Рішення

від 26.01.2015 по справі 910/12380/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, е-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2015№ 910/12380/14

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., при секретарі судового засідання Грабовській А.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/12380/14

за позовом заступника прокурора Подільського району м. Києва, м. Київ, в інтересах держави в особі Київської міської ради, м. Київ (далі - Рада),

до товариства з обмеженою відповідальністю «Рось ЛТД», м. Київ (далі - ТОВ «Рось ЛТД»),

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 02.04.2001

та за зустрічним позовом ТОВ «Рось ЛТД»

до Ради

про визнання незаконним та скасування пункту 1 рішення Ради від 28.02.2013 № 89/9146,

за участю представників:

прокуратури - Степаненко К.Ю. (посвідчення від 11.11.2013 №022704);

Ради - Кохан А.І. (довіреність від 18.12.2014 №225-КР-1815);

ТОВ «Рось ЛТД» - Бігуненка В.П. (довіреність від 12.01.2015 б/н);

Бондаря В.В. (директор).

Заступник прокурора Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі Ради звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 02.04.2001, укладеного Радою та ТОВ «Рось ЛТД» (далі - Договір), а саме просив викласти пункт 2.2 Договору в такій редакції: «річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% від її грошової оцінки».

Позов мотивовано тим, що:

- 28.02.2013 Радою було прийнято рішення № 89/9146 «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України» (далі - Рішення), яким з метою приведення у відповідність до вимог законодавства істотних умов договорів оренди земельних ділянок, відповідно до статті 30 Закону України «Про оренду землі», статей 40, 41, 286, 288 Податкового кодексу (далі - ПК України) вирішено таке: внести зміни до договорів оренди земельних ділянок згідно з додатком до цього рішення, встановивши річну оренду плату у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок (справа № А-19747) (пункт 1 Рішення); орендарям земельних ділянок, зазначеним у додатку до Рішення, забезпечити оформлення внесення відповідних змін до договорів оренди земельних ділянок (пункт 2 Рішення); Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) проінформувати про прийняття Рішення: орендарів земельних ділянок, зазначених у додатку до Рішення, органи державної податкової служби (пункт 3 Рішення);

- до переліку договорів, до яких внесено відповідні зміни, включено і Договір;

- Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надіслав ТОВ «Рось ЛТД» лист від 16.03.2013 № 05704-9469, в якому повідомив відповідача за первісним позовом про необхідність приведення Договору у відповідність до положень статті 288 ПК України щодо розміру орендної плати, визначеного Рішенням Ради;

- ТОВ «Рось ЛТД» не приведено у відповідність до вимог Рішення Ради Договір.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.06.2014 порушено провадження у справі.

ТОВ «Рось ЛТД» 10.07.2014 подало суду зустрічну позовну заяву, в якій просить визнати незаконним та скасувати пункт 1 Рішення в частині, що стосується саме ТОВ «Рось ЛТД» (пункт 995 додатку до Рішення).

Зустрічний позов мотивовано тим, що оскаржуване Рішення ухвалене всупереч вимог чинного законодавства та порушує права і охоронювані законом інтереси позивача за зустрічним позовом, оскільки Договором і законом не передбачена одностороння зміна розміру орендної плати. Також відповідач за зустрічним позовом, на думку ТОВ «Рось ЛТД», прийняв Рішення із перевищенням своїх повноважень.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.07.2014 прийнято зустрічну позовну заяву до провадження; призначено розгляд зустрічного позову спільно з первісним позовом.

11.08.2014 ТОВ «Рось ЛТД» подало суду пояснення, в яких зазначено про те, що прокурорська перевірка, яка була проведена прокуратурою Подільського району міста Києва щодо додержання вимог земельного та податкового законодавства суб'єктами господарювання при використанні земельних ділянок, проведена протиправно, оскільки: копія постанови про її проведення представнику ТОВ «Рось ЛТД» не вручена, що унеможливлює її проведення відповідно до частини третьої статті 21 Закону України «Про прокуратуру»; має місце перевищення повноважень, визначених частиною другою статті 19 Конституції України, пункту 1.1 статті 1 та пункту 41.1 статті 41 ПК України, згідно з якими перевірка додержання вимог податкового законодавства суб'єктами господарювання при використанні земельних ділянок не відноситься до компетенції органів прокуратури; за результатами перевірки має бути складена доповідна записка, яка не долучена до первісного позову.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.09.2014 провадження у справі №910/12380/14 зупинено до вирішення господарським судом міста Києва спору зі справи №910/17570/14 та набрання рішенням з названої справи законної сили.

