Постанова

від 23.01.2015 по справі 816/5080/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 січня 2015 року м. ПолтаваСправа №816/5080/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кльопової І.Г.

та представників сторін:

від позивача - Одійчук П.В.,

від відповідача - Висота І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рігал" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рігал" (надалі - позивач, ТОВ "Рігал") звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02 грудня 2014 року №0006852202/2758, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом в розмірі 16 548 грн (в т.ч., 13 238 грн - основний платіж, 3310 грн - штрафні (фінансові) санкції).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем порушено права та інтереси ТОВ "Рігал" у сфері публічно-правових відносин через безпідставне донарахування грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість. Посилався на те, що господарські операції з контрагентами носили реальний, товарний характер і підтверджені належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку.

Відповідач позов не визнав. У наданих до суду письмових запереченнях просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на відомості, встановлені документальною позаплановою виїзною перевіркою ТОВ "Рігал" та викладені в акті перевірки від 14 листопада 2014 року №2646/16-03-22-02-12/30480957.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві та додаткових поясненнях до позову.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала з підстав та мотивів, наведених у письмовому запереченні Кременчуцької ОДПІ, наполягала на відмові у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ТОВ "Рігал" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 30480957, з 19 липня 1999 року перебуває на обліку в якості платника податків в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість /а.с. 8-9/.

Основним видом діяльності позивача за КВЕД-2010 є виробництво іншої хімічної продукції, н.в.і.у. (20.59) /а.с. 8 - зворот/.

Фахівцем Кременчуцької ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Рігал" з питань взаємовідносин з ТОВ "Планум" (код ЄДРПОУ 39238433) за липень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 14 листопада 2014 року №2646/16-03-22-02-12/30480957 (надалі - Акт перевірки), в якому вказано на порушення платником податків вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, наслідком чого визначено заниження ПДВ за липень 2014 року в розмірі 13 238 грн /а.с. 14-20/.

На підставі зазначеного вище Акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 02 грудня 2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0006852202/2758, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом в розмірі 16 548 грн (в т.ч., 13 238 грн - основний платіж, 3310 грн - штрафні (фінансові) санкції) /а.с. 10-11/.

Не погоджуючись із зазначеним вище податковим повідомленням-рішенням Кременчуцької ОДПІ, ТОВ "Рігал" звернулось до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності такого рішення, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято дане рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем, на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Планум" (код ЄДРПОУ 39238433), у липні 2014 року зараховано до складу податкового кредиту суму ПДВ загалом в розмірі 13 238 грн 40 коп.

Однак, за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Рігал" відповідач дійшов висновку про безпідставне віднесення вказаної суми податку до складу податкового кредиту, наслідком чого визначено заниження позивачем зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету загалом в розмірі 13 238 грн.

Мотивуючи даний висновок, відповідач зазначив, що позивачем на перевірку не надано документи, що підтверджують відповідність полізобутиленової присадки КП-20С встановленим стандартам. Крім того, зазначав, що за змістом товарно-транспортних накладних доставка товару здійснювалась з м. Кременчук Полтавської області, хоча підприємство-постачальник зареєстроване у м. Харків. Також відповідач посилався на відомості баз даних органів доходів і зборів, за якими ТОВ "Планум" не знаходиться за юридичною адресою, інформація щодо наявності у даного контрагента нерухомого майна, земельних ділянок, основних засобів - відсутня; а за даними Єдиного реєстру податкових накладних номенклатура придбання товарів не відповідає номенклатурі продажу. Наведені обставини, на переконання контролюючого органу, свідчать про безтоварність господарських операцій.

Оцінюючи наведені доводи в їх сукупності, суд виходить з наступного.

Спірні відносини сторін стосуються права платника ПДВ на податковий кредит.

Так, згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За приписами пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Водночас, як визначено пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, визначальним у питанні перевірки правомірності формування платником податку показників податкової звітності з ПДВ є безпосереднє дослідження факту здійснення господарської операції (її реальності/товарності), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

Судом встановлено, що спірні відносини між позивачем та його контрагентом стосувалися придбання товарно-матеріальних цінностей на підставі відповідного договору .

