Постанова

від 27.01.2015 по справі 910/15280/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2015 р. Справа№ 910/15280/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

за участю представників

сторін:

від позивача: Обшанський І.В. - директор

від відповідача: Леочко Т.І. - представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інрайс Девелопмент", Приватного виробничого будівельно-монтажного підприємства "Северний берег"

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 03.11.2014р.

у справі № 910/15280/14 (суддя Н.І. Зеленіна)

за позовом Приватного виробничого будівельно-монтажного підприємства "Северний берег"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інрайс Девелопмент"

про стягнення 80 039,60 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інрайс Девелопмент"

до Приватного виробничого будівельно-монтажного підприємства "Северний берег"

про стягнення 59 199, 36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне виробниче будівельно-монтажне підприємство "Северний берег" звернулося до Господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інрайс Девелопмент" про стягнення 80 039,60 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інрайс Девелопмент" звернулося до Господарського суду м. Києва з зустрічним позовом до Приватного виробничого будівельно-монтажного підприємства "Северний берег" про стягнення 59 199, 36 грн. штрафу.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 03.11.2014 року первісний позов задоволено частково, з ТОВ "Інрайс Девелопмент" стягнуто на користь Приватного виробничого будівельно-монтажного підприємства "Северний берег" 44 грн. 10 коп. заборгованості, 3 488 грн. 64 коп. пені, 7 192 грн. 55 коп. інфляційних втрат, 1 033 грн. 80 коп. 3 % річних та 1 827 грн. 00 коп. судового збору. В решті позовних вимог за первісним позовом відмовлено.

Зустрічний позов задоволено, з Приватного виробничого будівельно-монтажного підприємства "Северний берег" стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інрайс Девелопмент" 15 000 грн. 00 коп. штрафу та 1 827 грн. 00 коп. судового збору за подання зустрічної позовної заяви.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення місцевого суду скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким скасувати рішення місцевого господарського суду за первісним позовом ПВБМП "Северний Берег" до ТОВ "Інрайс Девелопмент" в частині відмови ПВБМП "Северний Берег" у задоволенні позовних про стягнення упущеної вигоди, прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з ТОВ "Інрайс Девелопмент" на користь ПВБМП "Северний Берег" 16 953 гривні 59 копійок у вигляді упущеної вигоди (збитків, завданих розірванням договору).

Крім того, позивач просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2014р. у справі № 910/15280/14 в частині задоволення зустрічного позову ТОВ "Інрайс Девелопмент" до ПВБМП "Северний Берег" та відмовити ТОВ "Інрайс Девелопмент" у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом у повному обсязі, посилаючись на те, що місцевим судом при прийнятті рішення були порушені норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що з невідомих підряднику причин з 10.12.2013р. відповідач повністю заблокував доступ співробітників апелянта, ввозу та вивозу обладнання та інструмента на територію об'єкта будівництва («Логістичний центр», Одеська область, Біляївський район, землі Нерубайської сільської ради, масив 2, ділянки № 11,12,13, Блок № 3) з метою здійснення робіт відповідно до умов Договору підряду № 21/10/01 на виконання будівельних робіт від 21.10.2013р. Єдиним поясненням недобросовісної поведінки замовника може слугувати отриманий апелянтом лист від замовника про односторонню необгрунтовану відмову від подальшого виконання умов договору підряду № 21/10/01 на виконання будівельних робіт від 21.10.2013р. і про доручення виконання робіт іншо му підряднику. Однак місцевий суд дійшов помилкового висновку, що отримані відповідачем через офіс-менеджера листи не є належними доказами, адже вони не підтверджені належними засобами доказування.

Крім того, апелянт зазначає, що лист із попередженням про дострокове одностороннє розірвання договору з 10.12.2013р. було ним отри мано 09.12.2013р. Стадія готовності об'єкта на момент отримання листа складала 68,56%. Відповідно до сукупності ак тів приймання виконаних будівельних робіт, підрядником фактично збудовано 5 995,00 м огороджувальних конструкцій із загального об'єму у 8 743,09 м2. Факт прийняття TOB «ІНРАЙС ДЕВЕЛОПМЕНТ» виконаних підрядником робіт саме у такому розмірі та прийняття на себе обов'язку щодо оплати підтверджується під писанням актів приймання будівельних робіт.