16.12.2014 до господарського суду міста Києва від заступника прокурора Подільського району м. Києва надійшло клопотання про поновлення провадження у справі №910/12380/14, мотивоване тим, що за інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням господарського суду міста Києва від 07.10.2014 у справі № 910/17570/14 ТОВ «Рось ЛТД» відмовлено у задоволенні позовних вимог; постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2014 залишено без змін, у зв'язку з чим у господарського суду міста Києва відпала підстава для зупинення провадження у справі №910/12380/14; до клопотання додано копії (роздруковані із сайту Єдиного державного реєстру судових рішень) рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2014 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 зі справи №910/17570/14.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.01.2015 провадження у справі №910/12380/14 поновлено.

17.01.2015 ТОВ «Рось ЛТД» подало суду пояснення, в яких зазначило таке:

- постановою від 18.02.2014 Вищого господарського суду України зі справи № 5011-51/17654-2012 за позовом Сумської міської ради до підприємства з іноземними інвестиціями «МакДональдз Юкрейн Лтд» (далі - МакДональдз) про внесення змін до договору касаційну скаргу МакДональдз задоволено частково; постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2013 та рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2013 зі справи № 5011-51/17654-2012 скасовано; справу направлено до господарського суду міста Києва на новий розгляд;

- рішенням господарського суду міста Києва від 15.05.2014 зі справи №5011-51/17654-2012 у задоволенні позову відмовлено повністю;

- господарський суд касаційної інстанції у постанові від 18.02.2014 №5011-51/17654-2012 вказав, що: Сумська міська рада звернулась до господарського суду міста Києва з позовною заявою, в якій просила вважати укладеними зміни до пункту 2.3 розділу 2 договору оренди земельної ділянки від 15.02.2001, зареєстрованого в Сумському міськвиконкомі 10.04.2001 за №407, шляхом викладення першого абзацу пункту 2.3 розділу 2 договору в такій редакції: «Орендна плата на рік становить 6,0% від нормативної грошової оцінки землі»; судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що відповідно до частини другої статті 21 Закону України «Про оренду землі» розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, а відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату законодавцем визначена як істотна умова договору, за відсутності досягнення згоди з якої договір в силу статей 628 та 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) не можна вважати укладеним; оскаржуваними рішенням та постановою внесено зміни до договору оренди землі, за змістом та суттю яких розмір орендної плати залишився поза регулюванням договору; оскільки запропонована позивачем редакція пункту 2.3 договору оренди земельної ділянки всупереч наведеним нормам права не містить істотних умов договору оренди земельної ділянки щодо зазначення розміру орендної плати, висновок господарського суду попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог колегія визнає помилковим; тому постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2013 та рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2013 зі справи №5011-51/17654-2012 скасовано; справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

У судовому засіданні 26.01.2015 представники прокуратури та Ради надали пояснення по суті спору, позовні вимоги про внесення змін до Договору підтримали у повному обсязі; у задоволенні зустрічних позовних вимог просили відмовити повністю; відзив на зустрічну позовну заяву не подали.

Також представник прокуратури подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи постанови Вищого господарського суду України від 13.01.2015 зі справи №910/17570/14 (роздруковано з Єдиного державного реєстру судових рішень).

Представник ТОВ «Рось ЛТД» у судовому засіданні 26.01.2015 проти задоволення позовних вимог про внесення змін до Договору заперечував; надав пояснення по суті зустрічних позовних вимог; просив зустрічний позов задовольнити повністю.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників учасників процесу, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Згідно зі статтею 121 Конституції України прокуратура України становить єдину систему, на яку покладається, зокрема, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до частин першої і другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд порушує справи за позовними заявами: прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Частинами першою, третьою, п'ятою і шостою статті 36 1 Закону України «Про прокуратуру України» передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом; підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави; а наявності підстав, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом: звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями); брати участь у розгляді справ; обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою цієї статті, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Договір регулює відносини Ради та ТОВ «Рось ЛТД» щодо оренди земельної ділянки, яка є власністю Українського народу.

