Постанова

від 19.11.2014 по справі 872/16724/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 листопада 2014 рокусправа № 804/12401/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Туркіної Л.П. (доповідач),

суддів: Дурасової Ю.В. Проценко О.А.

при секретарі - Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 р.

у справі № 804/12401/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування рішення, акту, протоколу -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Дніпропетровській області ( далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним Акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області № 407 від 28 серпня 2013 року;

- визнати протиправним Протокол Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області "Про правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 28 серпня 2013 року;

- визнати протиправним Припис Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області "Про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил" № 34П-ю від 28 серпня 2013 року;

- визнати протиправною Постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області "Про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" № П-36-Ю від 28 серпня 2013 року;

- скасувати Постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області "Про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" № П-36-Ю від 28 серпня 2013 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 р. у задоволенні позову відмолено.

Рішення суду обґрунтовано посиланнями на те, що позивача правомірно було притягнуто до відповідальності за правопорушення у сфері містобудування, оскільки матеріалами справи підтверджено, що ФОП ОСОБА_1 виконала реконструкцію торгівельного павільйону під продовольчий магазин та будівництво відкритого літнього майданчику без відповідного документа, який дає право виконувати такі роботи, чим порушила ст. 25 Закону України "Про основи містобудування".

Не погодившись з постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 р., Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу,у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати, позов - задовольнити.

Так, позивач зазначає, що суд невірно застосував норми «Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», затвердженого Постановою КМУ України від 06.04.1995 року № 244, відповідно до яких штраф може бути накладено на суб'єктів містобудування протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення.

З матеріалів адміністративної справи 2009 р. вбачається, що Відповідачу було відомо про здійснення Позивачем будівництва літнього майданчика ще з 2009 року, у зв'язку із чим минув строк накладення штрафу. Крім того, на позивача було накладено адміністративне стягнення та штраф за дане правопорушення у розмірі 850 грн., який було сплачено останнім ще в 2009 році, а тому підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності у відповідача були відсутні.

Також, позивач вказує, що при ухваленні оспорюваного рішення судом першої інстанції не досліджено того факту, що у відповідача не було підстав для здійснення перевірки торгівельного павільйону та літнього майданчику, що належить позивачу, оскільки торгівельний павільйон є малою архітектурною формою, а літній майданчик - тимчасовою спорудою, яка не має фундаменту, а має лише асфальтобетонне покриття - досконале покриття капітального типу, яке збудовано з ущільнених асфальтобетонних сумішей (гарячих, теплих).

Позивач також вказує, що перевірку здійснено контролюючим органом без дотримання вимог ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Письмових заперечень на апеляційну скаргу до суду не надійшло.

Відповідач двічі викликаний у судові засідання (15.10 та 19.11.2014 року), представника до суду не направив.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 10.09.2013 року Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області було ухвалено Постанову про накладення штрафу у сфері містобудівної діяльності № П-36-Ю, якою фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 25 Закону України « Про основи містобудування» та накладено штраф у сумі 11470грн.(а.с. 32).

Як свідчить зміст названої постанови, її винесено за результатами розгляду протоколу від 28.08.2013 року, акту від 28.08.2013 року, припису від 28.08.2013 року., під час якого встановлено, що поблизу траси Знаменка - Луганск - Ізварине по вул. Дніпровська (р-н ДК «Машинобудівників») в м. Павлограді на протязі 2001 - 2009 років фізична особа-підприємець ОСОБА_1 виконала реконструкцію торгівельного павільйону (прибудовано до павільйону побутові приміщення із силікатної цегли) під продовольчий магазин та будівництво відкритого літнього майданчика розмірами в плані приблизно 12,5*16,7 м. (навіс - металеві стійки та ферми, вкриті полікарбонатними листами; огорожа - залізобетонні плити, опоряджені декоративною цеглою «фагот») без відповідного документа, який дає право використовувати такі роботи. (а.с. 32-33).

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про основи містобудування» : особи, винні у:

- недотриманні державних стандартів, норм і правил при проектуванні і будівництві;

проектуванні об'єктів з порушенням затвердженої у встановленому порядку містобудівної документації;

- виконанні будівельних чи реставраційних робіт без дозволу та затвердженого у встановленому порядку проекту або з відхиленням від нього;

- самовільній зміні архітектурного вигляду споруди в процесі експлуатації;

- недотриманні екологічних і санітарно-гігієнічних вимог, встановлених законодавством при проектуванні, розміщенні та будівництві об'єктів;

- прийнятті в експлуатацію об'єктів, зведених з порушенням законодавства, державних стандартів, норм і правил;

- наданні інформації, що не відповідає дійсності, про умови проектування і будівництва чи у необгрунтованій відмові надати таку інформацію, несуть відповідальність, передбачену законом.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (у редакції від 20.11.2012 року), суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення:

- виконання будівельних робіт без повідомлення про початок їх виконання або будівництво індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорій складності, закінчене у період з 5 серпня 1992 року до 12 березня 2011 року без дозволу на виконання будівельних робіт, а також наведення недостовірних даних у такому повідомленні - у розмірі десяти мінімальних заробітних плат.

Отже, зміст постанови від 10.09.2013 року № П-36-10 (а.с. 32-33), свідчить про те, що позивача було притягнуто до відповідальності за порушення, що мали місце у 2001 - 2009 роках.

