 10,9362 га, кадастровий номер 3220883200:03:002:2122, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, територія Гірської сільської ради;

- загальною площею 6,2009 га, кадастровий номер 3220883200:03:002:2124, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, територія Гірської сільської ради

Як передбачено п. 4.1 іпотечного договору, іпотекодержатель набуває права звернути стягнення та реалізувати предмет іпотеки, зокрема, якщо у момент настання строку виконання основного зобов'язання за кредитним договором воно не буде виконано належним чином, а саме при повному або частковому неповерненні кредиту та/або при повній або частковій несплаті процентів та/або несплаті штрафних санкцій у встановлені кредитним договором строки.

Згідно п. 6.2 іпотечного договору, вказаний договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання зобов'язань, забезпечених іпотекою за цим договором; у випадку продовження строків виконання зобов'язань за кредитним договором шляхом укладення додаткових угод до нього, іпотека, передбачена цим договором, зберігається до повного виконання вказаних зобов'язань.

Іпотечний договір посвідчено нотаріально та зареєстровано у реєстрі за №1003.

Частиною 1 ст. 575 ЦК України встановлено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Аналогічні визначення надані і ст.1 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон), норми якого є спеціальними по відношенню до норм ЦК України у випадку, якщо предметом застави є нерухоме майно. Так, відповідно до ст. 1 Закону, визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Крім того, як визначено ст. 1 Закону, основне зобов'язання - зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.

Як визначено, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Приписами ст. 11 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки; у разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням..

Як передбачено ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ч.3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»).

02.07.2010 між ТОВ В«УкрпромбанкВ» (третя особа 1) та ПАТ В«Дельта БанкВ» (позивач) укладено договір про передачу активів ТОВ В«УкрпромбанкВ» в рахунок погашення заборгованості (т. 1 а.с.52-55, далі - договір про передачу активів).

У пунктах 1.1 та 1.2 договору про передачу активів даються визначення понять В«БоржникиВ» та В«Кредитні та Забезпечувальні ДоговориВ» , які містяться у цьому договорі.

Так, В«БоржникамиВ» є позивальники ОСОБА_5 за кредитними договорами та іпотекодавці (заставодавці), поручителі за забезпечувальними договорами, укладеними з ОСОБА_5, а також контрагенти ОСОБА_5 за попередніми договорами (п. 1.1 договору про передачу активів)

В«Кредитні та Забезпечувальні ДоговориВ» , як визначено у вказаному пункті, - частина кредитних та забезпечувальних договорів (договори застави (іпотеки), поруки), укладених ОСОБА_5 з боржниками, права вимоги за якими передані в заставу ОСОБА_6. Перелік кредитних та забезпечувальних договорів наведений у Додатку № 1 до вказаного договору (пункт 1.2 договору про передачу активів).

Відповідно до пункту 3.1 договору про передачу активів, ОСОБА_5 в порядку, в обсязі та на умовах, визначених цим договором, передає (відступає) ОСОБА_7 права вимоги до боржників за кредитними та забезпечувальними договорами, а також за попередніми договорами внаслідок чого ОСОБА_7 замінює ОСОБА_5 кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях.

Пунктом 3.2 договору про передачу активів передбачено, що внаслідок передачі ОСОБА_5 ОСОБА_6 прав вимоги до боржників, ОСОБА_6 переходить (відступається) право вимагати (замість ОСОБА_5) від боржників належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами, а також попередніми договорами.

Відповідно до пункту 3.4 договору про передачу активів, передача прав вимоги за договорами, вказаними в п. 3.1. цього договору, здійснюється в дату, вказану у п. 5.1 цього договору та підтверджується підписанням сторонами актів прийому-передачі прав вимоги.

Згідно п. 5.1 договору про передачу активів, передача прав вимоги здійснюється наступного робочого дня після набрання чинності вказаним договором; факт передачі прав вимоги підтверджується відповідними актами прийому-передачі, що підлягають підписанню уповноваженими представниками сторін.