Апелянт зазначає, що залишок часу у 18 робочих днів (з 10.12.2013р. до 28.12.2013р.), які були в наявності в апелянта (підрядника) фактично дозволяв передати замовнику виконані роботи безперешкодно та без порушень строків, передбачених Договором. Фактично зроблений за 43 дні (з урахуванням неробочого дня - неділя) об'єм робіт у 5 995 м2, дорів нює динаміці у 139,41 м2/день. Саме тому, за 18 днів, які залишались в наявності у апелянта, залишок робіт загальним об'ємом у 2748,09 м2 було б фактично допрацьовано навіть достроково, без жодних зволікань та пропущення строків передання робіт. Однак протиправні дії замовника у вигляді не допуску до будівельного майданчика, навіть без завчасного попередження підрядника, призвели як до зриву запланованих строків виконання робіт, так і до понесення апелянтом (підрядником) збитків у вигляді упущеної вигоди, які апелянт просить стягнути на свою користь з відповідача.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення місцевого суду скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПВБМП "Северний Берег" до ТОВ "Інрайс Девелопмент" в повному обсязі та задовольнити позовні вимоги ТОВ "Інрайс Девелопмент" ПВБМП "Северний Берег" про стягнення 59 199,36 грн., посилаючись на те, що місцевим судом при прийнятті рішення були порушені норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що зменшуючи розмір штрафу передбаченого п. 12.3. Договору підряду, у відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України Господарський суд м. Києва не з'ясував: майновий стан сторін, які беруть участь у справі №910/15280/14; не лише майнові, але й інші інтереси Сторін, що заслуговують на увагу; чи дійсно розмір штрафу, який ПВБМП «Северний Берег» зобов'язане сплатити на користь TOB «Інрайс Девелопмент», є надмірно великим; у відповідності до п. 12.2 Договору підряду TOB «Інрайс Девелопмент» має право вимагати, а ПВБМП «Северний Берег» зобов'язане сплатити, - неустойку за недодержання строків виконання робіт/виправлення дефектів робіт: у випадку якщо період прострочки складає понад 10 календарних днів підрядник сплачує замовнику неустойку в розмірі 1% від вартості невиконаних робіт/неякісно виконаних робіт, за кожний день затримки.». При цьому, TOB «Інрайс Девелопмент» станом на дату прийняття Господарським судом м. Києва не заявило до ПВБМП «Северний Берег» вимогу щодо сплати вищезазначеної неустойки.

Апелянт вважає, що Господарський суд м. Києва, прийнявши рішення стягнути з ПВБМП «Северний Берег» на користь TOB «Інрайс Девелопмент» 15 000,00 грн. штрафу, не встановив, що не має всіх передбачених ст. 233 Господарського кодексу України підстав для зменшення розміру штрафу.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія встановила наступне.

21.10.2013 р. між Приватним виробничим будівельно-монтажним підприємством "Северний берег" (надалі - позивач за первісним позовом, Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інрайс Девелопмент" (надалі - відповідач за первісним позовом, Замовник) укладено договір підряду № 21/10/01 на виконання будівельних робіт (надалі - договір).

Відповідно до п. п. 1.1., 1.2. договору, підрядник зобов'язується своїми силами і засобами та на свій ризик виконати та здати в установлені даним договором строки роботи по монтажу огороджувальних конструкцій на об'єкті "Логістичний центр", Одеська область, Беляївський район, землі Нерубайської сільської ради, масив 2, ділянки № 11, 12, 13 (за межами населеного пункту), Блок №3.Склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання Підряднику, визначені цим договором, локальним кошторисом та проектною документацією.

Згідно з п. п. 2.1.-2.3. договору загальна вартість робіт відповідно з даним договором становить 591 993, 60 грн., в тому числі ПДВ. Договірна ціна до даного договору є твердою, визначена додатком № 1. Остаточна вартість доручених підряднику робіт за даним договором визначається на підставі Актів прийому-передачі виконаних робіт, складених з урахуванням договірної ціни (Додаток №1) і фактично виконаних об'ємів робіт за звітний період. Вартість робіт може змінюватись виключно у випадку зменшення/збільшення обсягів виконання робіт. Договірна ціна може коригуватися тільки за взаємною згодою сторін.

Пунктами 3.1.-3.4. договору сторони встановили, що підрядник зобов'язується розпочати виконання робіт протягом 2 робочих днів з моменту отримання авансового платежу згідно п. 9.1.1. цього договору та виконати належним чином роботи і передати їх замовнику в термін до 28 грудня 2013 року. Роботи вважаються виконаними тільки після їх передачі в установленому даним договором порядку по акту замовнику та підписання акту введення в експлуатацію, якщо згідно чинного законодавства підписання акту введення в експлуатацію є обов'язковим для такого типу робіт. Виконання робіт може бути закінчено достроково. Строки виконання робіт (будівництва об'єкта) можуть бути змінені з внесенням відповідних змін у даний Договір.