До матеріалів справи залучено копію договору від 30 липня 2014 року №30/07, за умовами якого ТОВ "Планум" (продавець) зобов'язувалось передати у власність, а ТОВ "Рігал" (покупець) зобов'язувалось прийняти і оплатити товар (полізобутиленову присадку КП-20С та ін.) на умовах даного договору /а.с. 29/.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, на виконання умов даного договору ТОВ "Планум" 30-31 липня 2014 року поставило ТОВ "Рігал" полізобутиленову присадку КП-20С загальною кількістю 2184 кг, вартістю 77 750 грн 40 коп. (в т.ч. ПДВ - 12 958 грн 40 коп.) та бочку 200 л кількістю 12 шт, загальною вартістю 1680 грн (в т.ч. ПДВ - 280 грн).

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку на відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг /пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України/.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту /абзац 1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України/.

На підтвердження факту поставки ТОВ "Планум" товарно-матеріальних цінностей позивачем до матеріалів справи надано копії податкових накладних /а.с. 42-43/.

Дослідивши в судовому засіданні перелічені вище копії податкових накладних, судом встановлено, що їх оформлено у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Кременчуцькою ОДПІ в ході розгляду справи не спростовано того, що на момент складення зазначених податкових накладних контрагент позивача мав статус платника податку на додану вартість та був зареєстрований як юридична особа у встановленому законодавством порядку.

Отже, наведені податкові накладні підтверджують факт придбання позивачем у ТОВ "Планум" товарів в асортименті, визначених у відповідних видаткових накладних, є підставою для віднесення спірної суми ПДВ до складу податкового кредиту та, в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, приймаються судом як належний доказ у справі.

За змістом пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

У відповідності до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Дослідивши в судовому засіданні долучені до матеріалів справи копії видаткових накладних від 30 липня 2014 року №489 /а.с. 30/, від 30 липня 2014 року №490 /а.с. 31/, від 31 липня 2014 року №491 /а.с. 38/, від 31 липня 2014 року №492 /а.с. 39/, судом встановлено, що їх оформлено у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704. А відтак, вказані документи є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом як належний доказ у справі.

Зауваження щодо змісту та форми вказаних первинних документів бухгалтерського обліку в Акті перевірки та письмових запереченнях відповідача проти позову відсутні.

Транспортування товару здійснювалось позивачем, орендованим транспортним засобом ВАЗ 21051 днз ВІ6677АА /а.с. 45-46/, що підтверджено наявними у матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних /а.с. 34-35, 40-41/.

Відносно доводів відповідача про те, що доставка товару здійснювалась з м. Кременчук Полтавської області, тоді як підприємство-постачальник зареєстроване у м. Харків, суд враховує пояснення представника позивача, відповідно до яких товар доставлявся зі складу ТОВ "Планум", розташованого по вул. Ярмарковій, 9-Б у м. Кременчук Полтавської області. Оскільки чинним законодавством не обмежено право юридичної особи щодо оренди складських та інших приміщень поза межами свого місцезнаходження, доставка товару з адреси підприємства, відмінної від юридичної, не є беззаперечним свідченням удаваності господарської операції.

До того ж, матеріалами справи підтверджено, що придбаний у ТОВ "Планум" товар позивач оприбуткував шляхом відображення факту надходження кожної партії товарів за даними бухгалтерського обліку /а.с. 93/.

Щодо використання придбаних товарів у власній господарській діяльності представник позивача пояснив наступне.

ТОВ "Рігал" займається виробництвом ливарного зв'язуючого "ПЕК" ТУ У 24.6-25169467-001-2003, покриття ливарного антифрикційного "Рігал" ТУ У 24.6-30480957-001:2010 і покриття ливарного антифрикційного "Литапарм" ТУ 025899-002-17151520-2000 та поставляє вказану продукцію на ливарні заводи України. Виробничі потужності підприємства знаходяться за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Свіштовська, 1 на підставі договору оренди з ТОВ БФ "Центр ЛТД" від 28 листопада 2013 року №78/6 /а.с. 49-50/. Полізобутиленова присадка КП-20С є одним із складових компонентів, необхідних при виробництві покриття ливарного "Рігал" чи "Литапарм", а бочки використовуються для транспортування матеріалів і тарування готової продукції /а.с. 57, 91-93/.

