Ухвала

від 11.12.2014 по справі 826/14424/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14424/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Пісоцька О.В. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

11 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Гром Л.М.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Гуляєва Олексія Олександровича та Державної реєстраційної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Державної реєстраційної служби України, Державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Гуляєва Олексія Олександровича про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Державної реєстраційної служби України, Державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Гуляєва Олексія Олександровича про зобов'язання провести державну реєстрацію нерухомого майна - гаража, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2013 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Гуляєва Олексія Олександровича «Про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень» від 19 серпня 2013 року № 5124570, прийняте за наслідками розгляду заяви ОСОБА_4 «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» (реєстраційний номер 2410110). Зобов'язано Державну реєстраційну службу України забезпечити повторний розгляд заяви ОСОБА_4 «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» (реєстраційний номер 2410110) у порядку та строки, передбачені законодавством, про що повідомити заявника. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, відповідачі - Державний реєстратор Державної реєстраційної служби України Гуляєв Олексій Олександрович та Державна реєстраційна служба України звернулись з апеляційними скаргами, просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 06 серпня 2013 року ОСОБА_4 подав до Реєстраційної служби Сакського міськрайонного управління юстиції Автономної Республіки Крим заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), до якої додано: рішення суду у справі №2-1329/2007, видане 01 березня 2007 року Сакським міськрайонним судом Автономної Республіки Крим; інвентаризаційна справа б/н, видана 24 січня 2007 року КРП «Бюро реєстрації і технічної інвентаризації м. Євпаторія»; копія паспорта НОМЕР_1, виданого 19 травня 2009 року Сакським МВ ГУ МВС України в АР Крим; копія свідоцтва про право власності на нерухоме майно, №5741573, виданого 05 липня 2013 року державним реєстратором Реєстраційної служби Сакського міськрайонного управління юстиції Автономної Республіки Крим Гладка Т.В.; довідка про присвоєння ідентифікаційного номера, видана 07 жовтня 1999 року Сакською державною податковою адміністрацією.

Рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєвим О.О. №5124570 від 19 серпня 2013 року відмовлено позивачу у державній реєстрації права приватної власності: на гараж АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки: 0111400000:01:014:0463.

Дане рішення мотивоване тим, що подані документи не відповідають вимогам або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують (за вказаною адресою вже зареєстровано право власності на гараж за іншою особою, відсутні документи на земельну ділянку).

Не погоджуючись з відмовою відповідачів здійснити реєстрацію права власності на майно та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-IV, систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав).

В силу ст. 7-1 вищевказаного Закону, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав: вносить в установленому порядку пропозиції щодо її формування; забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав; організовує роботу, пов'язану із забезпеченням діяльності з державної реєстрації прав; здійснює керівництво та контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав; організовує роботу з підготовки та підвищення кваліфікації державних реєстраторів прав на нерухоме майно (далі - державний реєстратор); здійснює інші повноваження, передбачені цим та іншими законами України та покладені на нього Президентом України.

Згідно п. 1 Положення про Державну реєстраційну службу України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №401/2011, Реєстраційна служба є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сферах державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади міста Києва, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності.

Підпунктами 8-10 пункту 4 Положення №401/2011 передбачено, що Реєстраційна служба відповідно до покладених завдань, організовує роботу, пов'язану з забезпеченням діяльності у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно; здійснює керівництво та контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно; здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор, зокрема: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Згідно ч. 4 ст.9 вищевказаного Закону, державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року №703 затверджено Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, згідно абз. 1 п. 5 якого передбачено, що документи, що подаються для проведення державної реєстрації прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, повинні відповідати вимогам, що встановлені законом, цим Порядком та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до абз. 1 п. 7 та абз. 1 п. 10 Порядку №703, для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові, заяву про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Міністерство юстиції України, та разом з якою подає необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.

Згідно п. 12 Порядку №703, під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, які додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема, щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Так, згідно п. 26 Порядку №703, для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Відповідно до п. 27 Порядку №703, документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно визначено, зокрема, рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Як вбачається з картки прийому заяви №4785896, ОСОБА_4 подано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), до якої додано як документ, що підтверджує виникнення права власності на гараж, копію рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим у справі №2-1329/2007, виданого 01 березня 2007 року.

Вищевказаним рішенням суду визнано право власності ОСОБА_4 на гараж АДРЕСА_1.

Як вбачається з рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 19 серпня 2013 року №5124570, державний реєстратор за результатом розгляду поданої заяви дійшов висновку про те, що подані документи не відповідають вимогам або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують та зазначив, що за вказаною адресою вже зареєстровано право власності на гараж за іншою особою, відсутні документи на земельну ділянку.

При цьому, у вказаному рішенні державного реєстратора не зазначено, яким саме вимогам не відповідають подані позивачем документи, тоді як Законом визначено, що останні повинні відповідати вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Крім того, відповідачем не вказано, в чому саме полягає невідповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, зокрема, не наведено за ким та на підставі чого за вказаною адресою вже зареєстровано право власності, тоді як згідно з вказаним рішенням суду від 01 березня 2007 року власником вищезазначеного гаража визнано ОСОБА_4

З приводу посилань в оскаржуваному рішення відповідача на відсутність документів, що підтверджують право власності на земельну ділянку, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно свідоцтва про право власності №5741573 від 05 липня 2013 року, зареєстрованого Реєстраційною службою Сакського міськрайонного управління юстиції Автономної Республіки Крим, власником земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий №0111400000:01:014:0463, є ОСОБА_4

Вищенаведене також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно індексний №5741738 від 05 липня 2013 року, витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0100296102013 від 29 липня 2013 року та довідкою про наявність земель і розподілу їх по власникам земель, землекористувачів, угіддям (по даним форми 6-зем) від 03 вересня 2013 року №4020/03-23, виданої міськрайонним управлінням Держземагентства в містах Євпаторія, Саки та Сакському районі Автономної Республіки Крим.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що відмовляючи ОСОБА_4 у проведенні реєстрації права власності, державний реєстратор не надав належної оцінки заяві позивача, у зв'язку з чим передчасно вирішив, що подані документи не відповідають вимогам, встановленим законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення від 19 серпня 2013 року №5124570 суперечить Закону України Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Державної реєстраційної служби України Гуляєва О.О. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 19 серпня 2013 року №5124570 та зобов'язання Державної реєстраційної служби України повторно розглянути заяву ОСОБА_4 у порядку та строки, передбачені законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Гуляєва Олексія Олександровича та Державної реєстраційної служби України - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.

.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Гром Л.М.