Рішення

від 27.01.2015 по справі 908/5966/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 22/64/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2015 Справа № 908/5966/14

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В., при секретарі Романовій К.І.

За участю представників: від позивача - не з'явився; від відповідача - Верба В.В., довіреність № 18-157 від 23.12.2014 р.

Розглянув у судовому засіданні матеріали справи № 908/5966/14

за позовом: Українсько-американського товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «КОДА» (61072, м. Харків, вул. 23 Серпня, буд. 6, кв. 47, скорочено УА ТОВ Фірма «КОДА»)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, скорочено ПАТ «Запорізький завод феросплавів»)

про стягнення 62174,45 грн.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

УА ТОВ Фірмою «КОДА» заявлено позовні вимоги до ПАТ «Запорізький завод феросплавів» про стягнення з останнього суми заборгованості у розмірі 62174,45 грн., в тому числі суми основного боргу по договору постачання № 464 від 17.07.2013 р. у розмірі 51500 грн., інфляційного збільшення суми боргу у розмірі 8995,07 грн. та 3% річних від простроченої суми у розмірі 1697,38 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.12.2014 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/5966/14, якій присвоєно номер провадження 22/64/14, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 27.01.2015 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач належним чином не виконав зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленого на підставі договору № 464 від 17.07.2013 р. товару, у зв'язку з чим за ПАТ «Запорізький завод феросплавів» утворилась заборгованість у сумі 51500 грн., що є, на думку позивача, також підставою для стягнення з відповідача 3% річних та втрат від інфляції. Обґрунтовуючи позовні вимоги, УА ТОВ Фірма «КОДА» посилається на ст. ст. 526, 625 Цивільного кодексу України та ст. ст. 1, 12, 15, 49, 54, 55, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України.

ПАТ «Запорізький завод феросплавів», відповідач у справі, у відзиві № 18-08 від 15.01.2015 р. на позовну заяву зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази підтвердження факту надання позивачем відповідачу рахунку, виставленого за поставлений товар, та інших документів. На думку відповідача, у даному випадку належним доказом отримання ним рахунку можуть бути поштові описи вкладення разом з рекомендованим повідомленням про вручення. Таким чином, за твердженням відповідача, ним не порушено строків виконання зобов'язання за договором, оскільки позивачем не було надано усього пакету документів, на підставі яких повинна була здійснюватись оплата, відповідно, відсутні й підстави для нарахування 3% річних та інфляційних.

26.01.2015 р. від позивача надійшло клопотання № 23-15 від 23.01.2015 р. про розгляд справи без участі представника УА ТОВ Фірми «КОДА» у зв'язку з його відрядженням до м. Дніпропетровська.

За клопотанням представника відповідача розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

Розглянувши клопотання № 23-15 від 23.01.2015 р. позивача суд дійшов висновку про можливість його задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.01.2015 р. проти задоволення позовної заяви заперечив з підстав, викладених у відзиві № 18-08 від 15.01.2015 р. Просив у позові відмовити в повному обсязі.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 27.01.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

17.07.2013 р. між УА ТОВ Фірмою «КОДА» (Постачальник, позивач у справі) та ПАТ «Запорізький завод феросплавів» (Покупець, відповідач у справі) укладено договір № 464 постачання (далі - Договір), згідно пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію (далі - Товар), в асортименті та за цінами, вказаного у Додатку №1 та у додаткових угодах до цього договору, які є його невід'ємною частиною.

Загальна сума договору на момент його складання становить 51500 грн. (п. 2.3 Договору).

Відповідно до п. п. 5.1, 5.2 Договору оплата здійснюється за фактичну кількість поставленого Товару шляхом оформлення Покупцем на адресу Постачальника гарантованого платежу «з датою виконання у майбутньому» - фінансового інструменту ПАТ КП «ПРИВАТБАНК», який гарантує одержувачу оплату коштів від платника в зазначену у гарантованому платежу дату. Покупець відправляє гарантований платіж на адресу Постачальника. Дата відправки гарантованого платежу - на 10-й календарний день від дати поставки Товару (за фактичну кількість поставленого Товару) на рахунку Постачальника за умови виконання Постачальником п. 4.1.1, 4.1.5-4.1.7 цього договору. Дата виконання гарантованого платежу - 25-й календарний день від дати відправки гарантованого платежу.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2014 р., але у будь-якому випадку до моменту повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 11.1 Договору).