Договір про передачу активів вважається укладеним і набирає чинності в день його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення відбитками печаток та нотаріального посвідчення.

Договір про передачу активів посвідчено нотаріально та зареєстровано у реєстрі за №2263.

Складений на виконання договору про передачу активів акт приймання-передачі кредитних договорів (т.1 а.с.56-57), а також додаток № 1 до договору про передачу активів від 22.09.2010 (т.2 а.с.86) містить серед переліку договорів, у т.ч. кредитний договір №150/Кв-07 від 11.05.2007 (з додатковими угодами до нього), боржником за яким є третя особа, а також іпотечний договір №150/Zквіп-07 від 11.05.2007 (з додатковими угодами до нього).

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові; правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 вказаної статті, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків; у цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, позивач у даній справі, з урахуванням укладення договору про передачу активів з дотриманням встановленої форми, змінив первісного кредитора - ТОВ В«УкрпромбанкВ» та став новим кредитором у зобов'язаннях за кредитним договором №150/Кв-07 та іпотечним договором №150Zквіп-07.

У зв'язку з укладенням між позивачем та третьою особою 1 договору про передачу активів, 10.07.2010 ТОВ В«УкрпромбанкВ» та ПАТ В«Дельта БанкВ» звернулись до третьої особи 2 зі спільним листом (т.1 а.с.43), відповідно до якого повідомили про заміну кредитора у зобов'язанні за кредитним договором №150/Кв-07 від 11.05.2007. Надіслання відповідного листа підтверджується списком згрупованих поштових відправлень (т.1 а.с.44).

03.11.2011 позивач звертався до третьої особи 2 з претензією №02.1-1483 (т.1 а.с.45-46), відповідно до якої вимагав сплатити заборгованість у розмірі 19 853 036,60грн (складається з заборгованості за кредитом - 12 625 000,00грн та заборгованості за процентами у розмірі 7 228 036,60), а також попереджав, що у випадку несплати суми заборгованості буде розпочато примусове стягнення.

Третьою особою 2 вказана претензія отримана 08.11.2011, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №0408011236340 (т.1 а.с.47).

Окрім того, 03.11.2011 позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою №02-1-1484 від 03.11.2011 (т.1 а.с.48-49), відповідно до якого пропонував відповідачу, як майновому поручителю ОСОБА_1 сплатити заборгованість у розмірі 19 853 036,60грн (складається з заборгованості за кредитом - 12 625 000,00грн та заборгованості за процентами у розмірі 7 228 036,60грн).

Згідно ст. 35 вказаного Закону, у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення, у якому зазначає: стислий зміст порушених зобов'язань, вимогу про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимоги. При цьому, якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Частиною 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. (також див. постанову ВСУ від 29.04.2014 у справі № 10/110-12/14).

Таким чином, якщо іпотекодержатель не реалізував спосіб позасудового врегулювання питання звернення стягнення на предмет іпотеки, він має право звернутися до суду з метою звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до положень ст. 39 Закону. При цьому, за змістом ст.39 Закону, рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів.

Відповідачем не надано суду доказів сплати кредиту, нарахованих відсотків та комісії за третю особу - 2, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач та третя особа посилаються на наявність порушень під час процедури передачі права вимоги за кредитним та іпотечним договорами від третьої особи 1 до позивача.

Разом з тим, такі заперечення відповідача та третьої особи 2 досліджувались під час розгляду господарським судом м. Києва справи № 5011-12/9506-2012.

Так, рішенням Господарського суду м. Києва від 18.01.2013 у справі №5011-12/9506-2012 за позовом ФОП ОСОБА_1 до ТОВ «Укрпромбанк», ПАТ «Дельта Банк», третя особа - СТ «Лісовик-2005» про визнання частково недійсним правочину, яке залишено без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2013 та Вищого господарського суду України від 29.05.2013, встановлено відповідність вказаного договору чинному законодавству (т.2 а.с.221-228).

Отже, на підставі ст. 35 ГПК України, відповідні обставини вважаються встановленими та не потребують повторного доказування, у зв'язку з чим вказані твердження відповідача та третьої особи 2 є помилковими.