Відповідно до ст. 250 ГК України у редакції, що діяла у 2009 році, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст. 250 ГК України у редакції від 04.07.2013 року, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

П. 13-1 Постанови КМУ України від 06.04.1995 року № 244 «Про затвердження Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (у редакції від 01.03.2012 року), штраф може бути накладено на суб'єктів містобудування протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення.

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що постанову Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області від 10.09.2013р. № П-36-Ю про накладення штрафу у сфері містобудівної діяльності, винесено з порушенням норм ст. 250 ГК України та п. 13-1 Постанови КМУ від 06.04.1995 року № 244, що згідно ст. 2 КАС України є підставою для визнання названої постанови протиправною та її скасування як акту індивідуальної дії.

Та обставина, що у позовній заяві позивач невірно зазначив дату винесення постанови, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, виходячи з норм ст. ст. 8, 11 КАС України, а також, враховуючи те, що сукупність матеріалів справи свідчить про оскарження позивачем саме постанови № П-36-Ю від 10.09.2013 року.

Отже, позовні вимоги про скасування постанови, якою до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 11 470 грн. 00 коп., слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо решти позовних вимог, слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» , посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право: складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону, результати перевірки, здійсненої контролюючим органом, оформлюються актом.

Згідно п. 4 Постанови КМУ України № 244 від 06.04.1995 року, підставою для розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності є відповідний протокол, складений посадовою особою інспекції за результатами перевірки.

Оскільки названі документи безпосередньо не визначають прав та обов'язків суб'єктів господарювання, їх слід розглядати у якості доказів, передбачених ч. 1 ст. 79 КАС України, що виключає підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправними акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області № 407 від 28 серпня 2013 року; Протоколу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області "Про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 28 серпня 2013 року.

Що стосується припису Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області "Про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил" № 34П-ю від 28 серпня 2013 року, слід зазначити наступне.

28.08.2013 року відповідачем було винесено припис, яким позивача зобов'язано до 31.12.2013 року привести об'єкт по вул. Дніпровська (р-н ДК «Машинобудівників») в м. Павлограді Дніпропетровської області до відповідності згідно чинного законодавства шляхом введення в експлуатацію.

Згідно договору оренди земельної ділянки № 040600900066 від 12.04.2006 р., строк дії якого згідно додаткових угод від 01.06.2007 р., 10.09.2008 р., 27.04.2009 р., 27.07.2010 р. подовжувався, а також згідно договору оренди від 28.11.2012 р. Позивачу на праві користування належить земельна ділянка загальною площею 0,384 га, кадастровий номер - 1212400000:03:016:0059 з цільовим призначенням - для обслуговування торгівельного павільйону - КВЗПЗ - 03.07 (будівництво та обслуговування будівель торгівлі), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

З Акту про закінчення будівництва та вводу в експлуатацію торгівельного павільйону по АДРЕСА_1 в районі ДК "Машинобудівників" та автобусної зупинки "ПМЗ" від 29.01.1998 р. вбачається, що названий об'єкт нерухомості збудований та введений в експлуатацію.

Як свідчать матеріали справи, зокрема пояснення позивача (а.с 69-71) ПП ОСОБА_1 самовільно, без отримання дозволу, було виконано прибудову до торгівельного павільйону та будівництво літнього майданчику з навісом.

Названі обставини підтверджено також матеріалами адміністративної справи № 96 від 20.05.2009 року відносно ОСОБА_1 (а.с 88-93), технічним висновком дослідження споруди літнього майданчика (а.с 56-61), у якому зокрема зазначено про наявність фундаментів під стойки бетонні «розміром 300*300 мм. Глибина закладення фундаментів 600 мм.

Доказів стосовно того, що названі споруди за станом на 28.08.2013 року було введено в експлуатацію позивачем не надано.

Згідно ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» , Державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право:

- видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Згідно ч. 8 ст. 9 названого Закону, експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що припис № 34 П-Ю від 28.08.2013 року винесено відповідачем у відповідності до чинного законодавства та в межах наданих йому повноважень.

Посилання відповідача на те, що споруди, зведені позивачем, не підлягають введенню в експлуатацію, не приймаються судом, виходячи з такого.

Відповідно до п. 1.3 Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлового комунального господарства України від 21.10.2011 року № 244 «Про затвердження порядку розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності» тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі -ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Державний комітет з будівництва та архітектури в своєму Листі «Про дотримання вимог природоохоронного законодавства та забезпеченні ефективного захисту навколишнього природного середовища» від 24.11.2003 № 7/5-1152 надав визначення поняттю «фундамент»- це підземна конструкція, основним призначенням якої є прийняття навантаження від будівлі і передача її основі.

Як зазначено вище, технічний висновок на об'єкт Т3-037-2009, здійснений на замовлення ОСОБА_1 (а.с. 56-61), свідчить про наявність у названого об'єкту фундаментів.

Будь-яких доказів, що спростовують характеристику будівлі, викладену у названому технічному висновку, позивач не надав.

Крім того, судом враховано, що метою експлуатації споруди є обслуговування громадян, про що, зокрема, свідчать фотоматеріали на сторінці 60-61.

Отже, вимоги щодо введення будівлі в експлуатацію в порядку, встановленому законодавством, не можна визнати такими, що порушують права та законні інтереси позивача, які підлягають судовому захисту .

Виходячи з викладеного, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 р. у справі № 804/12401/13-а - скасувати. Позов задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області "Про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" № П-36-Ю від 10.09.2013 р. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Керуючись ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 р. у справі № 804/12401/13-а - скасувати.

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області "Про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" № П-36-Ю від 28.08.2013 р.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.А. Проценко