Рада керуючись Конституцією України, Земельним кодексом України (далі - ЗК України) та Законом України «Про столицю України місто-герой Київ» здійснює повноваження щодо розпорядження земельними ділянками в межах міста Києва.

Отже, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції, є Рада, а тому заступник прокурора Подільського району м. Києва мав право звернутися до суду з даним позовом.

02.04.2001 Радою (орендодавець) і ТОВ «Рось ЛТД» (орендар) укладено Договір, за умовами якого:

- орендодавець на підставі рішення Ради від 26.09.2000 № 11/988 передає, а орендар приймає у оренду на 25 (двадцять п'ять) років земельну ділянку за адресою: вул. Верхній Вал, 20 у Подільському районі м. Києва, розміром 0,1028 га для експлуатації та обслуговування магазину «Будматеріали» у межах, які перенесені в натуру (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід'ємною частиною Договору (пункт 1 Договору);

- за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендодавцеві орендну плату у грошовій формі незалежно від результатів своєї діяльності (пункт 2.1 Договору);

- річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі двох відсотків від її грошової оцінки (пункт 2.2 Договору);

- розмір орендної плати може змінюватися за згодою сторін (шляхом внесення змін до Договору) за винятком випадку, передбаченого пунктом 5 Договору. Пропозиції про перегляд розміру орендної плати надсилаються не частіше, ніж один раз на квартал і розглядаються відповідно до законодавства. Відсутність відповіді на таку пропозицію не означає погодження такої пропозиції (пункт 2.3 Договору);

- орендодавець має право у односторонньому порядку (шляхом надсилання орендареві повідомлення через податкові органи або через інший уповноважений на це орган) збільшити розмір орендної плати у випадку, коли внаслідок змін у законодавстві орендна плата стане меншою від розміру земельного податку (пункт 5 Договору);

- Договір набирає чинності з дня його державної реєстрації у Київській міській державній адміністрації (пункт 14 Договору).

Відповідно до частини першої статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

15.04.2001 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було зареєстровано Договір.

Провадження у справі № 910/12380/13 зупинялося до вирішення пов'язаної справи № 910/17570/14 за позовом ТОВ «Рось ЛТД» до Ради за участю прокуратури Подільського району міста Києва про внесення змін до Договору.

Відповідно до частини третьої статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.10.2014 зі справи № 910/17570/14, залишеним без змін за результатами апеляційного (постанова Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2014) та касаційного (постанова Вищого господарського суду України від 13.01.2015) перегляду, у задоволенні позову відмовлено та встановлено таке:

- пунктом 5 Договору сторони визначили, що відповідач (орендодавець) має право в односторонньому порядку (шляхом надсилання відповідачу повідомлення через податкові органи або через інший уповноважений на це орган) збільшити розмір орендної плати у випадку, коли внаслідок змін у законодавстві орендна плата стане менша від розміру земельного податку. Крім того, враховуючи, що граничні розміри орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, встановлені відповідно до Закону України від 03.06.2008 № 309-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», внесено зміни до частини четвертої та п'ятої статті 21 Закону України «Про оренду землі» змінені, а у зв'язку із введенням в дію з 01.01.2011 ПК України питання розміру орендної плати регулюється статтею 288 ПК України;

- помилковим є твердження позивача про те, що завдяки включенню до Договору пункту 5 Радою 28.02.2013 прийнято Рішення, оскільки вказане Рішення прийнято на виконання вимог закону, а договір оренди земельної ділянки має відповідати вимогам Закону України «Про оренду землі», а в частині сплати орендної плати за земельну ділянку - ПК України (стаття 288 ПК України), а також є помилковим твердження позивача, що пункт 5 Договору суперечить положенням статті 30 Закону України «Про оренду землі» та статті 5 ЦК України.

Таким чином, названим рішенням було підтверджено відсутність підстав щодо внесення змін до Договору шляхом виключення пункту 5 Договору.