Крім того, відповідач посилається на те, що зобов'язання за кредитним договором припинені внаслідок реєстрації припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1, у зв'язку з чим припинились і зобов'язання за іпотечним договором, які є похідними.

Розглянувши вказані заперечення, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно ч. 1 ст. 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Окрім того, ст. 523 ЦК України, порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником; застава, встановлена первісним боржником, зберігається після заміни боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, аналіз статей 598 - 609 ЦК України дає підстави стверджувати про те, що однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи - підприємця є те, що у разі припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати ; фізична особа відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Таким чином, не можна вважати припиненими зобов'язання фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за кредитним договором внаслідок припинення ОСОБА_1В, підприємницької діяльності; за такі зобов'язання відповідальна фізична особа - ОСОБА_1В,

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України від 04.12.2013 у справі №6-125цс13.

Відповідно до ст. 82 ГПК України, при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.

Згідно ст. 111-28 ГПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права; суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Таким чином, суд проходить до висновку, що зобов'язання за кредитним договором №150/Кв-07 від 11.05.2007 не є припиненими, а відповідно і не припинились зобов'язання з іпотечного договору №150Zквіп-07 від 11.05.2007, право вимоги за якими перейшли до позивача у даній справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що третьою особою 2 не виконанні зобов'язання за кредитним договором №150/Кв-07, що призвело до заборгованості у розмірі 32 535 483,32грн, яка складається з: заборгованості за кредитом - 12 625 000,00грн; заборгованості за відсотками - 14 876 711,29грн; заборгованості по комісії - 2 135 527,33грн; пені за несвоєчасне повернення кредиту - 1 269 071,92грн; пені за несвоєчасну сплату відсотків - 1 424 621,77грн; 204 551,01грн пені за несвоєчасну сплату комісії - 204 551,01грн.

Факт неповернення позичальником кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами підтверджується виписками з рахунків ОСОБА_1 (т.2 а.с.5-24).

У зв'язку з не виконанням зобов'язань третьою особою 2, позивач звернувся з даним позовом до майнового поручителя боржника - відповідача у справі та просить суд (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (т.4 а.с.53-55) звернути стягнення на предмет іпотеки, за іпотечним договором, а саме три земельні ділянки шляхом реалізації вказаного майна на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №150/Кв-07 на загальну суму 32 535 483,32грн.

Вимоги позивача про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитом - 12 625 000,00грн, заборгованості за відсотками - 14 876 711,29грн, заборгованості по комісії - 2 135 527,33грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва у справі №761/28764/14-ц від 24.12.2014 позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 12 625 000,00грн, 4 778 978,08грн процентів за користування кредитом, а також 684 139,73грн комісії, в іншій частині позовних вимог відмовлено (т.5 а.с.120-124).

Вказане рішення залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11.02.2015 (т. 5 а.с.125-129).

Як вбачається з інформації про виконавче провадження (т.5 а.с.208-209), на виконання вказаного рішення відкрито виконавче провадження за №48314740, проте станом на 25.09.2015 кошти ОСОБА_1 на виконання вказаного рішення не сплачувались, та у примусовому порядку не стягувались, що не спростовано відповідачем та третьою особою шляхом надання доказів, які підтверджують зворотне.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів за користування кредитом та комісії, суд вважає його арифметично вірним.

Таким чином, вимоги про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитом - 12 625 000,00грн, заборгованості за відсотками - 14 876 711,29грн, заборгованості по комісії - 2 135 527,33грн підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки відповідні зобов'язання не виконані третьою особою 2 з настанням строку виконання, а також майновим поручителем - відповідачем у справі.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту - 1 269 071,92грн, пені за несвоєчасну сплату відсотків - 1 424 621,77грн, 204 551,01грн пені за несвоєчасну сплату комісії - 204 551,01грн.

В силу ч. ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків (ст. 611 ЦК України).