Згідно з п. п. 4.1., 4.4., 4.12., 4.28. договору, Замовник зобов'язаний прийняти разом в установленому порядку та оплатити виконані роботи, забезпечити підряднику вільний, безперервний і безперешкодний доступ на майданчик для виконання робіт. Підрядник зобов'язаний виконати з використанням власних ресурсів, якщо інше не встановлено умовами даного договору або додатками до нього, та у встановлені даним договором строки роботи відповідно до проектної документації, вимог ДБН України, СНІП та додатків до даного договору, щомісячно до 25 числа звітного місяця надавати замовнику документи по обліку робіт в капітальному будівництві (форми № КБ-3 та акти здачі-приймання виконаних робіт).

Умовами п. п. 9.1. - 9.3. договору встановлено, що розрахунок за виконання робіт замовник проводить наступним чином: після підписання даного договору замовник протягом 15-ти банківських днів перераховує на поточний рахунок підрядника авансовий платіж у розмірі: 350 000, 00 грн. Подальші розрахунки за виконані роботи Замовник проводить протягом 5-ти банківських днів після підписання щомісячних актів здачі-приймання виконаних робіт. Остаточні взаєморозрахунки за даним договором проводяться за фактично виконані обсяги робіт, з урахуванням усунення недоліків за рахунок підрядника. У випадку прострочення підрядником строків виконання робіт, передбачених даним договором, строки оплати робіт переносяться на відповідний термін прострочення.

Пунктом 10.1. договору передбачено, що передача-приймання виконаних робіт у відповідності з даним договором оформляється сторонами шляхом підписання акту здачі-приймання виконаних робіт КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ-3 на протязі п'яти днів з моменту закінчення робіт та надання підрядником вказаних актів замовнику на підпис або замовник надає мотивовану відмову від прийняття робіт та підписання вказаних документів в цей же строк.

Як вбачається з матеріалів справи Приватним виробничим будівельно-монтажним підприємством "Северний берег" за договором підряду виконано, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Інрайс Девелопмент" прийнято виконані роботи на суму 394 445,10 грн.

Однак, всупереч умов договору, відповідачем було оплачено виконані позивачем роботи частково, сплатив 350 000,00 грн., сума заборгованості замовника перед підрядником складає 44 445,10 грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 44 445,10 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 6 414,56 грн. за період з 03.01.2014 р. по 13.10.2014 р. відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин, яким є відповідач, зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 12.6. договору встановлено, що за порушення умов і термінів оплати, передбачених п.9.1.2. даного договору, замовник виплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми неоплаченої вартості робіт, за кожний день затримки платежу.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присічним.

Оскільки умовами договору не визначено інший період нарахування пені за прострочення оплати виконаних робіт, з відповідача підлягає стягненню сума пені, нарахована за 6 місяців.

Відповідно до розрахунку місцевого господарського суду, з яким колегія повністю погоджується, розмір пені за 6 місяців за період з 03.01.2014 по 04.07.2014р. складає 3 488,64 грн. та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у сумі 1 033,80 грн. та інфляційних витрат у сумі 7 192,55 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що відповідачем допущено прострочку виконання взятих на себе зобов'язань щодо оплати за виконані роботи, перевіривши розрахунки позивача, колегія приходить до висновку, що заявлені вимоги щодо стягнення 3 % річних у сумі 1 033,80 грн. та інфляційних витрат у сумі 7 192,55 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також зазначає, що охорона об'єкту не допускає його до виконання робіт, що унеможливлює належне виконання робіт за договором. В якості доказів на підтвердження викладеного позивач посилається на надання відповідачу листів з вимогами забезпечити доступ до об'єкту для завершення робіт.

Однак позивачем не надано суду належних доказів, які б підтверджували недопущення підрядника до виконання робіт на об'єкті. Позивач не був позбавлений можливості звернутись із відповідними заявами до правоохоронних органів, які б могли зафіксувати зазначені позивачем обставини та здійснити реагування у відповідності до вимог законодавства.

