Ухвала

від 27.01.2015 по справі 2а-3728/10/0770

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2015 р. Справа № 10786/11

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.,

з участю секретаря Щерби С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 01.02.2011 року у справі за позовом ТзОВ «Гарсія Балестер Україна» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 29.09.2010 року № 0009832340/0, -

ВСТАНОВИЛА :

ТзОВ "Гарсія Балестер Україна" 06.10.2010року звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0009832340/0 від 29.09.2010 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідач неправомірно визначив податкове зобов'язання по податку на прибуток підприємств, оскільки прийшов до помилкових висновків про те, що продукція, яку позивач ввіз на митну територію України, була використана ним не в господарській діяльності, а кошти, отримані ним на поточний банківський рахунок, є не виручкою від реалізації продукції, а безповоротною фінансовою допомогою. Позивач стверджує, що продукція насправді була реалізованою, відповідач не встановив і не підтвердив фактів використання товарів не на господарські потреби. Факт використання товарів на господарські потреби підтверджується надходженням коштів на рахунок від їх реалізації, при цьому у відповідних платіжних документах чітко визначено підставу платежу - оплата за фрукти та овочі, що спростовує також висновок відповідача про те, що отримані позивачем кошти є безповоротною фінансовою допомогою. Крім того, факт використання товарів у господарській діяльності підтверджується чинними договорами, які в установленому порядку не визнавались недійсними або нікчемними, а також оформленими належним чином первинними документами. Пояснення приватних підприємців - покупців продукції позивача про те, що вони нібито не мали господарських відносин з позивачем, не є достатнім доказом використання позивачем продукції не на господарські потреби. Позивач стверджує, що особа покупця взагалі не може впливати на обсяг його податкових зобов'язань, у позивача є всі необхідні умови для здійснення відповідних господарських операцій, наявний економічний зміст і самостійна ділова мета на отримання прибутку.

Оскаржуваною постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 01.02.2011 року позовну заяву ТОВ «Гарсія Балестер Україна» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 29.09.2010 року № 0009832340/0 - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції від 29.09.2010 року № 0009832340/0, яким визначено податкове зобовязання за платежем "податок на прибуток/доходи приватних підприємств» в сумі 1 154276,2 грн.

У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що згідно письмових пояснень, отриманих від приватних підприємців, встановлено, що товар, згідно виписаних позивачем видаткових накладних приватними підприємцями, в основному, не придбавався (всього за перевірений період по обліку позивача відображено реалізацію на 56 приватних підприємців, з них тільки 8 суб'єктів підтверджено факт отримання товару від позивача). Позивачем не представлено інших документів, які б вказували на фактичну реалізацію або списання товарів. У зв'язку з цим відповідач стверджує, що позивачем було завищено валовий дохід від реалізації продукції в розмірі 6895344 грн., разом з тим, в порушення п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивач при визначенні приросту/убутку балансової вартості запасів на кінець 2009 року занизив суму приросту в розмірі 2846570 грн. та на кінець 1 півріччя 2010 року - і 768172 грн., так як не враховано в колонці «запаси, використані не в господарській діяльності» суму запасів, списаних для реалізації суб'єктам господарської діяльності. Також відповідач стверджує, що нібито позивачем не включено до складу валового доходу кошти, що поступили на його розрахунковий рахунок від невстановлених осіб і являються безповоротною фінансовою допомогою. Відповідач зазначає, що реалізація імпортованого товару не підтверджена відповідними документами бухгалтерського обліку, тоді як необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами встановлена законодавством. Крім пояснень приватних підприємців, факт реалізації продукції позивачем спростовується запитами відповідача на адресу податкових органів, на обліку яких перебувають контрагенти позивача, та отриманими відповідями, відповідно до яких встановлено, що відповідні приватні підприємці ніяких фінансово-господарських відносин з позивачем не мали, вказані у видаткових накладних товари не отримували.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що вартість реалізованої продукції в повному обсязі була включена позивачем до складу валових доходів і врахована при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток.

Висновки відповідача про те, що частина грошових коштів, які надійшли на поточний банківський рахунок позивача в сумі 4350790 грн. нібито отримані ним він невстановлених осіб, не відповідають дійсності і спростовуються змістом відповідних платіжних документів, в кожному з яких визначено як особу платника, так підставу платежу - плата за фрукти та овочі При цьому відповідно до п. 33.2. ст. 33 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним в документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється цей переказ, а в даному випадку платниками виступали саме контрагенти позивача - покупці. Визначені у платіжному документі підстава платежу спростовує висновок відповідача про надходження відповідних коштів як безповоротної фінансової допомоги. Ні при проведення перевірки, ні в ході судового розгляду справи не встановлено фактів передачі позивачу коштів згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів, що не дає підстав. При вирішенні даного спору суд враховує зміст господарської діяльності позивача, фактичну наявність у нього продукції, яка імпортована на митну територію України, складських приміщень, надходження грошових коштів на його рахунок, які підтверджують можливість реального здійснення позивачем відповідних господарських операцій. Такі операції позивача відповідають дійсному економічному змісту його діяльності, мають самостійну ділову мету на отримання прибутку. Поряд з тим, належне відображення здійснених господарських операцій у податковому обліку, включення їх до складу валових доходів, сплата податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість підтверджує добросовісний характер поведінки позивача. Поряд з тим суд критично оцінює письмові пояснення, відібрані від приватних підприємців працівниками податкової міліції, які у встановленому порядку до проведення документальної перевірки не могли залучатися, а також інші письмові докази, надані відповідачем, оскільки щодо значного числа підприємців вони містять суперечливі дані, зокрема приватні підприємці ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_12. ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, надіслали на адресу податкових органів листи з підтвердженням факту здійснення господарських операцій, в той же час у письмових поясненнях, які були відібрані працівниками податкової міліції, його заперечують. Частина доказів, наданих відповідачем спростовує висновки акту перевірки, оскільки зокрема приватний підприємець ОСОБА_10 підтвердив факт здійснення господарських операцій з позивачем , тоді як в акті перевірки від 16.09.2010 року обсяг реалізованої йому продукції відповідачем не врахований.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.