Так, відповідно до п. 8.1 кредитного договору, у випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та/або комісій позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

Так, пеня заявлена позивачем (з урахування заяви про уточнення позовних вимог) за період з 17.03.2014 по 15.09.2014.

Проте, ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, враховуючи, що повернення кредиту мало бути здійснено позичальником до 15.05.2009, нарахування пені за несвоєчасне повернення кредиту могло бути здійснено по 14.11.2009 і у подальшому припинилось, оскільки сторонами у договорі не змінено відповідне загальне правило, визначене ч.6 ст.232 ГК України щодо припинення нарахування після спливу шестимісячного строку.

Отже, заявлені позивачем вимоги про стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту, так само як і вимоги про стягнення пені, нарахованої за несвоєчасну сплату відсотків та комісії, термін сплати яких настав до вересня 2013 року, є необґрунтованими, оскільки їх нарахування припинилось до настання періоду, за який позивач заявив вимоги про стягнення пені - з 17.03.2014 по 15.09.2014.

Таким чином, у задоволенні вимог про стягнення пені у розмірі 1 269 071,92грн за несвоєчасне повернення кредиту суд відмовляє, оскільки вказані нарахування здійснені позивачем у період, коли нарахування пені припинилось.

За розрахунком суду, з урахуванням заявленого періоду, розмір пені за несвоєчасну сплату процентів, термін сплати яких настав з вересня 2013 року, становить:

- за вересень 2013 року за період з 17.03.2014 (заявлено у розрахунку) по 31.03.2014 (6 місяців від дня коли зобов'язання зі сплати таких процентів мало бути виконано) на проценти у розмірі 217 910,96грн - 1164,18грн;

- за жовтень 2013 року за період з 17.03.2014 по 30.04.2014 на проценти у розмірі 225 174,66грн - 4201,20грн;

- за листопад 2013 року за період з 17.03.2014 по 31.05.2014 на проценти у розмірі 217 910,96грн - 7582,11грн;

- за грудень 2013 року за період з 17.03.2014 по 30.06.2014 на проценти у розмірі 225 174,66грн - 11 351,27грн;

- за січень 2014 року за період з 17.03.2014 по 31.07.2014 на проценти у розмірі 225 174,66грн - 15 540,14грн;

- за лютий 2014 року за період з 17.03.2014 по 31.08.2014 на проценти у розмірі 203 383,56грн - 18 354,67грн;

- за березень 2014 року за період з 01.04.2014 (дати виникнення прострочення за такими відсотками, враховуючи, що сплата відсотків, відповідно до умов договору відбувається з 28 числа по останній робочий день поточного місяця) по 15.09.2014 (заявлено в розрахунку) на проценти у розмірі 225 174,66грн - 21 431,69грн;

- за квітень 2014 року за період з 01.05.2014 по 15.09.2014 на проценти у розмірі 217 910,96грн - 17 838,85грн;

- за травень 2014 року за період з 01.06.2014 по 15.09.2014 на проценти у розмірі 225 174,66грн - 14 799,84грн;

- за червень 2014 року за період з 28.06.2014 (оскільки останнім робочим днем є 27.06.2014) по 15.09.2014 на проценти у розмірі 217 910,96грн - 11 259,74грн;

- за липень 2014 року за період з 01.08.2014 по 15.09.2014 на проценти у розмірі 22 174,66грн - 7 094,54грн;

- за серпень 2014 року за період з 30.08.2014 по 15.09.2014 на проценти у розмірі 138 010,27грн - 1 606,97грн.

Таким чином, вимоги про стягнення пені за несвоєчасну сплату відсотків підлягають задоволенню у розмірі 132 225,20грн; у задоволенні вимог про стягнення 1 292 396,57грн пені за несвоєчасну сплату відсотків суд відмовляє.