Колегія не приймає до уваги доводи позивача щодо недопущення його до виконання робіт на об'єкті, оскільки вказані обставини не підтверджені відповідними доказами та є недоведеними.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 16 953,59 грн. упущеної вигоди у зв'язку з розірванням Товариством з обмеженою відповідальністю "Інрайс Девелопмент" договору.

У якості доказів на підтвердження таких обставин позивач посилається на надходження від відповідача електронного листа, у якому останній повідомляє про розірвання договору в односторонньому порядку.

Згідно з п. п. 14.1., 14.2. договору внесення змін у даний договір чи його розірвання допускається тільки за згодою сторін, крім випадків, передбачених умовами даного договору. У випадках прямо передбачених цим договором замовник має право відмовитись від даного договору/розірвати його шляхом направлення письмового повідомлення підряднику на адресу підрядника, вказану в даному договорі. В такому випадку, даний договір вважається розірваним на 10 день з дати відправлення такого повідомлення або вручення його під розпис.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин, і яке виражається у зроблених ним витратах, тощо. Застосування відповідальності у вигляді відшкодування заподіяних невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань збитків, можливе лише за наявності складу правопорушення, до якого входять такі елементи: протиправна поведінка; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та спричиненням збитків; наявність вини.

Аналогічні положення містяться в ст.ст. 224, 225 ГК України, згідно з якими учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або встановлені вимоги, щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати нанесені цим збитки суб'єкту права або законні інтереси якого порушені.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, зокрема наявність протиправної поведінки, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Чинним законодавством обов'язок по доведенню перших трьох складових цивільного правопорушення покладено на кредитора. Обов'язок по доведенню відсутності вини покладено на боржника.

Відповідно до ст.33 ГПК України доведення факту неналежного виконання зобов"язань, наявність збитків, а також причинного зв"язку між першим та другим лежить на позивачеві.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів розірвання відповідачем договору, причинно-наслідкового зв»язку між діями відповідача та заявленими збитками у розмірі 16 953,59 грн.

Враховуючи викладене, колегія приходить до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення упущеної вигоди недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 4 000,00 грн. витрат на юридичну допомогу, надану фахівцем у галузі права.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Положення частини першої статті 44 Кодексу, згідно з яким до судових витрат віднесені, зокрема, витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, у контексті статті 59 Конституції України потрібно розуміти так, що до складу судових витрат на юридичні послуги, які підлягають відшкодуванню юридичній особі в господарському судочинстві, належать суми, сплачені такою особою, якщо інше не передбачено законом, лише за послуги адвоката.

Зазначеної правової позиції дотримується Конституційний Суд України (рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Приватного малого підприємства - фірми "Максима" щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 59 Конституції України, частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України (справа про відшкодування витрат на юридичні послуги у господарському судочинстві), справа № 1-4/2013).

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що вимога позивача про відшкодування витрат на юридичну допомогу, надану фахівцем у галузі права, а не адвокатом, задоволенню не підлягають.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інрайс Девелопмент" звернулося до Господарського суду м. Києва з зустрічним позовом до Приватного виробничого будівельно-монтажного підприємства "Северний берег" про стягнення 59 199, 36 грн. штрафу.

В обґрунтування зустрічного позову Товариство з обмеженою відповідальністю "Інрайс Девелопмент" посилається на те, що роботи за Договором на даний час не виконані Приватним виробничим будівельно-монтажним підприємством "Северний берег".

Відповідно до п. 12.3. договору, за прострочення передбачених даним договором строків виконання робіт на строк понад 10 календарних днів, підрядник сплачує замовнику штраф в розмірі 10,0 % загальної вартості робіт за цим договором.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що (враховуючи обставини справи та ступінь виконання робіт за договором) штраф у сумі 59 199,36 грн. є завищеним та вважає, що зменшення судом першої інстанції розміру штрафу до 15 000,00 грн. не порушує норм діючого законодавства.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги Приватного виробничого будівельно-монтажного підприємства "Северний берег", оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого суду.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інрайс Девелопмент", оскільки відповідачем не надано належних доказів, які б спростовували вимоги позивача, а доводи викладені в апеляційній скарзі спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м.Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інрайс Девелопмент" на рішення Господарського суду м. Києва від 03.11.2014р. у справі № 910/15280/14 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Приватного виробничого будівельно-монтажного підприємства "Северний берег" на рішення Господарського суду м. Києва від 03.11.2014р. у справі № 910/15280/14 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 03.11.2014р. у справі № 910/15280/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/15280/14 повернути до Господарського суду м.Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Б.В. Отрюх