Рішення

від 20.01.2015 по справі 908/5465/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 19/155/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2015 Справа № 908/5465/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арис-Юг» (03028, м. Київ, проспект Науки, 41, офіс 442)

до Приватного підприємства «Фенікс-Плюс» (юридична адреса: 72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Кірова, 47, кв. 46; поштова адреса: 72300, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. А.Невського, 91)

про стягнення 70248,28 грн.

Суддя Давиденко І.В.

Представники:

Від позивача: Коркін П.П. - представник за довіреністю № б/н від 10.01.15.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Запорізької області 02.12.14. звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Арис-Юг» з позовною заявою до Приватного підприємства «Фенікс-Плюс» про стягнення 70248,28 грн. заборгованості за Договорами № 563 від 24.01.14., № 563/5 від 01.08.14., з яких: 62098,35 грн. - суми основного боргу, 4384,06 грн. - пені, 3291,21 грн. - втрат від інфляції, 474,66 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору та норм чинного законодавства України не виконав свої зобов'язання перед позивачем по оплаті вартості отриманих послуг, внаслідок чого у Приватного підприємства «Фенікс-Плюс» виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Арис-Юг».

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.12.14. порушено провадження у справі № 908/5465/14, справі присвоєно номер провадження 19/155/14, судове засідання призначено на 17.12.14. о 10-15.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.12.14., відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 20.01.15. о 11-50.

Представник позивача в судовому засіданні 20.01.15. підтримав позовні вимоги, просив суд позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Арис-Юг» задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 20.01.15. повторно не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до п.п. 3.9.1 та 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.11., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відповідач є належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи і його неявка не перешкоджає вирішенню даного спору.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 908/5465/14.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, . між Товариством з обмеженою відповідальністю «Арис-Юг» (далі - Товариство, Комісіонер) та Приватним підприємством «Фенікс-Плюс» (далі - Підприємство, Комітент) укладено Договір № 563 від 24.01.14., Договір № 563/4 від 24.01.14., який в подальшому був переукладений в Договір № 563/5 від 01.08.14. (далі - Договір № 563, № 563/4, 563/5 відповідно).

У відповідності до п.п. 1.1, 1.2 Договору № 563, Товариство зобов'язується надати послуги по заправці автотранспорту Підприємства та здійснити додаткові послуги на підставі пред'явлених Підприємством пластикових карток. Підприємство зобов'язується здійснити Товариству оплату за наданні послуги.

Також п. 1.1 Договору № 563/5 встановлено, що Комісіонер у відповідності з Договором комісії № 01/01 від 01.01.11., від свого імені та на рахунок Комітента зобов'язується підписувати Договори по пред'явленню послуг по заправці автотранспорту Підприємства дизельним пальним та отриманню додаткових послуг на підставі пред'явлених Підприємством пластикових карток «АРИС» за кордоном митної території України.

Пунктом 2.2.1 Договору № 563, 563/5 передбачено, що Товариство зобов'язується передати підприємцю по акту пластикові картки в узгодженому асортименті та кількості, на умовах цього Договору та протоколів до нього.

Акт № 659 прийома-передачі магнітно-чипових карток «АРИС», який є двосторонньо підписаний сторонами без зауважень та заперечень, підтверджує факт передачі магнитно-чипових карток «АРИС» у кількості 5 шт. Комітенту, належним чином завірена копія якого міститься в матеріалах справи.

Згідно з п. 2.3.3 Договорів № 563, 563/5 сторонами узгоджено, що Підприємство зобов'язується приймати від Товариства та підписувати рахунки-фактури, реєстри та акти прийому-передачі наданих послуг та звірки взаємних розрахунків, які є підтвердженням факту прийому Підприємством дизельного палива по пластиковим карткам «АРИС».

При отриманні рахунка-фактури від Товариства Підприємство зобов'язано поставити на ньому свою печать, підпис уповноваженої особи та протягом 3 днів з його отримання відправити його по факсу або почті Товариству в підтвердження того, що Підприємство отримало вказаний рахунок-фактуру. Якщо Підприємство не відправило Товариству рахунок-фактуру у встановленому порядку, то такий рахунок-фактура вважається прийнятим Підприємством.

При отриманні Підприємством від Товариства рахунка-фактури та реєстру до нього, а також акта звірки взаєморозрахунків, а при відсутності пред'явлених заперечень Підприємства в письмовій формі протягом 7 календарних днів з моменту його отримання, факт заправки підприємства дизельним паливом по пластиковій картці вважається підтвердженим. Відповідно, після проходження 7 календарних днів з моменту їх отримання, вказані документи вважаються прийнятими підприємством без претензій к товариству та є належними доказами, які підтверджують факт заправки та узгодження всіх важливих умов (ціна, кількість, вид, якість) по відпуску дизельного палива.

З матеріалів справи вбачається, що факт отриманих відповідачем послуг по заправці автотранспорту дизельним пальним на АЗС в межах території України по пластиковим карткам «АРИС» підтверджується двосторонньо підписаним сторонами актом наданих послуг та звірки взаєморозрахунків № ЗкП-000129 (563)-У від 31.08.14. за серпень 2014 р. на загальну суму 25622,83 грн. в кількості 1698,83 л, на підставі рахунків фактури: № СФ-с35427 від 08.08.14., № СФ-с35727 від 14.08.14., належним чином завірена копія копії акту та рахунків-фактури містяться в матеріалах справи.

Як вбачається з вказаного вище акту, заборгованість станом на 31.08.14. за цим актом складає 22574,00 грн.