Оприбуткування придбаних товарів здійснено на підставі видаткових накладних, виданих продавцем. У подальшому, за необхідності, на підприємстві складається накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, на підставі якої матеріали передаються у виробництво /а.с. 59-61/. Частину бочок використано для тарування готової продукції та списано на підставі актів списання товарів від 31 жовтня 2014 року №38 /а.с. 65/, від 30 вересня 2014 року №34 /а.с. 66/, від 31 серпня 2014 року №31 /а.с. 67/.

На підставі наведеного, дослідивши в судовому засіданні залучені до матеріалів справи письмові докази, суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи в їх сукупності підтверджено факт отримання та використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних у ТОВ "Планум" товарів.

З приводу посилань відповідача на те, що позивачем на перевірку не надано документи, які підтверджували б відповідність отриманого товару встановленим стандартам, суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, що впливають на її реальний зміст. Зокрема, суд оцінює документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю.

Крім того, в розумінні статті 44 Податкового кодексу України, документи, що підтверджують відповідність отриманого товару встановленим стандартам та вимогам якості (сертифікати, посвідчення якості тощо) не є первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік та які можуть бути беззаперечними доказами реальності господарської операції.

Таким чином, відсутність документів, про які стверджує відповідач, не могла бути беззаперечним свідченням фіктивності господарської операції.

З урахуванням викладеного, суд, також, звертає увагу на те, що представником позивача, на вимогу суду, надано документ підтверджуючий якісні характеристики придбаного товару, що відображені в таблиці №1 /а.с. 51/.

Оплату придбаних товарів позивачем проведено на підставі виписаних ТОВ "Планум" рахунків-фактур /а.с. 32-33, 36-37/ шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок останнього у банку, що підтверджено копіями платіжних доручень та виписок установи банку про рух коштів на рахунку /а.с. 44, 62-64/.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем правомірно враховано при розрахунку податкового кредиту за липень 2014 року суму ПДВ загалом в розмірі 13 238 грн.

З приводу тверджень відповідача про те, що за даними Єдиного реєстру податкових накладних номенклатура придбаних ТОВ "Планум" товарів не відповідає номенклатурі реалізації на адресу ТОВ "Рігал", суд зазначає, що відповідно до положень абзацу 2 пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України у Єдиному реєстрі податкових накладних реєструються лише податкові накладні, сума податку на додану вартість в яких перевищує 10 тисяч гривень. Отже, вказаний реєстр не містить повного обсягу відомостей про придбані платником податків товари і послуги, а тому не може бути беззаперечним доказом відсутності у ТОВ "Планум" поставлених позивачу товарів.

Суд акцентує увагу на тому, що підставою для донарахування платнику податку грошових зобов'язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару по ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань. Однак, матеріали справи таких доказів не містять.

Відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій. Зокрема, не надано доказів, що підтверджували б невідповідність змісту угод дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчили про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Так само, матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Враховуючи наведене вище в своїй сукупності, варто констатувати, що висновок податкової інспекції про порушення позивачем вимог статті 198 Податкового кодексу України здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних відносин законодавства та фактичних обставин справи.

Виходячи з визначення поняття штрафна санкція, що міститься в підпункті 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого дана санкція може бути застосована до платника податків лише у разі вчинення останнім порушення вимог податкового законодавства, а такі порушення в діях позивача відсутні, суд дійшов висновку, що спірним податковим повідомленням-рішенням також неправомірно застосовано до ТОВ "Рігал" штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3310 грн.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Водночас, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів та не надано належних доказів наявності в діях позивача ознак протиправної діяльності. Тобто, відповідачем не доведено правомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Разом з цим, долученими до матеріалів справи копіями первинних документів бухгалтерського обліку підтверджено право позивача на віднесення до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 13 238 грн.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами той факт, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовано це рішення, чим порушено законні інтереси позивача.

За таких обставин, позов ТОВ "Рігал" необхідно задовольнити, а податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 02.12.2014 №0006852202/2758 визнати протиправним та скасувати.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

При розподілі судових витрат, відповідно до положень частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір", суд виходить з приписів пункту 21 частини першої статті 5 вказаного Закону, згідно з яким відповідача звільнено від сплати судового збору.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рігал" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 02 грудня 2014 року №0006852202/2758.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рігал" (код ЄДРПОУ 30480957) витрати зі сплати судового збору в розмірі 183 (сто вісімдесят три) гривні.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 28 січня 2015 року.

Суддя О.О. Кукоба