Постанова

від 01.02.2011 по справі 2а-3728/10/0770

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Cправа № 2а-3728/10/0770

Ряд стат. звіту № 2.11.9

Код - 10

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2011 року м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Луцович М.М.

при секретарі судового засідання Боднар Т.А.

за участю сторін:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції -ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ТОВ «ОСОБА_3 Україна»до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення від 29.09.2010 року № 0009832340/0, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 1 лютого 2011 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 9 лютого 2011 року .

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 Україна" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0009832340/0 від 29.09.2010 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідач неправомірно визначив податкове зобов'язання по податку на прибуток підприємств, оскільки прийшов до помилкових висновків про те, що продукція, яку позивач ввіз на митну територію України, була використана ним не в господарській діяльності, а кошти, отримані ним на поточний банківський рахунок, є не виручкою від реалізації продукції, а безповоротною фінансовою допомогою. Позивач стверджує, що продукція насправді була реалізованою, відповідач не встановив і не підтвердив фактів використання товарів не на господарські потреби. Факт використання товарів на господарські потреби підтверджується надходженням коштів на рахунок від їх реалізації, при цьому у відповідних платіжних документах чітко визначено підставу платежу -оплата за фрукти та овочі, що спростовує також висновок відповідача про те, що отримані позивачем кошти є безповоротною фінансовою допомогою. Крім того, факт використання товарів у господарській діяльності підтверджується чинними договорами, які в установленому порядку не визнавались недійсними або нікчемними, а також оформленими належним чином первинними документами. Пояснення приватних підприємців -покупців продукції позивача про те, що вони нібито не мали господарських відносин з позивачем, не є достатнім доказом використання позивачем продукції не на господарські потреби. Позивач стверджує, що особа покупця взагалі не може впливати на обсяг його податкових зобов'язань, у позивача є всі необхідні умови для здійснення відповідних господарських операцій, наявний економічний зміст і самостійна ділова мета на отримання прибутку.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, які наведені у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечив повністю, надавши суду письмове заперечення проти позову, у якому зазначає, що згідно письмових пояснень, отриманих від приватних підприємців, встановлено, що товар, згідно виписаних позивачем видаткових накладних приватними підприємцями, в основному, не придбавався (всього за перевірений період по обліку позивача відображено реалізацію на 56 приватних підприємців, з них тільки 8 суб'єктів підтверджено факт отримання товару від позивача). Позивачем не представлено інших документів, які б вказували на фактичну реалізацію або списання товарів. У зв'язку з цим відповідач стверджує, що позивачем було завищено валовий дохід від реалізації продукції в розмірі 6895344 грн., разом з тим, в порушення п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивач при визначенні приросту/убутку балансової вартості запасів на кінець 2009 року занизив суму приросту в розмірі 2846570 грн. та на кінець 1 півріччя 2010 року - 1768172 грн., так як не враховано в колонці «запаси, використані не в господарській діяльності»суму запасів, списаних для реалізації суб'єктам господарської діяльності. Також відповідач стверджує, що нібито позивачем не включено до складу валового доходу кошти, що поступили на його розрахунковий рахунок від невстановлених осіб і являються безповоротною фінансовою допомогою. Відповідач зазначає, що реалізація імпортованого товару не підтверджена відповідними документами бухгалтерського обліку, тоді як необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами встановлена законодавством. Крім пояснень приватних підприємців, факт реалізації продукції позивачем спростовується запитами відповідача на адресу податкових органів, на обліку яких перебувають контрагенти позивача, та отриманими відповідями, відповідно до яких встановлено, що відповідні приватні підприємці ніяких фінансово-господарських відносин з позивачем не мали, вказані у видаткових накладних товари не отримували.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позову із вищенаведених мотивів.

Допитаний в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_4, пояснив, що в процесі здійснення перевірки підприємства -позивача встановлено, що на момент перевірки на товарному складі, який розташований в м. Свалява залишку товарів не було, місцезнаходженням позивача є Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Пряшівська, буд. 6 Б. Розрахунки за товар проводилися через ПАТ «Фольксбанк»м. Мукачево.