28.02.2013 Київською міською радою було прийнято Рішення, яким з метою приведення у відповідність до вимог законодавства істотних умов договорів оренди земельних ділянок відповідно до статті 30 Закону України «Про оренду землі», статей 40, 41, 286, 288 ПК України вирішено таке:

- внести зміни до договорів оренди земельних ділянок згідно з додатком до Рішення, встановивши річну оренду плату у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок (справа № А-19747) (пункт 1 Рішення);

- орендарям земельних ділянок, зазначеним у додатку до Рішення, забезпечити оформлення внесення відповідних змін до договорів оренди земельних ділянок (пункт 2 Рішення);

- Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) проінформувати про прийняття Рішення: орендарів земельних ділянок, зазначених у додатку до Рішення, органи державної податкової служби (пункт 3 Рішення).

До переліку договорів, до яких внесено відповідні зміни, включено і Договір.

Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надіслав ТОВ «Рось ЛТД» лист від 16.03.2013 № 05704-9469, в якому повідомлено відповідача за первісним позовом про необхідність приведення Договору у відповідність до положень статті 288 ПК України щодо розміру орендної плати, визначеного Рішенням Ради.

Проте ТОВ «Рось ЛТД» не приведено у відповідність до вимог Рішення Ради Договір.

Заступником прокурора заявлено первісні позовні вимоги про внесення змін до Договору, а ТОВ «Рось ЛТД» - зустрічні позовні вимоги про визнання незаконним та скасування пункту 1 Рішення.

Суд вважає за доцільне розглянути в першу чергу позовні вимоги про визнання незаконним та скасування пункту 1 Рішення, а потім - вимоги про внесення змін до Договору, які обґрунтовуються оскаржуваним Рішенням.

ТОВ «Рось ЛТД» вважає, що оскаржуване Рішення ухвалене всупереч вимогам чинного законодавства та порушує права і охоронювані законом інтереси позивача за зустрічним позовом, оскільки Договором і законом не передбачена одностороння зміна розміру орендної плати. Також відповідач за зустрічним позовом, на думку ТОВ «Рось ЛТД», прийняв Рішення із перевищенням своїх повноважень.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об'єктом власності Українського народу, від імені якого права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Статтею 84 ЗК України встановлено, що в державній власності перебувають усі землі України, за винятком комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається та реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, Київської та Севастопольської міської Ради, районних державних адміністрацій у відповідності до закону.

Згідно зі статтею 9 ЗК України передача земельних ділянок у власність чи користування громадян чи юридичних осіб відноситься до повноважень Ради.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про столицю України місто-герой Київ» місцеве самоврядування у м. Києві здійснюється територіальною громадою міста, в тому числі, через Київську міську раду.

Пунктом 12 Перехідних положень ЗК України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтею 9 ЗК України встановлено, що розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування відноситься до повноважень Київської міської ради.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до пункту 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення відповідно до Закону питань земельних відносин є виключно компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.

Частиною першою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

У відповідності до частини першої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Аналогічна за змістом норма міститься у статті 16 Закону України «Про оренду землі».

Отже, правовою підставою укладення Договору в силу положень статті 124 ЗК України є відповідне рішення Ради.

Відповідно до статей 12, 80, 83 ЗК України, статті 21 Закону України «Про оренду землі» ініціативою вносити зміни в договори оренди землі наділена одна зі сторін цих договорів, якою у даній справі є Рада - орган місцевого самоврядування, через яку відповідною територіальною громадою реалізовано право власності на передані в оренду земельні ділянки, що знаходяться у комунальній власності. При цьому, визначається, що розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України).

Статтею 654 ЦК України передбачено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Договір було укладено на підставі відповідного рішення Ради, отже зміни в Договір також вносяться рішенням Ради.

Відповідно до статті 2 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами відповідно (стаття 3 ЗК України).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, централізується на спеціальних бюджетних рахунках, розподіляється і використовується відповідно до Закону України «Про плату за землю» і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється зазначеним Законом.

На момент укладення Договору розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку регулювались Законом України «Про плату за землю», статтею 2 якого встановлено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

З 01.01.2011 набрав чинності ПК України, положеннями якого передбачено таке: підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки; платником орендної плати є орендар земельної ділянки; об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду; розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем; розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (частина п'ята статті 288 ПК України).

Відповідно до статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Таким чином, оскаржуване Рішення прийнято уповноваженою особою в межах наданої компетенції відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ЗК України з метою приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 ПК України.