Як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, УА ТОВ Фірма «КОДА» на виконання умов Договору за видатковою накладною № К0776 від 30.07.2013 р. поставив відповідачу товар на суму 51500 грн., який було прийнято повноважним представником ПАТ «Запорізький завод феросплавів» на підставі довіреності № 589 від 30.07.2013 р. Гарантійний платіж за отриманий товар, у відповідності до умов пунктів 5.1 та 5.2 Договору, відповідач повинен був здійснити до 03.09.2013 р.

В порушення взятих на себе зобов'язань, оплату відповідачем за отриманий товар здійснено не було. Таким чином, за ПАТ «Запорізький завод феросплавів» утворилась заборгованість у розмірі 51500 грн.

Предметом розгляду по даній справі є стягнення з ПАТ «Запорізький завод феросплавів» суми заборгованості у розмірі 62174,45 грн., в тому числі суми основного боргу по договору постачання № 464 від 17.07.2013 р. у розмірі 51500 грн., інфляційного збільшення суми боргу у розмірі 8995,07 грн. та 3% річних від простроченої суми у розмірі 1697,38 грн.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими та такими, що виникли на підставі договору поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За положеннями ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Як передбачає ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань підтверджено матеріалами справи. Доказів про сплату суми боргу відповідачем суду не надано, а тому вимога про стягнення заборгованості за Договором постачання № 464 від 17.07.2013 р. в сумі 51500 грн. є законною та підлягає задоволенню.

Суд відхиляє заперечення відповідача щодо ненастання строку здійснення оплати, оскільки пунктом 4.1.1 Договору сторони погодили, що Постачальник зобов'язаний разом з поставкою Товару надати Покупцеві наступні оригінали документів, оформлені державною мовою: рахунок, накладну на відпуск Товару, оформлені відповідно до вимог п. 2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.1995 р. № 88; податкову накладну, оформлену відповідно до вимог статей 187, 201 Податкового кодексу України, «Порядку заповнення податкових накладних» № 1379 від 01.11.2011 р.; сертифікат якості та паспорт на Товар (на українській мові, завірений печаткою Постачальника); у разі, якщо Товар підлягає сертифікації - гігієнічний, екологічний сертифікат (оригінали або належними чином засвідчені копії); товарно-транспортну накладну (ТТН) форми № 1-ТН, затвердженої Наказом Мінтрансу і Мінстату України від 29.12.95 № 488/346. Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження невиконання Постачальником своїх зобов'язань, зазначених у пункті 4.1.1 Договору, зокрема, актів, складення яких передбачається Інструкцією П.6 та Інструкцією П.7, положеннями яких сторони досягли згоди керуватися (п. 7.1 та 7.2 Договору). Твердження, що належним доказом отримання рахунку можуть бути поштові описи вкладення разом з рекомендованим повідомленням про вручення, є лише припущенням відповідача.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційного збільшення суми боргу у розмірі 8995,07 грн. та 3% річних від простроченої суми у розмірі 1697,38 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат заявлено позивачем обґрунтовано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних по видатковій накладній № К0776 від 30.07.2013 р. за період з 04.09.2013 р. по 09.10.2014 р. суд дійшов до висновку, що він є вірним, стягненню підлягають кошти в розмірі 1697,38 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок втрат від інфляції по видатковій накладній № К0776 від 30.07.2013 р. за період з вересня 2013 р. по вересень 2014 р., суд дійшов висновку, що він є вірним, втрати від інфляції підлягають задоволенню в сумі 8995,07 грн.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, код ЄДР 00186542) на користь Українсько-американського товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «КОДА» (61072, м. Харків, вул. 23 Серпня, буд. 6, кв. 47, код ЄДР 19371667) суму заборгованості у розмірі 62174 (шістдесят дві тисячі сто сімдесят чотири) грн. 45 коп., в тому числі суму основного боргу у розмірі 51500 (п'ятдесят одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп., інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 8995 (вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 07 коп., 3% річних від простроченої суми у розмірі 1697 (одна тисяча шістсот дев'яносто сім) грн. 38 коп. та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 30.01.2015 р.

Суддя О.В. Ярешко