Заслухавши пояснення представників сторін, пояснення свідка ОСОБА_4, повно і всебічно вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що відповідачем -Мукачівською об'єднаною державною податковою інспекцією було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Гарсія Балестер»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 р. по 30.06.2010 р., іншого законодавства за період з 01.04.2009 р. по 30.06.2010 року, за наслідками якої було складено акт від 16.09.2010 р. № 2184/23-01/34563539 (т. 1 а.с. 8-28). На підставі даного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 29.09.2010 р. № 0009832340/0, яким визначено податкове зобов'язання за платежем "податок на прибуток/доходи приватних підприємств»в сумі 1154276,2 грн., в тому числі за основним платежем 908549 грн., за штрафними санкціями 245727,2 грн. (т.1 а.с.29).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач здійснював господарські операції з імпорту фруктів та овочів на підставі контрактів № 01/ім. та № 1/ім. від 11.11.2006 року з фірмою GARCIA BALLESSTER HUNGARY KFT»(т. 1 а.с.30-32). Фактичне ввезення товарів на митну територію України на підставі вказаних контрактів підтверджується вантажно-митними деклараціями та інвойсами (т.1 а.с. 60-250). Вказана обставина відповідачем не заперечується. Проведеною перевіркою розбіжностей між даними податкового обліку позивача та даними перевірки щодо обсягів витрат на придбання імпортованої продукції не встановлено.

Як випливає з акту перевірки від 16.09.2010 р. № 2184/23-01/34563539, позивач здійснював господарську діяльність на митній території України з оптової торгівлі фруктами та овочами. Для зберігання і реалізації продукції позивач використовував орендовані складські приміщення згідно договору оренди від 01.10.2008 року, укладений з приватним підприємцем ОСОБА_5, та від 01.04.2009 року з ТОВ «Голден Фрутс»(стор.7 акту перевірки від 16.09.2010 року, (т. 1 а.с. 11).

З наданих позивачем договорів та первинних документів (т.1 а.с.33-59, т.2 а.с. 60-250, т.3 а.с. 1-154) вбачається, що ввезена на митну територію України продукція в подальшому реалізовувалась фізичним особам-підприємцям, а також товариству з обмеженою відповідальністю «Голден Фрутс».

Як зазначено в акті перевірки від 16.09.2010 р. № 2184/23-01/34563539, згідно письмових пояснень, отриманих від приватних підприємців, встановлено, що товар, згідно виписаних позивачем видаткових накладних приватними підприємцями, в основному, не придбавався (всього за охоплений перевіркою період по обліку позивача відображено реалізацію на 56 приватних підприємців, з них тільки 7 суб'єктів підтверджено факт отримання товару від позивача). На цій підставі відповідач прийшов до висновку, що позивач завищив суму доходу від продажу товарів в сумі 6895344 грн. На підтвердження вказаної обставини в ході судового розгляду справи відповідач надав копії письмових пояснень приватних підприємців, запитів, відповідей на запити та матеріали зустрічних перевірок інших органів податкової служби (т. 3 а.с. 175-250, т. 4 а.с. 1-250, т. 5 а.с. 1-168).

Поряд з тим, однією з підстав для визначення позивачу спірних сум податкових зобов'язань став висновок відповідача про порушення п.5.9 ст.5 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємств», яке на думку останнього полягало в тому, що позивач при визначенні приросту/убутку балансової вартості запасів на кінець 2009 року занизив суму приросту в сумі 2846570 грн. та на кінець 1-го півріччя 2010 року занизив суму приросту в сумі 1768172 грн., так як позивачем не враховано в колонці «запаси, використані не в господарській діяльності»суму запасів, списаних для реалізації суб'єктам господарської діяльності, які згідно матеріалів, наданих ДПА України не придбавали їх у позивача.

Разом з тим суд констатує, що відповідачем у ході судового розгляду справи не доведено фактів використання позивачем продукції не в господарській діяльності. Зокрема відповідач не надав доказів на підтвердження фактів списання продукції в сумі 6895344 грн., її псування, втрат, нестач, безоплатної передачі третім особам тощо. Не містить посилань на відповідні обставини та документи, які б їх підтверджували і акт перевірки від 16.09.2010 р. № 2184/23-01/34563539.

Відповідно до п. 1.7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, затвердженими наказом ДПА України N 326 від 11.06.2004 року, факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів. Згідно п. 4 розділу 2 вказаного Порядку, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень посадовими особами, що здійснюють перевірку, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій платника податків та, за їх наявності, відповідальних осіб за ведення обліку доходів і витрат суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (наприклад: дій щодо умислу чи відсутності умислу, "приховування об'єкта оподаткування", "описка" тощо). В цій частині акт перевірки від 16.09.2010 р. № 2184/23-01/34563539 щодо висновків про використання позивачем продукції не в господарській діяльності вказаним вимогам не відповідає.

Згідно з п.1.32. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Той факт, що діяльність позивача була направлена на отримання доходу в грошовій формі підтверджується надходженням коштів на поточний банківський рахунок позивача від реалізації продукції, що підтверджується платіжними документами та банківськими виписками (т. 2 а.с.60-250, т. 3 а.с. 1-154).

Вартість реалізованої продукції в повному обсязі була включена позивачем до складу валових доходів і врахована при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток.