Враховуючи те, що оскаржуване Рішення прийнято Радою в межах наданої компетенції відповідно до вимог чинного законодавства підстави для задоволення зустрічних позовних вимог відсутні.

Первісні позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Згідно зі статтею 21 Закону України «Про оренду землі» умови договору оренди про розмір орендної плати можуть переглядатися за згодою сторін. Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати у випадках, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не внаслідок дій чи бездіяльності орендаря.

Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (стаття 652 ЦК України).

Частиною четвертою статті 188 ГК України передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду (частина п'ята статті 188 ГК України).

Відповідно до частини першої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (частина друга статті 632 ЦК України).

Судом встановлено, що сторони дійшли згоди, що розмір орендної плати може збільшуватися внаслідок змін у законодавстві (пункт 5 Договору).

Статтею 30 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення такої згоди спір вирішується в судовому порядку.

Отже, чинним законодавством України передбачено можливість зміни умов договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом.

Оскільки сторонами в Договорі передбачено можливість зміни розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору (постанови Верховного Суду України від 27.12.2010 зі справи №27/15-10, від 23.05.2011 зі справи №7/105-10(30/234-09), від 04.07.2011 зі справи №41/81пд).

Аналогічна позиція викладена у таких постановах Вищого господарського суду України: від 22.04.2014 зі справи № 910/17610/13; від 17.03.2014 зі справи № 910/16174/13; від 13.05.2014 зі справи № 910/17615/13 та від 15.04.2014 зі справи № 910/17605/13.

Згідно із пунктом 2.19 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. Оскільки відповідно до частини першої статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, внесення змін до договору оренди землі у разі зміни ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів уповноваженим органом повинно здійснюватися з дотриманням порядку, визначеного цією статтею ГК України. У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

При цьому, згідно з позицією Верховного Суду України, що викладена у постанові від 20.11.2012 зі справи № 28/5005/640/2012 з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002, надсилання відповідачу про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання вимог статті 188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

Суд дійшов висновку, що запропонована заступником прокурора редакція пункту 2.2 Договору узгоджується з Рішенням Ради, а тому вимога внести зміни до Договору є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Посилання ТОВ «Рось ЛТД» на недопустимість та неналежність доказів, що підтверджують первісний позов, не беруться судом до уваги, виходячи з такого.

Так, відповідач за первісним позовом вказує на те, що прокурорська перевірка, яка була проведена прокуратурою Подільського району міста Києва щодо додержання вимог земельного та податкового законодавства суб'єктами господарювання при використанні земельних ділянок, проведена протиправно, оскільки: копія постанови про її проведення представнику ТОВ «Рось ЛТД» не вручена, що унеможливлює її проведення відповідно до частини третьої статті 21 Закону України «Про прокуратуру»; має місце перевищення повноважень, визначених частиною другою статті 19 Конституції України, пункту 1.1 статті 1 та пункту 41.1 статті 41 ПК України, згідно з якими перевірка додержання вимог податкового законодавства суб'єктами господарювання при використанні земельних ділянок не відноситься до компетенції органів прокуратури; за результатами перевірки має бути складена доповідна записка, яка не долучена до первісного позову.

З наведеного вбачається, що ТОВ «Рось ЛТД» має зауваження щодо діяльності прокуратури під час проведення перевірки, що не є предметом даного господарського спору.

ТОВ «Рось ЛТД» не позбавлено права звернутися з відповідною позовною заявою за захистом своїх прав та інтересів в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (частина друга статті 32 ГПК України).

Заступник прокурора надав суду докази (у розумінні статті 32 ГПК України), які підтверджують обґрунтованість первісних позовних вимог та спростовують доводи позивача за зустрічним позовом.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи щодо судового збору слід покласти на ТОВ «Рось ЛТД».

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити.

2. Внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 02.04.2001, укладеного Київською міською радою (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код 22883141) та товариством з обмеженою відповідальністю «Рось ЛТД» (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 20; ідентифікаційний код 22955550), а саме викласти пункт 2.2 Договору в такій редакції: «Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється в розмірі 3% (три відсотки) від її грошової оцінки».

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Рось ЛТД» (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 20; ідентифікаційний код 22955550) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, в доход державного бюджету України 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

5. У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.01.2015.

Суддя О. Марченко