Судом встановлено, що - Мукачівською об'єднаною державною податковою інспекцією було проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Гарсія Балестер Украіна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 р. по 30.06.2010р., іншого законодавства за період з 01.04.2009 р. по 30.06.2010 року, за наслідками якої було складено акт від 16.09.2010 р. № 2184/23-01/34563539 . На підставі даного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 29.09.2010 р. № 0009832340/0, яким визначено податкове зобов'язання за платежем "податок на прибуток/доходи/ приватних підприємств» в сумі 1154276,2 грн., в тому числі за основним платежем 908549 грн., за штрафними санкціями 245727,2 грн. .

Як вбачається із матеріалів справи, позивач здійснював господарські операції з імпорту фруктів та овочів на підставі контрактів № 01/ім. та № 1/ім. від 11.11.2006 року з фірмою GARCIA BALLESSTER HUNGARY KFT . Фактичне ввезення товарів на митну територію України на підставі вказаних контрактів підтверджується вантажно-митними деклараціями та інвойсами . Вказана обставина відповідачем не заперечується. Проведеною перевіркою розбіжностей між даними податкового обліку позивача та даними перевірки щодо обсягів витрат на придбання імпортованої продукції не встановлено.

Як випливає з акту перевірки від 16.09.2010 р. № 2184/23-01/34563539, позивач здійснював господарську діяльність на митній території України з оптової торгівлі фруктами та овочами. Для зберігання і реалізації продукції позивач використовував орендовані складські приміщення згідно договору оренди від 01.10.2008 року, укладений з приватним підприємцем ОСОБА_11, та від 01.04.2009 року з ТОВ «Голден Фрутс» (стор.7 акту перевірки від 16.09.2010 року. З наданих позивачем договорів та первинних документів , вбачається, що ввезена на митну територію України продукція в подальшому реалізовувалась фізичним особам-підприємцям, а також товариству з обмеженою відповідальністю «Голден Фрутс».

Як зазначено в акті перевірки від 16,09.2010 р. № 2184/23-01/34563539, згідно письмових пояснень, отриманих від приватних підприємців, встановлено, що товар, згідно виписаних позивачем видаткових накладних приватними підприємцями, в основному, не придбавався (всього за охоплений перевіркою період по обліку позивача відображено реалізацію на 56 приватних підприємців, з них тільки 7 суб'єктів підтверджено факт отримання товару від позивача). На цій підставі відповідач прийшов до висновку, що позивач завищив суму доходу від продажу товарів в сумі 6895344 грн. На підтвердження вказаної обставини в ході судового розгляду справи відповідач надав копії письмових пояснень приватних підприємців, запитів, відповідей на запити та матеріали зустрічних перевірок інших органів податкової служби .

Поряд з тим, однією з підстав для визначення позивачу спірних сум податкових зобов'язань став висновок відповідача про порушення п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств», яке на думку останнього полягало в тому, що позивач при визначенні приросту/убутку балансової вартості запасів на кінець 2009 року занизив суму приросту в сумі 2846570 грн. та на кінець 1-го півріччя 2010 року занизив суму приросту в сумі 1768172 грн., так як позивачем не враховано в колонці «запаси, використані не в господарській діяльності» суму запасів, списаних для реалізації суб'єктам господарської діяльності, які згідно матеріалів, наданих ДПА України не придбавали їх у позивача.

Разом з тим суд констатує, що відповідачем у ході судового розгляду справи не доведено фактів використання позивачем продукції не в господарській діяльності. Зокрема відповідач не надав доказів на підтвердження фактів списання продукції в сумі 6895344 грн., її псування, втрат, нестач, безоплатної передачі третім особам тощо. Не містить посилань на відповідні обставини та документи, які б їх підтверджували і акт перевірки від 16.09.2010 р. № 2184/23-01/34563539.