Висновки відповідача про те, що частина грошових коштів, які надійшли на поточний банківський рахунок позивача в сумі 4350790 грн. нібито отримані ним він невстановлених осіб, не відповідають дійсності і спростовуються змістом відповідних платіжних документів, в кожному з яких визначено як особу платника, так підставу платежу -плата за фрукти та овочі. При цьому відповідно до п. 33.2. ст. 33 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним в документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється цей переказ, а в даному випадку платниками виступали саме контрагенти позивача -покупці. Визначені у платіжному документі підстава платежу спростовує висновок відповідача про надходження відповідних коштів як безповоротної фінансової допомоги. Ні при проведення перевірки, ні в ході судового розгляду справи не встановлено фактів передачі позивачу коштів згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів, що не дає підстав кваліфікувати отримані позивачем кошти як безповоротну фінансову допомогу в розумінні п.п.1.22.1. п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

При вирішенні даного спору суд враховує зміст господарської діяльності позивача, фактичну наявність у нього продукції, яка імпортована на митну територію України, складських приміщень, надходження грошових коштів на його рахунок, які підтверджують можливість реального здійснення позивачем відповідних господарських операцій. Такі операції позивача відповідають дійсному економічному змісту його діяльності, мають самостійну ділову мету на отримання прибутку. Поряд з тим, належне відображення здійснених господарських операцій у податковому обліку, включення їх до складу валових доходів, сплата податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість підтверджує добросовісний характер поведінки позивача. При цьому надані відповідачем докази судом відхиляються, зокрема з огляду на те, що у даному випадку ідентифікація особи покупця сама по собі не впливає на обсяг податкових зобов'язань позивача і не створює для останнього яких-небудь податкових вигод.

Відповідач, приймаючи оспорюване рішення на основі припущення про використання позивачем продукції не на господарські потреби з одночасним надходженням грошових коштів на рахунок нібито від невстановлених осіб в якості безповоротної фінансової допомоги, не дослідив реальний зміст здійснених позивачем операцій і не дотримався засад обґрунтованості, добросовісності та розсудливості.

Даючи правову оцінку наявним у матеріалах справи договорам на продаж продукції, а також первинним документам на їх виконання - видатковим накладним, суд приймає до уваги, що статтею 204 Цивільного кодексу України визначено принцип презумпції правомірності правочину, відповідно до якого правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У даному випадку відповідачем не надано доказів про те, що укладені позивачем угоди визнавались недійсними в судовому порядку, разом з тим в ході проведення перевірки відповідач не прийшов також до висновку про їх нікчемність. Первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», що надає їм юридичної сили та доказовості.

Поряд з тим суд критично оцінює письмові пояснення, відібрані від приватних підприємців працівниками податкової міліції, які у встановленому порядку до проведення документальної перевірки не могли залучатися, а також інші письмові докази, надані відповідачем, оскільки щодо значного числа підприємців вони містять суперечливі дані, зокрема приватні підприємці ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, надіслали на адресу податкових органів листи з підтвердженням факту здійснення господарських операцій, в той же час у письмових поясненнях, які були відібрані працівниками податкової міліції, його заперечують. Частина доказів, наданих відповідачем спростовує висновки акту перевірки, оскільки зокрема приватний підприємець ОСОБА_15 підтвердив факт здійснення господарських операцій з позивачем (т. 4 а.с. 163), тоді як в акті перевірки від 16.09.2010 року обсяг реалізованої йому продукції відповідачем не врахований.

Суд відхиляє доводи представника відповідача надані в судовому засіданні, щодо неможливості проведення розрахунків з позивачем його контрагентами саме через ПАТ «Фольксбанк»м. Мукачево з підстав знаходження товарного складу позивача в м. Свалява, оскільки в судовому засіданні встановлено, що місцезнаходженням позивача є Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Пряшівська, буд. 6 Б, а тому у суду немає підстав для сумніву, щодо можливості здійснення розрахунків з позивачем через одну з банківських установ м. Мукачево, в тому числі через ПАТ «Фольксбанк»м. Мукачево.

Що до інших наведених у акті перевірки порушень вимог податкового законодавства судом встановлено, що в підсумку вони не потягли за собою донарахування сум податкового зобов'язання відповідачем за наслідками документальної перевірки.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищенаведене, оскаржене податкове повідомлення-рішення відповідача слід визнати протиправним, а позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 6, 9-11, 70, 71, 86, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ТОВ «ОСОБА_3 Україна»- задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції від 29.09.2010 року № 0009832340/0, яким визначено податкове зобов'язання за платежем "податок на прибуток/доходи приватних підприємств»в сумі 1154276,2 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «ОСОБА_3 Україна», ( 89600, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Пряшівська, 6 «Б» ідентифікаційний номер 34563539) витрати зі сплати судового збору згідно квитанції № 61 від 06.10.2010 року у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок) грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий-суддя Луцович М.М.