Також двосторонньо підписаним сторонами актом наданих послуг та звірки взаєморозрахунків № ЗкП-000129 (563/5)-У від 31.08.14. за серпень 2014 р. підтверджується факт отриманих відповідачем послуг по заправці автотранспорту дизельним пальним на АЗС за межами митної території України по пластиковим карткам «АРИС» на загальну суму 39524,35 грн. в кількості 3391,00 л, на підставі рахунків фактури: № СФ-с35428 від 08.08.14., № СФ-с35728 від 14.08.14., № СФ-с36025 від 21.08.14., належним чином завірені копії акту та рахунків-фактури містяться в матеріалах справи.

Позивач посилається на те, що відповідач суму боргу за вказаними вище актами за серпень 2014 р. сплатив частково в розмірі 3048,83 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач вартість отриманих послуг за серпень 2014 р. у повному обсязі не оплатив, чим порушив умови Договору та вимоги норм чинного законодавства України, в зв'язку з чим борг відповідача перед позивачем станом на день звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Арис-Юг» до суду з даним позовом склав 62098,35 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 901 та ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу. Якщо інше не встановлене договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з п. 7.1, 7.2 Договорів №№ 563, 563/5 встановлено, що даний Договір діє з моменту підписання до 31.12.14.

Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за 10 днів з моменту закінчення строку його дії ні одна зі сторін не заявить про необхідність закінчення строку дії Договору.

Таким чином, враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні заяви сторін про закінчення строку дії Договорів №№ 563, 563/5, дані Договори є продовженими та такими, що діють на даний час.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Судом встановлено, що свої зобов'язання за Договором позивачем виконано у повному обсязі, а саме, позивачем надано відповідачу послуги на загальну суму 65147,18 грн., що підтверджується двосторонньо підписаними сторонами актами наданих послуг та звірки взаєморозрахунків від 31.08.14. за серпень 2014 р.: № ЗкП-000129 (563/5)-У, № ЗкП-000129 (563/5)-У та рахунками-фактури: № СФ-с35427 від 08.08.14., № СФ-с35727 від 14.08.14., № СФ-с35428 від 08.08.14., № СФ-с35728 від 14.08.14., № СФ-с36025 від 21.08.14., належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 2.3.5 Договорів №№ 563, 563/5 вбачається, що відповідач зобов'язується здійснювати оплату послуг по заправці автотранспорту на умовах передбачених цим Договором.

Пунктом 2 Протоколу № 1 від 24.01.14. розбіжностей умов розрахунків при обслуговуванні по пластиковим карткам до Договору № 563 сторонами узгоджено строк оплати заправки автотранспорту дизельним пальним: 5 календарних днів з моменту виставлення рахунка.

Пунктом 1 Протоколу № 1 від 01.08.14. розбіжностей умов розрахунків при обслуговуванні по пластиковим карткам до Договору № 563/5 сторонами передбачено передоплату оплати заправки автотранспорту дизельним пальним.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем частково виконувались умови Договорів №№ 563, 563/5, на підтвердження часткових сплат позивачем надано суду акти надання послуг та платіжні доручення про оплату всіх рахунків-фактури за Договорами №№ 563, 563/5, починаючи з січня 2014 р. по серпень 2014 р., позивач вказує на те, що сплачена відповідачем за серпень 2014 р. сума в розмірі 3048,83 грн. підтверджується платіжними дорученнями № 519 від 31.07.14., № 550 від 19.08.14., № 520 від 04.08.14., № 526 від 05.08.14., які містяться в матеріалах справи.

Крім того, з двосторонньо підписанних без заперечень та зауважень актів наданих послуг та звірки взаєморозрахунків № ЗкП-000129 (563)-У від 31.08.14. та № ЗкП-000129 (563/5)-У від 31.08.14. за серпень 2014 р. вбачається, що відповідачем підтверджується сума отриманих у серпні 2014 р. послуг, яка була сплачена частково в розмірі 3048,83 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що в порушення умов Договору та норм чинного законодавства України, відповідач своє зобов'язання щодо повної оплати вартості отриманих послуг не виконав, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за Договорами №№ 563, 563/5 становить 62098,35 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів повної оплати боргу, про який заявлено в позовній заяві, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Таким чином, судом встановлено, що борг Приватного підприємства «Фенікс-Плюс» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Арис-Юг» за неналежне виконання умов Договорів №№ 563, 563/5 становить 62098,35 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Арис-Юг» в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 62098,35 грн.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 474,66 грн. - 3 % річних та 3291,21 грн. - збитків від інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 474,66 грн. - 3 % річних та 3291,21 грн. - збитків від інфляції.

Також позивач на підставі п. 4.2 Договорів №№ 563, 563/5 просить суд стягнути з відповідача 4384,06 грн. - пені.

Пунктом 4.2 Договорів №№ 563, 563/5 встановлено, що в разі порушення строку або умов оплати, передбачених Договором або Протоколом узгодження умов розрахунків, Підприємство сплачує Товариству (Комісіонеру) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки платежу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 4384,06 грн. - пені (за обґрунтованим розрахунком позивача).

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Арис-Юг» є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Арис-Юг» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Фенікс-Плюс» (юридична адреса: 72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Кірова, 47, кв. 46; поштова адреса: 72300, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. А.Невського, 91, код ЄДРПОУ 37678115) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арис-Юг» (03028, м. Київ, проспект Науки, 41, офіс 442, код ЄДРПОУ 31745725) 62098 (шістдесят дві тисячі дев'яносто вісім) грн. 35 коп. - основного боргу, 4384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 06 коп. - пені, 3291 (три тисячі двісті дев'яносто одну) грн. 21 коп. - збитків від інфляції, 474 (чотириста сімдесят чотири) грн. 66 коп. - 3 % річних, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.01.15.

Суддя І.В. Давиденко