Відповідно до п. 1.7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, затвердженими наказом ДПА України N 326 від 11.06.2004 року, факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів. Згідно п. 4 розділу 2 вказаного Порядку, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень посадовими особами, що здійснюють перевірку, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій платника податків та, за їх наявності, відповідальних осіб за ведення обліку доходів і витрат суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (наприклад: дій щодо умислу чи відсутності умислу, "приховування об'єкта оподаткування", "описка" тощо). В цій частині акт перевірки від 16.09.2010 р. № 2184/23- 01/34563539 щодо висновків про використання позивачем продукції не в господарській діяльності вказаним вимогам не відповідає.

Згідно з п.1.32. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Той факт, що діяльність позивача була направлена на отримання доходу в грошовій формі підтверджується надходженням коштів на поточний банківський рахунок позивача від реалізації продукції, що підтверджується платіжними документами та банківськими виписками . Вартість реалізованої продукції в повному обсязі була включена позивачем до складу валових доходів і врахована при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток.

Висновки відповідача про те, що частина грошових коштів, які надійшли на поточний банківський рахунок позивача в сумі 4350790 грн. нібито отримані ним він невстановлених осіб, не відповідають дійсності і спростовуються змістом відповідних платіжних документів, в кожному з яких визначено як особу платника, так підставу платежу - плата за фрукти та овочі. При цьому відповідно до п. 33.2. ст. 33 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним в документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється цей переказ, а в даному випадку платниками виступали саме контрагенти позивача - покупці. Визначені у платіжному документі підстава платежу спростовує висновок відповідача про надходження відповідних коштів як безповоротної фінансової допомоги. Ні при проведення перевірки, ні в ході судового розгляду справи не встановлено фактів передачі позивачу коштів згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів, що не дає підстав кваліфікувати отримані позивачем кошти як безповоротну фінансову допомогу в розумінні п.п. 1.22.1. п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

При вирішенні даного спору суд враховує зміст господарської діяльності позивача, фактичну наявність у нього продукції, яка імпортована на митну територію України, складських приміщень, надходження грошових коштів на його рахунок, які підтверджують можливість реального здійснення позивачем відповідних господарських операцій. Такі операції позивача відповідають дійсному економічному змісту його діяльності, мають самостійну ділову мету на отримання прибутку. Поряд з тим, належне відображення здійснених господарських операцій у податковому обліку, включення їх до складу валових доходів, сплата податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість підтверджує добросовісний характер поведінки позивача. При цьому надані відповідачем докази судом відхиляються, зокрема з огляду на те, що у даному випадку ідентифікація особи покупця сама по собі не впливає на обсяг податкових зобов'язань позивача і не створює для останнього яких-небудь податкових вигод.

Відповідач, приймаючи оспорюване рішення на основі припущення про використання позивачем продукції не на господарські потреби з одночасним надходженням грошових коштів на рахунок нібито від невстановлених осіб в якості безповоротної фінансової допомоги, не дослідив реальний зміст здійснених позивачем операцій і не дотримався засад обгрутованості, добросовісності та розсудливості.

Даючи правову оцінку наявним у матеріалах справи договорам на продаж продукції, а також первинним документам на їх виконання - видатковим накладним, суд приймає до уваги, що статтею 204 Цивільного кодексу України визначено принцип презумпції правомірності правочину, відповідно до якого правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У даному випадку відповідачем не надано доказів про те, що укладені позивачем угоди визнавались недійсними в судовому порядку, разом з тим в ході проведення перевірки відповідач не прийшов також до висновку про їх нікчемність. Первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», що надає їм юридичної сили та доказовості.

Поряд з тим суд критично оцінює письмові пояснення, відібрані від приватних підприємців працівниками податкової міліції, які у встановленому порядку до проведення документальної перевірки не могли залучатися, а також інші письмові докази, надані відповідачем, оскільки щодо значного числа підприємців вони містять суперечливі дані, зокрема приватні підприємці ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_12. ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, надіслали на адресу податкових органів листи з підтвердженням факту здійснення господарських операцій, в той же час у письмових поясненнях, які були відібрані працівниками податкової міліції, його заперечують. Частина доказів, наданих відповідачем спростовує висновки акту перевірки, оскільки зокрема приватний підприємець ОСОБА_10 підтвердив факт здійснення господарських операцій з позивачем , тоді як в акті перевірки від 16.09.2010 року обсяг реалізованої йому продукції відповідачем не врахований.

Суд відхиляє доводи представника відповідача надані в судовому засіданні, щодо неможливості проведення розрахунків з позивачем його контрагентами саме через ПАТ «Фольксбанк» м. Мукачево з підстав знаходження товарного складу позивача в м. Свалява. оскільки в судовому засіданні встановлено, що місцезнаходженням позивача є Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Пряшівська, буд. 6 Б, а тому у суду немає підстав для сумніву, щодо можливості здійснення розрахунків з позивачем через одну з банківських установ м. Мукачево, в тому числі через ПАТ «Фольксбанк» м. Мукачево. Що до інших наведених у акті перевірки порушень вимог податкового законодавства судом встановлено, що в підсумку вони не потягли за собою донарахування сум податкового зобов'язання відповідачем за наслідками документальної перевірки.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 01.02.2011 року у справі № 2а-3728/10/0770 - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді О.М. Гінда

В.Я. Качмар