Розмір пені за несвоєчасну сплату комісії, за розрахунком суду, становить:

- за вересень 2013 року за період з 17.03.2014 (заявлено у розрахунку) по 31.03.2014 на борг з комісії у розмірі 31 130,14грн - 166,31грн;

- за жовтень 2013 року за період з 17.03.2014 по 30.04.2014 на борг з комісії у розмірі 32 167,81грн - 600,17грн;

- за листопад 2013 року за період з 17.03.2014 по 31.05.2014 на борг з комісії у розмірі 31 130,14грн - 7582,11грн;

- за грудень 2013 року за період з 17.03.2014 по 30.06.2014 на борг з комісії у розмірі 32 167,81грн - 1621,61грн;

- за січень 2014 року за період з 17.03.2014 по 31.07.2014 на борг з комісії у розмірі 32 167,81грн - 2220,02грн;

- за лютий 2014 року за період з 17.03.2014 по 31.08.2014 на борг з комісії у розмірі 29 054,79грн - 2622,10грн;

- за березень 2014 року за період з 01.04.2014 (дати виникнення прострочення за комісією, враховуючи, що сплата комісії, відповідно до умов договору відбувається з 28 числа по останній робочий день поточного місяця) по 15.09.2014 (заявлено у розрахунку) на борг з комісії у розмірі 32 167,81грн - 3061,67грн;

- за квітень 2014 року за період з 01.05.2014 по 15.09.2014 на борг з комісії у розмірі 31 130,14грн - 2548,41грн;

- за травень 2014 року за період з 01.06.2014 по 15.09.2014 на борг з комісії у розмірі 32 167,81грн - 2114,26грн;

- за червень 2014 року за період з 28.06.2014 (оскільки останнім робочим днем є 27.06.2014) по 15.09.2014 на борг з комісії у розмірі 31 130,14грн - 1608,53грн;

- за липень 2014 року за період з 01.08.2014 по 15.09.2014 на борг з комісії у розмірі 32167,81грн - 1013,51грн;

- за серпень 2014 року за період з 30.08.2014 по 15.09.2014 на борг з комісії у розмірі 19715,75грн - 229,57грн

Таким чином, вимоги про стягнення пені за несвоєчасну сплату комісії підлягають задоволенню у розмірі 18 889,32грн; у задоволенні вимог про стягнення 185 661,69грн пені за несвоєчасну сплату комісії суд відмовляє.

За таких обставин, враховуючи, що під час розгляду справи ні позичальником, ні особами, що поручились за виконання умов кредитного договору не надано суду доказів сплати кредиту, процентів за користування кредитом, комісії, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог на загальну суму 29 788 353,14грн, (складається з: заборгованості за кредитом - 12 625 000,00грн, заборгованості за відсотками - 14 876 711,29грн, заборгованості з комісії - 2 135 527,33грн, 132 225,20грн пені за несвоєчасну сплату відсотків, 18 889,32грн пені за несвоєчасну сплату комісії).

Під час розгляду справи судом відмовлено у задоволенні клопотань відповідача та третьої особи про призначення судової економічної експертизи щодо визначення вартості земельних ділянок, з огляду на таке.

У даній справі вже проводилась судова експертиза для визначення ринкової вартості земельних ділянок, які є предметом іпотеки.

Так, відповідно до висновку судової експертизи станом на 01.07.2014 вартість земельних ділянок становить:

- кадастровий номер 3220883200:03:002:2123 - 7 290 000,00грн;

- кадастровий номер 3220883200:03:002:2122 - 11 471 000,00грн;

- кадастровий номер 3220883200:03:002:2124 - 6 504 000,00грн) (т.4 а.с.23-36).

Згідно ст. 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку», ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Приписами ст. 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження , передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження», визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна ; для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Статтею 43 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Звертаючись з даним позовом, позивач просив встановити початкову ціну продажу об'єктів іпотеки на рівні, визначеному вказаним висновком судової експертизи. Разом з тим, така ціна, з урахуванням того, що експертизою вона встановлена на певну дату - 01.07.2014, не є об'єктивною на момент прийняття рішення - 25.09.2015 та може не відповідати фактичні ринковій ціні на момент виконання відповідного рішення, у разі набрання ним чинності.

З урахуванням того, що при примусовому виконанні рішення здійснюється оцінка вартості майна - об'єктів іпотеки, суд вважає за доцільне визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною, встановленою у розмірі оціночної вартості вказаного майна, що буде визначена незалежним суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, враховуючи, що доказів досягнення сторонами згоди про початкову ціну продажу предмета іпотеки на момент розгляду справи судом не надано (також див. пост. ВГСУ від 08.07.2012 № 5015/2153/12, від 28.01.2013 № 27/16-35/237, від 20.05.2013 № 5002-33/4130-2012, від 18.06.2013 № 5011-12/9693-2012, від 16.07.2013 № 8/181-10, від 23.08.2013 № 34/152, від 26.02.2014 № 18/3284/11, від 18.06.2014 № 901/1232/13).

Таким чином, оцінка вартості предмета іпотеки може бути здійснена суб'єктом оціночної діяльності під час проведення виконавчих дій з продажу такого майна на прилюдних торгах в межах виконавчого провадження.

З огляду на зазначене та приймаючи до уваги факт невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором №150/Кв-07 від 11.05.2007, враховуючи положення іпотечного договору №150/Zквіп-07 від 11.05.2007, а також враховуючи, що відповідно до витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.5 а.с.132-137), земельні ділянки, на які позивач просить суд звернути стягнення, знаходяться у власності відповідача та є об'єктом іпотеки, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягають частковому задоволенню з урахуванням вищезазначеного.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Під час розгляду справи з урахуванням уточнення (збільшення) позовних вимог позивачем сплачено судовий збір у максимальному розмірі, встановленому на момент збільшення - 73080,00грн (що підтверджується платіжними дорученнями №10194148 від 07.03.2012 на суму 64 380,00грн /т.1 а.с.6/, №74610187 від 15.09.2014 на суму 8700,00грн /т.4 а.с.56/), а також понесено витрати на оплату судової експертизи у розмірі 5888грн (підтверджується меморіальним ордером №29543306 від 04.04.2014, т.4 а.с.109).

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою позову судовим збором у розмірі 73080,00грн, а також судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою судової експертизи у розмірі 5888грн підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст.44, 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед Публічним акціонерним товариством В«Дельта БанкВ» за кредитним договором № 150/Кв-07 від 11.05.2007 на загальну суму 29 788 353,14грн (яка складається з: заборгованості за кредитом - 12 625 000,00грн; заборгованості за відсотками - 14 876 711,29грн; заборгованості по комісії - 2 135 527,33грн, 132 225,20грн пені за несвоєчасну сплату відсотків, 18 889,32грн пені за несвоєчасну сплату комісії), звернути стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за договором № 150/Zквіп-07 від 11.05.2007, посвідченим нотаріально та зареєстрованим у реєстрі за №1003, та належить Обслуговуючому кооперативу В«Садівниче товариство В«Лісовик-2006В» і знаходиться на території Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області, - земельні ділянки:

- загальною площею 6,9500 га, кадастровий номер 3220883200:03:002:2123 (ринковою вартістю станом на 01.07.2014 - 7 290 000,00грн);

- загальною площею 10,9362 га, кадастровий номер 3220883200:03:002:2122 (ринковою вартістю станом на 01.07.2014 - 11 471 000,00грн);

- загальною площею 6,2009 га, кадастровий номер 3220883200:03:002:2124 (ринковою вартістю станом на 01.07.2014 - 6 504 000,00грн)

шляхом реалізації на прилюдних торгах, встановивши початкову ціну продажу предмету іпотеки у розмірі оціночної вартості вказаного майна, що буде визначена незалежним суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

3.В інший частині заявлених вимог у задоволенні позову відмовити.

4.Стягнути з Обслуговуючого кооперативу В«Садівниче товариство В«Лісовик-2006В» на користь Публічного акціонерного товариства В«Дельта БанкВ» 73 080,00грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором, а також 5888,00грн витрат, понесених на оплату судової експертизи.

5.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.10.2015

Головуючий суддя Ейвазова А.Р.

Суддя Горбасенко П.В.

Суддя Ярема В.А.